справа №459/3877/25
23 лютого 2026 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хоми О.П., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі-позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ у Львівській області), в якому просить:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до статті 12 пункту б Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служи, та деяких інших осіб»;
- зобов'язати відповідача призначити позивачу пенсію за вислугу років відповідно до статті 12 пункту б Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з дати подання першої заяви - 04.07.2025.
Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що звернувся до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Львівській області із заявою про переведення його з пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС у Львівській області листом від 22.07.2025 повідомив про відсутність підстав для призначення ОСОБА_1 пенсії на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Попередньо ГУ ПФУ у Львівській області листом від 04.07.2025 надало позивачу інформацію про умови та розмір призначеної йому пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Позивач вважає протиправною відмову у призначенні йому пенсії за вислугу років, у зв'язку з чим звернувся до суду з цим позовом.
Відповідачем позову не визнано з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, суть яких полягає у тому, що ОСОБА_1 із заявою встановленого зразка про призначення пенсії відповідно до Закону №2262-ХІІ до ГУ ПФУ у Львівській області не звертався та не подавав жодних документів. Рішення про відмову у призначенні пенсії відповідачем не приймалось. Оскільки позивачем при зверненні не подано ні відповідної заяви, ні документів, які визначені Порядком №22-1 від 25.11.2005, то підстав для призначення чи перерахунку пенсії немає. Просить відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою Шептицького міського суду Львівської області від 05.11.2025 адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії передано до Львівського окружного адміністративного суду.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 26.11.2205 справу передано для розгляду судді Хомі О. П.
Ухвалою від 28.11.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення учасників справи.
Відповідачем 12.12.2025 (вх. №21046ел) подано відзив на позовну заяву.
Суд, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
ГУ ПФУ у Львівській області листом від 04.07.2025 №13491-14044/С-52/8-1300/25 у відповідь на звернення ОСОБА_1 від 23.06.2025 повідомило його про умови та розмір призначеної йому пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Перерахований середньомісячний заробіток для обчислення пенсії з 01.03.2025 із застосуванням збільшеного на 1,0345 показника середньої заробітної плати (доходу:) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховувався страхові внески та який обраховувався при призначенні пенсій в 2023 році (12236,71 грн.), становить 13025,80 грн. (12236,71 грн: x 1,0345 х 1,02899).
Розмір пенсії з 01.05.2025 становить 4062,08 грн., в тому числі: 3962,08 грн. - розмір пенсії за віком (13025,86 грн. - середньомісячний заробіток х 0,30417 - коефіцієнт страхового стажу): ??100,00 грн. - надбавка з 01.03.2024 при індексації пенсії.
ОСОБА_1 24.06.2025 також звернувся до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях із заявою про скерування документів до ГУ ПФУ у Львівській області для призначення пенсії відповідно до Закону №2262-ХІІ.
Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях листом від 22.07.2025 №31/28/37/С-5565/05-2025-6130-2025 повідомив, що оскільки на момент звільнення зі служби позивач не досяг 45-річного віку та не мав страхового стажу у 25 років, немає підстав для скерування пакету документів для призначення пенсії.
Вважаючи протиправною відмову відповідача у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до статті 12 пункту б Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», позивач звернувся до суду з цим позовом.
При вирішенні спору суд керувався таким.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.
Реалізуючи право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Водночас зазначені норми не означають, що кожний позов, поданий до суду, має бути задоволений. Якщо позивач не довів порушення його права чи безпосереднього інтересу, в позові слід відмовити. Близький за змістом правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16- ц.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та/або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права та/ або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову (постанова Верховного Суду від 29.08.2023 у справі № 910/5958/20).
Особа, яка звертається до суду з позовом вказує у позові власне суб'єктивне уявлення про її порушене право та/або охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у тому числі, щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.
Оцінка предмета заявленого позову, а отже і наявності підстав для захисту порушеного права та/або інтересу позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (висновок Верховного Суду викладений у постановах від 19.09.2019 у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 22.09.2022 у справі № 924/1146/21, від 06.10.2022 у справі № 922/2013/21, від 17.11.2022 у справі № 904/7841/21).
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затверджено постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - Порядок 22-1).
Порядком 22-1 визначено, що заява про призначення/перерахунок пенсії (відповідно до додатку 1 цього Порядку) та інші документи, необхідні для перерахунку пенсії подаються заявником особисто до територіального органу Пенсійного фонду України, а також можуть подаватись разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів) через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України або засобами Порталу Дія електронних послуг Пенсійного фонду України або засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг з використанням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису (далі - КЕП).
Згідно до частини 5 статті 45 Закону 1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Системний аналіз зазначених правових норм дозволяє дійти висновку, що підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок раніше призначених пенсій є відповідна заява, форма якої затверджена додатком 2 до Порядку 22-1 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), на підставі якої в органу Пенсійного фонду виникає обов'язок розглянути її та прийняти відповідне рішення, а в особи, яка звертається призначенням (перерахунком) виникає право на проведення такого перерахунку.
Тобто, незалежно від наявності права особи на пенсію існує обов'язкова процедура прийняття рішення пенсійним органом. визначений Порядком 22-1.
Суд звертає увагу, що матеріали справи не містять заяви ОСОБА_1 встановленого зразка у відповідності до положень Порядку №22-1 для призначення йому пенсії за вислугу років на підставі Закону №2262-ХІІ.
Як наслідок, рішення ГУ ПФУ у Львівській області про відмову у призначенні позивачу пенсії за вислугу років на підставі Закону №2262-ХІІ не приймалось.
Звернення ОСОБА_1 від 23.06.2025 до ГУ ПФУ у Львівській області не є заявою в розумінні Порядку №22-1.
Неподання позивачем при зверненні до відповідача ані відповідної заяви, ані документів, визначених Порядком №22-1, унеможливлює розгляд і вирішення пенсійним органом питання призначення позивачу пенсії за вислугу років на підставі Закону №2262-ХІІ.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 звертався до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях із заявою про переведення його з пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», у задоволенні якого Регіональний сервісний центр листом від 22.07.2025 №31/28/37/С-5565/05-2025-6130-2025 фактично відмовив, повідомивши про відсутність підстав для призначення ОСОБА_1 пенсії на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Однак матеріали справи не містять доказів оскарження позивачем такої відмови Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях.
Суд звертає особливу увагу на те, що законодавство України не передбачає можливості подання превентивних адміністративних позовів, оскільки право на судовий захист встановлено тільки щодо порушених прав, законних інтересів фізичних і юридичних осіб у публічно-правовій сфері.
Отже, адміністративний суд, розглядаючи та вирішуючи адміністративну справу, мусить встановити наявність факту порушення права особи та обрати ефективний спосіб захисту і поновлення порушеного права, що залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
У зв'язку із відсутністю факту порушення прав позивача на призначення пенсії, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову за його безпідставністю.
Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд висновує про безпідставність позовних вимог, тому у задоволенні позову слід відмовити повністю.
Відповідно до положень статті 139 КАС України не підлягають стягненню з відповідача понесені позивачем судові витрати.
Керуючись ст.ст. 6-10, 14, 72-77, 90, 139, 159, 241-246, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, буд. 10, м. Львів, 79016, код ЄДРПОУ 13814885) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, - відмовити повністю.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Хома О. П.