23 лютого 2026 року № 320/45427/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вісьтак М.Я., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548, місцезнаходження: 08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, 10), третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Управління державної казначейської служби України у Києво-Святошинському районі Київської області (код ЄДРПОУ 38010937, місцезнаходження: 08134, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Лесі Українки, 88) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії (з урахуванням уточненої позовної заяви),
Представник позивача ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся у Київський окружний адміністративний суд із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - відповідач), третя особа: Управління державної казначейської служби України у Києво-Святошинському районі Київської області, у якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ: 22933548, місцезнаходження: 08500, Київська область, м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, буд. 10), яка полягає у невчиненні дій щодо формування та подання до Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області подання про повернення ОСОБА_1 (який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1% з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 18580,4 гривень згідно квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки № 27-1958910/1/С від 27.01.2025 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ: 22933548, місцезнаходження: 08500, Київська область, м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, буд. 10) сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області подання про повернення ОСОБА_1 (який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1% з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 18580,4 гривень згідно квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки № 27-1958910/1/С від 27.01.2025 року.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю Вісьтак М. Я.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.09.2025 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.10.2025 відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити одноособово суддею Вісьтак М.Я., у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні). Відповідачу встановлено п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 27.01.2025 позивач на підставі договору купівлі-продажу квартири придбав у власність квартиру, та при оформленні угоди ним був сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1% від вартості об'єкта купівлі-продажу, що становить 18 580,40 грн. Позивач наголосив на тому, що придбав житло вперше, а тому не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, внаслідок чого такий збір підлягає поверненню. Враховуючи, що за результатом розгляду звернення до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою про повернення сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування відповідач відмовив у вчиненні необхідних дій, позивач звернувся до суду.
21.11.2025 року від уповноваженого представник Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області надійшов письмовий відзив на позовну заяву.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, оскільки позивачем не надано документів, на підтвердження факту перебування у черзі на одержання житла або придбання житла вперше.
Від третьої особи будь-яких пояснень, заяв чи клопотань не надійшло.
Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.
Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.
На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України).
Встановлені судом обставини.
27.01.2025 між Акціонерним товариством «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Бласкет» (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу квартири, який посвідчений приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Петровою С.М. та зареєстрований в реєстрі за № 68.
Відповідно до витягу з державного реєстру речових прав № 409775703 від 27.01.2025 власником квартири за адресою: АДРЕСА_3 , є ОСОБА_2 , на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №76813738 від 27.01.2025.
Позивач на підставі договору купівлі-продажу квартири від 27.01.2025, посвідченого приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Петрово. С.М., придбав квартиру.
Згідно з квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки від 27.01.2025 № 27-1958910/1/С позивач сплатив збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в сумі 18 580,40 грн (1 % від вартості нерухомого майна).
04.07.2025 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою, в якій просив сформувати та подати до Управління державної казначейської служби України у Києво Святошинському районі Київської області подання про повернення йому сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1% з операції купівлі продажу нерухомого майна в розмірі 18580 гривень 40 копійок, згідно квитанції № 27-1958910/1/С від 27.01.2025 року.
Листом від 29.07.2025 № 1000-0504-8/100199 Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повідомило, оскільки позивачем не надано всіх необхідних документів для повернення збору, зокрема, довідки про невикористання житлових чеків з усіх місць проживання після 1992 року, відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з невід'ємною архівною складовою частиною цього Реєстру або довідки про перебування особи у черзі на одержання житла, підстави для повернення коштів відсутні.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 9 статті 1 Закону України від 26.06.1997 № 400/97-ВР "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 400/97-ВР), платниками збору з операцій купівлі-продажу нерухомого майна є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
За змістом абзацу 2 пункту 9 статті 1 Закону № 400/97-ВР нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.
Абзацом 3 пункту 9 статті 1 Закону № 400/97-ВР встановлено, що нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Згідно з п.15-1 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 №1740 (далі - Порядок № 1740), збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Відповідно до абз. 2 п. 15-3 Порядку № 1740 документом, що підтверджує сплату збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, є платіжне доручення платника збору про перерахування сум збору на бюджетні рахунки для зарахування надходжень до державного бюджету, відкриті в головних управліннях Казначейства. Копія такого платіжного доручення зберігається в нотаріуса, який посвідчив договір.
Згідно з підпунктом "б" п. 15-2 Порядку № 1740 збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна не сплачується, якщо: право власності на житло, отримане фізичною особою в результаті його приватизації, відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду".
Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 року № 866 "Про внесення змін до Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій" (далі - Постанова № 866) внесено зміни до Порядку №1740, зокрема, доповнено пункт 15-2 вказаного Порядку підпунктами "в" і "г" такого змісту:
"в) особа придбаває житло вперше, що підтверджується заявою фізичної особи про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя), та відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід'ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло, а також даними про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року);
г) особа перебуває у черзі на одержання житла, що підтверджується документом, виданим органом, до компетенції якого належить ведення обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов".
Крім того, пункт 15-3 доповнено абзацом такого змісту: "Нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється без документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна за наявності зазначених у підпунктах "в" і "г" пункту 152 цього Порядку інформації та документів, що підтверджують звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування".
Вказана Постанова № 866 набрала чинності 26.09.2020.
З системного аналізу наведених вище правових норм вбачається, що з 26.09.2020 року держава конкретизувала та деталізувала законодавство, яке регламентувало підстави та процедуру звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Зокрема, держава чітко визначила коло осіб, які у розумінні Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" вважаються такими, що придбавають житло вперше (до придбання житла особа не набувала права власності на інше житло в будь-який із перелічених способів: не приватизувала державний житловий фонд, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя); перелік документів, котрі особа повинна зібрати та надати для підтвердження того, що вона вперше придбаває житло.
Таким чином, починаючи з 26.09.2020 в рамках чинного законодавства держава створила цілком дієвий механізм, за умови дотримання якого фізична особа, що придбаває житло вперше та, відповідно, не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі нерухомого майна (житла), не сплачує збір при нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу. Для цього фізична особа подає нотаріусу:
- заяву про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя);
- відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід'ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло;
- дані про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року).
За умови отримання від фізичної особи таких документів нотаріус на підставі абз. 4 п. 15-3 Порядку № 1740 здійснює нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна без документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Якщо ж особа помилково сплатила збір при посвідченні договору купівлі-продажу майн, то вона може подати заяву до пенсійного органу про повернення помилково сплачених коштів з бюджету.
Як встановлено з матеріалів справи та не заперечується сторонами, позивач при посвідченні договору купівлі-продажу у нотаріуса не скористалася механізмом, визначеним Порядком № 1740, та звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою про повернення помилково сплаченого збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомості.
Суд зауважує, що до заяви про повернення коштів особа має додати пакет документів, визначений пп. "в" п. 15-2 Порядку № 1740 на підтвердження того, що житло придбавається вперше.
Тобто, у контексті наведеного, суд наголошує, що законодавець, у випадку помилкової сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, покладає на особу обов'язок подання певного пакету документів, встановленого Порядком №1740 для виникнення у пенсійного органу обов'язку формування подання про повернення помилково сплачених коштів.
Аналогічний правовий підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 25.11.2021 у справі № 280/9714/20, в якій вирішувалося питання, чи є позивач, який придбав квартиру, платником збору на обов'язкове пенсійне страхування з операції купівлі нерухомого майна.
Як слідує із матеріалів справи, позивачем до заяви поданої відповідачу долучено наступні документи:
- копію квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки № 27-1958910/1/С від 27.01.2025 року;
- копію договору купівлі-продажу квартири від 27.01.2025 року;
- копія свідоцтва пр право на заняття адвокатською діяльністю №1099 від 11.10.2012 року;
- ордер адвоката.
Разом з тим, позивачем до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою про повернення помилково сплачених коштів не надано:
- даних про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду.
Відтак, у Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області були відсутні правові підстави для формування подання про повернення позивачу сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна за встановлених обставин.
За результатами розгляду справи суд дійшов наступних висновків.
Суд звертає увагу на те, що чинне законодавство встановлює чіткі та конкретні вимоги, а також перелік документів, які мають бути подані для повернення сплаченого збору.
Більше того, суд наголошує, що Порядок № 1740 жодним чином не звужує права позивача, і відмова відповідача не є перешкодою для позивача повторно звернутися до територіального органу Пенсійного фонду із належно оформленою заявою про повернення помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з додатками, передбаченими пп. "в" п. 15-2 Порядку № 1740.
Положеннями частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Київський окружний адміністративний суд, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, вважає, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.
Судові витрати по справі.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, відшкодуванню підлягають судові витрати сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, виключно у разі задоволення позовних вимог.
Оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову, судові витрати відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548, місцезнаходження: 08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, 10), третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Управління державної казначейської служби України у Києво-Святошинському районі Київської області (код ЄДРПОУ 38010937, місцезнаходження: 08134, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Лесі Українки, 88) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
2. Розподіл судових витрат не здійснювати.
3. Копію рішення вручити (надіслати) учасникам справи в порядку, передбаченому статтею 251 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Вісьтак М.Я.