про відмову у вжитті заходів забезпечення позову
23 лютого 2026 року Київ Справа № 320/7559/26
Суддя Київського окружного адміністративного суду Сас Є.В., розглянувши у письмовому провадженні заяву про забезпечення позову у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа в/ч НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з вимогами:
- Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 та скасувати Наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 1076/МГ від 24.10.2025 про мобілізацію ОСОБА_2 ;
- Визнати протиправним та скасувати Наказ командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 28.10.2025 № 388-РС про призначення ОСОБА_2 на посаду сержанта з матеріального забезпечення роти ударних безпілотних авіаційних комплексів військової частини НОМЕР_1 військової частини НОМЕР_3 ;
- Визнати протиправним та скасувати пункт 6 наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (по стройовій частині) № 304 від 29.10.2025 в частині виключення ОСОБА_2 із списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_2 та всіх видів забезпечення у зв?язку із вибуттям до нового місця служби.
20.02.2026 позивачем подано заяву заяву про забезпечення позову, якою він вимагає:
- Зупинити дію пункту 6 наказу № 304 начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (по стройовій частині) від 29 жовтня 2025 року, відповідно до якого ОСОБА_2 , 16.03.1972 виключено зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_2 та всіх видів забезпечення, до набрання законної сили рішенням у справі.
- Заборонити командуванню ІНФОРМАЦІЯ_2 та будь-яким іншим посадовим особам вчиняти дії щодо переведення ОСОБА_2 до будь-якої іншої військової частини до вирішення судової справи.
В обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову зазначає, що відповідно до довідки ВЛК від 23.10.2025 позивач придатний до служби у підрозділах забезпечення, ТЦК та СП, ВВН3, навчальних закладах, установах, медичних центрах, підрозділах логістики, зв?язку, оперативного забезпечення, охорони, до керування транспортними засобами - непридатний. Наказом № 388-РС від 28.10.2025 його призначено на посаду сержанта з матеріального забезпечення роти удари безпілотних авіаційних комплексів, що суперечить висновку ВЛК та вимогам чинного законодавства. Позивач зазначає, що посада передбачає значні фізичні навантаження, матеріальну відповідальність і організацію транспортування майна, тоді як сам має медичні обмеження, заборону на керування транспортними засобами, приймає препарати з побічними ефектами (запаморочення, дезорієнтація) та не має відповідної кваліфікації. Отже, таке призначення вважає протиправним, що створює реальну загрозу здоров'ю позивача і ризик заподіяння шкоди державі. Існують підстави для забезпечення позову, шляхом зупинення дії пункту 6 наказу № 304 від 29.10.2025 до вирішення справи по суті.
Проаналізувавши матеріали справи, зваживши доводи позивача, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до частин першої та другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС) суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Відповідно до частин першої та другої статті 151 КАС позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Інститут забезпечення позову є інструментом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову при існуванні очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
Заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами, а також застосовані у дозволений законодавством спосіб.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 січня 2020 року по справі №160/7350/19.
Отже, будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Заявник покликається на очевидну протиправність оскаржуваного наказу.
Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів повинен переконатися, що спірне рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими ч. 2 ст. 2 КАС, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення.
Так, у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 826/16509/18 щодо "очевидності" ознак протиправності дій та порушення прав позивача зазначено, що попри те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх "якість": вони повинні свідчити про протиправність оскаржуваних рішень (дій) поза обґрунтованим сумнівом.
Сама ж лише незгода заявника із діями суб'єкта владних повноважень та подальше можливе звернення до суду з позовом про визнання їх протиправними і зобов'язання вчинити певні дії ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 800/521/17 зазначила, що позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.
Суд зазначає, що на момент розгляду заяви позивача у суду відсутні правові підстави для встановлення очевидних ознак протиправності оскаржуваних у цій справі наказів.
Їх правомірность/протиправность входять в предмет доказування у справі та можуть бути встановлені/спростовані за результатами дослідження та оцінки доказів.
Суд, окрім іншого, акцентує увагу й на тому, що очевидні ознаки протиправності рішення, дій бездіяльності та порушення ними прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, повинні, насамперед, існувати поза обґрунтованим сумнівом. Тобто, суд, який застосовує заходи забезпечення позову з цих підстав повинен бути переконаний у тому, що рішення, дії, бездіяльність відповідача явно суперечать вимогам закону за критеріями, визначеними частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, порушують права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. У іншому випадку, висновки суду про наявність очевидних ознак протиправності дій відповідача та порушення ним прав, свобод чи інтересів позивача до розгляду справи по суті, свідчать про наперед сформовану судом правову позицію по справі.
Оскільки вжиття судом заходів забезпечення позову у спосіб, ініційований позивачем з визначених ним підстав без з'ясування фактичних обставин справи означатиме надання судом передчасних правових оцінок і ототожнюватиметься з фактичним вирішенням спору, що є неприпустимим.
Суд не вправі вживати такі заходи забезпечення адміністративного позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.
Водночас суд підреслює, що у разі задоволення позовних вимог, які заявлені у справі, оскаржувані накази скасувуються внаслідок набрання чинності рішення суду, тобто воно не підлягає виконанню, яке би було неможливим чи утрудненим внаслідок невжиття заходів забезпечення позову.
Суд критично оцінює доводи позивача щодо можливості заподіяння матеріальної шкоди державі у зв'язку з відсутністю у нього відповідної кваліфікації, оскільки такі твердження мають припущувальний характер та не підтверджені належними і допустимими доказами.
Так само суд не бере до уваги аргументи позивача стосовно невідповідності оскаржуваного призначення його фізичному стану, оскільки з'ясування змісту та обсягу посадових обов'язків, характеру умов проходження служби, а також їх співвідношення з висновком ВЛК та медичними обмеженнями позивача є предметом дослідження під час розгляду справи по суті, а не на стадії вирішення питання про забезпечення позову.
Відтак наведені обставини самі по собі не можуть бути підставою для вжиття заходів забезпечення позову.
Водночас суд враховує положення пункту 10 частини 3 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якого не допускається забезпечення позову шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022"Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022, та який станом на теперішній час триває.
Доводи заявника про те, що зазначена заборона не стосується цієї заяви, оскільки оскаржуваний наказ не спрямований на виконання бойових завдань, не визначає порядок ведення бойової операції суд оцінює критично, оскільки зазначеними положеннями не деталізовано характер наказу, який заборонено зупиняти шляхом застосування інституту забезпечення позову.
Аналогічними є висновки, які містяться в постановах Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.06.2025 у справі № 320/17513/25, від 06.08.2025 у справі № 580/4572/25.
Таким чином, з урахуванням долучених до заяви доказів, суд дійшов висновку про відсутність на даний час підстав для задоволення клопотання про застосування заходів забезпечення позову.
Керуючись ст. 150, 151, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України,
1. У задоволенні заяви про забезпечення позову - відмовити.
2. Копію ухвали про забезпечення позову надіслати (вручити) заявнику (його представнику)
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Суддя Сас Є.В.