справа №380/1327/26
з питань залишення позовної заяви без розгляду
23 лютого 2026 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брильовського Р.М. розглянувши у письмовому провадженні клопотання про залишення позовної заяви без розгляду за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Територіального управління БЕБ у Львівській області ( 79017, Львівська область, Львівський район, м. Львів, вул. К. Левицького, 67, ЄДРПОУ 44741997) про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити дії, -
встановив:
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Територіального управління БЕБ у Львівській області, у якій просить суд:
- визнати бездіяльність Територіального управління Бюро економічної безпеки у Львівській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення, у тому числі, одноразової грошової допомоги при звільненні із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2023 році у розмірі 2684 грн, у 2024 та у 2025 роках у розмірі 3028 грн, у 2026 році у розмірі 3328 грн, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Законів України «Про Державний бюджет України на 2023, 2024, 2025 та 2026 роки», за період з 05.10.2023 по 14.01.2026 протиправною;
- зобов'язати Територіальне управління Бюро економічної безпеки у Львівській області нарахувати ОСОБА_1 грошове забезпечення, у тому числі одноразову грошову допомогу при звільненні, із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2023 році у розмірі 2684 грн., у 2024 та у 2025 роках у розмірі 3028 грн., у 2026 році у розмірі 3328 грн., встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Законів України «Про Державний бюджет України на 2023, 2024, 2025 та 2026 роки», за період з 05.10.2023 по 14.01.2026 та здійснити виплату за рахунок фонду оплати праці Територіального управління Бюро економічної безпеки у Львівській області різниці з урахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою судді від 27 січня 2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Від представника відповідача надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду. Зазначає про те, що відповідно до статті 122 Кодекс адміністративного судочинства України встановлено загальний шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, водночас у справах щодо прийняття на публічну службу, її проходження та звільнення застосовується спеціальний місячний строк. Разом із тим після внесення змін Законом № 2352-IX до статті 233 Кодекс законів про працю України з 19.07.2022 у спорах, пов'язаних з оплатою праці, підлягає застосуванню тримісячний строк звернення до суду, який має пріоритет перед процесуальними строками адміністративного судочинства. Оскільки грошове забезпечення є щомісячним платежем, позивач повинен був дізнатися про можливе порушення свого права у момент отримання відповідних виплат, однак до суду звернувся лише у січні 2026 року, тобто з пропуском установленого строку. За таких обставин відсутні підстави вважати пропуск строку поважним, що відповідно до статей 123 та 240 КАС України є підставою для залишення позову без розгляду, якщо строк не буде поновлено судом.
При вирішенні клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, суд виходив з наступного.
Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Так, згідно з ч. 3 та ч. 4 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Відповідно до приписів ч. ч. 1, 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з приписами ч. ч. 1, 2 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Так, суд звертає увагу, що відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 № 2352-ІХ) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин від 01.07.2022 № 2352-ІХ, який набрав чинності з 19.07.2022 року, ч. 1 і 2 ст. 233 КЗпП України викладено в такій редакції: Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)
Отже, до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Разом із тим, суд наголошує про те, що рішенням Конституційного Суду № 1-р/2025 від 11.12.2025 визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину першу статті 233 КЗпП України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат.
Встановлено, що ч.1 ст. 233 КЗпП України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат, визнана неконституційною, утрачає чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Суд у вказаному рішенні наголосив, що установлення тримісячного строку звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат суперечить Конституції України, оскільки призводить до фактичного звуження змісту та обсягу конституційних прав, гарантованих статтями 43 і 55 Конституції України, порушує гарантії своєчасного одержання винагороди за працю та позбавляє працівника реальної можливості ефективно реалізувати право на судовий захист, що суперечить частині першій статті 8, частині сьомій статті 43, частині першій статті 55 Конституції України.
Враховуючи вищевикладене, відтепер КЗПП не обмежує будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.
Окреслена позиція знаходить своє підтвердження в постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2026 у справі №480/2037/25.
Враховуючи вказане рішення Конституційного Суду України від 11.12.2025 №1-р/2025, суд робить висновок, що при вирішенні питання дотримання позивачем процесуального строку на звернення до суду слід застосовувати частину 2 статті 233 КЗпП України у редакції, яка діяла до змін, внесених Законом №2352-IX, та передбачала право на звернення до суду з позовом про стягнення заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Відтак аргументи відповідача про пропуск позивачем строку звернення з цим позовом до суду є помилковими, тому суд їх відхиляє.
Керуючись ст.ст. 12, 229, 248, 256, 257-261, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду у справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління БЕБ у Львівській області про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала з питань залишення позовної заяви без розгляду окремо не оскаржується.
Заперечення на цю ухвалу може бути включено до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Брильовський Р.М.