23 лютого 2026 року Справа №640/21095/20
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтович І. І., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «ГАЛІЦІЯ ДИСТИЛЕРІ» до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Приватне акціонерне товариство «ГАЛІЦІЯ ДИСТИЛЕРІ» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Офісу великих платників податків Державної податкової служби України, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 16.07.2019 № 0006874811, № 0006884811 та від 23.07.2019 № 0007094811, винесені Офісом великих платників податків ДФС.
В обґрунтування вимог позивач вказує, що нараховані контролюючим органом грошові зобов'язання не є податковими зобов'язаннями.
Зазначає, що відповідачем не направлено нові податкові повідомлення-рішення після того, як Верховний Суд у постанові 29.01.2019 у справі № 819/2014/17 визнав правомірними рішення ГУ ДФС у Тернопільській області від 21.08.2017 № 0006341402 та № 0006351402.
Звертає увагу на те, що відповідач відкликав податкові повідомлення-рішення від 21.08.2017 № 0006341402 та № 0006351402, не виносив та не направляв нові рішення у зв'язку із прийняттям вищезазначеної постанови Верховного Суду.
Крім того, вказує, що підприємством 02.07.2019 подано заперечення на акт перевірки № 488/28-10-48-11/31274359, однак вказане не розглянуто та не надіслано відповіді про розгляд такого платнику податків.
Також, зазначає, що позивач сплачував суми з нарахованої пені, що підтверджується копіями відповідних платіжних доручень у зв'язку із чим висновки контролюючого органу є хибними та не відповідають дійсності.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.09.2020 у справі № 640/21095/20 відкрито провадження в адміністративній справі.
Відповідно до Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13.12.2022 №2825-ІХ ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва; утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві; визначено територіальну юрисдикцію Київського міського окружного адміністративного суду, яка поширюється на місто Київ.
На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13 грудня 2022 року №2825-ІХ, дана справа надіслана до Київського окружного адміністративного суду за належністю.
06.02.2024 вказані матеріали адміністративного позову отримані Київським окружним адміністративним судом та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 06.02.2024 справа розподілена судді Войтович І.І.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.02.2024 у справі № 640/21095/20 прийнято до провадження адміністративну справу та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач проти позову заперечує з тих підстав, що оскаржувані рішення є правомірними, оскільки перевіркою встановлено порушення позивачем строків сплати узгоджених сум податкових зобов'язань, на підставі чого просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою суду 14.10.2025 відмовлено у задоволенні клопотання Офісу великих платників податків Державної податкової служби України про залишення позовної заяви ПрАТ "Галіція дистилері" без розгляду; позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Галіція дистилері" до Офісу великих платників податків Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - залишити без руху.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.12.2025 у справі № 640/21095/20 визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду із позовною заявою та поновлено ПрАТ «ГАЛІЦІЯ ДИСТИЛЕРІ» пропущений строк звернення до адміністративного суду із позовом.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.01.2026 у справі № 640/21095/20 замінено в порядку процесуального правонаступництва відповідача у справі Офіс великих платників податків Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ 43141471) на його правонаступника Західне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків (код ЄДРПОУ 44045187).
Встановивши правові позиції сторін по справі та їх обґрунтування, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані до матеріалів справи, судом встановлено наступне.
На підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75, ст. 76 Податкового кодексу України Офісом великих платників податків ДФС проведено камеральну перевірку ПрАТ «ГАЛІЦІЯ ДИСТИЛЕРІ» з питань дотримання вимог п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України щодо своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов'язання за період з 20.02.2019 по 11.06.2019.
Проведеною перевіркою встановлено несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов'язання в сумі 338 800 грн по платежу «Пеня за порушення термінів розрахунку у сфері ЗЕД, невиконання зобов'язань та ШС за порушення вимог валютного законодавства» (код платежу 21081000) по граничному терміну сплати 20.02.2019, чим порушено вимоги п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України.
За результатами зазначеної перевірки відповідачем складено акт від 13.06.2019 № 488/28-10-48-11/31274359, який отримано 14.06.2019 головним бухгалтером позивача ОСОБА_1 , що підтверджується відповідною розпискою.
ПрАТ «ГАЛІЦІЯ ДИСТИЛЕРІ» 02.07.2019 направлено на адреси Тернопільського відділу податкового супроводження підприємств Львівського управління Офісу ВПП ДФС та Львівського управління Офісу великих платників ДФС заперечення за вих. № 245. Вказані заперечення отримані 04.07.2019 та 09.07.2019 відповідно, що підтверджується роздруківками відстеження поштових відправлень із веб-сайту АТ «Укрпошта».
Відповіді про розгляд заперечень матеріали справи не містять.
На підставі висновків акта перевірки, відповідачем винесено наступні податкові повідомлення-рішення:
- від 16.07.2019 № 0006874811, яким зобов'язано сплатити штраф у розмірі 25 000 грн;
- від 16.07.2019 № 0006884811, яким зобов'язано сплатити штраф у розмірі 17 760 грн.
Позивач звернувся до Державної фіскальної служби України із скаргою на податкові повідомлення-рішення від 16.07.2019 № 0006874811 та № 0006884811, в якій просив скасувати їх в повному обсязі.
Державна податкова служба України рішенням про результати розгляду скарги від 07.10.2019 № 4462/6/99-00-08-05-05 залишила податкові повідомлення-рішення від 16.07.2019 № 0006874811 та № 0006884811 без змін, а скаргу - без задоволення.
Крім того, на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75, ст. 76 Податкового кодексу України Офісом великих платників податків ДФС проведено камеральну перевірку ПрАТ «ГАЛІЦІЯ ДИСТИЛЕРІ» з питань дотримання вимог п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України щодо своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов'язання за 12.06.2019.
Проведеною перевіркою встановлено несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов'язання в сумі 178 591,35 грн по платежу «Пеня за порушення термінів розрахунку у сфері ЗЕД, невиконання зобов'язань та ШС за порушення вимог валютного законодавства» (код платежу 21081000) по граничному терміну сплати 20.02.2019, чим порушено вимоги п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України.
За результатами зазначеної перевірки відповідачем складено акт від 25.06.2019 № 535/28-10-48-11/31274359, який отримано 25.06.2019 головним бухгалтером позивача ОСОБА_1 , що підтверджується відповідною розпискою.
ПрАТ «ГАЛІЦІЯ ДИСТИЛЕРІ» подано заперечення на акт перевірки від 25.06.2019 № 535/28-10-48-11/31274359.
Листом «Про надання відповіді на заперечення» від 22.07.2019 № 36147/10/28-10-48-11 висновки акта перевірки залишено без змін.
На підставі висновків зазначеного акта перевірки, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 23.07.2019 № 0007094811, яким зобов'язано сплатити штраф у розмірі 35 718,27 грн.
Позивач звернувся до Державної фіскальної служби України із скаргою на податкове повідомлення-рішення від 23.07.2019 №0007094811, в якій просив скасувати його в повному обсязі.
Державна податкова служба України рішенням про результати розгляду скарги від 07.10.2019 №4580/6/99-00-08-05-05 залишила податкове повідомлення-рішення від 23.07.2019 № 0007094811 без змін, а скаргу - без задоволення.
Не погоджуючись з обґрунтованістю вищезазначених доводів контролюючого органу та, як наслідок, правомірністю спірних податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зокрема, в силу ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі; 5) обов'язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.
За ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 22 квітня 2021 року у справі № 826/15741/18, з метою безумовного дотримання конституційного принципу, визначеного у статті 129 Конституції України, в частині третій статті 2 та статті 9 КАС України закріплено, що до основних засад (принципів) адміністративного судочинства належить, зокрема, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі; суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Загалом принцип змагальності прийнято розглядати як основоположний компонент концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що також включає споріднені принципи рівності сторін у процесі та ефективної участі.
Принцип змагальності судового провадження охоплює собою право особи, крім можливості подавати власні докази, знати про існування всіх представлених доказів та пояснень іншими учасниками справи, оскільки вони можуть вплинути на рішення суду, мати можливість знайомитись з матеріалами справи та робити з них копії, а також володіти відповідними знаннями (залучати професійного представника) та змогу коментувати представлені докази та пояснення у належній формі та у встановлений час.
Таким чином, принцип змагальності спільно з принципом рівності є одним з основних елементів поняття "право на справедливий суд", що гарантоване Конвенцією.
Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (ч. 3 ст. 3 КАС України).
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вказана норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
«На підставі» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
«У межах повноважень» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.
«У спосіб» означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.
Вирішуючи даний спір суд зазначає наступне.
Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплату пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків і визначає заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу є Податковий кодекс України.
Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право, серед іншого, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Згідно із пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
У відповідності до п. 54.5 ст. 54 ПК України, якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.
Пунктом 57.3 ст. 57 ПК України визначено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Так, судом встановлено, що ПрАТ «ГАЛІЦІЯ ДИСТИЛЕРІ» звернулось до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.06.2017:
- № 0004331402, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 935 740,43 грн;
- № 0004341402, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 340,00 грн.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 22.03.2018, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2018 у справі № 819/2014/17, позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення - рішення від 21.08.2017 № 0006351402 в повному обсязі та від № 0006341402 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у вигляді пені за порушення у сфері ЗЕД на суму 617 051,37 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Відповідно до пп. 60.1.4 та 60.1.5 п. 60.1 ст. 60 ПК України, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо, серед іншого, рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі;
рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов'язання, визначена у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу, або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.
У зв'язку із зазначеним, контролюючим органом було відкликано податкові повідомлення-рішення від 12.06.2017 № 0004331402 та № 0004341402 й 30.07.2018 винесено нове рішення № 0007081402 на загальну суму 318 689,06 грн.
Вказане податкове повідомлення-рішення від 30.07.2018 № 0007081402, як зазначив позивач отримано підприємством 10.08.2018.
20.07.2018 позивачем сплачено 318 689,06 грн відповідно до податкового повідомлення-рішення від 30.07.2018 № 0007081402, що підтверджується копією платіжного доручення № 3175 від 20.07.2018.
Постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29.01.2019 у справі № 819/2014/17 касаційну скаргу ПрАТ «ГАЛІЦІЯ ДИСТИЛЕРІ» залишено без задоволення, касаційну скаргу Головного управління ДФС у Тернопільській області задоволено. Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 22.03.2018 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2018 у справі № 819/2014/17 в частині задоволених позовних вимог скасовано та в цій частині ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ПрАТ «ГАЛІЦІЯ ДИСТИЛЕРІ».
В решті рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 22.03.2018 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2018 у справі № 819/2014/17 залишено без змін.
Тобто, судом касаційної інстанції скасовано рішення судів першої та апеляційної інстанції лише в частині задоволення позовних вимог, в той час, як рішення в частині відмови у задоволені позовних вимог на загальну суму 318 689,06 грн залишено без змін (на підставі чого винесено податкове повідомлення-рішення від 30.07.2018 № 0007081402).
Водночас, податкові повідомлення-рішення від 12.06.2017 № 0004331402 та № 0004341402 залишилися відкликаними й після ухвалення Верховним Судом постанови від 29.01.2019 у справі № 819/2014/17.
Суд бере до уваги, що позивачем після отримання постанови Верховного Суду від 29.01.2019 у справі № 819/2014/17 вживалися заходи щодо оплати решти сум згідно податкових повідомлень-рішень від 12.06.2017 № 0004331402 та № 0004341402, які в силу закону та відповідного опрацювання відповідачем були відкликані податковим органом.
Так, матеріалами справи підтверджується, що 11.02.2019 ПрАТ «ГАЛІЦІЯ ДИСТИЛЕРІ» звернулося із листом (вих. № 59) до Головного управління ДФС у Тернопільській області, Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби та Тернопільського відділу податкового супроводження підприємств Львівського управління Офісу великих платників податків ДФС в якому зазначалися обставини щодо відкликання податкових повідомлень-рішень від 12.06.2017 № 0004331402 та № 0004341402 та ухвалення Верховним Судом постанови від 29.01.2019 у справі № 819/2014/17, у зв'язку із чим прохалося повідомити згідно з якими податковими повідомленнями-рішеннями позивач має здійснити оплату узгоджених сум, а саме, 617 051,37 грн та 340 грн та реквізити бюджетних рахунків, за якими необхідно здійснити відповідну сплату.
Листом від 12.02.2019 №7024/10/28-10-48-10 Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби надав реквізити за якими необхідно здійснити сплату вищезазначених сум податкових зобов'язань. Однак, у вказаному листі відсутня будь яка інформація щодо винесення податкових повідомлень-рішень у зв'язку із ухваленням Верховним Судом постанови від 29.01.2019 у справі № 819/2014/17.
В той же час, суд бере до уваги, що у податкових повідомленнях-рішеннях від 12.06.2017 № 0004331402 та № 0004341402 та у листі Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 12.02.2019 № 7024/10/28-10-48-10 різняться реквізити за якими необхідно сплатити суми податкових зобов'язань відповідно до зазначених рішень відповідача.
Таким чином, слушними є доводи позивача щодо невинесення та не надіслання відповідачем нових податкових повідомлень-рішень на суми 617 051,37 грн та 340 грн, які фактично стали узгодженими після розгляду справи у суді касаційної інстанції.
Разом з тим, як зазначалося вище, 20.07.2018 позивачем сплачено 318 689,06 грн відповідно до податкового повідомлення-рішення від 30.07.2018 №0007081402, що підтверджується копією платіжного доручення № 3175 від 20.07.2018.
Крім того, ПрАТ «ГАЛІЦІЯ ДИСТИЛЕРІ» 19.02.2019 сплачено за наданими відповідачем реквізитами грошові кошти у розмірі 100 000,00 грн, що підтверджується копією платіжного доручення № 302 від 19.02.2019.
Так, в акті камеральної перевірки від 13.06.2019 №488/28-10-48-11/31274359 вказується, що станом на 19.02.2019 переплата становила 418 349,06 грн.
Відповідно до пп. 14.1.115 п. 14.1 ст. 14 ПК України, надміру сплачені грошові зобов'язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету або на єдиний рахунок понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.
Однак, сума у розмірі 318 689,06 грн сплачена позивачем відповідно до податкового повідомлення-рішення від 30.07.2018 № 0007081402. Тобто, не може вважатися переплатою у розумінні норм ПК України.
Разом з тим, ПрАТ «ГАЛІЦІЯ ДИСТИЛЕРІ» сплачено наступні грошові суми:
- 100 000,00 грн, що підтверджується копією платіжного доручення №816 від 21.02.2019;
- 100 000,00 грн, що підтверджується копією платіжного доручення №817 від 22.02.2019;
- 50 000,00 грн, що підтверджується копією платіжного доручення №371 від 04.03.2019;
- 14 800,00 грн, що підтверджується копією платіжного доручення №844 від 03.06.2019;
- 60 000,00 грн, що підтверджується копією платіжного доручення № 846 від 04.06.2019;
- 14 000,00 грн, що підтверджується копією виписки з АТ КБ «ПРИВАТБАНК» за 11.06.2019.
Таким чином, станом на 11.06.2019 ПрАТ «ГАЛІЦІЯ ДИСТИЛЕРІ» сплачено грошові кошти у розмірі 438 800 грн. В той же час, у акті камеральної перевірки від 13.06.2019 № 488/28-10-48-11/31274359 зазначається, що податковий борг (недоїмка) становить 178 591,37 грн.
Суд не може не погодитися із визначенням суми контролюючим органом, позаяк, цю ж суму сплатив позивач 12.06.2019, фактично визнаючи її.
Однак, суд не може залишити поза увагою факт грубого допущення контролюючим органу порушення процесу перевірки в частині нерозгляду заперечення ПрАТ «ГАЛІЦІЯ ДИСТИЛЕРІ» на акт камеральної перевірки від 13.06.2019 № 488/28-10-48-11/31274359.
Як зазначалося вище, ПрАТ «ГАЛІЦІЯ ДИСТИЛЕРІ» 02.07.2019 направлено на адреси Тернопільського відділу податкового супроводження підприємств Львівського управління Офісу ВПП ДФС та Львівського управління Офісу великих платників ДФС заперечення за вих. № 245. Вказані заперечення отримані 04.07.2019 та 09.07.2019 відповідно, що підтверджується роздруківками відстеження поштових відправлень із веб-сайту АТ «Укрпошта».
Відповіді про розгляд заперечень матеріали справи не містять.
Платник податків має право, серед іншого, бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, та за власною ініціативою пояснення з питань, що не запитувалися контролюючим органом, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки, у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом (пп. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 ПК України)/
Відповідно до п. 86.7 ст. 86 ПК України, у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом'якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).
Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід'ємною частиною матеріалів перевірки.
Згідно із пп. 86.7.1 п. 86.7 ст. 86 ПК України, акт перевірки, заперечення до акта перевірки та/або додаткові документи і пояснення, у разі їх подання платником податку у визначеному цим пунктом порядку (далі - матеріали перевірки), розглядаються комісією такого контролюючого органу з питань розгляду заперечень та пояснень до актів перевірок (далі - комісія з питань розгляду заперечень), яка є постійно діючим колегіальним органом контролюючого органу. Склад комісії та порядок її роботи затверджуються наказом керівника контролюючого органу.
Розгляд матеріалів перевірки здійснюється комісією з питань розгляду заперечень контролюючого органу протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів і пояснень відповідно до цього пункту (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у запереченнях, додаткових документах та поясненнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
У відповідності до пп. 86.7.2 п. 86.7 ст. 86 ПК України, у разі отримання від платника податків у визначеному цим пунктом порядку заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів і пояснень контролюючий орган зобов'язаний повідомити платника податків про дату, час та місце/спосіб розгляду матеріалів перевірки, у тому числі в режимі відеоконференції. Таке повідомлення надсилається платнику податків протягом двох робочих днів з дня отримання від нього заперечень та/або додаткових документів і пояснень, але не пізніше ніж за чотири робочі дні до дня їх розгляду. Інформація (повідомлення) про розгляд контролюючим органом, визначеним підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, матеріалів перевірки в режимі відеоконференції надсилається платнику податків в електронному вигляді в електронний кабінет.
Проте подані до контролюючого органу у встановлений ПК України строк (протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта перевірки) заперечення не були розглянуті належним чином, відповідь на них надана не була. Фактично спірні податкові повідомлення-рішення прийняті контролюючим органом без урахування й надання оцінки своєчасно поданим підприємством заперечень на акт перевірки, якими позивач спростовував встановлені перевіркою обставини.
Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суд у постанові від 21 лютого 2020 року у справі №826/17123/18 сформував правовий висновок, відповідно до якого, оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень.
За сталою та послідовною практикою Верховного Суду встановлена судами протиправність наслідків перевірки у зв'язку з порушенням процедури її проведення є достатньою самостійною підставою до скасування прийнятих за результатами її проведення рішень контролюючого органу.
Така позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20.01.2025 у справі № 140/34881/23 та від 07.12.2021 у справі № 826/17875/18.
У постанові Верховного Суду від 15.01.2019 у справі № 826/3576/15 колегія виснувала, що оскаржувані акти індивідуальної дії прийнято без дотримання вимог пунктів 86.7, 86.8 статті 86 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), а саме: позивач був позбавлений можливості подати заперечення проти висновків актів перевірок, а спірні рішення прийняті до спливу строку подачі платником заперечень проти висновків результатів контрольних заходів, відтак останні є такими, що прийняті з порушенням закону, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.
Таким чином, зважаючи на факт грубого порушення норм ПК України щодо нерозгляду поданого платником податків заперечення на акт камеральної перевірки від 13.06.2019 № 488/28-10-48-11/31274359, податкові повідомлення-рішення, які винесені на підставі останнього, від 16.07.2019 № 0006874811 та від 16.07.2019 № 0006884811 є протиправними та підлягають скасуванню.
Разом з тим, у акті камеральної перевірки від 25.06.2019 № 535/28-10-48-11/31274359 зазначається, що станом на 11.06.2019 податковий борг (недоїмка) становить 178 591,37 грн.
З матеріалів справи вбачається, що ПрАТ «ГАЛІЦІЯ ДИСТИЛЕРІ» 12.06.2019 сплачено наступні грошові суми:
- 169 251,37 грн, що підтверджується копією платіжного доручення № 1049 від 12.06.2019;
- 5 000,00 грн, що підтверджується копією платіжного доручення № 851 від 12.06.2019;
- 340,00 грн, що підтверджується копією платіжного доручення № 852 від 12.06.2019;
- 4 000,00 грн, що підтверджується копією виписки з АТ КБ «ПРИВАТБАНК» за 12.06.2019.
Таким чином, станом на 12.06.2019 позивачем повністю сплачено податковий борг у розмірі 178 591,37 грн.
Як зазначалося вище, 11.02.2019 ПрАТ «ГАЛІЦІЯ ДИСТИЛЕРІ» звернулося із листом до відповідача в якому зазначалися обставини щодо відкликання податкових повідомлень-рішень від 12.06.2017 № 0004331402 та № 0004341402 та ухвалення Верховним Судом постанови від 29.01.2019 у справі № 819/2014/17, у зв'язку із чим прохалося повідомити згідно з якими податковими повідомленнями-рішеннями позивач має здійснити оплату узгоджених сум, а саме, 617 051,37 грн та 340 грн та реквізити бюджетних рахунків, за якими необхідно здійснити відповідну сплату.
Листом від 12.02.2019 № 7024/10/28-10-48-10 Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби надав реквізити за якими необхідно здійснити сплату вищезазначених сум податкових зобов'язань, однак, не надав інформації щодо винесення податкових повідомлень-рішень у зв'язку із ухваленням Верховним Судом постанови від 29.01.2019 у справі № 819/2014/17.
Також, відповідно до пп. 60.1.4 та 60.1.5 п. 60.1 ст. 60 ПК України, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо:
рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі;
рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов'язання, визначена у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу, або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.
Згідно із п. 60.4 ст. 60 ПК України, у випадках, визначених підпунктами 60.1.3 і 60.1.5 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов'язання або податкового боргу.
У відповідності до п. 60.5 ст. 60 ПК України, у випадках, визначених підпунктом 60.1.4 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними у день набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Таким чином, в силу вищезазначених положень, податкові повідомлення-рішення від 21.08.2017 № 0006341402 та № 0006351402 були відкликаними відповідачем, а нові рішення у зв'язку із прийняттям постанови Верховного Суду від 29.01.2019 у справі № 819/2014/17 не виносились.
Водночас, суд звертає увагу, що податкове повідомлення-рішення від 30.07.2018 № 0007081402 протиправним судом не визнавалось та було 20.07.2018 сплачено позивачем у повному розмірі.
Таким чином, на переконання суду відсутні правові підстави для застосування до позивача штрафу за несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов'язання (граничний строк 20.02.2019) визначеного податковим повідомленням-рішенням від 21.08.2017 № 0006341402.
Зазначене також свідчить про протиправність винесення контролюючим органом податкових повідомлень-рішень від 16.07.2019 № 0006874811 та від 16.07.2019 №0006884811.
Враховуючи викладене, суд вважає висновки Офісу великих платників податків ДФС про застосування штрафу за несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов'язання безпідставними, а тому податкові повідомлення-рішення від 16.07.2019 № 0006874811, № 0006884811 та від 23.07.2019 № 0007094811 підлягають скасуванню.
Відповідачем не доведено тих обставин, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення, як того вимагає від сторін приписи частини першої статті 77 КАС України.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частинами 1 та 2 ст. 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
За статтею 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 74 КАС України).
Відповідно до статті 76 КАС України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування та питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (абз. 2 ч. 2 ст. КАС України).
На виконання цих вимог відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність спірних рішень.
Водночас докази, подані позивачем, підтверджують обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог, та не були спростовані відповідачем.
Відповідно судом встановлено протиправність прийнятих відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень від 16.07.2019 № 0006874811, № 0006884811 та від 23.07.2019 № 0007094811, такі рішення не відповідають вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України та підлягають скасуванню.
Згідно з ч. 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 5 ст. 242 КАС України).
Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані.
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «RuizTorija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Згідно з вимогами пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем сплачено судовий збір на суму 2 102 грн 00 коп.
Таким чином, зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 2 102 грн 00 коп. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків.
Керуючись ст.ст. 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «ГАЛІЦІЯ ДИСТИЛЕРІ» - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС від 16.07.2019 № 0006874811.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС від 16.07.2019 № 0006884811.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС від 23.07.2019 № 0007094811.
Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства «ГАЛІЦІЯ ДИСТИЛЕРІ» (код ЄДРПОУ 31274359, місцезнаходження: 04053, місто Київ, вулиця Кудрявська, будинок 16) за рахунок бюджетних асигнувань Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (79026, м. Львів, вул. Стрийська, буд. 35, код ЄДРПОУ 44045187) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 102,00 грн (дві тисячі сто дві гривні 00 копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Войтович І. І.