23 лютого 2026 року м. Київ № 320/18714/25
Київський окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Перепелиця А.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо поновлення виплати пенсії за віком ОСОБА_1 на підставі заяви про поновлення виплати пенсійного забезпечення від 05.12.2024;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повторно розглянути заяву про поновлення виплати пенсійного забезпечення від 05.12.2024;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 з дати отримання заяви про поновлення виплати пенсійного забезпечення від 05.12.2024 - з 07.12.2024.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є пенсіонером, перебував на обліку у територіальних органах Пенсійного фонду України в АР Крим. У зв'язку з тимчасовою окупацією російською федерацією АР Крим, Пенсійним фондом України з 01.04.2014 було припинено виплату пенсій громадянам України, які проживають на території АР Крим та м. Севастополя, у тому числі й позивачу.
У 2016 році позивач змінив місце проживання та 21.12.2017, перебуваючи в м. Києві, став на облік як внутрішньо переміщена особа із визначеною адресою тимчасового проживання: АДРЕСА_1 . У листопаді 2021 року позивач зареєстрував місце свого постійного проживання за адресою: АДРЕСА_2 .
У 2024 році позивач звернувся до відповідача із заявою про поновлення виплати пенсії. Проте, як наголошено представником позивача, відповідач не прийняв жодного рішення за результатами розгляду цієї заяви та фактично не поновив виплату пенсійного забезпечення. На думку представника позивача, така бездіяльність є протиправною, оскільки суб'єкт владних повноважень зобов'язаний розглянути подану заяву в установленому законом порядку та прийняти відповідне мотивоване рішення. Неприйняття рішення та не поновлення виплати пенсії, за відсутності належних, обґрунтованих і достовірних підстав для відмови, свідчить про порушення вимог законодавства та принципів діяльності органів державної влади.
Посилання відповідача на підстави для не призначення (не поновлення) виплат є необґрунтованими та недостовірними, що підтверджує відсутність правових підстав для обмеження права позивача. Унаслідок такої протиправної бездіяльності було порушено гарантоване законом право позивача на отримання пенсійного забезпечення.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.04.2025 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Від Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив, вказавши, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не перебуває на обліку та не отримує пенсію в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області. Зауважено, що для призначення пенсії позивачу потрібно звернутись до Головного управління із заявою встановленого зразку відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою від 25.11.2025 №22-1 та необхідними документами.
Позивачем подано до суду клопотання про пришвидшення розгляду справи, в обґрунтування якого зазначено про особисті обставини, зокрема, поважний вік (86 років) та проблеми зі станом здоров'я, зумовлені віковими змінами. З 2017 року позивач має статус внутрішньо переміщеної особи з тимчасово окупованої території, де залишилися його житло та місце роботи. У зв'язку із зазначеними обставинами він не має стабільних джерел доходу, окрім пенсійних виплат, право на отримання яких наразі порушене. Окрім того, вказано, що донька позивача невдовзі досягне пенсійного віку, у зв'язку з чим не має можливості надавати йому постійну матеріальну допомогу.
Дослідивши позовну заяву, відзив на позовну заяву, а також оцінивши наявні в матеріалах належні та допустимі докази у їх взаємозв'язку та сукупності, суд дійшов таких висновків.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 , виданим Київським РВ Сімферопольським МУ ГУ МВС України в Криму 10.12.1997.
Позивач тривалий час проживав за адресою: АДРЕСА_3 .
Відповідно до відмітки в трудовій книжці від 15.03.1965 серії НОМЕР_2 , ОСОБА_1 призначена пенсія з 15.02.2000.
Починаючи з 2015 року виплата пенсії позивачу припинена.
У 2016 році позивач змінив місце проживання та 21.12.2017, перебуваючи в м. Києві, став на облік як внутрішньо переміщена особа із визначеною адресою тимчасового проживання: АДРЕСА_1 .
10.11.2021 позивач зареєстрував місце постійного свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 .
Позивач 05.12.2024 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою про поновлення пенсійного забезпечення (за формою згідно додатку 1 «Заява про призначення/перерахунок пенсії» відповідно до пункту 1.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
Листом від 25.12.2024 №15861-36651/Ч-02/8-1000/24 Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повідомило позивача про, те що він не перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України у Київській області та пенсію не отримує, роз'яснено порядок звернення до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії.
Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з позовом у цій справі, з приводу чого суд зазначає таке.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 46 Конституції України гарантує громадянам право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі втрати працездатності, а також у старості.
Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) визначає складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні. Так, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Статтею 5 Закону №1058-IV передбачено, що даний акт регулює відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок №22-1).
Відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку №22-1 заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).
Пунктом 1.8 Порядку №22-1 визначено, що днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
Суд звертає увагу, що положення пункту 1.8 Порядку №22-1 не містять обов'язку подавати відповідну заяву безпосередньо в приміщенні територіального органу Пенсійного фонду України.
Таким чином, Порядок №22-1 допускає подання заяви шляхом направлення такої заяви по пошті.
Згідно з пунктом 1.6 розділу І Порядку №22-1 розгляд заяв, передбачених пунктом 1.1 цього розділу, поданих громадянами України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації, здійснюється з урахуванням Порядку виплати пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 №234.
Механізм виплати пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії та соціальні послуги від Пенсійного Фонду російської федерації або інших міністерств та відомств, що здійснюють пенсійне забезпечення у російській федерації, визначений Порядком виплати пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 №234 (далі - Постанова №234).
Відповідно до вимог пункту 3 Постанови №234 визначено, що особи подають територіальному органові заяву про отримання пенсії відповідно до законодавства України із зазначенням місця проживання (реєстрації) та паспорт громадянина України (паспорт громадянина України для виїзду за кордон).
Як вбачається з пункту 5 Постанови №234, порядок звернення осіб за призначенням (перерахунком), поновленням виплати пенсії особам, переведенням з одного виду пенсії на інший, наданням соціальних послуг, а також підтвердження факту неодержання пенсії та соціальних послуг від органів російської федерації, зазначених у пункті 1 цього Порядку, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням з Мінсоцполітики.
Отже, відповідно до наведених вище норм для отримання пенсії громадянами України, які проживають на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, необхідно щоб особа одночасно відповідала наступним трьом критеріям: 1) не отримала громадянство рф, тобто паспорт громадянина України; 2) докази припинення отримання пенсії в органах пенсійного фонду на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя; 3) подала територіальному органові Пенсійного фонду України заяву про отримання пенсії відповідно до законодавства України із доданням необхідних документів.
Судом встановлено, що з 10.11.2021 позивач зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується відміткою в паспорті громадянина України, серії НОМЕР_1 , виданим Київським РВ Сімферопольським МУ ГУ МВС України в Криму 10.12.1997.
Доказів того, що позивач змінив громадянство України матеріали справи не містять.
У зв'язку з переїздом на материкову територію України, яка не перебуває під окупацією рф, позивач звернувся із заявою про поновлення пенсії за вислугу років.
Частинами першою, другою статті 49 Закону №1058-IV передбачено випадки, коли виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється, а саме:
1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;
2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;
3) у разі смерті пенсіонера;
4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;
5) в інших випадках, передбачених законом.
Поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.
Відповідно до абзаців 1, 3 пункту 1.8 Інструкції про порядок переказування пенсій громадянам, які виїхали на постійне місце проживання за кордон, та виплати пенсій пенсіонерам іноземних держав, які проживають в Україні, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 23.04.1999 №4-5, виплата пенсій пенсіонерам, які виїхали на постійне місце проживання до держав, що підписали Угоду про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року (далі Угода), здійснюється на умовах та в порядку, визначених Угодою, управліннями Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах (далі управління Фонду).
Пенсії виплачуються на підставі повідомлення відповідного органу з питань пенсійного забезпечення держави за новим місцем проживання особи на умовах та в порядку, передбачених Угодою.
Таким чином, право пенсіонера на отримання пенсії не залежить від можливості пенсійного органу підтвердити припинення виплати пенсії останньому за попереднім місцем проживання.
На підставі Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022, яким введено на території України воєнний стан, у зв'язку військовою агресією російської федерації проти України, починаючи з 24.02.2022, листування із російською федерацією зупинено, що підтверджується офіційним повідомленням АТ «Укрпошта» на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет.
Зазначене вище унеможливлює отримання пенсійним органом документального підтвердження припинення виплати пенсії позивачу на невизначений час.
Відповідно до пункту 2.8 вказаного Порядку №22-1 поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.
Відповідно до пункту 4.8 Порядку № 22-1 заява, відомості з відповідних інформаційних систем, скановані копії документів, на підставі яких призначено (перераховано) пенсію та проводиться її виплата; інша інформація, з урахуванням якої визначаються розмір призначеної пенсії та розмір пенсії до виплати, обробляються в складі електронної пенсійної справи, що формується та ведеться відповідно до вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронні довірчі послуги» та «Про захист персональних даних». Електронна пенсійна справа зберігається на базі централізованих інформаційних технологій.
Документи, що надійшли у паперовій формі, обробляються, реєструються та зберігаються в органі, що призначає пенсію, за правилами, встановленими постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2018 №55 «Деякі питання документування управлінської діяльності».
Отже, наведені відповідачем обставини не є перешкодою для виконання відповідним органом Пенсійного фонду покладеного на нього обов'язку.
Суд зазначає, що позивач не був зобов'язаний додавати до поданої заяви про поновлення виплати пенсії жодних додаткових документів та належним чином надав відомості про реєстрацію його в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (шляхом надання копії паспорту та РНОКПП в копіях).
Також аналіз наведених норм законодавства у контексті спірних правовідносин дає підстави для висновку, що відсутність паперової пенсійної справи не є підставою для відмови у відновленні виплати пенсії, оскільки позивач не може нести негативних наслідків у зв'язку із відсутністю його пенсійної справи, а протилежне позбавляє його права на її відновлення.
Аналогічна правова позиція сформована Верховним Судом у постановах від 22.09.2021 у справі №308/3864/17.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 №389-VIII (далі - Закон №389-VIII) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Так, частиною другою статті 20 Закону №389-VIII передбачено, що в умовах воєнного стану не можуть бути обмежені права і свободи людини і громадянина, передбачені частиною другою статті 64 Конституції України.
Згідно із пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 509.
Таким чином, суд зазначає, що позиція відповідача щодо неподання позивачем оригіналів документів щодо стажу, віку та заробітної плати є безпідставною та суперечить принципу верховенства права, оскільки відповідно до пункту 4.12 Порядку №22-1 при переїзді пенсіонера на постійне або тимчасове проживання до іншої адміністративно-територіальної одиниці орган, що призначає пенсію, не пізніше трьох робочих днів з дня одержання заяви про переведення виплати пенсії за новим місцем проживання надсилає запит про витребування пенсійної справи до органу, що призначає пенсію, за попереднім місцем фактичного проживання пенсіонера. Пенсійна справа не пізніше п'яти робочих днів з дня одержання запиту пересилається (електронна пенсійна справа передається) органу, що призначає пенсію, за новим місцем фактичного проживання.
Водночас, позбавлення управління можливості направлення відповідного запиту про витребування пенсійної справи не може слугувати підставою для відмови у призначенні (поновленні) позивачу пенсії.
Суд зазначає, що поновлення пенсій особам, які проживали на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим, залишили її та зареєстрували місце проживання та постійно проживають на території, де органи державної влади здійснюють свої повноваження, здійснюється територіальними органами Пенсійного фонду України на підставі відомостей, що містяться в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 30.01.2024 у справі №320/424/23.
Отже, беручи до уваги, що конституційне право особи на соціальний захист включає право на забезпечення у старості та в інших випадках, передбачених законом, суд дійшов висновку, що відмова відповідача у поновленні пенсії позивачу з підстав, викладених у листі від 25.12.2024 №15861-36651/Ч-02/8-1000/24, є такою, що порушує його право на соціальних захист, не відповідає приписам чинного законодавства та принципу верховенства права.
З огляду на викладене, суд зазначає, що позивач як громадянин України має право на отримання пенсії, призначеної йому відповідно до законодавства України, за місцем реєстрації фактичного проживання.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об'єднаного Королівства (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Таким чином, з метою захисту порушеного права позивача на отримання пенсії, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву про поновлення виплати пенсійного забезпечення від 05.12.2024 та поновити виплату пенсії ОСОБА_1 з дати отримання заяви про поновлення виплати пенсійного забезпечення від 05.12.2024.
Визначаючись з приводу того, з якого часу позивачу слід поновити виплату пенсії, суд зазначає таке.
Пунктом 11 розділу І Порядку № 3-1 обумовлено, що днем звернення за поновленням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами. Оскільки відповідачем отримано відповідну заяву позивача 07.12.2024, то пенсія йому має бути поновлена з цієї дати.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Частиною першою статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн, що підтверджується наявним у справі платіжним документом.
Враховуючи задоволення позову, вказана сума судового збору підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області.
Керуючись статтями 139, 246-246, 255, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо поновлення виплати пенсії за віком ОСОБА_1 на підставі заяви про поновлення виплати пенсійного забезпечення від 05.12.2024.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (адреса: 08500, Київська область, місто Фастів, вулиця Саєнка Андрія, 10, код ЄДРПОУ 22933548) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 ) про поновлення виплати пенсійного забезпечення від 05.12.2024;
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (адреса: 08500, Київська область, місто Фастів, вулиця Саєнка Андрія, 10, код ЄДРПОУ 22933548) поновити виплату пенсії ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 ) з дати отримання заяви про поновлення виплати пенсійного забезпечення від 05.12.2024 - з 07.12.2024.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (адреса: 08500, Київська область, місто Фастів, вулиця Саєнка Андрія, 10, код ЄДРПОУ 22933548).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Перепелиця А.М.