20 лютого 2026 рокусправа № 380/20316/25
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Морської Галини Михайлівни, розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Львівської митниці про сасування рішення, -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Львівської митниці (далі - відповідач), в якому просить :
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900545/2 від 02.10.2025.
Ухвалою від 13.10.2025 провадження у справі відкрите, розгляд справи призначений за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що між ФОП ОСОБА_1 , (Покупець, ФОП) та компанією Meble VOX Spolka Akcyjna, Польща (Продавець) 01.01.2025 укладено зовнішньоекономічний контракт постачання №UA01/01/2025, відповідно до якого Продавець зобов'язується продавати Покупцю вироби за оплату їх вартості на умовах, передбачених в цьому Контракті.
Згідно рахунку-фактури (Інвойсу) №1025704240 від 23.09.2025 року покупець придбав у продавця товар загальною вартістю 10 737,50 Євро. 02.10.2025 з метою митного оформлення товару позивач подав до Львівської митниці електронну митну декларацію, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31, а саме: Товари №1 -Меблі дерев'яні для столових та житлових кімнат; тов. №3 -Меблі дерев'яні типу спальні, тов. №5 -Меблі дерев'яні; тов. №6 - Основи матрацні, пружинні).
На підтвердження митної вартості товару позивач надав відповідачу пакет документів, які передбачені статтею 53 Митного Кодексу України, проте під час митного оформлення товару посадовою особою відповідача були витребувані додаткові документи на підтвердження митної вартості товару, за наслідками чого прийняте рішення про коригування митної вартості за резервним методом №UA209000/2025/900545/2 від 02.10.2025 та визначено іншу митну вартість товарів.
Позивач вважає протиправним спірне рішення відповідача, посилаючись на те, що митним органом не обґрунтовано свої сумніви щодо достовірності поданих декларантом відомостей. Окрім цього, вказує, що оскаржуване рішення відповідача не містить передбачених ст.55 Митного кодексу України відомостей про підстави невизнання заявленої митної вартості, конкретних обставин, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтування необхідності перевірки спірних відомостей із зазначенням документів, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Наголошує, що обставини на які вказує відповідач в оскаржуваному рішенні, жодним чином не спростовують митної вартості, яка була зазначена позивачем у поданій митній декларації і не є підставою для здійснення коригування такої митної вартості. Позивач вважає спірне рішення про коригування митної вартості товарів протиправними та просить суд задовольнити позов.
Відповідач 20.10.2025 подав відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що під час здійснення митного контролю за митними деклараціями було встановлено ряд невідповідностей. У зв'язку з тим, що документи, надані декларантом для здійснення митного оформлення та для підтвердження заявленої митної вартості, містять розбіжності та достовірно не підтверджують складові митної вартості, декларанту було запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, відповідно до статті 53 МК України. Декларантом не було надано документів, що містилися у вимозі митного органу. Відтак, заявлену декларантом митну вартість товару не може бути визнано відповідачем у зв'язку з тим, що документи, надані декларантом для здійснення митного оформлення та для підтвердження заявленої митної вартості містять розбіжності та не містять усіх необхідних відомостей стосовно складових митної вартості. У рішеннях про коригування митної вартості зазначено причини, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, джерело наявної у митного органу інформації стосовно визначеної митної вартості товару та обґрунтування обраного методу визначення митної вартості. Як висновок, митну вартість товару скориговано та визначено за резервним методом визначення митної вартості товарів на підставі інформації, наявної у митного органу. На підставі викладеного відповідач вважає, що посадові особи Львівської митниці діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією України та законами України, а тому просить відмовити у задоволенні позову.
21.10.2025 представник позивача подав відповідь на відзив на позовну заяву, у якій зазначив, що у першій частині відзиву відповідач лише перелічує законодавчі акти, які нібито використовувались при прийнятті оскаржуваних рішень, однак наводить їх фрагментарно, здійснюючи вільне тлумачення окремих положень Митного кодексу України. Зокрема, цитуючи частину п'яту статті 54 Кодексу, відповідач умисно опускає основний зміст норми, відповідно до якої митний орган має право письмово витребовувати додаткові документи лише у випадках, визначених статтею 53, тобто за наявності розбіжностей, ознак підробки або відсутності відомостей, що підтверджують числові складові митної вартості. Позивач наголосив, що всі документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України, були подані під час митного оформлення, тому підстав для витребування додаткових документів у відповідача не існувало. Згідно з усталеною судовою практикою Верховного Суду, коригування митної вартості без наявності підстав, визначених частиною третьою статті 53, є протиправним. Митниця зобов'язана була чітко зазначити конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі поданих документів, а також документи, надання яких могло б ці сумніви усунути. Такого обґрунтування відповідач не навів. Щодо посилання митниці на Методичні рекомендації, затверджені наказом №476 від 01.07.2021, представник позивача зазначив, що відповідно до позиції Верховного Суду (постанова від 16.04.2019 у справі №815/6698/17), такі рекомендації не є нормативно-правовими актами, оскільки не пройшли державної реєстрації в Міністерстві юстиції України, а відтак не можуть бути джерелом права згідно з ч.2 ст.7 КАС України. Позивач послався на правові висновки Верховного Суду (зокрема, постанову від 05.02.2019 у справі №816/1199/15), відповідно до яких саме лише посилання митного органу на дані ЄАІС ДФС не може бути достатнім доказом для зміни митної вартості, а митниця зобов'язана довести, що товари за вказаними деклараціями були дійсно ввезені, а їх митна вартість не була скоригована. Щодо тверджень про неможливість ідентифікації платіжних документів, позивач зазначив, що такі доводи безпідставні, оскільки відповідно до Закону України «Про платіжні послуги» та постанови НБУ №216, платіжні інструкції мають містити усі необхідні реквізити для ідентифікації операції. Подані платіжні документи з посиланням на контракт №UA01/01/2025 від 01.01.2025 р. повністю кореспондуються з іншими документами, поданими до митного оформлення, та підтверджують факт повної оплати товару. Посилання відповідача на судові рішення Верховного Суду у справах №804/46595/18, №804/16271/15, №1.380.2019.002044 та №826/12901/17 є нерелевантними, оскільки у зазначених справах були встановлені обставини, відмінні від даної, зокрема, наявність суттєвих розбіжностей у поданих документах, яких у цій справі не існує. Позивач також наголосив, що відповідно до ч.4 ст.78 КАС України, преюдиційні факти, встановлені судовими рішеннями, які набрали законної сили, не потребують повторного доказування. Такої ж позиції дотримується Верховний Суд та Європейський суд з прав людини у рішеннях, що гарантують принцип правової визначеності. Стосовно твердження митного органу про відсутність доказів сплати витрат на митні формальності у країні експорту, позивач пояснив, що згідно з умовами поставки EXW, продавець зобов'язаний лише надати товар у розпорядження покупця, а всі витрати та ризики бере на себе покупець. Відповідно, відсутність таких документів не є порушенням вимог законодавства. З огляду на викладене, представник позивача дійшов висновку, що відповідачем не доведено наявності обґрунтованих сумнівів у правильності визначення митної вартості, не надано належних доказів для її коригування, а також допущено порушення вимог ст.ст. 53-55 Митного кодексу України. Позивач вказує, що дослідивши надані відповідачем митні декларації, що слугували джерелами інформації для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів, наявні розбіжності, що не дозволяють використання їх, як обєктивних джерел. Вважає позовні вимоги обґрунтованими, просить суд позов задовольнити в повному обсязі.
Розглянувши наявні у справі документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд зазначає наступне.
01.01.2025 року між компанією Meble VOX Spolka Akcyjna, Польща та ФОП ОСОБА_1 укладено зовнішньоекономічний контракт постачання №UA01/01/2025, відповідно до якого Продавець зобов'язується продавати Покупцю вироби за оплату їх вартості на умовах, передбачених в цьому Контракті.
Відповідно до п.1.3 Контракту №UA01/01/2025 ціни виробів встановлюються в ЄВРО. Покупець купує продукцію у кількості та за ціною, вказаною в Інвойсах. Загальна сума контракту складає: 500 000,00 Євро (п'ятсот тисяч EUR). Валютою платежу за цим Контрактом є ЄВРО. Сума Контракту, за погодженням сторін, може змінюватись.
Кожне постачання Виробів реалізовується на умовах окремої заявки, заповненої за допомогою електронної системи замовлень, далі «Замовлення». Продавець підтверджує виконання лише підтвердженого Замовлення, після чого його реалізує. Термін постачання підтвердженого Замовлення складає 30 календарних днів з дня, в якому Покупець сплатить Продавцю 100% суми, зазначеної у фактурі-проформі. У разі післяплати термін поставки підтвердженого Замовлення складає 30 календарних днів з моменту підтвердження отримання Замовлення Продавцем (п.2.1. Контракту).
Згідно рахунку-фактури (Інвойсу) №1025704240 від 23.09.2025 року покупець придбав у продавця товар загальною вартістю 10 737,50 Євро.
Позивач з метою митного оформлення вказаного товару 02.10.2025 подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №25UA209170084723U7, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації.
Одночасно, декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією №25UA209170084723U7 в якості підстави для застосування основного методу було надано наступні документи, які містять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її: рахунок-проформу №1025802523 від 11.09.2025; рахунок-фактуру (інвойс) №1025704240 від 23.09.2025; автотранспортну накладну (CMR) №1025704240 від 24.09.2025; банківський платіжний документ, що стосується товару №43JBKLP9 від 18.09.2025; банківський платіжний документ, що стосується товару №б/н від 18.09.2025; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг №09/5519 від 24.09.2025; прейскурант (прайс-лист) виробника товару №3 від 23.09.2025; зовнішньоекономічний договір (контракт) №UA01/01/2025 від 01.01.2025; договір (контракт) про організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом №153167 від 24.09.2025; договір-заявка №153167 від 24.09.2025; специфікацію №1025704240 від 23.09.2025; копію митної декларації країни відправлення №25PL391010008MWEB0 від 24.09.2025; замовлення від 23.09.2025; оплату замовлень від 23.09.2025; номера замовлень від 23.09.2025.
За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала позивачу повідомлення про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів вимогою додати усі перелічені ст. 53 МК України документи.
У свою чергу, на вимогу митниці декларантом позивача було подано: платіжне доручення б/н, 43JBKLP9 від 18.09.2025; прайс-лист №3 від 23.09.2025; замовлення; номера замовлень; оплата замовлень; копія МД країни відправлення №25PL391010008MWEB0 від 24.09.2025.
02.10.2025 Львівською митницею прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900545/2, в графі 33 якого було вказано:
«Під час розгляду документів встановлено наступне:
- Поставка даного товару здійснюється на підставі Контракту №UA01/01/2025 від 01.01.2025, укладеного між ФОП ОСОБА_1 та Компанією "MEBLE VOX Spolka Akcyjna.". Згідно з п. 2.3. ч.2. ст. 53 МКУ документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності. Однак, даний Договір не може бути взятий до уваги, так як відсутній штамп продавця.
- До митного оформлення для підтвердження оплати за товар надано платіжний документ №43JBKLP9 від 18.09.2025. У графі «призначення платежу» наявне посилання тільки на Контракт №UA 01/01/2025 від 01.01.2025. Слід зазначити, що відповідно до п. 4.1. вищезазначеного Контракту, Покупець зобов'язаний здійснити оплату у розмірі 100% вартості Замовлення згідно з виставленою Продавцем проформою. Однак, посилання на проформу в платіжному документі відсутнє, що суперечить умовам Контракту і не дає можливості ідентифікувати платіжний документ з даною поставкою, що у свою чергу не дає можливості здійснити митному органу контроль правильності визначення митної вартості товарів шляхом перевірки відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, з огляду на те, що на момент митного оформлення оплата за оцінювані товари вже могла бути здійснена або мала бути здійсненна;
Одним із основних документів, що підтверджують митну вартість товарів, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару (пункти 4 частини другої статті 53 Кодексу). Згідно з нормами Закону України від 21 червня 2018 року №2473-VIII «Про валюту і валютні операції», Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 2, для здійснення платіжної операції з переказу іноземної валюти використовується платіжна інструкція в іноземній валюті, реквізити якої передбачені Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216 (далі - Положення №216). У якості банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, декларантом надано копію SWIFT від 18.09.2025 року яка не може бути взята до уваги, оскільки: не містить обов'язкових реквізитів, визначених Положенням №216, зокрема підпису(ів) (власноручного(их)/електронного(их)) відповідальної(их) особи(іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має(ють) право розпоряджатись рахунком; окрім того в графі «призначення платежу» зазначений тільки номер контракту. Таким чином подані банківські документи не підтверджують факт оплати та їх не можливо ідентифікувати з даною поставкою. У зв'язку з чим такий документ не може бути належним доказом що підтверджує вартість товару.
- відповідно до положень Інкотермс -2020, термін EXW (Ex Works Франко завод (... назва місця) означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання з постачання, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому названому місці. Продавець не відповідає за завантаження товару на транспортний засіб, а також за митне очищення товару для експорту. Відповідно до частини 10 статті 58 Митного кодексу України, до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: - витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на страхування цих товарів. Відповідно до Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 червня 2012 р. за №984/21296, у розділі Б «Складові митної вартості, гривень» зазначаються витрати (складові митної вартості), передбачені частиною десятою статті 58 Кодексу, що не включені до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, підтверджені документально (договорами, рахунками, товаротранспортними накладними, розрахунками на основі транспортних тарифів тощо). Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу.
Таким чином, відомості щодо складових митної вартості (митне очищення) не підтверджено документально (відсутні в рахунку на оплату транспортно-експедиційних послуг) та не піддаються перевірці, що є порушенням вимог положень частини 21 статті 58 Митного кодексу.
Таким чином, відомості щодо складових митної вартості (митного очищення) не підтверджено документально (відсутні в рахунку на перевезення) та не піддаються перевірці, що є порушенням вимог положень частини 21 статті 58 Митного кодексу. Отже, відомості щодо складових митної вартості не підтверджено документально та не піддаються перевірці, що є порушенням вимог положень частини 21 статті 58 Митного кодексу.
Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом.….».
Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач з спірними рішеннями про коригування митної вартості товарів та карткою відмови не погоджується, вважає їх протиправними та такими, що суперечить поданим декларантом документам та нормам чинного законодавства, а тому звернувся до суду з даним позовом про їх скасування.
Надаючи оцінку позиціям сторін у справі, суд застосовує наступні правові норми.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено обов'язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Указана норма основного закону означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Митний кодекс України (далі - МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Частиною 1 ст. 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (ч. 1 ст. 248 МК України).
Згідно з ч. 1 ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом подання за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.
Відповідно до ч. 6 ст. 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (ч. 5 ст. 58 Митного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Таким чином, методи визначення митної вартості товарів можуть бути підрозділені на: а) основний; б) другорядні.
Слід зауважити, що митним законодавством передбачена ціла система другорядних методів. Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів - основний метод або ж конкретний другорядний метод. Застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим.
Пріоритетним до застосування є саме основний метод, що обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду у постанові по справі №826/17509/16 від 09.02.2021.
Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу, повинні застосовуватися методи, закріплені приписами п. 2 ч. 1 ст. 57 МК України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів.
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до положень ч.1 ст.58 МК України, основний метод визначення митної вартості товарів застосовується у випадку дотримання наступних умов: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Основний метод, не застосовується в конкретних випадках: а) якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні; б) відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні (відповідно до ч. 2 МК України). Кожен із вище означених випадків може бути як самостійною підставою для незастосування основного методу, так й розглядатися в їх сукупності.
Згідно з ч. 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу.
За правилами ч. 3 ст. 58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п. 2 ч. 1 ст. 57 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Тобто, документальне підтвердження в аспекті відповідних митних процедур має своїм завданням підтвердити: а) заявлену митну вартість товарів; б) обраний суб'єктом господарювання метод визначення такої вартості.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч. 2 ст. 53 МК України).
Відповідно до ч. 5 ст. 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
За змістом ст. 53 МК України законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Вказане узгоджується з положеннями ч. 3 ст. 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Судом встановлено, що при митному оформленні товару позивач надав наявні у нього документи, що визначені ч. 2 ст. 53 МК України, та зазначені судом вище.
Відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Також, згідно з частиною 6 вищевказаної статті, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Необхідно зазначити, що витребування додаткових документів можливе лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відтак, наведені приписи зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Вказане узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 22.04.2021 у справі № 810/3397/16 та від 18.08.2021 у справі №821/1050/17.
Суд зазначає, що згідно протоколу обробки електронного документа №2657965 відповідачем витребувані додаткові документи, проте жодних зазначень про наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, відповідний протокол не містить.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Як встановлено судом, позивачем при митному оформленні товару та на вимогу митного органу надано пакет документів, які містили числові показники ціни товару.
Згідно з положеннями статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм згаданого Кодексу.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 згаданого Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 згаданого Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 згаданого Кодексу.
Частиною другою статті 55 МК України встановлено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити 1)обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2)наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 згаданого Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд бере до уваги висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 08.10.2019 у справі №803/776/17, згідно з яким декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 МК України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.
Щодо зазначених відповідачем в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів від 02.10.2025 №UA209000/2025/900545/2 порушень, суд зазначає таке.
Стосовно твердження митного органу про відсутність штампу продавця у зовнішньоекономічному договорі.
На момент укладення зовнішньоекономічного договору № UA01/01/2025 від 01 січня 2025 року Господарський кодекс України залишався чинним, а частина перша статті 58-1 передбачала, що суб'єкт господарювання має право використовувати у своїй діяльності печатки, однак їх застосування не є обов'язковим. Відбиток печатки не є обов'язковим реквізитом документів, що подаються суб'єктом господарювання до органів державної влади або органів місцевого самоврядування, а її відсутність не створює жодних юридичних наслідків.
Згідно з частиною третьою статті 17 Закону України № 4196-IX від 09.01.2025 «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об'єднань юридичних осіб», Господарський кодекс України визнається таким, що втратив чинність із 28 серпня 2025 року. Отже, станом на дату укладення зазначеного договору положення Господарського кодексу України були чинними та прямо встановлювали необов'язковість використання печатки суб'єктом господарювання.
Суд встановив, що зовнішньоекономічний договір №UA01/01/2025 від 01.01.2025 містить штамп (печатку) продавця - компанії "MEBLE VOX S.A." на останній сторінці зовнішньоекономічного договору та підпис уповноваженої особи.
Зауваження митного органу жодним чином не стосується числових значень митної вартості товарів, оскільки наявність чи відсутність печатки у зовнішньоекономічному договорі не впливає на узгоджену вартість.
Крім цього, суд зазначає, що в Картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2025/064368 митним органом було вказано те, що митне оформлення не може бути завершене по причині необхідності внесення змін у гр. 12, 45, 46, 43, 44 ЕМД. Тобто не ставилось вимоги про подання зовнішньоекономічного договору із штампом продавця.
Також митний орган у спірному рішенні зазначає про відсутність у платіжному документі №43JBKLP9 від 18.09.2025 посилання на проформу, що суперечить п. 4.1. Контракту №UA 01/01/2025 від 01.01.2025, відповідно до якого Покупець зобов'язаний здійснити оплату 100% вартості Замовлення згідно з виставленою Продавцем проформою. У графі «призначення платежу» зазначено лише номер контракту, що унеможливлює ідентифікацію платіжного документа з конкретною поставкою та контроль митним органом правильності визначення митної вартості товару шляхом перевірки фактично сплаченої або підлягаючої сплаті ціни. Крім того, надана копія SWIFT від 18.09.2025 не містить обов'язкових реквізитів, передбачених Положенням №216, зокрема підпису відповідальної особи платника, що унеможливлює визнання цього документа належним доказом оплати та підтвердження вартості товару.
Суд зазначає, що відповідно до частини 2 ст. 40 Закону України «Про платіжні послуги», платіжна інструкція має містити інформацію, що дає змогу надавачу платіжних послуг ідентифікувати особу платника та отримувача за платіжною операцією, рахунки платника та отримувача, надавачів платіжних послуг платника та отримувача, суму платіжної операції та іншу інформацію (реквізити), необхідну для належного виконання платіжної операції.
Частиною 7 ст. 40 Закону України «Про платіжні послуги», Національний банк України у своїх нормативно-правових актах визначає обов'язкові реквізити платіжних інструкцій, особливості їх оформлення, захисту, прийняття до виконання.
Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженим Постановою Правління Національного банку України 28.07.2008 №216 (у редакції постанови Правління Національного банку України 25.08.2022 № 189) (далі Постанова №216), а саме Розділом 2 -Порядок оформлення платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, пунктом 14 передбачено обов'язкові реквізити, які має містити платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах.
Підпунктом 10 пункту 14 Постанови №216 зазначено, що платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах, оформлена ініціатором в електронній або паперовій формі, повинна містити призначення платежу.
Відповідно до пункту 15 Постанови №216 платник заповнює реквізит Призначення платежу платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіжну операцію та документи, на підставі яких вона здійснюється. Повноту інформації забезпечує платник з урахуванням вимог законодавства України.
У банківських платіжних документах №43JBKLP9 від 18.09.2025 р. та № (MUR) 43 від 18.09.2025 у призначенні платежу наявне посилання на контракт №UA01/01/2024 від 01.01.2024. Вказані платіжні інструкції містять дату операції, суму операції в євро, розрахункові рахунки сторін, що повною мірою узгоджується з іншими документами, поданими до митного оформлення. Загальна сума за товар (10 737,50 EUR) на час митного оформлення була повністю оплачена.
Таким чином, суд погоджується з доводами позивача про те, що банківський платіжний документ можливо ідентифікувати із даною поставкою товарів.
Також митний орган у спірному рішенні стверджує, що відомості щодо числових значень складових митної вартості (витрат на транспортування, навантаження, вивантаження, обробку та страхування оцінюваних товарів) не підтверджено документально та не піддаються перевірці, що суперечить вимогам частини 21 статті 58 Митного кодексу України та Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, і не дає можливості ідентифікувати витрати, що не включені до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Відповідно до положень Інкотермс-2020, термін EXW (Ex Works Франко завод (…) означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання з постачання, коли надає товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому названому місці. Продавець при цьому не відповідає за завантаження товару на транспортний засіб та за митне очищення товару для експорту. Проте декларантом не надано відповідних транспортних (перевізних) документів, актів виконаних робіт, банківських та платіжних документів або калькуляцій транспортних витрат, що підтверджують фактичні витрати на перевезення оцінюваних товарів. Таким чином, подані документи не можуть бути належним доказом для визначення митної вартості товарів і унеможливлюють здійснення митним органом контролю правильності її визначення.
Суд зазначає, що відповідно до Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених Наказом Міністерства фінансів України №599 від 24.05.2012, у розділі Б декларації митної вартості відображаються лише ті складові, які прямо передбачені частиною десятою статті 58 Митного кодексу України, зокрема витрати на транспортування, навантаження, вивантаження, обробку та страхування товарів. У формі декларації митної вартості відсутні будь-які рядки або колонки щодо «митного очищення», що свідчить про необґрунтованість твердження митного органу про необхідність документального підтвердження такої складової.
Також суд враховує, що відповідно до положень Інкотермс-2020, термін EXW (Ex Works Франко завод) означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання з постачання, коли товар надано у розпорядження покупця на підприємстві або в іншому названому місці. Продавець при цьому не відповідає за завантаження товару на транспортний засіб та за митне очищення товару для експорту.
Як встановлено судом, декларантом до митного контролю було надано повний пакет документів, що підтверджують транспортну складову митної вартості: договір про організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом №153167 від 24.09.2025, договір-заявку №153167 від 24.09.2025, рахунок-фактуру №09/5519 від 24.09.2025, автотранспортну накладну (CMR) №1025704240 від 24.09.2025 та копію митної декларації країни відправлення №25PL391010008MWEB0 від 24.09.2025. Крім того, положення зовнішньоекономічного договору №UA01/01/2025 від 01.01.2025 (пункти 3.1 та 4.6) прямо підтверджують, що у вартості товару включено витрати на навантаження та митне очищення відповідно до умов поставки EXW.
Таким чином, суд не погоджується з доводами митного органу про те, що відомості щодо «митного очищення» товару не підтверджено документально, оскільки надані документи та умови договору повністю узгоджуються з вимогами законодавства та умовами поставки EXW.
З урахуванням наведеного, а також відсутність будь-яких належних доказів на підтвердження позиції митного органу, суд вважає, що позивачем для митного оформлення було надано всі документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості імпортованих товарів, які містили необхідні числові показники митної вартості.
Частиною 2 стаття 55 МК України встановлено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1)обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 згаданого Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Зазначені висновки випливають, зокрема, з приписів пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, за яким у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.
Вказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, відображеною у постанові від 18.08.2021 у справі № 160/4944/19 та у постанові від 04.11.2021 у справі №120/2634/19-а.
Як вбачається зі змісту графи 33 спірного рішення про коригування митної вартості від 02.10.2025 №UA209000/2025/900545/2, то за результатами проведеної консультації, митну вартість скориговано та визначено за резервним методом:
- товар №1 на підставі митної декларації №25UA205140046795U6 від 25.07.2025, де вартість становить 4,81 дол. США. У наведеній декларації наявні відмінності у вазі, позивачем імпортувався товар масою нетто - 3820,36 кг, а у вказаній декларації - 415,588 кг. Окрім того варто зазначити, що у вказаній митній декларації визначено умови поставки FCA PL Okszow-Kolonia, натомість при визначенні митної вартості позивачем було узгоджено умови поставки EXW PL Czarnkow;
- товар №3 на підставі митної декларації №25UA209140019387U9 від 30.07.2025, де вартість становить 4,82 дол. США. У наведеній декларації наявні відмінності у вазі, позивачем імпортувався товар масою нетто - 171,31 кг, а у вказаній декларації - 42,6 кг. Окрім того варто зазначити, що у вказаній митній декларації визначено умови поставки FCA PL Stalow Wola, натомість при визначенні митної вартості позивачем було узгоджено умови поставки EXW PL Czarnkow;
- товар №5 на підставі митної декларації №25UA100390716538U3 від 08.09.2025, де вартість становить 4,81дол. Окрім того варто зазначити, що у вказаній митній декларації визначено умови поставки FCA PL Piatek, натомість при визначенні митної вартості позивачем було узгоджено умови поставки EXW PL Czarnkow;
- товар №6 на підставі митної декларації №25UA209230090513U0 від 24.09.2025, де вартість становить 8,74 дол. Окрім того варто зазначити, що у вказаній митній декларації визначено умови поставки FCA PL Krakow, натомість при визначенні митної вартості позивачем було узгоджено умови поставки EXW PL Czarnkow.
Верховний Суд у постанові від 05.02.2019 у справі № 816/1199/15, висловив позицію, згідно з якою у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов'язкових відомостей визначених частиною другою статті 55 Митного кодексу України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.
При цьому, сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.
Таким чином суд вважає, що позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованих товарів всі документи, які передбачені ч. 2 ст. 53 МК України. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною Контракту згідно з вимогами ч. ч. 4, 5 ст. 58 Митного кодексу України.
Висновки відповідача про заниження позивачем митної вартості товарів та надання митному органу недостовірних даних не підтверджуються наявними матеріалами справи, а виявлені невідповідності у поданих позивачем документах не впливають на ціну товарів.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач належними доказами не спростував доводи позивача про правильність визначення ним митної вартості за основним методом та не довів наявність у митного органу належних підстав для коригування митної вартості товару.
Зважаючи на викладене вище, суд вважає, що оскаржуване рішення митний орган прийняв за відсутності обґрунтованих підстав вважати, що декларантом заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі без обґрунтування причин того, що позивач неправильно визначив митну вартість товарів.
За таких обставин суд задовольняє вимоги позивача у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів від 02.10.2025 №UA209000/2025/900545/2.
Стягнути з Львівської митниці (код ЄДРПОУ 43971343, 79000, м.Львів, вул.Костюшка,1) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір у сумі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяМорська Галина Михайлівна