23 лютого 2026 року м. Київ справа №320/33836/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, визнання протиправним та скасування наказу, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 НГУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 »), код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , грошового забезпечення в повному обсязі в період з квітня по червень 2025 року включно відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та в порядку, визначеному Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України 15.03.2018 року № 200;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України (Перша Президентська бригада оперативного призначення імені гетьмана Петра Дорошенка НГУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 ») здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення в період з квітня по червень 2025 року включно в повному обсязі;
- визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 (по стройовій частині) від 10.04.2025 року № 98.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що протягом оскаржуваного періоду позивач не вчиняв жодних дій, які згідно норм чинного законодавства могли б слугувати підставою для зменшення розміру його грошового забезпечення, що свідчить про неправомірність дій відповідача відносно позивача в частині безпідставного зменшення розміру його грошового забезпечення. При вирішенні питання щодо нарахування та виплати грошового забезпечення позивачу відповідач помилково керувався нормами Інструкції від 15.03.2018 № 200, які не підлягали застосуванню до позивача, з огляду на те, що запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту або ж тримання під вартою до позивача не застосовувався.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 320/33836/25 передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.07.2025 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Відповідно до частини 7 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Суд вважає відповідача належним чином повідомленим про судовий розгляд справи.
У матеріалах справи наявний відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач зазначає, що відповідно пункту 3 Інструкції № 200 (в редакції, що діяла на момент застосування до позивача запобіжного заходу) військовослужбовцям, стосовно яких застосовано запобіжні заходи в кримінальному провадженні у вигляді домашнього арешту (цілодобово) чи тримання під вартою, виплата грошового забезпечення припиняється з дня фактичного взяття під варту чи перебування під цілодобовим домашнім арештом. У разі якщо до зазначених військовослужбовців обрано інший запобіжний захід, що дозволяв їм виконувати службові обов'язки, визначені командиром військової частини, за період їх виконання з дня прибуття до військової частини і до дня отримання військовою частиною повідомлення суду про набрання вироком законної сили чи закриття кримінального провадження грошове забезпечення виплачується в розмірі окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років. Враховуючи вказане, оскільки 03.04.2025 до позивача був застосований запобіжний захід, що дозволяв йому виконувати службові обов'язки, визначені командиром військової частини, а також те, що повідомлення суду про набрання вироком по справі № 757/15457/25-к законної сили чи закриття кримінального провадження до військової частини не надходило, з дня прибуття до військової частини, а саме з 04.04.2025, позивачу нараховується та виплачується грошове забезпечення в розмірі окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, що підтверджується архівною довідкою. Отже, правові підстави для здійснення нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення в період з квітня по червень 2025 року включно в повному обсязі відсутні, а виплата позивачу грошового забезпечення у повному обсязі розпочнеться з дня отримання військовою частиною НОМЕР_1 повідомлення суду про набрання законної сили вироком чи закриття кримінального провадження по справі № 757/15457/25-к.
У відповіді на відзив позивач зазначає, що не погоджується з доводами відповідача. Так, Наказом Міністерства внутрішніх справ №295 від 28.04.2025 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.05.2025 р. за №674/44080 «Про затвердження Змін до Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам» затверджено Зміни до Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 15 березня 2018 року №200, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 05 квітня 2018 року за № 405/31857 та абзац 2 п.3 розділу 27 викладено в наступній редакції: «У разі якщо до військовослужбовців, відсторонених від посад відповідно до Кримінального процесуального кодексу України, обрано (змінено) запобіжні заходи, що дозволяють їм виконувати службові обов'язки за обійманими посадами, із дня повернення до виконання службових обов'язків за посадою грошове забезпечення виплачується в розмірах, передбачених за цими посадами». Дані зміни були чинними станом на дату звернення позивача до суду. Тому тільки у разі, якщо домашній арешт пов'язаний з припиненням статусу військовослужбовця (наприклад, звільненням зі служби), то виплати припиняються відповідно до законодавства. Оскільки до позивача обрано запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту, він зберігає право на отримання грошового забезпечення в повному обсязі, якщо арешт не пов'язаний з втратою статусу військовослужбовця чи звільненням з військової служби. Домашній арешт в певний час доби є обмеженням, а не підставою для припинення виплат, які складаються з посадового окладу, окладу за звання та інших видів забезпечення. У зв'язку з обранням запобіжного заходу в певний час доби, позивач має можливість виконувати та належним чином виконує свої службові обов'язки у повному обсязі та відповідно отримувати грошове забезпечення у повному обсязі.
Заперечуючи на відповідь на відзив відповідач вказав на те, що нова редакція абзацу 2 пункту 3 розділу ХХVII чітко визначає категорію військовослужбовців, яким грошове забезпечення виплачується в розмірах, передбачених за посадами у разі обрання запобіжного заходу, що дозволяв виконувати обов'язки, за умови їх безпосереднього виконання. Такими військовослужбовцями є військовослужбовці, відсторонені від посад відповідно до Кримінального процесуального кодексу України. Ухвала про відсторонення позивача до військової частини НОМЕР_1 не надходила, про відсторонення позивача від посади у визначеному КПК України порядку не відомо, у зв'язку з чим підстави для виплати позивачу грошового забезпечення за посадою згідно приписів абзацу 2 пункту 3 розділу XXVII Інструкції № 200 відсутні.
Позивачем подані додаткові пояснення, згідно яких, змінами, внесеними до абзацу 2 Інструкції № 200, фактично було конкретизованого категорію осіб, до яких може бути застосовано обмеження в частині видів грошового забезпечення, які мають виплачуватись у разі застосування до них іншого запобіжного заходу. При цьому внесенням змін фактично було виключено будь-які обмеження щодо нарахування та виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, до яких застосовані інші види запобіжного заходу, крім як домашній арешт (цілодобово) або тримання під вартою. В даному випадку, згідно вищенаведених норм, в спірний період законні підстави для позбавлення позивача усіх або частини видів грошового забезпечення у відповідача були відсутні, оскільки позивача не було відсторонено від посади та не застосовано до нього запобіжного заходу у вигляді цілодобового арешту або тримання під вартою. Таким чином, як уже було зазначено позивачем у відповіді на відзив, ОСОБА_1 в спірний період мав право отримувати повне грошове забезпечення, однак таке нараховано та виплачено не в повному обсязі, що свідчить про обґрунтованість позовних вимог.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Позивач у спірний період з квітня по червень 2025 року проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України.
Відповідно до ухвали Печерського районного суду міста Києва від 03.04.2025 року у справі № 757/15457/25-к застосовано запобіжний захід до підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вигляді домашнього арешту в період часу з 23:00 год до 06:00 год. наступної доби, за адресою: АДРЕСА_2 , за виключенням необхідності прослідування в укриття цивільного захисту та отримання медичної допомоги, в межах строків досудового розслідування, до 26.05.2025 включно. Відмовлено у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно позивача.
Покладено на підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , наступні обов'язки, визначені частиною 5 статті 194 КПК України:
- прибувати до слідчого, в провадженні якого перебуватиме кримінальне провадження, прокурора та суду за першим викликом;
- не відлучатись із населеного пункту, де він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи;
- не спілкуватись із свідками і учасниками даного кримінального провадження;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Строк виконання обов'язків, покладених на підозрюваного, відповідно до ухвали визначено в межах строку досудового розслідування, до 15.10.2024 включно. Звільнено підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в залі суду негайно.
Згідно з витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 10.04.2025 №98 позивача виключено із усіх видів забезпечення на підставі ухвали Печерського районного суду міста Києва від 03.04.2025 року у справі № 757/15457/25-к та рапорту майора ОСОБА_2 від 10.04.2025.
Згідно з витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 18.04.2025 №106 позивача прийнято уважати таким, що прибув після тримання під вартою, до якого обрано запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту 03.04.2025, з 04.04.2025 із зарахуванням на всі види забезпечення. Строк перебування під вартою 03.04.2025 до загального строку військової служби не зараховувати. Підстава: наказ по стройовій частині від 10.04.2025 №98, ухвала Печерського районного суду міста Києва від 03.04.2025 року у справі № 757/15457/25-к, довідка начальника відділення кадрової роботи.
За період з 04 квітня по червень 2025 року грошове забезпечення позивачу виплачувалось з врахуванням складових: оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років, премія (травень), що підтверджується архівними відомостями №1.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно з частинами першою, другою статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
У силу статті 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Поряд з цим, відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин 1 - 4 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять:
- посадовий оклад, оклад за військовим званням;
- щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);
- одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (надалі - Постанова №704) установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Згідно із пунктом 8 Постанови №704 умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються цією постановою та іншими актами Кабінету Міністрів України.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 15.03.2018 №200 затверджена «Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам» (далі -Інструкція №200).
Інструкція №200 визначає порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Національної гвардії України (далі - військовослужбовці), які обіймають посади в Головному управлінні Національної гвардії України, територіальних управліннях, з'єднаннях, військових частинах (підрозділах), вищих військових навчальних закладах, навчальних військових частинах (центрах), базах, закладах охорони здоров'я та установах Національної гвардії України (далі - військові частини).
Згідно пункту 2 Інструкції №200 грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
До складу грошового забезпечення військовослужбовців (крім курсантів вищих військових навчальних закладів із числа осіб, які не перебували на військовій службі перед зарахуванням на навчання) входять:
посадовий оклад, оклад за військовим званням;
щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);
одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно пункту 7 Інструкції №200 грошове забезпечення, що належить військовослужбовцю і своєчасно не виплачене йому або виплачене в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього.
Розділ XXVII Інструкції №200 регулює виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, усуненим від виконання службових обов'язків чи відстороненим від посад (виконання службових повноважень), а також тим, які перебувають під арештом та в дисциплінарних частинах.
Відповідно пункту 2 розділу XXVII Інструкції №200 військовослужбовцям, відстороненим від посад відповідно до Кримінального процесуального кодексу України, з наступного після відсторонення від посад дня за період, протягом якого вони не перебували на посаді, виплачуються оклади за військовими званнями та надбавка за вислугу років.
Військовослужбовцям, відстороненим від виконання службових повноважень у зв'язку зі складенням щодо них протоколу про адміністративне корупційне правопорушення, з наступного після відсторонення від виконання службових повноважень дня за період, протягом якого вони не перебували на посаді, виплачуються оклади за військовими званнями та надбавка за вислугу років.
У разі закриття провадження у справі про адміністративне корупційне правопорушення у зв'язку з відсутністю події або складу адміністративного правопорушення за період відсторонення військовослужбовців від виконання службових повноважень виплачуються основні та щомісячні додаткові види грошового забезпечення.
Пунктом 4 розділу XXVII Інструкції №200 визначено, що у разі ухвалення судом виправдувального вироку, закриття кримінального провадження військовослужбовцям, які були відсторонені від посад, поновлюється виплата посадових окладів та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, які вони не отримували у зв'язку з відстороненням від посад, з дня, з якого вони стали до виконання обов'язків за посадою. При цьому грошове забезпечення, яке втратили військовослужбовці внаслідок незаконних дій, відшкодовується їм відповідно до Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
Порядок відсторонення від посад визначений главою 14 розділу І Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України).
Згідно частин 1, 2 статті 154 КПК України відсторонення від посади може бути здійснено щодо особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину. Відсторонення від посади здійснюється на підставі рішення слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження на строк не більше двох місяців. Строк відсторонення від посади може бути продовжено відповідно до вимог статті 158 цього Кодексу.
Відповідно частин 1, 3, 4 статті 157 КПК України слідчий суддя, суд відмовляє у задоволенні клопотання про відсторонення від посади, якщо слідчий, прокурор не доведе наявність достатніх підстав вважати, що такий захід необхідний для припинення кримінального правопорушення, припинення або запобігання протиправній поведінці підозрюваного чи обвинуваченого, який, перебуваючи на посаді, може знищити чи підробити речі і документи, які мають значення для досудового розслідування, незаконними засобами впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження або протиправно перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
За наслідками розгляду клопотання слідчий суддя, суд постановляє ухвалу, в якій зазначає: 1) мотиви застосування або відмови у задоволенні клопотання про відсторонення від посади; 2) перелік документів, які посвідчують обіймання особою посади та які підлягають поверненню особі або вилученню на час відсторонення від посади; 3) строк відсторонення від посади, який не може становити більше двох місяців; 4) порядок виконання ухвали.
Копія ухвали надсилається особі, яка звернулася з відповідним клопотанням, підозрюваному чи обвинуваченому, іншим заінтересованим особам не пізніше дня, наступного за днем її постановлення, та підлягає негайному виконанню в порядку, передбаченому для виконання судових рішень.
Як встановлено судом, та не заперечується сторонами, позивача від займаної ним посади на військовій службі відсторонено не було.
Згідно абзацу 1 та 2 пункту 3 розділу XXVII Інструкції №200 військовослужбовцям, стосовно яких застосовано запобіжні заходи в кримінальному провадженні у вигляді домашнього арешту (цілодобово) чи тримання під вартою, виплата грошового забезпечення припиняється з дня направлення під цілодобовий домашній арешт чи взяття під варту до дня повернення до виконання службових обов'язків за посадою.
У разі якщо до військовослужбовців, відсторонених від посад відповідно до Кримінального процесуального кодексу України, обрано (змінено) запобіжні заходи, що дозволяють їм виконувати службові обов'язки за обійманими посадами, із дня повернення до виконання службових обов'язків за посадою грошове забезпечення виплачується в розмірах, передбачених за цими посадами.
Абзац 1 та 2 пункту 3 розділу XXVII Інструкції №200 викладений вище в редакції Наказу Міністерства внутрішніх справ № 295 від 28.04.2025 (далі - Наказ №295).
Згідно Наказу №295 у розділі XXVII Інструкції №200 були внесені наступні зміни:
1) у пункті 3:
в абзаці першому слова «фактичного взяття під варту чи перебування під цілодобовим домашнім арештом» замінено словами «направлення під цілодобовий домашній арешт чи взяття під варту до дня повернення до виконання службових обов'язків за посадою»;
абзац другий викладено в такій редакції:
«У разі якщо до військовослужбовців, відсторонених від посад відповідно до Кримінального процесуального кодексу України, обрано (змінено) запобіжні заходи, що дозволяють їм виконувати службові обов'язки за обійманими посадами, із дня повернення до виконання службових обов'язків за посадою грошове забезпечення виплачується в розмірах, передбачених за цими посадами».
Наказ №295 опубліковано в офіційному виданні «Офіційний вісник України» від 06.06.2025 № 43, стаття 2989, код акта 132085/2025.
Тобто до 06.06.2025 року діяла така редакція абзацу 1 та 2 пункту 3 розділу XXVII Інструкції №200 (редакція від 29.08.2024 року):
«Військовослужбовцям, стосовно яких застосовано запобіжні заходи в кримінальному провадженні у вигляді домашнього арешту (цілодобово) чи тримання під вартою, виплата грошового забезпечення припиняється з дня фактичного взяття під варту чи перебування під цілодобовим домашнім арештом.
У разі якщо до зазначених військовослужбовців обрано інший запобіжний захід, що дозволяв їм виконувати службові обов'язки, визначені командиром військової частини, за період їх виконання з дня прибуття до військової частини і до дня отримання військовою частиною повідомлення суду про набрання вироком законної сили чи закриття кримінального провадження грошове забезпечення виплачується в розмірі окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років.».
Таким чином, до 06.06.2025 року абзац 2 пункту 3 розділу XXVII Інструкції №200 передбачав, що у випадку обрання запобіжного заходу військовослужбовцю відмінного від домашнього арешту (цілодобово) чи тримання під вартою, що дозволяє йому виконувати службові обов'язки, визначені командиром військової частини, за період їх виконання з дня прибуття до військової частини і до дня отримання військовою частиною повідомлення суду про набрання вироком законної сили чи закриття кримінального провадження грошове забезпечення виплачується в розмірі окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, а у період після 06.06.2025 року, за умови що військовослужбовець відсторонений від посади відповідно до КПК України, якщо обрано (змінено) запобіжні заходи, що дозволяють йому виконувати службові обов'язки за обійманими посадами, із дня повернення до виконання службових обов'язків за посадою грошове забезпечення виплачується в розмірах, передбачених за цими посадами.
Враховуючи, що правове регулювання у спірний період починаючи з 06.06.2025 року зазнало змін, щодо застосування відповідних норм суд зазначає наступне.
У рішенні від 09.02.1999 №1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що у регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).
За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині 1 статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
У рішенні Конституційного Суду України від 12.07.2019 № 5-р(I)/2019 Конституційний Суд України висловив думку, що за змістом частини 1 статті 58 Основного Закону України новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування (абзац четвертий пункту 5 мотивувальної частини).
Правова визначеність, як елемент верховенства права, не передбачає заборони на зміну нормативно-правового регулювання. Як стверджує єдиний орган конституційної юрисдикції, особи розраховують на стабільність та усталеність юридичного регулювання, тому часті та непередбачувані зміни законодавства перешкоджають ефективній реалізації ними прав і свобод, а також підривають довіру до органів державної влади, їх посадових і службових осіб. Однак очікування осіб не можуть впливати на внесення змін до законів та інших нормативно-правових актів (абзац 4 п. 4.1 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 22.05.2018 № 5-р/2018).
Беручи до уваги, що у даній справі відносини є триваючими, суд дійшов висновку, що у період до 06.06.2025 року (дата набрання чинності Наказу №295, яким внесено зміни) відповідачем правомірно було застосовано положення абзацу 1 та 2 пункту 3 розділу XXVII Інструкції №200 (у редакції від 29.08.2024 року) та виплачувалось грошове забезпечення позивачу в розмірі окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, враховуючи неотримання військовою частиною повідомлення суду про набрання вироком законної сили чи закриття кримінального провадження у справі.
Водночас, зважаючи на зміни внесені Наказом №295 до абзацу 1 та 2 пункту 3 розділу XXVII Інструкції №200, після 06.06.2025 підстави щодо виплати позивачу грошового забезпечення обмеженого окладом за військовим званням та надбавкою за вислугу років у відповідача були відсутні.
Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Таким чином, суд вважає частково обґрунтованими вимоги позивача стосовно допущеної відповідачем протиправної бездіяльності щодо не нарахування та невиплати грошового забезпечення в повному обсязі в період з 06.06.2025 року по 30.06.2025 року включно відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та в порядку, визначеному Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України 15.03.2018 року № 200.
Стосовно вимоги позивача про визнання протиправним та скасування наказу командира Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 (по стройовій частині) від 10.04.2025 року № 98, суд зазначає наступне.
Так, згідно з витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 10.04.2025 №98 позивача виключено із усіх видів забезпечення на підставі ухвали Печерського районного суду міста Києва від 03.04.2025 року у справі № 757/15457/25-к та рапорту майора ОСОБА_2 від 10.04.2025.
Обґрунтовуючи прийняття оскаржуваного наказу відповідач вказав, що 03.04.2025 у військовій частині НОМЕР_1 НГ України позивач був відсутній, що підтверджується ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 03.04.2025 по справі № 757/15457/25-к. Так, в преамбулі вказано ухвали зазначено: "03 квітня 2025 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва Новак Р.В., при секретарі Бурячок А.І., за участю прокурора Сумбатяна С.А., адвоката Кравченко В.В., підозрюваного ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання слідчого Другого СВ ТУ ДБР, розташованого у місті Києві Савенка В.В. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою...". Також вищевказаною ухвалою вирішено звільнити підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в залі суду негайно, а отже позивач 03.04.2025 був затриманий, після чого доставлений до суду.
Суд звертає увагу відповідача, що ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 03.04.2025 року серед іншого відмовлено у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно позивача.
При чому абзац 1 пункту 3 розділу XXVII Інструкції №200 (у редакції від 29.08.2024 року) застосування запобіжного заходу до військовослужбовця в кримінальному провадженні у вигляді домашнього арешту (цілодобово) чи тримання під вартою ставить прямою умовою для припинення виплати грошового забезпечення з дня фактичного взяття під варту чи перебування під цілодобовим домашнім арештом.
Враховуючи наведене, наказ командира Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 (по стройовій частині) від 10.04.2025 року № 98 є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно частини 1 статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з коригуванням обраного способу захисту.
Відповідно до частини 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Враховуючи предмет даного позову, а також те, що індексація є складовою частиною грошового забезпечення, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору, а тому підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, cуд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, визнання протиправним та скасування наказу - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ») (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) грошового забезпечення в повному обсязі в період з 06.06.2025 року по 30.06.2025 року включно відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та в порядку, визначеному Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України 15.03.2018 року № 200.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України (Перша Президентська бригада оперативного призначення імені гетьмана Петра Дорошенка НГУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 ») (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) грошового забезпечення в період з 06.06.2025 року по 30.06.2025 року включно в повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 (по стройовій частині) від 10.04.2025 року № 98 в частині виключення із усіх видів забезпечення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) з 03.04.2025 року.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Парненко В.С.