23 лютого 2026 року справа №320/43925/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вісьтак М.Я., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) про визнання рішення протиправним, зобов'язання вчинити певні дії (з урахуванням уточнення позовних вимог),
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся у Київський окружний адміністративний суд із адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), у якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення комісії з розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_1 про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період оформлене протоколом від 01 серпня 2025 року № 47;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 в особі комісії з розгляду питань надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24 липня 2025 року та надати відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на строк дії законних підстав, які надають право на відстрочку.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю Вісьтак М. Я.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.09.2025 року ухвалено залишити без руху позовну заяву.
01.09.2025 позивачем подано клопотання про забезпечення позову.
02.09.2025 ухвалою суд відмовив позивачу у забезпеченні позову.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.11.2025 відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити одноособово суддею Вісьтак М.Я., у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні). Відповідачу встановлено п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 подано відповідачу заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до п.3 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" у зв'язку з тим, що у нього на утриманні перебувають троє дітей віком до 18 років. Однак, рішенням, оформленим протоколом за 07.08.2025 №6011 відповідач відмовив позивачу у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період з таких підстав: відсутній договір про виховання та утримання дитини від першого шлюбу. Позивач вважає відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації протиправною, у зв'язку з чим звернувся до суду зданим позовом.
Відповідач заперечив проти задоволення позову з підстав зазначених у відзиві, який надійшов на адресу Київського окружного адміністративного суду 09.01.2026.
Відповідач зазначає, що Порядок № 560 визначає обов'язковим надання Комісії свідоцтв про народження дітей (трьох і більше) із зазначенням батьківства військовозобов'язаного, а також одного з документів, перелік яких визначений альтернативно.
Свідоцтво про реєстрацію шлюбу з матір'ю (батьком) дітей (трьох і більше) подається у тому випадку, якщо усі троє або більше дітей народжені однією жінкою за умови (одночасно) батьківства військовозобов'язаного.
Для інших випадків передбачено подання одного з альтернативних документів, які підтверджують ту обставину, що той з дітей, хто проживає окремо, також перебуває на утриманні заявника.
Отже, з наданих документів повинно чітко вбачатись, що усі неповнолітні діти перебувають на утриманні саме військовозобов'язаного, а не інших осіб.
Зі змісту позову вбачається, що позивачем були надані свідоцтва про народження трьох неповнолітніх дітей, для яких він є рідним батьком.
Водночас, один з альтернативно визначених документів (рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір'ю) або рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання з тим із батьків, який є військовозобов'язаним, або письмовий договір між батьками про те, з ким будуть проживати діти та участь другого з батьків у їх вихованні, або рішення суду про встановлення факту перебування дитини на утриманні військовозобов'язаного відповідно до положень статті 315 Цивільного процесуального кодексу України, а також договір про сплату аліментів на дитину) позивач не надав.
Та обставина, що у позивача відсутній борг по стягненню аліментів, не підтверджує те, що старша дитина позивача, яка з ним не проживає, перебуває на його утриманні.
Крім цього, з позовної заяви вбачається, що старша дочка позивача ОСОБА_2 виїхала за межі території України та проживає разом з матір'ю в Данії.
Відтак, надані позивачем до Комісії документи згідно з Порядком № 560 не є достатніми для висновку про те, що на його утриманні перебувають троє неповнолітніх дітей. У зв'язку з цим Комісія прийняла правомірне рішення про відмову у наданні відстрочки військовозобов'язаного.
Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.
Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.
На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України).
Встановлені судом обставини.
ОСОБА_1 подано відповідачу заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до п.3 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" у зв'язку з тим, що у нього на утриманні перебувають троє дітей віком до 18 років.
Витягом з реєстру територіальної громади дата видачі 12 серпня 2024 року підтверджується, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 .
Свідоцтвом про народження ОСОБА_2 , серії НОМЕР_3 дата видачі 16 серпня 2018 року підтверджується, що ОСОБА_1 є батьком, а ОСОБА_3 є матір'ю, про що вчинено запис за № 1187.
Судовим наказом у справі від 28.08.2018 №539/2741/18 про стягнення аліментів на утримання дитини, зобов'язано стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 , аліменти на утримання дитини доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходів), але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи стягнення з дня пред'явлення заяви, тобто з 03.08.2018 року і до досягнення дитиною повноліття - до ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 23.12.2019 року у справі №539/1913/19 шлюб, зареєстрований 27 квітня 2018 року у Оболонському районному відділі ДРАЦС ГТУЮ у місті Києві, під актовим записом №450 між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 - розірвано.
Свідоцтвом про народження ОСОБА_4 , серії НОМЕР_4 дата видачі 19 вересня 2024 року підтверджується, що ОСОБА_1 є батьком, а ОСОБА_5 є матір'ю, про що вчинено запис за № 03.
Свідоцтвом про народження ОСОБА_6 , серії НОМЕР_5 дата видачі 19 вересня 2024 року підтверджується, що ОСОБА_1 є батьком, а ОСОБА_5 є матір'ю, про що вчинено запис за № 82.
Свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_6 дата видачі 18 червня 2021 року підтверджується, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 був укладений шлюб, про що вчинено запис за № 772.
Нотаріально посвідченим свідоцтвом серії НОМЕР_7 дата видачі 20 березня 2025 підтверджується, що ОСОБА_5 проживає разом зі своїм чоловіком ОСОБА_1 , а також їхніми спільними дітьми ОСОБА_4 та ОСОБА_6 . ОСОБА_1 матеріально утримує дружину і дітей, про що вчинено запис за № 559.
Довідкою Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 11.08.2025 №28262/27.10-25 підтверджується, що заборгованість по сплаті аліментів відсутня.
Судом встановлено, що комісією ІНФОРМАЦІЯ_6 розглянуто заяву ОСОБА_1 та підтвердні документи щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, відповідно до абзацу 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
За результатом розгляду заяви повідомлено позивача, що протоколом від 01.08.2025 №47 комісія ІНФОРМАЦІЯ_6 ухвалила рішення про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Причиною відмови у повідомленні зазначено про те, що наданий пакет документів не відповідає вимогам постанови Кабінему Міністрів України 560 від 16.05.2024, а саме: відсутній договір про виховання та утримання дитини від першого шлюбу.
Вважаючи вказану відмову відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Відповідно до ст. 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні, в Україні" введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. У зв'язку з введенням воєнного стану, введено тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану. Воєнний стан в Україні триває й наразі.
Відповідно до ч. 3 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-ХІІІ) військовий обов'язок включає підготовку громадян до військової служби, приписку до призовних дільниць, прийняття добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу, проходжень військової служби, виконання військового обов'язку в запасі, проходження служби у військовому резерві, дотримання правил військового обліку.
Від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах визначених цим Законом (ч. 5 ст. 1 Закону №2232-ХII).
Згідно з абзацом 1 ч. 1 ст. 39 Закону №2232-ХІІ призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законами Україна «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII (далі - Закон №3543-XII).
Згідно з ч. 5 ст. 22 Закону №3543-XII призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону №3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані, зокрема, жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
Згідно з вимогами абзацу другого пункту 16 Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487, персонально-якісний військовий облік передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного військового обліку покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до п. 11 постанови Кабінету Міністрів України №154 від 23.02.2022, районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, зокрема, оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.
В подальшому Кабінет Міністрів України прийняв постанову №560 від 16.05.2024, яка набрала чинності 18.05.2024 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» (далі - Порядок №560), в якій у розділі «Надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення» чітко передбачено алгоритм дій районного ТЦК.
Так, згідно з п. 56 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Відповідно до п. 57 Порядку №560 для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії.
Пунктом 60 Порядку №560 встановлено, що комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.
У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
До ухвалення комісією рішення військовозобов'язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Таким чином, до повноважень відповідача належить обов'язок прийняття рішення про відстрочку від призову (позитивне або відмова).
У додатку №5 Порядку №560 визначено Перелік документів, що подаються військовозобов'язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, визначених у статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", а саме, жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці свідоцтво про народження дітей (трьох і більше) із зазначенням батьківства військовозобов'язаного та один із документів:
свідоцтво про реєстрацію шлюбу з матір'ю (батьком) дітей (трьох і більше),
або рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір'ю),
або рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання з тим із батьків, який є військовозобов'язаним,
або письмовий договір між батьками про те, з ким будуть проживати діти та участь другого з батьків у їх вихованні,
або рішення суду про встановлення факту перебування дитини на утриманні військовозобов'язаного відповідно до положень статті 315 Цивільного процесуального кодексу України,
а також договір про сплату аліментів на дитину.
Згідно рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 23.12.2019 у справі №539/1913/19 шлюб, зареєстрований 27.04.2018 в Оболонському районному відділі ДРАЦС ГТУЮ у місті Києві за актовим записом №450 між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , розірвано.
Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_6 від 18.06.2021, ОСОБА_1 перебуває у шлюбі з ОСОБА_5 , який є батьком трьох неповнолітніх дітей.
Матеріали справи містять свідоцтва про народження дітей, а саме: ОСОБА_2 , свідоцтво серії НОМЕР_3 від 16.08.2018, відповідно до якого батьком є ОСОБА_1 , матір'ю - ОСОБА_3 (актовий запис № 1187); ОСОБА_4 , свідоцтво серії НОМЕР_4 від 19.09.2024, відповідно до якого батьком є ОСОБА_1 , матір'ю - ОСОБА_5 (актовий запис № 03); ОСОБА_6 , свідоцтво серії НОМЕР_5 від 19.09.2024, відповідно до якого батьком є ОСОБА_1 , матір'ю - ОСОБА_5 (актовий запис № 82).
Підставою для відмови в наданні позивачу відстрочки стало те, що наданий пакет документів не відповідає вимогам постанови Кабінету Міністрів України №560 від 16.05.2024, а саме - відсутній договір про виховання та утримання дитини від першого шлюбу.
Статтею 113 Конституції України встановлено, що Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади та у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.
Відповідно до статті 3 Закону №794-VII діяльність Кабінету Міністрів України ґрунтується на принципах верховенства права та законності.
Згідно з положеннями статті 4 вказаного Закону Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.
Приписами статті 117 Конституції України визначено, що Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.
Відповідно до ч. 1 ст.49 Закону №794-VII Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов'язкові для виконання акти постанови і розпорядження.
Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України.
У абз. 2 ч. 5 ст. 22 Закону України « Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку» передбачено, що Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.
Отже, цим законом КМУ надано лише право на встановлення порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Законодавець делегував Уряду повноваження на встановлення порядку проведення призову громадян на військову службу.
Під "порядком" розуміється, що Кабінет Міністрів України має право на встановлення певної послідовності, черговості, способу виконання, призову громадян на військову службу.
Але, до повноважень Кабінету Міністрів України не входить зміна умов та підстав для надання відстрочки військовозобов'язаним.
Відповідно до стаття 19 Закону України «Про нормотворчу діяльність» юридична сила це властивість нормативно-правових актів та встановлених ними норм права, що є основою для визначення співвідношення їх взаємної ієрархічної підпорядкованості у системі нормативно-правових актів, зумовленого сукупністю ознак, що випливають із:
1) засад конституційного ладу в Україні;
2) компетенції та територіальної юрисдикції суб'єкта правотворчої діяльності, визначених Конституцією України та (або) законом;
3) інших особливостей, визначених Конституцією України та (або) законом.
З урахуванням вимог частини першої цієї статті в Україні встановлюється така ієрархія нормативно-правових актів:
1) Конституція України в системі нормативно-правових актів України має найвищу юридичну силу і є обов'язковою до виконання на території України;
2) чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, укладаються відповідно до Конституції України та мають на території України вищу юридичну силу, ніж нормативно-правові акти, зазначені у пунктах 3-13 цієї частини, і є обов'язковими до виконання на території України;
3) закони приймаються на основі Конституції України, чинних міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, мають на території України вищу юридичну силу, ніж нормативно-правові акти, зазначені у пунктах 4-13 цієї частини, і є обов'язковими до виконання на території України;
4) постанови Верховної Ради України, укази Президента України приймаються на основі та на виконання Конституції України та (або) законів, чинних міжнародних договорів України, мають на території України вищу юридичну силу, ніж нормативно-правові акти, передбачені пунктами 5-13 цієї частини, і є обов'язковими до виконання на території України;
5) постанови Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Національного банку України приймаються на основі та на виконання Конституції України та (або) законів, чинних міжнародних договорів України, постанов Верховної Ради України та указів Президента України, мають на території України вищу юридичну силу, ніж нормативно-правові акти, передбачені пунктами 6-13 цієї частини, і є обов'язковими до виконання на території України.
Таким чином, закони України мають вищу юридичну силу ніж норми постанови КМУ, тому суд вважає за необхідне застосувати саме норми Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», якою передбачено, що:
Не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані: 3) жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
Цією нормою передбачені такі умови для надання військовозобов'язаному відстрочки від призову:
наявність на утриманні 3х та більше дітей віком до 18 років,
відсутність заборгованості із сплати аліментів.
На підтвердження перебування на утриманні ОСОБА_1 дитини від першого шлюбу надано судовий наказ від 28.08.2018 у справі №539/2741/18 про стягнення аліментів, яким зобов'язано стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходів), але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 03.08.2018 року і до досягнення дитиною повноліття - до ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Згідно довідки Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 11.08.2025 №28262/27.10-25, заборгованість по сплаті аліментів відсутня.
Суд зазначає, що документи, які передбачені у додатку 5 до постанови КМУ №560, на відсутність яких посилається відповідач, як на підставу для відмови у наданні відстрочки не можуть спростувати факт утримання дітей позивачем.
КМУ постановою №560 розширив коло умов, за яких військовозобов'язаному надається відстрочка від призову, які не передбачені Законом №3543-XII.
З огляду на встановлені обставини, а також те, що оскаржувана відмова оформлена відповідачем відповідним рішенням суб'єкта владних повноважень, суд вважає необхідним для належного захисту прав та інтересів позивача визнати протиправним рішення відповідача (викладене в повідомленні №6011 від 07.08.2025), оформлене протоколом №47 від 01.08.2025, про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
За результатами розгляду справи суд дійшов наступних висновків.
З огляду на встановлені обставини у даній справі та положення чинного законодавства, суд доходить висновку про зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі комісії з розгляду питань надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», та прийняти відповідне рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, та у відповідності із процедурою, передбаченою чинним законодавством.
За приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З огляду на наведе, оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.
Судові витрати по справі.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 1,211 грн. 20 коп., що підтверджується платіжною інструкцією № 0524-8544-8358-3896 від 15.08.2025 року, копія якої долучена до матеріалів справи.
З огляду на зазначене, враховуючи задоволення позову, вказана сума судового збору підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Керуючись ст.ст. 19, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) про визнання рішення протиправним, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення комісії з розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_1 про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період оформлене протоколом від 01 серпня 2025 року № 47.
3. Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 в особі комісії з розгляду питань надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24 липня 2025 року та надати відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на строк дії законних підстав, які надають право на відстрочку.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 211 грн. 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ).
5. Копію рішення вручити (надіслати) учасникам справи в порядку, передбаченому статтею 251 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Вісьтак М.Я.