23 лютого 2026 року м. ДніпроСправа № 360/584/24
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Качанок О.М., розглянувши в письмовому провадженні заяву адвоката Єрьоміної Вікторії Анатоліївни в інтересах ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання судового рішення в адміністративній справі № 360/584/24 за позовом адвоката Єрьоміної Вікторії Анатоліївни в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
До Луганського окружного адміністративного суду надійшла заява адвоката Єрьоміної Вікторії Анатоліївни в інтересах ОСОБА_1 (далі також - стягувач, ОСОБА_1 ) про зміну способу та порядку виконання судового рішення в адміністративній справі № 360/584/24 за позовом адвоката Єрьоміної Вікторії Анатоліївни в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі також - боржник) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування заяви зазначено, що рішенням, яке 18.06.2024 ухвалив Луганський окружний адміністративний суд у справі № 360/584/24, зокрема, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019, з урахуванням всіх складових грошового забезпечення, які визначені в довідці Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області від 09.07.2021 № 8/02-21/394, та фактично сплачених сум.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 18.06.2024 у справі № 360/584/24 набрало законної сили 28.08.2024, а тому з цієї дати воно є обов'язковим для відповідача і підлягає виконанню.
Разом з тим, з дати набрання законної сили по теперішній час, відповідачем рішення суду не виконано в повному обсязі.
Згідно з листом відповідача, на виконання рішення суду було лише розраховано суму доплати за період з 01.04.2019 по 31.01.2025, яка складає 166102,35 грн, проте її не було виплачено.
Також відповідно до листа боржника у жовтні та листопаді 2025 року позивачу перераховано лише по 187,35 грн в рахунок погашення нарахованої доплати у справі № 360/584/24.
Таким чином, невиплаченою залишається нарахована відкладена заборгованість у розмірі 165727,65 грн.
На підставі викладеного, стягувач просить змінити спосіб і порядок виконання рішення у справі № 360/584/24 із зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області здійснити перерахунок та виплату пенсії з 1 квітня 2019 року з урахуванням всіх складових грошового забезпечення, які визначені в довідці Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області від 09.07.2021 № 8/02-21/394, та фактично сплачених сум, на стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на користь ОСОБА_1 виплати по пенсійній заборгованості з 01.04.2019 по день проведення перерахунку, в сумі 165727,65 грн.
Ухвалою суду від 6 лютого 2026 року заяву призначено до розгляду в порядку письмового провадження. Також цією ухвалою запропоновано боржнику надати письмові пояснення щодо заяви про зміну способу та порядку виконання судового рішення.
16 лютого 2026 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області надійшли письмові пояснення щодо заяви про зміну способу та порядку виконання судового рішення, в яких зазначено, що на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 18.06.2024 у справі № 360/584/24 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області у січні 2025 року здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області від 09.07.2021 № 8/02-21/394, з урахуванням виплачених сум, починаючи з 01.04.2019.
Виплату пенсії в новому розмірі ОСОБА_1 забезпечено з лютого 2025 року.
04.09.2024 рішення у справі № 360/584/24 внесено Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області до підсистеми «Реєстр судових рішень» інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України, реєстраційний номер 730246.
Боржник вказує, що з 01.04.2021 здійснення фінансування виплати пенсії можливо тільки Пенсійним фондом України.
Враховуючи умови виплати пенсії, що визначені Постановою № 1279, виділення коштів на фінансування пенсійних виплат не залежить від волі окремого керівника територіального органу Пенсійного фонду України, оскільки з 01.04.2021 цей обов'язок покладено на Пенсійний фонд України.
Пенсійний фонд України фінансує вказані види пенсійних виплат за рахунок коштів Державного бюджету у межах виділених асигнувань.
Також боржник вказує, що доплату по проведеному перерахунку за період з 01.04.2019 по 31.01.2025 у сумі 166102,35 грн обліковано в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області та розпочато виплату з урахуванням норм, визначених Порядком здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821.
Сума коштів, що нарахована на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 18.06.2024 у справі № 360/584/24, виплачуватиметься в межах затверджених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат.
У 2025 році Пенсійним фондом України профінансовано погашення заборгованості з пенсійних виплат перерахованих пенсій за рішенням суду пропорційно виділеним коштам Пенсійного фонду України з державного бюджету України на 2025 рік, а саме: у жовтні 2025 року нараховано та виплачено 187,35 грн, у листопаді 2025 року нараховано та виплачено 187,35 гривень, у грудні 2025 року нараховано та виплачено 187,35 грн, залишок на момент подання цих пояснень складає 165540,30 грн.
Таким чином, Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області вчиняє усі передбачені чинним законодавством залежні від нього дії для забезпечення виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 18.06.2024 у справі № 360/584/24, вини або умислу боржника на навмисне невиконання в повному обсязі рішення суду немає.
Крім того, на думку боржника, зміна способу виконання рішення із зобов'язання виплатити зазначені соціальні виплати на стягнення суми цих виплат, змінить рішення по суті, з виходом при цьому за межі позовних вимог та вирішенням питання, що не було предметом дослідження судом при розгляді справи по суті.
На підставі викладеного, боржник просить відмовити в задоволенні заяви про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
Розглянувши заяву про зміну способу і порядку виконання судового рішення, суд зазначає таке.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 18 червня 2024 року у справі № 360/584/24, яке залишено без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 28.08.2024:
- визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо нездійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 , на підставі оновленої довідки Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області від 09.07.2021 № 8/02-21/394;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 1 квітня 2019 року з урахуванням всіх складових грошового забезпечення, які визначені в довідці Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області від 09.07.2021 № 8/02-21/394, та фактично сплачених сум.
На виконання вказаного судового рішення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області здійснено відповідний перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019 на підставі довідки Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області від 09.07.2021 № 8/02-21/394, з урахуванням виплачених сум, що підтверджується відповідним протоколом про перерахунок пенсії з 1 лютого 2025 року.
Заборгованість з пенсії по проведеному перерахунку за період з 01.04.2019 по 31.01.2025 склала 166102,35 грн, що підтверджується розрахунком на доплату (виплату, утримання) пенсії, наданого до вказаного вище протоколу перерахунку пенсії.
Згідно з відомостями з інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України, наданими боржником, а також поясненнями останнього, у жовтні-грудні 2025 року стягувачу нараховано та виплачено утворену заборгованість з пенсії у розмірі 187,35 грн у кожному місяці (всього 562,05 грн), залишок заборгованості складає 165540,30 грн.
Наведений залишок заборгованості в розмірі 165540,30 грн також підтверджується інформаційною довідкою від 12.02.2026 № 3213/05-16, наданою боржником на виконання ухвали суду від 06.02.2026.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з частиною другою, третьою статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
Також, Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, у пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов'язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов'язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України» від 7 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04).
На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв'язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Крім того, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 29 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції» (пункт 40 цього рішення) вказав, що відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду (див. рішення у справі «Філіс проти Греції» від 27 серпня 1991 року, серія А, № 209, с. 20, п. 59). Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію (995_690) (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1975 року (980_086), серія А, № 18, с. 16 - 18, п. 34 - 36). Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».
Отже, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України.
Зазначені висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 23 квітня 2020 року у справі № 560/523/19, від 1 лютого 2022 року у справі № 420/177/20 та від 18 травня 2022 року у справі № 140/279/21.
Подібний підхід був застосований Верховним Судом у постанові від 26 січня 2021 року у справі № 611/26/17, у якій Суд зазначив, що обов'язковість судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантовано статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтями 129, 129-1 Конституції України, статтями 2, 14, 370 КАС України та статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Обов'язковість судового рішення означає, що таке рішення буде виконано своєчасно (у розумні строки), належним чином (у спосіб, визначений судом) та у повному обсязі (у точній відповідності до приписів мотивувальної та резолютивної частин рішення).
В адміністративному судочинстві обов'язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в якому є держава в особі її компетентних органів, а тому адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов'язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов'язковості судового рішення.
Зазначені висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 1 лютого 2022 року у справі № 420/177/20 та ухвалах від 26 січня 2021 року у справі № 611/26/17, від 7 лютого 2022 року у справі № 200/3958/19-а.
Згідно з положеннями частин 1 та 3 статті 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
Суд зазначає, що рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 18 червня 2024 року у справі № 360/584/24 на відповідача покладено обов'язок не лише здійснити перерахунок пенсії, а й здійснити виплату перерахованого розміру пенсії, починаючи з 01.04.2019.
Разом з тим, судом встановлено, що незважаючи на здійснення відповідачем перерахунку пенсії та нарахування суми заборгованості у розмірі 166102,35 грн, рішення суду в частині виплати в повному обсязі належних позивачу коштів фактично не виконано. Протягом значного часу після набрання рішенням законної сили (понад сімнадцять місяців) позивачу виплачено лише незначну частину заборгованості, що не може вважатися належним та повним виконанням судового рішення.
Станом на теперішній час невиплаченою залишається нарахована заборгованість у розмірі 165540,30 грн.
Посилання відповідача на відсутність бюджетних асигнувань, необхідність дотримання Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 821, а також на черговість фінансування судових рішень, не спростовують факту тривалого невиконання судового рішення, а лише свідчать про наявність обставин, які істотно ускладнюють його виконання у спосіб, визначений рішенням суду.
Водночас суд звертає увагу, що відповідно до частини третьої статті 378 КАС України саме такі обставини - істотне ускладнення або фактична неможливість виконання судового рішення - є підставою для зміни способу і порядку його виконання.
Крім того, положення частини 3 статті 378 КАС України вказують, що невиконання протягом двох місяців судового рішення щодо пенсійних виплат є самостійною та достатньою підставою для зміни способу його виконання шляхом стягнення відповідної суми коштів.
Стадія виконання судового рішення є невід'ємною складовою судового процесу та завершальною стадією розгляду справи, а отже, на цій стадії підлягають застосуванню загальні принципи адміністративного судочинства, зокрема принципи верховенства права, обов'язковості судових рішень, ефективного судового захисту та забезпечення реального поновлення порушеного права. Зміна способу та порядку виконання судового рішення спрямована не на надання переваг окремому стягувачу, а на усунення перешкод для реального виконання судового рішення, яке набрало законної сили та є обов'язковим до виконання для боржника.
Таким чином, судом встановлено наявність підстав для зміни способу і порядку виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 18 червня 2024 року у справі № 360/584/24 шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на користь ОСОБА_1 нарахованої, але не виплаченої заборгованості з пенсії за період з 01.04.2019 по 31.01.2025 в сумі 165540,30 грн.
Разом з тим, заява про зміну способу і порядку виконання судового рішення в цій справі підлягає частковому задоволенню, оскільки залишок заборгованості з пенсії становить 165540,30 грн, а не 165727,65 грн, як зазначає у заяві представник стягувача, що в повній мірі встановлено при розгляді цієї заяви.
Керуючись статтями 241, 243, 248, 256, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Заяву адвоката Єрьоміної Вікторії Анатоліївни в інтересах ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання судового рішення в адміністративній справі № 360/584/24 за позовом адвоката Єрьоміної Вікторії Анатоліївни в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Змінити спосіб і порядок виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 18.06.2021 у справі № 360/584/24 в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 1 квітня 2019 року з урахуванням всіх складових грошового забезпечення, які визначені в довідці Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області від 09.07.2021 № 8/02-21/394, та фактично сплачених сум, на стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (ідентифікаційний код 21782461, місцезнаходження: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Шевченка, буд. 9) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) нарахованої, але не виплаченої заборгованості з пенсії за період з 01.04.2019 по 31.01.2025 в сумі 165540,30 грн (сто шістдесят п'ять тисяч п'ятсот сорок гривень 30 коп.).
У задоволенні інших вимог заяви - відмовити.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.М. Качанок