про закриття провадження у справі
23 лютого 2026 року 320/53064/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вісьтак М.Я., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся у Київський окружний адміністративний суд із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просить суд:
- -визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо невиплати ОСОБА_1 нарахованої пенсії за період з 01.04.2019 р. по 31.12.2024 р. в загальній сумі 277 889,08 грн.
-стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на користь ОСОБА_1 заборгованість по виплаті пенсії за період з 01.04.2019 року по 31.12.2023 року в сумі 189 889,08 грн.
-стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на користь ОСОБА_1 заборгованість по виплаті пенсії за період з 01.07.2021 року по 31.12.2024 року в сумі 88 000,00 грн.
Ухвалою суду від 11.11.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін у судове засідання.
В обґрунтування своїх позовних вимог відповідач зазначає, що позивачу була призначена пенсія за нормами Закону України від 09 квітня 1992 року Nє 2262-ХІI «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» (надалі - Закон Nє 2262-XII).
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2022 р. у справі № 320/5323/22, яке набрало законної сили 11 січня 2023 р., визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_2 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення від 02.11.2021 № 2/3/1/5959, виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 ; та зобов?язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити з 01.04.2019 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (на підставі довідки про розмір грошового забезпечення від 02.11.2021 № 2/3/1/5959, виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 з урахуванням виплачених сум.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 р. у справі № 320/34158/24, яке набрало законної сили 13 лютого 2025 р., визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 з 01.07.2021 щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000,00 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб»; та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 , починаючи з 01.07.2021, щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000,00 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб».
Вказані рішення набрали законної сили.
Позивач звернувся до Відповідача із адвокатським запитом про отримання інформації щодо наявної суми заборгованості по пенсійним виплатам, яка виникла у Відповідача перед Позивачем внаслідок перерахунку пенсії за судовими рішеннями, а також просив виплатити наявну заборгованість в повному обсязі.
Відповідач листом від 19.08.2025 р. № 1000-0202-8/109681 повідомив, що сума доплати на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2022 р. у справі № 320/5323/22 складає 189 889,08 грн, а на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 р. у справі № 320/34158/24 сума доплати складає 88 000,00 грн.
Вважаючи неправомірною невиплату відповідачем заборгованості пенсії за минулий час, нарахованої на виконання рішень суду, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Отже, фактичною підставою для звернення позивача до суду із вказаними позовними вимогами є невиконання рішень Київського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2022 р. у справі № 320/5323/22 та від 13 січня 2025 р. у справі № 320/34158/24.
З цього приводу суд зазначає наступне.
Положеннями частини другої статті 14, частини першої статті 370 КАС України, передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Відповідно до статті 373 КАС України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Частиною п'ятою статті 372 КАС України визначено, що процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах, вирішує суддя адміністративного суду одноособово, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку визначається Законом України від 02 червня 2016 року №1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон №1404-VIII).
За частиною першою статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частиною першою статті 11 Закону №1404-VIII державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
З аналізу вищезазначених законодавчих норм убачається, що не можна зобов'язати суб'єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом №1404-VIII, у рамках виконавчого провадження з виконання виконавчого листа.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №686/23317/13-а та 16.02.2019 у справі №816/2016/17.
Згідно частини 1 статті 382 КАС України, суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до вимог статті 383 КАС України Особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Згідно частини 1 статті 378 КАС України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Відповідно до частини 3 статті 378 КАС України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
У постанові від 16.03.2023 по справі №640/12697/21 Верховний Суд вказав, що вищезазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Статтею 129-1 Конституції України регламентовано, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
Таким чином, у разі незгоди із рішеннями, діями чи бездіяльністю, вчиненими відповідачем на виконання судових рішень у справах № 320/5323/22 та № 320/34158/24 позивач не позбавлений права скористатися процесуальним механізмом звернення до суду у порядку статей 378, 382 або 383 КАС України, а не подавати новий адміністративний позов.
Аналогічна правова позиція висловлена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20.02.2019 у справі №806/2143/15, від 17.04.2019 у справі №355/1648/15-а, від 21.08.2019 у справі №295/13613/16, від 22.028.2019 у справі №522/10140/17 та від 21.11.2019 у справі №802/1933/18-а, від 24.09.2020 у справі №640/15623/19, від 28.02.2023 у справі №260/1898/22, від 25.03.2025 у справі № 200/1210/24.
Проаналізувавши предмет позовних вимог, суд дійшов висновку, що волевиявлення позивача фактично спрямоване на зобов'язання відповідача у певний спосіб виконати інші судові рішення - рішення Київського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2022 р. у справі № 320/5323/22 та від 13 січня 2025 р. у справі № 320/34158/24 та фактично є однією із форм контролю за виконанням судового рішення.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Ураховуючи наведене, з огляду на викладене правове регулювання, підстави позову та додані докази, суд дійшов висновку, що провадження в адміністративній справі необхідно закрити.
Частиною 2 ст. 239 КАС України встановлено, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Керуючись ст.ст. 238, 248, 256, 294, 295, 297 КАС України, суд ,-
1. Провадження у адміністративній справі № 320/53064/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання вчинити певні дії закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України.
2. Копію ухвали про закриття провадження направити учасникам справи (їх представникам).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом 15-ти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Вісьтак М.Я.