23 лютого 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/912/26
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого Сагуна А.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), Військової частини НОМЕР_3 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії, -
Представник позивача звернувся до суду з позовом в якому просить:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо призову ОСОБА_1 , як обвинуваченого у кримінальних провадженнях за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 та частиною 4 статті 187 Кримінального кодексу України, на військову службу під час мобілізації, на особливий період;
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №253 від 28.01.2026 року в частині призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період ОСОБА_1 ;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_3 виключити солдата ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_3 .
Також просить зобов'язати військову частину НОМЕР_3 у 30-денний строк з дня набрання судовим рішенням законної сили подати звіт про його виконання.
Разом з позовною заявою представником позивача подано заяву про забезпечення позову шляхом заборони військовій частині НОМЕР_3 вчиняти будь-які дії, пов'язані з переміщенням (переведенням) ОСОБА_1 для проходження військової служби під час мобілізації на особливий період до іншого місця служби або до іншої військової частини з військової частини НОМЕР_3 - до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.
Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду Черниш О.А. від 23 лютого 2026 року задоволено її самовідвід.
Так, згідно ч. 1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Ч. 2 ст. 150 КАС України визначено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Відповідно до вимог п. 5 ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено, в тому числі шляхом зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Отож, головним завданням інституту "забезпечення позову", є забезпечення отримання особою, в користь якої ухвалене судове рішення, присудженого права. Рішення, які приймаються за наслідками розгляду заяви про забезпечення позову, повинні відповідати завданню адміністративного судочинства, яке визначено частиною першою статті 2 КАС України. Тобто, гарантувати реальний захист прав особи під час виконання майбутнього судового рішення.
Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (далі в тексті - Конвенція) у статтях 6 та 13 регулює питання отримання особою належного правового захисту, в тому числі під час виконання судового акту.
Так, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання статті 13 Конвенції, Європейський суд з прав людини (далі в тексті - ЄСПЛ) неодноразово вказував, що для того, аби бути ефективним, національний засіб юридичного захисту має бути: незалежним від будь-якої дискреційної дії державних органів та доступним для тих, кого він стосується (див. рішення від 06.09.2005 у справі "Гурепка проти України", заява №61406/00, § 59); "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (див. рішення від 05.04.2005 у справі "Афанасьєв проти України", заява №38722/02, § 75); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваного порушення чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (див. рішення від 16.08.2013 у справі "Гарнага проти України", заява №20390/07, § 29).
Згідно з позицією ЄСПЛ заходи забезпечення (тимчасові заборони), які вживає суд у процесі вирішення спору, повинні відповідати закону, враховувати суспільні (загальні) інтереси та пропорційність між використаними засобами та метою, яку прагне суд досягнути (див., наприклад, Dzinic v. Croatia (Джиніч проти Хорватії), № 38359/13, п.п. 61-62 та Karahasanoglu v. Turkey (Карагасаноглу проти Туреччини) (заяви № 21392/08 та 2 інші заяви, п.п. 144-153)).
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду в постанові від 22.12.2022 у справі № 640/31815/22, зазначив, що інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів фізичних осіб - позивачів та юридичних в адміністративному процесі та механізмом, який покликаний гарантувати, у суворій відповідності до закону та за наявності безумовних фактичних підстав, (1) виконання майбутнього рішення суду або/та (2) ефективний захист позивача, який неможливий без негайного втручання суду.
Заходи забезпечення позову мають бути вжиті лише в межах позовних вимог, бути адекватними та співмірними з позовними вимогами, зокрема, спроможність такого заходу забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, перевірити імовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, а також мотивувати неможливість порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Судове рішення про забезпечення позову є винятковим екстраординарним заходом, який не повною мірою узгоджується з деяким, визначеними у частині другій статті 129 Конституції України основними засадами (принципами) судочинства, а саме, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобам. При цьому, таке судове рішення стає обов'язковим для виконання до його апеляційного перегляду.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Вказана постанова Верховного Суду, є релевантною з обставинами даної справи, відтак суд враховує її під час застосування норм матеріального права.
Заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 є обвинуваченим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених зокрема частинами 3, 4 статті 187 КК України, які є особливо тяжкими злочинами. Кримінальні провадження №1208120110000180, №12017120110000044 стосовно ОСОБА_2 розглядаються судами, остаточні вироки у них не ухвалено. Попри це у січні 2026 року ІНФОРМАЦІЯ_2 призвав його на військову службу по мобілізації та направив для її проходження до військової частини НОМЕР_3 . Представник позивача вважає, що призов позивача на військову службу є очевидно незаконним, а позивач має бути звільнений з військової служби. З метою запобігання порушення прав та інтересів позивача його представник просить забезпечити позов, аби уникнути його переміщення на нове місце військової служби та виконання бойових завдань.
Так представник позивача вважає, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до ситуації, за якої навіть у разі задоволення позову судове рішення не зможе забезпечити реальне та повне поновлення прав позивача, що суперечить самій меті адміністративного судочинства - ефективному захисту прав особи від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суддя зазначає, що позивач, зокрема оскаржує в судовому порядку наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №253 від 28.01.2026 року в частині призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період ОСОБА_1 , і саме в межах розгляду адміністративної справи буде перевірено правомірність оскаржуваного наказу відповідача.
Крім того у заяві про забезпечення позову представник позивача просить суд заборонити командуванню військової частини НОМЕР_3 вчиняти дії (фактично видавати накази та/або розпорядження) щодо переміщення/переведення позивача з однієї військової частини/місця несення служби до іншої, що суперечить пункту 10 частини 3 статті 151 КАС України і прямо заборонено під час під час дії воєнного стану.
Тобто позивачем не надано суду доказів, які б свідчили, що невжиття визначених ним заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в межах перевірки правомірності винесення рішення відповідачем.
Отже, на час розгляду заяви, суд не вбачає ознак можливої небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача; суду не доведено неможливість захисту прав позивача без вжиття таких заходів; не доведено, що для відновлення прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Крім того, суддя зазначає, що заявляючи заяву про забезпечення позову у такий спосіб, представник позивача фактично до винесення кінцевого рішення у справі, хоче отримати проміжне рішення судді із правовою його позицією, щодо протиправності чи правомірності винесення відповідачем оскаржуваного рішення.
Зважаючи на викладене суд вважає, що заява позивача про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст.150-154, 156, 248, 256, 294 КАС України, суд, -
В задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Копію ухвали надіслати представнику заявника до його електронного кабінету в системі «Електронний суд».
Ухвала суду набирає законної сили з моменту підписання її суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів за правилами, встановленими ст.ст.293-297 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду А.В. САГУН