Іменем України
23 лютого 2026 рокум. ДніпроСправа № 360/2389/25
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Тихонов І.В. розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом адвоката Пупиніна Олександра Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
15 грудня 2025 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла сформована в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач), в інтересах якої звернувся адвокат Пупинін Олександр Миколайович (далі представник позивача), до Головного управління Національної поліції в Київській області (далі відповідач, ГУ НП в Київській області), в якій представник позивача просить суд:
- визнати противоправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Київській області (вул. Володимирська, 15, м. Київ, Київська область, 01601, код ЄДРПОУ 40108616) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , номер реєстраційної картки платника податків: НОМЕР_1 ) грошової компенсації за невикористані додаткову відпустку із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2022 рік у кількості 14 діб, додаткову відпустку із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2024 рік у кількості 14 діб, загальною кількістю 28 діб;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Київській області (вул. Володимирська, 15, м. Київ, Київська область, 01601, код ЄДРПОУ 40108616) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , номер реєстраційної картки платника податків: НОМЕР_1 ) грошову компенсацію за 14 діб додаткової відпустки із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2022 рік, 14 діб додаткової відпустки із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2024 рік, загальною кількістю 28 діб.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 з 08.08.1998 по 06.11.2015 проходила службу в органах внутрішніх справ, а з 07.11.2015 по 21.08.2018 та з 12.07.2019 по 19.09.2025 проходила службу в Національній поліції України, в період з 12.07.2019 по 14.07.2022 проходила службу в Головному управлінні Національної поліції в Луганській області, з 15.07.2022 по 12.04.2023 в Головному управлінні Національної поліції в Київській області, з 13.04.2023 по 09.05.2024 в Головному управлінні Національної поліції у м. Києві, з 10.05.2024 по 19.09.2025 в Головному управлінні Національної поліції в Київській області.
Вивченням наказу Головного управління Національної поліції в Київській області від 19.09.2025 №289 о/с про звільнення Позивача, листа Головного управління Національної поліції в Луганській області від 27.11.2025 № 16648/111/19/05-2025 та довідки від 27.11.2025 № 3035/111/19-2025 щодо відпусток Позивача, довідки Головного управління Національної поліції у м. Києві щодо невикористаних відпусток Позивача, листа УФЗБО Головного управління Національної поліції у м. Києві № 251939-2025 від 27.11.2025 (1711456), листа Відповідача № 278242-2025 від 03.12.2025 (914003) та додатку до листа - довідки № 1094 від 02.12.2025 щодо відпусток Позивача, було встановлено, що Позивачем за час проходження служби в Національній поліції України не були використані наступні відпустки, компенсацію за які не було виплачено Позивачу та про грошову компенсацію за ці невикористані відпустки не було зазначено в наказі Головного управління Національної поліції в Київській області від 19.09.2025 №289 о/с про звільнення Позивача, а саме додаткові відпустки із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2022 та 2024 роки.
У виплаті компенсації Позивачу за невикористані відпустки: додаткові відпустки із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2022 та 2024 роки, Відповідачем у відповіді № 278242-2025 від 03.12.2025 (914003) фактично було відмовлено.
Представник позивача вважає бездіяльність відповідача щодо невиплати на користь позивача при звільненні компенсації за невикористані відпустки, противоправною, оскільки компенсації за невикористані відпустки передбачена нормами законодавства, а відповідачем не здійснено нарахування та виплату компенсації позивачу за невикористані відпустки: додаткові відпустки із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2022 та 2024 роки, в зв'язку з чим відповідач допустив бездіяльність, не здійснивши нарахування та виплату такої компенсації.
Ухвалою суду від 22 грудня 2025 року відкрито провадження в адміністративній справі та визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог ГУ НП в Київській області подало відзив на позовну заяву, вказуючи на те, що відпустка учаснику бойових дій із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік, передбачена статтею 162 Закону України «Про відпустки», статтею 772 Кодексу законів про працю України і пунктом 12 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», надається як пільга.
Відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» і Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затверджених наказом МВС України від 06 квітня 2016 року № 260, які є спеціальним законодавством та підлягають застосуванню при вирішенні спорів з приводу порядку та умов грошового забезпечення поліцейських та надання їм відпустки, грошова компенсація за невикористану відпустку виплачується у випадку її невикористання у році звільнення. Грошова компенсація за невикористані відпустки за попередні роки не передбачена, а встановлено правило надання чергової відпустки поліцейському до кінця календарного року.
Також передбачено вказувати кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку в наказі про звільнення, з яким обов'язково має бути ознайомлений під підпис поліцейський та має право на його оскарження в частині або повністю.
Таким чином, єдине законодавчо установлене виключення щодо компенсації УБД відпусток установлений Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» виключно для військовослужбовців як наслідок прямо установлених законом обмежень для військовослужбовців щодо надання їм цієї категорії відпустом в особливий період з моменту оголошення мобілізації у разі їх звільнення з військової служби, і очевидно, що зазначене виключення не поширюється на поліцейських, які не являються військовослужбовцями, і на відносини проходження служби в поліції, оскільки служба в поліції не є військовою службовою.
Вказане свідчить про відсутність підстав для задоволення позову.
Від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій просив суд при розгляді зазначеної справи врахувати правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах Верховного Суду від 07.05.2020 у справі №360/4127/19, від 14.04.2021 у справі №620/1487/20, від 29.04.2021 у справі №200/602/20-а, від 26.05.2021 у справі №360/1362/20, від 31.05.2021 у справі 200/13348/19-а, від 31.05.2021 у справі № 200/13837/19-а, від 11.11.2021 року у справі № 200/1175/20-а, від 11.11.2021 у справі №360/1874/20, від 21.08.2019 у зразковій справі № 620/4218/18.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом встановлено.
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) є учасником бойових дій, з 08.08.1998 по 06.11.2015 проходила службу в органах внутрішніх справ, а з 07.11.2015 по 21.08.2018 та з 12.07.2019 по 19.09.2025 проходила службу в Національній поліції України, в період з 12.07.2019 по 14.07.2022 проходила службу в Головному управлінні Національної поліції в Луганській області, з 15.07.2022 по 12.04.2023 в Головному управлінні Національної поліції в Київській області, з 13.04.2023 по 09.05.2024 в Головному управлінні Національної поліції у м. Києві, з 10.05.2024 по 19.09.2025 в Головному управлінні Національної поліції в Київській області.
Згідно з наказом Головного управління Національної поліції в Київській області від 19.09.2025 №289 о/с позивача було звільнено з посади інспектора відділення кадрового забезпечення полку поліції особливого призначення «Корпус оперативно раптової дії» (стрілецький) Головного управління Національної поліції в Київській області за п. 7 ч.1 ст. 77 (за власним бажанням) Закону України «Про Національну поліцію», 19 вересня 2025 року, встановивши премію за вересень 2025 року в розмірі 286,415 відсотка, та виплатою компенсації за невикористані щорічні відпустки: кількість діб невикористаної щорічної основної оплачуваної відпустки за 2022 рік 30; кількість діб невикористаної щорічної додаткової оплачуваної відпустки за 2022 рік - 15; кількість днів додаткової оплачуваної відпустки як жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, за 2022 рік -10; кількість діб невикористаної щорічної основної оплачуваної відпустки за 2023 рік - 16; кількість діб невикористаної щорічної додаткової оплачуваної відпустки за 2023 рік - 15; кількість діб невикористаної щорічної основної оплачуваної відпустки за 2024 рік - 10; кількість діб невикористаної щорічної додаткової оплачуваної відпустки за 2024 рік 15; кількість діб невикористаної щорічної основної оплачуваної відпустки за 2025 рік- 20; кількість діб невикористаної щорічної додаткової оплачуваної відпустки за 2025 рік - 15; кількість днів додаткової оплачуваної відпустки як жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, за 2025 рік -10. Станом на день звільнення вислуга років для виплати надбавки за стаж служби складає 26 років 02 місяця 20 днів.
З довідки ГУ НП в Київській області від 02 грудня 2025 року № 1094 вбачається, зокрема, що позивачем не використана у 2022 році відпустка передбачена пунктом 12 частиною 1 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», як учаснику бойових дій.
Листом № 247292026 від 19.02.2026 (1064742) відповідач повідомив, що ОСОБА_1 у додатковій відпустці із збереженням заробітної плати (грошового забезпечення), як учасник бойових дій у 2024 році не перебувала.
Також листом від 30 грудня 2025 року № 155879-2025 інформовано, що грошова компенсація за дні невикористаної відпустки, передбаченої статтею 162 Закону України від 15.11.1996 № 504/96-ВР «Про відпустки», статтею 772 Кодексу законів про працю України і пунктом 12 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-XII, ОСОБА_1 не нараховувалась і не виплачувалась та законних підстав для нарахування та виплати їй такої компенсації немає.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Цією ж статтею передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до статті 45 Конституції України кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.
Закон України від 15.11.1996 № 504/96-ВР «Про відпустки» (далі Закон № 504/96-ВР) установлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.
Згідно зі статтею 4 Закону № 504/96-ВР установлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв'язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 цього Закону); 3) творча відпустка (стаття 16 цього Закону); 3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (стаття 16-1 цього Закону); 4) соціальні відпустки: відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону); відпустка у зв'язку з усиновленням дитини (стаття 18-1 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону); відпустка при народженні дитини (стаття 19-1 цього Закону); 5) відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26 цього Закону). Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.
Статтею 16-2 Закону № 504/96-ВР визначено, що учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув'язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.
У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (частина перша статті 24 Закону № 504/96-ВР).
Аналогічні положення містяться в частині першій статті 83 Кодексу законів про працю України.
Статтею 5 Закону України від 22.10.1993 № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон № 3551-XII), що учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.
Згідно з пунктом 12 частини першої статті 12 Закону № 3551-XII учасникам бойових дій надаються такі пільги, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.
Закон України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі Закон № 580-VIII) визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.
Відповідно до абзацу першого частини першої, частини третьої статті 59 Закону № 580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік і форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.
Відносини, що виникають у зв'язку зі вступом, проходженням та припиненням служби в поліції, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань проходження служби в поліції (стаття 60 Закону № 580-VIII).
Згідно з частинами першою та другою статті 92 Закону № 580-VIII поліцейським надаються щорічні оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.
Частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 93 Закону № 580-VIII передбачено, що тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються. Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки. За кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п'ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п'ятнадцять календарних днів. Тривалість щорічної відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби.
Відповідно до частин восьмої, дев'ятої, десятої та одинадцятої статті 93 Закону № 580-VIII поліцейським, які захворіли під час щорічної відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Продовження відпустки здійснюється керівником, який надав її, на підставі відповідного документа, засвідченого у визначеному законом чи іншим нормативно-правовим актом порядку. Поліцейським, які звільняються зі служби в поліції за власним бажанням, за віком, за станом здоров'я (через хворобу) або у зв'язку зі скороченням штатів чи проведенням організаційних заходів, у році звільнення, за їх бажанням, надається щорічна основна відпустка з наступним звільненням, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. Датою звільнення поліцейського в цьому разі є останній день відпустки. При звільненні поліцейського зі служби в поліції проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини щорічної відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року. У разі загибелі (смерті) поліцейського таке відрахування не проводиться. Поліцейським, які звільняються зі служби в поліції, виплачується грошова компенсація за всі не використані під час проходження служби дні: щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток поліцейського; щорічної додаткової відпустки особам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи. У разі загибелі (смерті) поліцейського грошова компенсація за всі невикористані ним дні відпусток, передбачених абзацами другим і третім цієї частини, виплачується членам його сім'ї, зазначеним в абзаці третьому частини шостої статті 94 цього Закону, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а в разі їх відсутності такі кошти входять до складу спадщини. Відкликання поліцейського із щорічної відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання із щорічної відпустки здійснюється за письмовим наказом
Частинами першою та другою статті 94 Закону № 580-VIII обумовлено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається Кабінетом Міністрів України залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Положення Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260 (далі - Порядок № 260), визначають критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - ВНЗ МВС із специфічними умовами навчання).
Пунктом 3 розділу І Порядку № 260 передбачено, що грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно з абзацами сьомим-десятим пункту 8 розділу ІІІ Порядку № 260 поліцейським, які звільняються зі служби в поліції, виплачується грошова компенсація за всі невикористані під час проходження служби дні: щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток поліцейського; щорічної додаткової відпустки особам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи. Виплата грошової компенсації за невикористану відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до законодавства, на день звільнення зі служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення. У випадках припинення виплати грошового забезпечення з підстав, зазначених у пункті 8 розділу I цих Порядку та умов, і призупинення виплати грошового забезпечення з підстав, зазначених у пункті 7 цього розділу, виплата компенсації за невикористану відпустку проводиться з розміру грошового забезпечення, яке було встановлено на день припинення (призупинення), крім премії.
Суд звертає увагу, що поліцейським можуть бути надані такі відпустки: щорічні чергові оплачувані відпустки, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.
Водночас, зазначені вище норми фактично встановлюють право поліцейського, який є учасником бойових дій, на отримання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів кожного року.
Рішенням Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року № 8-рп/2002 в справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників - КЗпП України.
З огляду на відсутність правового врегулювання положеннями Закону № 580-VIII і Порядку № 260 питання компенсації поліцейським невикористаної відпустки як учаснику бойових дій, суд дійшов висновку, що при вирішенні вказаного спору підлягають застосуванню приписи КЗпП України і Закону № 504/96-ВР.
Так, відповідно до частини першої статті 24 Закону № 504/96-ВР і частини першої статті 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Вказані норми в сукупності свідчать про те, що у випадку звільнення поліцейського - учасника бойових дій, йому виплачується компенсація за всі невикористані ними дні відпустки, у тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону № 504/96-ВР та статтею 12 Закону № 3551-XII.
Такий правовий висновок викладено Верховним Судом в постанові від 19 січня 2021 року у справі № 160/10875/19, який відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковим для врахування при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
У справі, що розглядається, суд зазначає, що положення Закону № 3551-XII не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 31 травня 2021 року у справі № 200/13837/19-а та від 11 листопада 2021 року у справі № 200/1175/20-а.
Щодо тверджень відповідача, що у зв'язку із зміною правового регулювання спірних правовідносин через внесення змін до частини десятої статті 93 Закону № 580-VIII та її викладення в іншій редакції, застосуванню підлягають виключно положення цього Закону як спеціального, та якими не визначено права поліцейських на отримання грошової компенсації за невикористані ними дні додаткової оплачуваної відпустки як учаснику бойових дій, то суд відхиляє їх як безпідставні з огляду на таке.
Редакція частини десятої статті 93 Закону № 580-VIII, яка діяла до 05 жовтня 2023 року, також не визначала права поліцейських учасників бойових дій на отримання грошової компенсації за невикористані ними дні додаткової оплачуваної відпустки як учаснику бойових дій. Разом з цим Верховний Суд у вище наведених постановах таке право поліцейських підтвердив і у подальшому від своєї правової позиції не відступав. Тому суд вважає, що зміна редакції частини десятої статті 93 Закону № 580-VIII, якою знову ж таки не врегульовано спірне питання, жодним чином не нівелює правові висновки Верховного Суду щодо права поліцейських на отримання такої грошової компенсації.
Вищеописаними матеріалами справи підтверджено, що позивач під час проходження служби в Національній поліції України не використала додаткову відпустку із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових за 2022 рік 14 діб, за 2024 рік 14 діб, а всього 28 діб, тому при звільненні зі служби в поліції мала право на отримання грошової компенсації за такі дні невикористаної нею відпустки.
Проте відповідач всупереч вище наведених правових норм не визначив у наказі про звільнення зі служби в поліції виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за дні невикористаної нею додаткової відпустки як учаснику бойових дій та не виплатив позивачці грошову компенсацію за таку відпустку, чим допустив протиправну бездіяльність.
При цьому суд вважає, що відсутність в наказі Головного управління Національної поліції в Київській області від 19.09.2025 № 289 о/с, за яким позивачку звільнено зі служби в поліції, інформації про виплату компенсації за невикористані у 2022, 2024 роках дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, не звільняє відповідача від обов'язку нарахувати та виплатити позивачці таку грошову компенсацію.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За встановлених в цій справі фактичних обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Щодо стягнення на користь позивачки понесених судових витрат на правничу допомогу адвоката суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з пунктом першим частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини третьої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).
Частиною п'ятою статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (пункти перший, другий частини сьомої статті 139 КАС України).
На підтвердження розміру витрат на правничу допомогу адвоката, які позивачка сплатила у зв'язку з розглядом справи, суду надано: договір про надання правничої допомоги від 15 листопада 2025 року № 202, додаток № 1 до договору про правничої допомоги від 15 листопада 2025 року № 202, акт здачі-приймання наданої правничої допомоги від 12 грудня 2025 року № 54, квитанцію від 12 грудня 2025 року № 54.
Дослідженням договору про надання правничої допомоги від 15 листопада 2025 року № 202 встановлено, що адвокат Пупинін О.М. (далі Юрист) та ОСОБА_1 (далі - Клієнт) уклали цей договір про таке:
за цим договором Юрист зобов'язується: представляти інтереси ОСОБА_1 в усіх судах України; робити запити до підприємств, установ, організацій для збору доказів по справі; надавати усні та письмові консультацій з питань, що стосується даної справи; готувати позови, заяви, скарги, відзиви, заперечення, клопотання для досягнення позитивного результату по даній справі (пункт 2.1 Договору);
за роботу, виконану Юристом, Клієнт здійснює оплату згідно умов викладених у Додатку № 1 до цього Договору, але це не позбавляє Клієнта права здійснювати оплату шляхом внесення авансових платежів в розмірі узгодженому Сторонами (пункт 3.1 Договору);
факт наданих послуг підтверджується актом наданих послуг (пункт 3.2 Договору);
гонорар сплачується готівкою або здійснюється у безготівковому порядку на рахунок Юриста (пункт 3.3 договору);
цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє невизначений час до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань або його розірвання за ініціативою любої з Сторін (пункт 4.1 Договору);
моментом виконання зобов'язань Юристом є винесення рішення судом касаційної інстанції (пункт 4.2 Договору).
У додатку № 1 до договору про надання правничої допомоги від 15 листопада 2025 року № 202 визначено такі тарифні ставки винагороди (гонорару): попереднє опрацювання матеріалів, опрацювання законодавчої бази, що регулюють спірні відносини, консультація 500,00 грн; складання і направлення адвокатського запиту, збір інформації та документів, аналіз отриманих по запиту матеріалів 500,00 грн; підготовка процесуальних документів по справі (позовна заява, апеляційна скарга, касаційна скарга) 3000,00 грн; підготовка процесуальних документів по справі (відповідь на відзив, клопотання, заява, відповідь на апеляційну скаргу, тощо ) 1000,00 грн; представництво в судах усіх інстанцій за 1 годину представництва 500,00 грн.
Згідно з актом здачі-приймання наданої правничої допомоги від 12 грудня 2025 року № 54 Юрист та Клієнт склали цей акт про те, що на підставі договору про надання правничої допомоги від 15 листопада 2025 року № 202 Юристом надана правнича допомога при підготовці адміністративного позову Клієнта до Головного управління Національної поліції в Київській області, а саме: попереднє опрацювання матеріалів, опрацювання законодавчої бази, що регулюють спірні відносини, консультація 500,00 грн; складання і направлення адвокатського запиту від 17 листопада 2025 року № 147/25 до ГУНП в Київській області, збір інформації та документів, аналіз отриманих по запиту матеріалів 500,00 грн; складання і направлення адвокатського запиту від 17 листопада 2025 року № 148/25 до ГУНП в Луганській області, збір інформації та документів, аналіз отриманих по запиту матеріалів 500,00 грн; складання і направлення адвокатського запиту від 17 листопада 2025 року № 149/25 до Головного управління Національної поліції у м.Києві, збір інформації та документів, аналіз отриманих по запиту матеріалів 500,00 грн; підготовка процесуального документу по справі (позовна заява) 3000,00 грн, а всього 5000,00 грн.
Також в акті зазначено, що підписанням цього Акта Клієнт підтверджує факт належного отримання послуг відповідно до положень Договору про надання правничої допомоги від 15 листопада 2025 року № 202, а також не має претензій до Юриста стосовно отриманих від нього послуг, вказаних у цьому Акті.
Квитанцією від 12 грудня 2025 року № 54 підтверджено отримання Юристом від Клієнта 5000,00 грн за надану послугу відповідно до акта здачі-приймання наданої правничої допомоги від 12 грудня 2025 року № 54.
Також суд вважає за необхідне зауважити, що матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем послуг адвоката, а саме, що представником позивача направлено адвокатські запити, складено позовну заяву, оформлено та подано разом з цими заявами докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
Отже, суд вважає, що обставини надання адвокатом правничих послуг ОСОБА_1 та оплати останньою гонорару адвоката в сумі 5000,00 грн знайшли своє підтвердження належними та допустимими доказами.
Клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідачем не заявлено.
Суд зазначає, що сума заявлених представником позивача витрат на професійну правничу допомогу відповідає критерію розумності, а також в повній мірі відповідає критеріям необхідності і пропорційності до предмета спору і складності справи.
З урахуванням викладеного, заявлена позивачем сума судових витрат на правничу допомогу відповідає ознакам співмірності, визначеним частиною п'ятою статті 134 КАС України, тому суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Київській області на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 5000,00 грн, що, на думку суду, є співмірною сумою для цієї справи.
Таким чином суд дійшов висновку, що заява про розподіл витрат на професійну правничу допомогу адвоката підлягає задоволенню.
Питання про розподіл судових витрат по сплаті судового збору відповідно до вимог статті 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивачка згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VІ «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнена.
Керуючись статтями 72-77, 90, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов адвоката Пупиніна Олександра Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) до Головного управління Національної поліції в Київській області (ідентифікаційний код 40108616, місцезнаходження: вул. Володимирська, буд. 15, м. Київ, 01601) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати противоправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Київській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2022 рік у кількості 14 діб, за 2024 рік у кількості 14 діб, загальною кількістю 28 діб.
Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Київській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2022 рік у кількості 14 діб, за 2024 рік у кількості 14 діб, загальною кількістю 28 діб.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Київській області на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 5000,00 грн (п'ять тисяч гривень 00 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.В. Тихонов