23 лютого 2026 року справа №320/40197/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вісьтак М.Я., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Представник позивача ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся у Київський окружний адміністративний суд із адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), у якому просить суд:
- визнати протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 в наданні відстрочки на підставі пункту 3 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 надати ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 3 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю Вісьтак М. Я.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.08.2025 відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити одноособово суддею Вісьтак М.Я., у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні). Відповідачу встановлено п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскільки неповнорідний брат позивача помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідно до витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії від 26.01.2017 № 290 встановлено, що захворювання та причина його смерті пов'язані із захистом Батьківщини, позивач має право на звільнення від призову під час мобілізації відповідно до пункту 3 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Позивач звернувся до відповідача із заявою про звільнення його від призову відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». До вказаної заяви позивачем подано необхідні документи, які підтверджували право позивача на відстрочку. Однак відповідач відмовив у задоволенні заяви. Вважаючи такі дії (бездіяльність) протиправними та такими, що порушують його право на звільнення від призову, позивач звернувся до суду з цим позовом.
У вказаний строк відповідач не надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до вимог ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, без поважних причин.
Строк, встановлений для надання відзиву на позовну заяву станом на день ухвалення рішення сплив.
Будь-яких заяв від відповідача не надходило, у зв'язку з чим суд позбавлений можливості встановити його правову позицію щодо предмета спору.
Відповідно до ч. 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.
Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.
На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України).
Встановлені судом обставини.
ОСОБА_1 є військовозобов'язаним та перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується відомостями з електронного військово-облікового документу з додатку Резерв+, сформованого станом на 21.07.2025.
Судом встановлено, що позивач, ОСОБА_1 , є неповнорідним братом ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідно до Витягу з протоколу засідання військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії про встановлення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 26.01.2017 №290 захворювання молодшого сержанта у відставці ОСОБА_2 1966 року народження, «легенево-судинна недостатність. Правобічна пневмонія», що послужило причиною його смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , яке видано відділом державної реєстрації смерті Головного територіального управління юстиції у м. Києві та лікарським свідоцтвом про смерть №102/2 від 01.01.2017 з Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи, підтверджується, що захворювання та причина смерті, ТАК, пов'язані із захистом Батьківщини.
Свідоцтвом про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_4 дата видачі 12 квітня 1991 року підтверджується, що ОСОБА_3 є батьком, а ОСОБА_4 є матір'ю, про що вчинено запис за № 1241.
Свідоцтвом про народження ОСОБА_2 серії НОМЕР_5 дата видачі 24 листопада 1966 року підтверджується, що ОСОБА_3 є батьком, а ОСОБА_5 є матір'ю, про що вчинено запис за № 3856.
ОСОБА_3 є членом сім'ї загиблого, що підтверджується посвідченням члена сім'ї загиблого серії НОМЕР_6 , видане Управлінням соціального захисту населення 18.10.2017.
ОСОБА_2 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_7 , видане Управлінням персоналу штабу військової частини НОМЕР_8 від 31.03.2016.
07.12.2024 року позивач під час особистого візиту до ІНФОРМАЦІЯ_5 подав заяву про надання відстрочки на підставі пункту 3 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
До вказаної заяви позивачем подано необхідні документи, які підтверджували право позивача на відстрочку.
24.06.2025 року позивач отримав відповідь від ІНФОРМАЦІЯ_6 , до якої було додано Повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_5 №4747 від 09.12.2024 року. Позивачу відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Причина відмови не підпадає дію статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме: смерть не пов'язана із захистом Батьківщини.
Також позивачу надійшла відповідь з Головного управління захисту прав військовослужбовців, в якій зазначалось, що заява від 07.12.2024 року була розглянута Комісією ІНФОРМАЦІЯ_7 , рішенням якої (Протокол №6 від 09.12.2024 року) було відмовлено у наданні відстрочки від призову у зв'язку із тим, що у поданих документах не було зазначено, що смерть брата пов'язана із захистом Батьківщини.
Позивач не погодився з такою відповіддю відповідача, у зв'язку з чим звернувся до суду з цим позовом.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан, який триває до цього часу.
Указом Президента України №69/2022 "Про загальну мобілізацію" від 24 лютого 2022 року було оголошено про загальну мобілізацію, яка триває по даний час.
Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII (далі по тексту Закон України № 3543-XII) встановлено правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначено засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Так, статтею 1 Закону України № 3543-XII визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Статтею 23 Закону України № 3543-XII визначені категорії осіб, які мають право отримати відстрочку під час мобілізації та підстави такої відстрочки.
Так, відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також: жінки та чоловіки, чиї близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, дід, баба або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час проведення антитерористичної операції з числа військовослужбовців або працівників утворених відповідно до законів України військових формувань, що захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, які загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.
Процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення визначено Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 (далі Постанова № 560).
Відповідно до п. 56 Постанови № 560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Пунктом 58 Порядку №560 встановлено, що за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
За правилами п. 60 Постанови № 560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.
Про відмову у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляється письмово із зазначенням причини відмови за формою згідно з додатком 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
До ухвалення комісією рішення військовозобов'язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації надається на строк дії відповідних законних підстав, але не більш як на строк проведення мобілізації, встановлений Указом Президента України. У разі продовження строку проведення мобілізації перевірка підстав у військовозобов'язаного на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, крім підстав, зазначених у пункті 2 частини першої, пунктах 3, 4, 5 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», здійснюється за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Додатком №5 до Порядку №560 затверджено Перелік документів, що подаються військовозобов'язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію (далі Перелік)
Згідно пп. 3 п. 2 Переліку для категорії осіб «жінки та чоловіки, чиї близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час проведення антитерористичної операції, з числа: військовослужбовців або працівників утворених відповідно до законів України військових формувань, що захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, які загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення» для надання відстрочки надаються: документи, що підтверджують родинні зв'язки (у тому числі посвідчення члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України або посвідчення члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни, в якому проставляється відмітка про норму Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", на підставі якої особі надано статус, або витяг із Єдиного державного реєстру ветеранів війни), документи, які підтверджують факт загибелі (смерті) під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення (у тому числі сповіщення або копія акта службового розслідування, або витяг з наказу про виключення із списків особового складу (із зазначенням підстави), або висновок судово-медичної експертизи (крім випадків, коли особа зникла безвісти), який підтверджує загибель (смерть) особи під час участі в антитерористичній операції), витяг із Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, або рішення суду про оголошення особи померлою.
Згідно Витягу з протоколу засідання військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії від 26.01.2017 №290 встановлено причинний зв'язок захворювання молодшого сержанта у відставці ОСОБА_2 1966 року народження («легенево-судинна недостатність. Правобічна пневмонія»), що послужило причиною його смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 та лікарським свідоцтвом про смерть №102/2 від 01.01.2017, виданими компетентними органами, підтверджується, що захворювання та причина смерті пов'язані із захистом Батьківщини.
Факт родинного зв'язку між позивачем та загиблим підтверджується свідоцтвами про народження, з яких вбачається, що ОСОБА_3 є їх спільним батьком.
Крім того, ОСОБА_2 мав статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_7 , виданим Управлінням персоналу штабу військової частини НОМЕР_8 від 31.03.2016.
Підставою для відмови в наданні позивачу відстрочки стало те, що у поданих документах не зазначено, що смерть брата пов'язана із захистом Батьківщини.
Статтею 113 Конституції України встановлено, що Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади та у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.
Відповідно до статті 3 Закону №794-VII діяльність Кабінету Міністрів України ґрунтується на принципах верховенства права та законності.
Згідно з положеннями статті 4 вказаного Закону Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.
Приписами статті 117 Конституції України визначено, що Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.
Відповідно до ч. 1 ст.49 Закону №794-VII Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов'язкові для виконання акти постанови і розпорядження.
Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України.
У абз. 2 ч. 5 ст. 22 Закону України « Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку» передбачено, що Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.
Отже, цим законом КМУ надано лише право на встановлення порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Законодавець делегував Уряду повноваження на встановлення порядку проведення призову громадян на військову службу.
Під "порядком" розуміється, що Кабінет Міністрів України має право на встановлення певної послідовності, черговості, способу виконання, призову громадян на військову службу.
Але, до повноважень Кабінету Міністрів України не входить зміна умов та підстав для надання відстрочки військовозобов'язаним.
Відповідно до стаття 19 Закону України «Про нормотворчу діяльність» юридична сила це властивість нормативно-правових актів та встановлених ними норм права, що є основою для визначення співвідношення їх взаємної ієрархічної підпорядкованості у системі нормативно-правових актів, зумовленого сукупністю ознак, що випливають із:
1) засад конституційного ладу в Україні;
2) компетенції та територіальної юрисдикції суб'єкта правотворчої діяльності, визначених Конституцією України та (або) законом;
3) інших особливостей, визначених Конституцією України та (або) законом.
З урахуванням вимог частини першої цієї статті в Україні встановлюється така ієрархія нормативно-правових актів:
1) Конституція України в системі нормативно-правових актів України має найвищу юридичну силу і є обов'язковою до виконання на території України;
2) чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, укладаються відповідно до Конституції України та мають на території України вищу юридичну силу, ніж нормативно-правові акти, зазначені у пунктах 3-13 цієї частини, і є обов'язковими до виконання на території України;
3) закони приймаються на основі Конституції України, чинних міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, мають на території України вищу юридичну силу, ніж нормативно-правові акти, зазначені у пунктах 4-13 цієї частини, і є обов'язковими до виконання на території України;
4) постанови Верховної Ради України, укази Президента України приймаються на основі та на виконання Конституції України та (або) законів, чинних міжнародних договорів України, мають на території України вищу юридичну силу, ніж нормативно-правові акти, передбачені пунктами 5-13 цієї частини, і є обов'язковими до виконання на території України;
5) постанови Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Національного банку України приймаються на основі та на виконання Конституції України та (або) законів, чинних міжнародних договорів України, постанов Верховної Ради України та указів Президента України, мають на території України вищу юридичну силу, ніж нормативно-правові акти, передбачені пунктами 6-13 цієї частини, і є обов'язковими до виконання на території України.
Таким чином, закони України мають вищу юридичну силу ніж норми постанови КМУ, тому суд вважає за необхідне застосувати саме норми Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», якою передбачено, що:
Призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають: 3) жінки та чоловіки, чиї близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час проведення антитерористичної операції з числа: військовослужбовців або працівників утворених відповідно до законів України військових формувань, що захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, які загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.
Зазначеною нормою передбачені такі умови для надання відстрочки:
наявність факту загибелі (смерті) близького родича із числа осіб, визначених законом;
встановлений причинний зв'язок смерті із захистом незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України;
підтвердження родинного зв'язку між військовозобов'язаним та загиблим.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є військовозобов'язаним та перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Позивач є неповнорідним братом ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвами про народження, з яких убачається, що вони мають спільного батька - ОСОБА_3 .
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , яке видано відділом державної реєстрації смерті Головного територіального управління юстиції у м. Києві та лікарським свідоцтвом про смерть №102/2 від 01.01.2017 з Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи, підтверджується, що захворювання та причина смерті, ТАК, пов'язані із захистом Батьківщини.
Крім того, ОСОБА_2 мав статус учасника бойових дій, що підтверджується відповідним посвідченням.
Отже, наданими доказами підтверджено як факт родинного зв'язку позивача із загиблим, так і причинний зв'язок смерті із захистом Батьківщини, що повністю відповідає вимогам пункту 3 частини 3 статті 23 Закону.
Разом з тим, підставою для відмови у наданні відстрочки, оформленої повідомленням №4747 від 09.12.2024 року на підставі протоколу №6 від 09.12.2024 року, стало твердження відповідача про відсутність у поданих документах відомостей про те, що смерть брата пов'язана із захистом Батьківщини.
Суд зазначає, що такі висновки відповідача спростовуються наявними в матеріалах справи свідоцтвом про смерть та лікарським свідоцтвом, в яких прямо зазначено про зв'язок смерті із захистом Батьківщини, а також витягом з протоколу військово-лікарської комісії про встановлення причинного зв'язку.
Отже, відмова відповідача ґрунтується на формальному та вибірковому тлумаченні поданих документів і не відповідає фактичним обставинам справи та вимогам закону.
З огляду на встановлені обставини, а також те, що оскаржувана відмова оформлена рішенням суб'єкта владних повноважень, суд вважає за необхідне для належного захисту прав та інтересів позивача визнати протиправним рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 , викладене у повідомленні №4747 від 09.12.2024 року (протокол №6 від 09.12.2024 року), про відмову ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 3 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
За результатами розгляду справи суд дійшов наступних висновків.
З огляду на встановлені обставини у даній справі та положення чинного законодавства, суд доходить висновку про зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 надати ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 3 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
За приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З огляду на наведе, оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд доходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.
Судові витрати по справі.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 968,96 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 9387-0414-0460-5729 від 06.08.2025 року, копія якої долучена до матеріалів справи.
Враховуючи задоволення позову, вказана сума судового збору підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Керуючись ст. ст. 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
2. Визнати протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 в наданні відстрочки на підставі пункту 3 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
3. Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 надати ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 3 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
4. Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, у розмірі 968,96 грн.
5. Копію рішення вручити (надіслати) учасникам справи в порядку, передбаченому статтею 251 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Вісьтак М.Я.