23 лютого 2026 р. № 400/12591/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дерев'янко Л.Л., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаГоловного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, вул. Січових Стрільців, 15,м. Івано-Франківськ,76018, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1,м. Миколаїв,54008, вул. Морехідна, 1,м. Миколаїв,54008
провизнання протиправним та скасування рішення від 25.08.2025 №143250023934, зобов'язання вчинити певні дії,
До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивачка) до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі відповідач 1), та Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі - відповідач 2), в якому позивачка просила суд:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 25.08.2025 №143250023949;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України Миколаївській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу всі періоди роботи згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 07.04.1983;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком.
В обґрунтування позову позивачка зазначила, що вона звернулась до органу Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком, проте Головним управлінням Пенсійного фонду України в івано-Франківській області їй було відмовлено в задоволенні цієї заяви, з огляду на те, що в неї відсутній необхідний страховий стаж. Такого висновку орган Пенсійного фонду України дійшов в зв'язку з тим, що до страхового стажу не зараховано період трудової діяльності за трудовою книжкою позивачки, оскільки записи до трудової книжки внесені з порушенням вимог законодавства України, а саме - титульна сторінка трудової книжки позивачки не містить печатки підприємства, яке вперше заповнювало трудову книжку. Позивачка, з посиланням на практику Верховного Суду, зазначає що на неї не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені в її трудовій книжці. Відтак позивачка вважає відмову Пенсійного фонду протиправною, просить позов задовольнити.
27.11.2025 суд відкрив провадження у справі, ухвалив розглядати справу в порядку спрощеного провадження без виклику сторін, встановив сторонами строк для подання заяв по суті.
01.12.2025 на адресу суду від відповідача 2 надійшов відзив на позов, в якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог з огляду на те, що за результатами розгляду заяви позивачки про призначення пенсії встановлено, що до страхового стажу не підлягають зарахуванню періоди роботи, згідно трудовою книжкою НОМЕР_1 від 07.04.1983, оскільки записи до трудової книжки внесені з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме титульна сторінка трудової книжки не завірена печаткою організації, яка вперше заповнювала трудову книжку. Відповідач 2 стверджує, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 25.08.2025 № 143250023934 про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком, є правомірними та законними, прийнятими в межах, у спосіб та у відповідності до чинного законодавства. Відповідач 2 просить відмовити в задоволенні позову як безпідставному.
Відповідач 1 не погодився з позовом з аналогічних мотивів, що підтверджується відзивом, який надійшов до суду 19.12.2025. Відповідач 1 наполягає, що ним правомірно було відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком з врахуванням ст. 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки на момент звернення у позивача відсутній необхідний страховий стаж, а саме 30 років. Просить у задоволенні позову відмовити.
Позивач не скористалася своїм правом на подання відповіді на відзив.
Справу розглянуто в письмовому провадженні.
З'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне.
Судом встановлено та не є спірним, що 17.08.2025 позивач звернулася з заявою для призначення пенсії за віком.
З урахуванням Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 р. № 22-1 (далі Порядок № 22-1), органом, що приймав рішення за заявою позивача, визначено відповідача 1.
Розглянувши подані заявником документи відповідач 1 25.08.2025 прийняв рішення № 143250023934 про відмову в призначенні пенсії. За висновком органу Пенсійного фонду України у позивача відсутнє право на призначення пенсії за віком в зв'язку з відсутністю необхідного стажу. До страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудовою книжкою НОМЕР_1 від 07.04.1983, оскільки титульна сторінка трудової книжки не завірена печаткою організації, яка вперше заповнювала трудову книжку.
Листом від 20.09.2025 відповідач 2 повідомив позивачку, що до її страхового стажу, що дає право на пенсію, не зараховано періоди трудової діяльності з 07.04.1983 по 01.09.2008, з 07.10.2009 по 31.12.2009 в зв'язку з зазначеним вище недоліком трудової книжки і запропонував надати підтверджуючі довідки.
В матеріалах справи є копія трудової книжки серія НОМЕР_2 від 07.04.1983. На титульному аркуші цієї трудової книжки міститься відомості про прізвище, ім'я, по-батькові, позивачки, дата її народження, дата заповнення: 07.04.1983, підпис особи, яка заповнила титульний аркуш. Також на титульній сторінці є запис про зміну прізвища позивачки і запис, яким завірено виправлення в даті народження. Останні два записи завірені підписами і печатками.
Відповідно до записів в трудовій книжці щодо трудової діяльності у період з 07.04.1983 по 13.06.1984 позивачка працювала Об'єднання ресторанів та кафе, з 18.06.1984 по 28.11.1990 - в Миколаївській філії НДІ ДАР, з 03.11.1995 по 01.09.2008 проходила військову службу по контракту в Службі безпеки України. В період з 07.10.2009 по 03.07.2010 відповідно до запису в трудовій книжці позивачка отримувала допомогу по безробіттю.
18.07.2024 позивачка отримала довідку трудового архіву Миколаївської місткої ради, якою повідомлено, що документи з особового складу Об'єднання ресторанів та кафе на зберігання не надходили, довідку про підтвердження трудового стажу за період з 1983-1984 роки надати неможливо.
Управління Служби безпеки України в Миколаївській області листом від 24.07.2024 надало довідку про заробітну плату позивачки за період до введення персоніфікованих відомостей - з листопада 1995 року по грудень 2000 року.
Вважаючи неправомірною відмову відповідача 1 у призначенні пенсії за віком, позивачка звернулась до суду.
Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходить з наступного.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон №1058-ІV від 09.07.2003 Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон №1058).
Згідно частини 1 статті 24 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною 2 статті 24 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Статтею 62 Закону України Про пенсійне забезпечення визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Згідно з пунктом 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Міністерством праці та соціальної політики України та Міністерством фінансів України.
Як вбачається зі змісту спірного рішення відповідача 1 від 25.08.2025, позивачці відмовлено в призначенні пенсії за віком згідно статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. В обґрунтування рішення, відповідачем зазначено про те, що на титульній сторінці трудової книжки серії НОМЕР_1 від 07.04.1983, оскільки титульна сторінка трудової книжки не завірена печаткою організації, яка вперше заповнювала трудову книжку.
Дійсно, судом встановлено відсутність відбитку печатки на титульній сторінці трудової книжки позивачки.
В зв'язку з цим, відповідач 1 виключив з періодів роботи, які дають право на призначення пенсії за віком, періоди роботи позивачки в Об'єднання ресторанів та кафе, в Миколаївській філії НДІ ДАР, період військової служби по контракту в Службі безпеки України, період отримання допомогу по безробіттю.
Суд враховує, що на момент заповнення трудової книжки позивача вперше, порядок ведення трудових книжок працівників регулювався Інструкцією №162.
Відповідно до п. 2.2 Інструкції №162, заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу.
У трудову книжку вносяться:
- відомості про працівника: прізвище, ім'я по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність;
- відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення;
- відомості про нагородження і заохочення: нагородження орденами і медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи в роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження і заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку і статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства;
- відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Стягнення до трудової книжки не заносяться.
Згідно з п.2.3. Інструкції №162, всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільнені - в день звільнення та повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Пунктом 2.11 Інструкції №162 встановлено, що після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей.
Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після того ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
Також, п. 2.13 Інструкції №162 визначено, що у графі 3 розділу Відомості про робот " у вигляді заголовка, пишеться повне найменування підприємства.
Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу.
У графі 3 пишеться: Прийнятий або призначений в такий-то цех, відділ, підрозділ, ділянку, виробництво із зазначенням їх конкретного найменування, а також найменування роботи, професії або посади і присвоєного розряду.
Згідно з п. 4.1 Інструкції №162, при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження і заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи в даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
З 29.07.1993 порядок ведення трудових книжок регулюється Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі Інструкція №58), яка містить аналогічні вимоги щодо внесення записів до трудових книжок, що й Інструкція №162.
Пунктом 4 постанови Кабінету міністрів України Про трудові книжки працівників від 27.04.1993 №301 передбачено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання та видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Таким чином, аналіз вказаних вище правових норм дозволяє дійти до висновку, що обов'язок щодо проставлення печатки на першому (титульному) аркуші трудової книжки покладається на роботодавця або уповноважену ним особу, які здійснюють заповнення трудової книжки вперше, а не на працівника, а тому наявність таких недоліків в трудовій книжці позивача не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу останнього періодів роботи згідно з записами в трудовій книжці, виконаними у відповідності до вимог Інструкцій №162 та №58.
Отже, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.
Відповідно до п.1 Порядку №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з п. 3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Із аналізу вказаних вище положень Порядку №637 слідує, що подання інших документів, окрім трудової книжки, для підтвердження трудового стажу з метою призначення пенсії здійснюється виключно у випадку, якщо в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.
Як вбачається з матеріалів справи, в трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , записи про періоди роботи були внесені на підставі наказів з посиланням на їх номер і дату, виконані чітко та без будь-яких виправлень, помарок чи підтирань. Тобто, вказані записи були внесені до трудової книжки позивача у відповідності до вимог Інструкцій №162 та №58, а тому не можуть викликати сумнівів в своїй достовірності та не потребують підтвердження іншими документами.
Власне ці записи і не ставляться відповідачами під сумнів як такі.
Суд зауважує, що перший запис про роботу узгоджується з датою заповнення трудової книжки вперше, запис про звільнення з НДІ ДАР по догляду за дитиною узгоджується з актовими записами про народження дитини позивачки, а довідка Управління СБУ у Миколаївській області підтверджує відомості про військову службу позивачки у період з 03.11.1995.
Верховний Суд у постановах від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а та від 04.09.2018 у справі №423/1881/17 висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Правова позиція щодо того, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 по справі №677/277/17.
Окрім того, на підставі пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25 листопада 2005 року, в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1, при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Згідно пункту 4.7 вказаного Порядку, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Як вбачається з позовної заяви, позивачка зверталася до пенсійного органу з заявою про призначення пенсії за віком, відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Суд зазначає, що в даному випадку, відповідачем при прийнятті рішення від 25.08.2025 про відмову у зарахуванні до загального стажу певних періодів роботи та у призначенні пенсії позивачці, не було досліджено належним чином обставини, пов'язані з роботою у ці періоди.
При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до частини третьої статті 44 Закону №1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Орган, що призначає пенсію, надає допомогу у разі звернення із заявою про призначення пенсії непрацюючим особам, щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії (п.3.3 Порядку №22-1).
Під час судового розгляду встановлено, що відповідачем не дотримані державні гарантії реалізації позивачем своїх прав, передбачених Законом №1058-V.
В даному випадку, орган Пенсійного фонду не здійснив жодних дій, спрямованих на отримання відомостей або додаткових документів, на підставі яких можна було б переконатися у достовірності інформації, викладеної у трудовій книжці на підтвердження стажу позивача.
При цьому, суд звертає увагу відповідача 1 на те, що у разі неможливості одержання таких документів, він мав установити трудовий стаж на підставі показань свідків.
Враховуючи, що адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб'єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття, суд дійшов висновку, що відповідачем 1 необґрунтовано не зараховано до страхового стажу періоди роботи позивачки з 07.04.1983 по 01.09.2008, з 07.10.2009 по 31.12.2009.
При цьому, суд не вбачає підстав для оцінки правомірності незарахування до стажу позивачки інших періодів роботи, зазначених в трудовій книжці НОМЕР_1 , оскільки з листа відповідача 2 суд встановив, що такі періоди зараховані до стажу позивачки, а отже не є спірними. Враховуючи, що судовому захисту підлягає лише порушене право, позов в цій частині не підлягає задоволенню як безпідставний.
Суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту права, а саме зобов'язання органу Пенсійного фонду України зарахувати до стажу роботи спірні періоди, а також повторно розглянути заяву позивача від 17.08.2025, та прийняти рішення по суті заяви з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні, є належним способом захисту порушеного права, відповідає об'єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім та ефективним.
Водночас, що стосується пенсійного органу, який має повторно розглянути заяву позивача від 17.08.2025 про призначення пенсії за віком, суд зауважує, що згідно Порядку 22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Оскільки зазначене рішення судом скасовується, слід виходити з того, що заява підлягає повторному розгляду саме тим органом Пенсійного фонду, до якого її було направлено.
Таким чином, вчинити дії з повторного розгляду заяви від 17.08.2025 має ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, як орган, на розгляді якого перебуває подана заява, яка після скасування відповідного рішення за наслідками її розгляду, фактично не є розглянутою.
Відтак, позов підлягає частковому задоволенню.
При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (абзац перший частини першої статті 139 КАС України).
Суд встановив, що при зверненні з цим позовом до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 1211,20 грн. Враховуючи часткове задоволення позову, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача 1 (суб'єкта владних повноважень, який прийняв спірне рішення) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1000,00 грн.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (вул. Січових Стрільців, 15,м. Івано-Франківськ,76018 ЄДРПОУ 20551088) Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1,м. Миколаїв,54008 ЄДРПОУ 13844159) задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 25.08.2025 №143250023949;
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 07.04.1983, здійснених в період з 07.04.1983 по 01.09.2008, з 07.10.2009 по 31.12.2009.
4. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.08.2025 про призначення пенсії за віком.
5. В іншій частині позову відмовити.
6. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (вул. Січових Стрільців, 15,м. Івано-Франківськ,76018 ЄДРПОУ 20551088) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати в розмірі 1000,00 (одна тисяча гривень) грн.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Л.Л. Дерев'янко