про відмову в ухваленні додаткового рішення
23 лютого 2026 року № 320/9886/25
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Вісьтак, розглянувши у порядку письмового провадження заяву про ухвалення додаткового рішення про в межах адміністративної справи за позовом Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби (місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 44116011) до ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) про стягнення податкового боргу,
У провадженні Київського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби до ОСОБА_1 .
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 12.11.2025, адміністративний позов задоволено, стягнуто з розрахункових рахунків ОСОБА_1 податковий борг у розмірі 1 378 333, 72 грн.
Київським окружним адміністративним судом зареєстровано заяву, у якій представник позивача просить ухвалити додаткове рішення в адміністративній справі, яким:
- відмовити в позові позивачу нараховані йому Головним управлінням ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС податковий борг з штрафами і пенею зазначених в ППР від 04.10.2024 року і вимозі від 16.12.2024 року в розмірі і 1 378 333,72 грн. у зв'язку з нарахуванням позивачу податкового боргу з нарахованими штрафами і пенею за 2020 рік, в розмірі 494 976,99 грн у зв'язку з пропуском позивачем строку давності в кількості 1095 днів, з початку виявлення, і нарахування контролюючим органо даного податкового боргу, оформленого податковими повідомленнями-рішеннями від 04.10.2024 року і податковою вимогою від 16 грудня 2024 року, також у зв'язку з не вирахуванням його інвестиційного доходу, без врахуванням вартості його частки, згідно отриманих ним платежів за 2020-2023 роки, скасувавши податковий борг за 2020 рік, як безнадійний;
- визнати відповідача неналежним податковим боржником, так як нарахування податкового боргу повинно було нараховуватись не йому як продавцю частки статутного капіталу ТОВ «Супер Хаб», а покупцю частки його статутного капіталу в розмірі 0,5%, як податкового агента, який повинний був при виплаті його частки нараховувати податки з вищевказаних сум, вести звітність і перераховувати податки до бюджету, притягнувши дане підприємство третьою особою без самостійних вимог;
- застосувати строки давності, до даних вимог позивача в 1095 днів, зазначені в ст.102 ПКПК України, відмовити позивачу в стягненні з відповідача нарахованого податкового боргу з штрафними санкціями і пенею за 2020 рік в сумі 494 976,99 грн., як нарахованого поза межами 1095 днів;
- відмовити позивачу в стягненні з відповідача нарахованих штрафних санкцій за 2020-2023 роки позивачем в розмірі 253 072,99 грн. у зв'язку з форс-мажорними обставинами, в яких він знаходився під час воєнних дій в м. Києві починаючи з 24 лютого 2022 року по 2023 рік, під час бойових дій коли він знаходився на службі в територіальній обороні м. Києва, згідно доданих до відзиву документів.
Представник позивача жодних заяв чи клопотань щодо вказаної заяви не надав.
Обґрунтовуючи заяву, позивач зазначив, що під час ухвалення рішення суд досліджував питання щодо наявності підстав стягнення податкового боргу з відповідача, однак не врахував тверджень відповідача вказаних у відзиві, зокрема підставність прийняття податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги.
Зокрема, у заяві про ухвалення додаткового рішення, так само як і у відзиві вказано, що сторона відповідача вважає податкові повідомлення-рішення №11185524023, №11190624023, №11185324023 від 04.10.2024 року та податкову вимогу від 16.12.2024 року №0025623-1306-2615 такими, що прийняті з порушенням норм Податкового кодексу України. Позивач зазначає, що нарахування податкових зобов'язань і штрафних санкцій здійснено помилково - без урахування обставин отримання ним інвестиційного прибутку. Відповідач подав адміністративну скаргу до Державної податкової служби України, в якій просив переглянути нарахування податку, пені та штрафів, зокрема щодо 2020 року, який, на його думку, підпадає під дію строку давності 1095 днів, визначеного статтею 102 ПК України. Крім того, відповідач стверджує, що: податкові повідомлення-рішення та податкова вимога були направлені не за його податковою адресою, унаслідок чого він не отримав їх своєчасно і був позбавлений можливості подати заперечення чи скаргу; податкова вимога складена з порушенням строків, визначених статтею 59 ПК України; позивач пропустив строк давності для визначення та стягнення податкового зобов'язання за 2020 рік; податковий орган безпідставно визначив йому дохід як інвестиційний прибуток, не врахувавши первісну вартість придбання частки; обов'язок зі сплати податку мав покладатися не на нього, а на покупця частки - податкового агента згідно зі статтею 18 ПК України; пеня та штрафні санкції підлягають скасуванню відповідно до пункту 129.9 статті 129 ПК України після спливу строку 1095 днів; під час дії воєнного стану він проходив службу в батальйоні територіальної оборони, що унеможливлювало своєчасне виконання ним податкових обов'язків.
Норми права, які застосував суд
Відповідно до частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Цією ж статтею передбачено, що заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення (частина друга статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України).
Таким чином, додаткове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення (рішення чи ухвали), внаслідок чого залишилися невирішеними певні питання, зокрема, питання стосовно розподілу судових витрат та визначення способу виконання судового рішення, якщо суд вирішив питання про право.
При цьому додаткове судове рішення не може змінювати суті основного рішення та встановлювати для сторін нові права або обов'язки, якщо такі не підлягали дослідженню під час розгляду адміністративної справи.
Додаткове судове рішення є невід'ємною складовою основного судового рішення.
Оцінка аргументів учасників справи та висновки суду
Додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених нормою статті 252 КАС, воно не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні.
Суд не вправі під виглядом додаткового рішення змінити зміст рішення або вирішити нові питання, що не досліджувалися в судовому засіданні.
Водночас додаткове рішення може бути ухвалене на підставі лише тих доказів, які досліджувалися під час судового розгляду справи і лише за тими обставинами, які були предметом встановлення та оцінки судом.
Водночас, суд зазначає, що жодна з трьох передумов для ухвалення додаткового судового рішення, яка передбачена частиною першою статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України, у даному випадку відсутня.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 12.11.2025, адміністративний позов задоволено, стягнуто з розрахункових рахунків ОСОБА_1 податковий борг у розмірі 1 378 333, 72 грн. предметом позову було стягнення податкового боргу, який обліковувався за відповідачем у зв'язку з несплатою податкових зобов'язань, у встановлені законодавством строки, що підтверджується розрахунком податкового боргу та інтегрованою карткою відповідача.
Натомість представник позивача в обґрунтування своєї заяви про ухвалення додаткового рішення, так само як і у відзиві, наголошує на протиправності прийняття податкових-повідомлень рішень, порушення строків та порядку їх ухвалення, що не було предметом розгляду у адміністративній справі № 320/9886/25.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.03.2025 було відкрито провадження в адміністративній справі № 320/9886/25 та вирішено питання про її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження. Цією ж ухвалено витребувати у відповідача докази оскарження указаних рішень суб'єкта владних повноважень в судовому порядку, що могло бути підставою для зупинення розгляду указаної адміністративної справи. Натомість таких доказів, відповідач суду не надав.
Про безпідставність нарахування контролюючим органом грошових зобов'язань, то суд зазначаєцій, що в даному випадку суд не оцінює правильність нарахування позивачем сум зобов'язань, оскільки ці обставини входять до предмету доказування у справі щодо правомірності відповідних податкових повідомлень - рішень.
Так, згідно з частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
З огляду на зміст наведеної норми процесуального права та зважаючи на те, що вимогою заявленого позову є стягнення податкового боргу, предметом доказування у даній справі 320/9886/25 були обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов'язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку; перевірка вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення податкового боргу на підставі та в черговості, встановлених ПК України, тощо.
У рішенні Київського окружного адміністративного суду від 12.11.2025 вказано, що суд звертає увагу на те, що питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов'язань не охоплюється предметом даного позову, оскільки податкові повідомлення-рішення суб'єкта владних повноважень, згідно з якими відповідні зобов'язання визначено, а також вимога про сплату боргу, не є предметом дослідження у цій справі, а отже суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду даної справи здійснювати їх правовий аналіз.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного адміністративного суду від 22.06.2023 №380/783/21
З огляду на вказане, суд дійшов висновку про ухвалення судового рішення щодо усіх заявлених позивачем вимог, а тому підстави для ухвалення додаткового рішення відсутні.
У зв'язку з цим, суд не вбачає підстав для задоволення заяви представника відповідача про ухвалення додаткового судового рішення.
Відповідно до частини четвертої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.132, 139, 143, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі №320/9886/25.
Копію ухвали суду надіслати (вручити, надати) учасникам справи (їх представникам).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Суддя Вісьтак М.Я.