ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"12" лютого 2026 р. справа № 300/271/26
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
судді Панікара І.В.,
при секретарі Подольської Т.М.,
за участю:
представника позивача: Гоцанюк І.І.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Солотвинської селищної ради до Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про скасування постанови про накладення штрафу, -
Солотвинська селищна рада звернулася до суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, за змістом якого просить суд:
- визнати дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Батрин Мирослави Петрівни про накладення штрафу згідно постанови від 09.01.2026 у ВП №78557380 незаконними та скасувати постанову державного виконавця про накладення штрафу на Солотвинську селищну раду Івано-Франківського району Івано-Франківської області.
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що на підставі рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.05.2025 по справі № 300/232/25, яке набрало законної сили, зобов'язано Солотвинську селищну раду Івано-Франківського району Івано-Франківської області виконати пункт 5 припису Державної екологічної інспекції Карпатського округу № 6 від 23.04.2024, а саме: забезпечити розроблення проекту землеустрою щодо встановлення та винесення на місцевість меж прибережних захисних смуг річок, які протікають через територію Солотвинської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області та позначити їх на місцевості інформаційними знаками та внести відомості про межі прибережних захисних смуг, пляжних зон до Державного земельного кадастру як відомості про обмеження у використанні земель. За вказаним рішенням суду було видано виконавчий лист. В подальшому, головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішення управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 08.07.2025 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 78557380 за виконавчим листом № 300/232/25, виданого 25.06.2025. Солотвинською селищною радою Івано-Франківського району Івано-Франківської області заявою щодо виконання рішення суду від 22.07.2025 за № 467/02-51 поінформовано відповідача, що селищною радою частково виконано рішення суду, а саме: селищною радою підготовлено проект рішення про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо встановлення та винесення на місцевість меж прибережних захисних смуг річок, які протікають через територію Солотвинської селищної ради, що виноситься на сесію Солотвинської селищної ради, проведення якої заплановано на 23.07.2025. Водночас, щодо другої частини рішення суду зазначено, що селищною радою було укладено Договір на виготовлення інформаційних знаків, які будуть встановлені на місцевості для позначення меж прибережних смуг річок, які протікають через територію Солотвинської селищної ради. Проте, головним державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу від 09.01.2026 у ВП № 78557380. Позивач вважає оскаржувану постанову державного виконавця протиправною, оскільки невиконання рішення суду було зумовлене об'єктивною неможливістю його виконання. Селищна рада зазначає, що після внесення змін до земельного законодавства (пункт 24-1 розділу X Земельного кодексу України) землі під водними об'єктами загальнодержавного значення є землями державної власності, а відтак територіальна громада не є їх розпорядником. Позивач наголошує, що селищна рада не наділена повноваженнями замовляти проєкти землеустрою щодо таких земель, встановлювати їх межі чи фінансувати відповідні роботи. Вона неодноразово повідомляла державного виконавця про обставини, що перешкоджають виконанню рішення, зверталася до Держводагентства та Івано-Франківської ОДА з метою врегулювання питання в межах компетенції відповідних органів. На думку позивача, відсутність повноважень є поважною причиною невиконання судового рішення у розумінні Закону України «Про виконавче провадження». Оскільки виконання рішення у визначений спосіб є юридично неможливим та суперечить чинному законодавству, накладення штрафу без належної оцінки причин невиконання є безпідставним і таким, що підлягає скасуванню.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.01.2026 відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження, з урахуванням положень статті 287 КАС України (а.с.51).
Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 29.01.2026, згідно змісту якого, представник відповідача щодо можливості задоволення заявлених позовних вимог заперечив. Вказав, що постанова державного виконавця про накладення штрафу винесена правомірно, на підставі та в межах повноважень, визначених Законом України «Про виконавче провадження». Відповідач зазначає, що судове рішення боржником у повному обсязі виконано не було, внаслідок чого, державний виконавець був зобов'язаний застосувати передбачені законом заходи примусового впливу. З матеріалів виконавчого провадження встановлено, що з моменту відкриття провадження боржник не звертався до суду із заявами про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, не ініціював зміну способу чи порядку його виконання, а також не надав виконавцю належних доказів наявності поважних причин невиконання. Крім того, відповідач наголошує, що судове рішення є обов'язковим до виконання, а відсутність повного виконання у встановлений строк свідчить про наявність підстав для застосування штрафних санкцій. Інших заходів примусового виконання рішень немайнового характеру законодавством не передбачено, тому оскаржувана постанова відповідає вимогам закону.
На засіданні призначеному на 05.02.2026 о 11:00 представник заявника заявлені позовні вимоги підтримала з підстав наведених у позовній заяві.
Представник Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в судове засідання не з'явився, водночас, за змістом відзиву на позовну заяву просила про розгляд справи без її участі (а.с.70).
Відповідно до частини 1 статті 227 КАС України вказано, що після судових дебатів суд оголошує про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні.
Керуючись вказаною нормою, судом засідання призначено на 12.02.2026 о 09:30.
Представники сторін в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлений про дату, час та місце проголошення судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження, дослідивши позовну заяву, відзив на позов, та в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги, встановив наступне.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.05.2025 по справі № 300/232/25, яке набрало законної сили, зобов'язано Солотвинську селищну раду Івано-Франківського району Івано- Франківської області виконати пункт 5 припису Державної екологічної інспекції Карпатського округу № 6 від 23.04.2024, а саме: забезпечити розроблення проекту землеустрою щодо встановлення та винесення на місцевість меж прибережних захисних смуг річок, які протікають через територію Солотвинської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області та позначити їх на місцевості інформаційними знаками та внести відомості про межі прибережних захисних смуг, пляжних зон до Державного земельного кадастру як відомості про обмеження у використанні земель.
25.06.2025 Івано-Франківським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист у справі № 300/232/25 (зворотна сторона а.с.71-72).
В подальшому, головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішення управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 08.07.2025 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 78557380 за виконавчим листом № 300/232/25, виданого 25.06.2025 (а.с.23-24).
02.10.2025 за № 11508/03-1-23 державним виконавцем в порядку статті 18 Закону скеровано вимогу боржнику щодо надання вичерпної інформації про виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду в справі № 300/232/25, та документального підтвердження виконання згаданого судового рішення (а.с.25-26).
Солотвинська селищна рада повідомила відділ примусового виконання рішень листом від 08.01.2026 за № 09/02-51, що станом на 07.01.2026 виконати у повному обсязі рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду щодо розроблення проєкту землеустрою зі встановлення меж прибережних захисних смуг річок, які протікають через територію Солотвинської селищної ради, селищна рада об'єктивно не може (а.с.40-41).
У зв'язку із наведеним, Відділом примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції винесено постанову про накладення штрафу від 09.01.2026 у ВП № 78557380. Одночасно, зобов'язано боржника виконати рішення протягом десяти робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення (а.с.27-28).
Позивач не погоджуючись із постановою про накладення штрафу звернувся із даним позовом до суду.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України, судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Питання примусового виконання судових рішень регулюються Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII).
У відповідності до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За змістом статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Згідно частини 1 статті 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У відповідності до пункту 9 частини 1 статті 39 Закону № 1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Так, частиною 2 статті 63 Закону № 1404-VIII визначено, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Згідно частини 1 статті 75 Закону № 1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Отже, з аналізу вказаних норм вбачається, що Законом № 1404-VIII встановлено відповідальність боржника саме за невиконання судового рішення без поважних причин. А тому, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу, має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
При цьому, поважними в розумінні наведених норм Закону № 1404-VIII можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає штраф на боржника у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
З системного аналізу вищенаведених норм Закону № 1404-VIII слідує, що єдиними заходами примусового виконання рішень зобов'язального характеру є застосування штрафних санкцій до боржника та внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно з вищезазначеним Законом.
Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.
Надаючи оцінку тому чи правомірно на боржника накладено штраф за невиконання судового рішення потрібно з'ясувати часові рамки, в межах яких боржник мав вчинити певні дії (за виконавчим листом) і в чому причина невиконання судового рішення у відведений йому строк. Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об'єктивно) перешкодило виконати судове рішення.
Верховний Суд у постанові від 15.05.2020 по справі № 812/1813/18 зазначив, що умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Отже, невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України «Про виконавче провадження». Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Поважними, в розумінні наведених норм Закону України «Про виконавче провадження», можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Аналогічна позиція висловлена Постановах Верховного Суду від 10 вересня 2019 року у справі № 0840/3476/18, від 07 листопада 2019 року у справі № 420/70/19 та від 15 квітня 2020 року у справі № 811/1324/18.
Як вже зазначалося вище судом встановлено те, що рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.05.2025 по справі № 300/232/25 позовну заяву Державної екологічної інспекції Карпатського округу до Солотвинської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій - задоволено.
Визнано протиправну бездіяльність Солотвинської селищної ради Івано- Франківського району Івано-Франківської області стосовно невиконання пункту 5 припису Державної екологічної інспекції Карпатського округу № 6 від 23.04.2024 щодо: незабезпечення розроблення проекту землеустрою щодо встановлення та винесення на місцевість меж прибережних захисних смуг річок, які протікають через територію селищної ради та позначення їх на місцевості інформаційними знаками та внесення відомостей про межі прибережних захисних смуг, пляжних зон до Державного земельного кадастру як відомостей про обмеження у використанні земель.
Зобов'язано Солотвинську селищну раду Івано-Франківського району Івано- Франківської області виконати пункт 5 припису Державної екологічної інспекції Карпатського округу № 6 від 23.04.2024, а саме: забезпечити розроблення проекту землеустрою щодо встановлення та винесення на місцевість меж прибережних захисних смуг річок, які протікають через територію Солотвинської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області та позначити їх на місцевості інформаційними знаками та внести відомості про межі прибережних захисних смуг, пляжних зон до Державного земельного кадастру як відомості про обмеження у використанні земель.
Судом з матеріалів справи встановлено, що підставою накладення штрафу на позивача у розмірі 5100,00 грн, є невиконання боржником - Солотвинської селищної ради рішення Івано-Франківській окружного адміністративного суду від 16.05.2025 по справі №300/232/25 щодо зобов'язання Солотвинську селищну раду Івано-Франківського району Івано- Франківської області виконати пункт 5 припису Державної екологічної інспекції Карпатського округу № 6 від 23.04.2024, а саме: забезпечити розроблення проекту землеустрою щодо встановлення та винесення на місцевість меж прибережних захисних смуг річок, які протікають через територію Солотвинської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області та позначити їх на місцевості інформаційними знаками та внести відомості про межі прибережних захисних смуг, пляжних зон до Державного земельного кадастру як відомості про обмеження у використанні земель.
Водночас, позивач зазначає, що ним вжито всіх залежних від нього дій для часткового виконання вказаного рішення суду, однак, повне невиконання рішення суду зумовлене об'єктивною неможливістю його виконання, внаслідок чого, вимагати від нього вчинення дій, які виходять за межі його повноважень немає правових підстав.
Так, частинами першою, другою статті 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
За приписами статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб i підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або з принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно з частинами 2, 4 статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ).
ЄСПЛ у рішенні Юрій Миколайович Іванов проти України наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.
Саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.
ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.
Отже, виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід'ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, складовою права на справедливий суд.
Так, з метою належного виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.05.2025 по справі № 300/232/25, Солотвинська селищна рада листом від 23.06.2025 № 407/02-47 звернулася до Державного агентства водних ресурсів України з проханням надати інформацію про те, чи належать річка Манявка та річка Бистриця Солотвинська до водних об'єктів загальнодержавного значення, а також хто є розпорядником земель під цими водними об'єктами (а.с.29).
Державне агентство водних ресурсів України (ДЕРЖВОДАГЕНСТВО) листом від 23.06.2025 № 407/02-47 повідомило, що річка Манявка притока річки Бистриця Солотвинська, притока річки Бистриця, притока річки Дністер. Річка Дністер протікає в Івано-Франківській області, по кордону Тернопільської, Хмельницької, Вінницької областей з Чернівецькою областю та по Одеській області (а.с.30).
Листом від 22.07.2025 за № 467/02-51 позивачем повідомлено відповідача, що селищною радою частково виконано рішення суду, а саме: селищною радою підготовлено проект рішення про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо встановлення та винесення на місцевість меж прибережних захисних смуг річок, які протікають через територію Солотвинської селищної ради, що виноситься на сесію Солотвинської селищної ради, проведення якої заплановано на 23.07.2025. Щодо другої частини рішення суду зазначено, що селищною радою було укладено Договір на виготовлення інформаційних знаків, які будуть встановлені на місцевості для позначення меж прибережних смуг річок, які протікають через територію Солотвинської селищної ради.
Водночас Радою зазначено про те, що виконання рішення суду в частині забезпечення розроблення проекту землеустрою щодо встановлення та винесення на місцевість меж прибережних захисних смуг річок, які протікають через територію селищної ради, може бути об'єктивно неможливим з причин, що не залежать від волі боржника, а саме: Державне агентство водних ресурсів України (ДЕРЖВОДАГЕНСТВО) на лист Солотвинської селищної ради від 23.06.2025 № 407/02-47 повідомило, що річка Манявка притока річки Бистриця Солотвинська, притока річки Бистриця, притока річки Дністер. Річка Дністер протікає в Івано-Франківській області, по кордону Тернопільської, Хмельницької, Вінницької областей з Чернівецькою областю та по Одеській області (а.с.31-33).
В подальшому, листом від 10.11.2025 за № 784/02-51 Солотвинська селищна рада повідомила державного виконавця, що не наділена повноваженнями щодо розроблення документації із землеустрою на землях державної власності та внесення відомостей про них до Державного земельного кадастру (ст. 84, 122 Земельного кодексу України). Вказала, що селищною радою направлено лист до Дністровського басейнового управління водних ресурсів щодо можливості виготовлення проекту землеустрою щодо встановлення та винесення на місцевість меж прибережних захисних смуг річок, які протікають через територію селищної ради, оскільки останні відносяться до земель державної форми власності (а.с.36-37).
Додатково направлено лист до Держводагенства від 20.12.2025 за № 909/02-47 (а.с.38-39).
Окрім того, листом від 08.01.2026 за № 09/02-51 Солотвинська селищна рада повідомила державного виконавця, що станом на 07.01.2026 виконати у повному обсязі рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду щодо розроблення проєкту землеустрою зі встановлення меж прибережних захисних смуг річок, які протікають через територію Солотвинської селищної ради, селищна рада об'єктивно не може. Територіальна громада Солотвинської селищної ради не є розпорядником даних земель, відповідно діючи лише в межах закону, приймати рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо встановлення та винесення на місцевість меж прибережних захисних смуг річок (земель державної форми власності) чи фінансування по даному питанню не може (а.с.40-41).
У зв'язку із наведеним, Відділом примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції винесено оскаржувану постанову про накладення штрафу від 09.01.2026 у ВП № 78557380. Одночасно, зобов'язано боржника виконати рішення протягом десяти робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення (а.с.27-28).
Аналізуючи хронологію дій позивача та надаючи їм правову оцінку, суд вказує на таке.
Відповідно до статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями комунальної власності, організація землеустрою та здійснення контролю за використанням та охороною земель.
Згідно з пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до виключної компетенції відповідної ради належить вирішення питань регулювання земельних відносин.
Земельні ділянки, зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами, відповідно до пункту «б» частини 1 статті 58 Земельного кодексу України належать до земель водного фонду.
Статтею 60 Земельного кодексу України та статтями 87- 89 Водного кодексу України передбачено встановлення прибережних захисних смуг уздовж річок та інших водних об'єктів із визначенням відповідного правового режиму та обмежень у використанні земель. Прибережні захисні смуги встановлюються з метою охорони поверхневих вод від забруднення, засмічення та збереження їх водності.
Згідно із статті 1 Закону України «Про землеустрій» під проектом землеустрою розуміють сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом; цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.
Статтею 2 цього ж Закону передбачено, що землеустрій забезпечує встановлення і закріплення на місцевості меж адміністративно-територіальних одиниць, територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, меж земельних ділянок власників і землекористувачів.
Відповідно до статті 19 Закону України «Про землеустрій» до повноважень сільських, селищних, міських рад у сфері землеустрою на території сіл, селищ, міст належать організація та здійснення землеустрою, проведення інвентаризації земель та земельних ділянок усіх форм власності.
Згідно зі статтею 20 Закону України «Про землеустрій» землеустрій проводиться в обов'язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності в разі встановлення в натурі (на місцевості) меж земель, обмежених у використанні і обмежених (обтяжених) правами інших осіб (земельні сервітути).
Статтею 22 цього ж Закону передбачено, що підставою для здійснення землеустрою є рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою, укладені договори між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою, судові рішення. Згідно із ст. 25 Закону України «Про землеустрій» одним із видів документації із землеустрою є проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів.
У відповідності до частини 1 статті 26 Закону України «Про землеустрій» замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі, а також інші юридичні та фізичні особи.
Статтею 47 Закону України «Про землеустрій» передбачено, що проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів розробляються з метою, зокрема: збереження природного різноманіття ландшафтів, охорони довкілля, підтримання екологічного балансу; визначення в натурі (на місцевості) меж охоронних зон та інших обмежень у використанні земель, встановлених законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, а також інформування про такі обмеження землевласників, землекористувачів, інших фізичних та юридичних осіб.
Тобто, сільська (селищна) рада повинна була б прийняти рішення про проведення робіт із землеустрою, зокрема забезпечити процес початку розроблення проєкту землеустрою щодо встановлення меж прибережних захисних смуг, організувати винесення таких меж у натуру з позначенням їх інформаційними знаками та забезпечити внесення відповідних відомостей до Державного земельного кадастру як обмежень у використанні земель.
Суд зазначає, що на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.05.2025 у справі № 300/232/25 Солотвинська селищна рада вчинила певні організаційні та підготовчі дії, зокрема, звернулася до Державного агентства водних ресурсів України з метою з'ясування правового статусу річок Манявка та Бистриця Солотвинська, зі слів представника позивача підготувала проєкт рішення про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою однак не проголосувала за нього позитивно (а.с. 45), уклала договір на виготовлення інформаційних знаків та направляла відповідні листи до уповноважених органів.
Водночас, зазначені дії носять підготовчий характер та самі по собі не свідчать про повне та належне виконання судового рішення, оскільки не підтверджують фактичних дій щодо розроблення проєкту землеустрою стосовно встановлення меж прибережних захисних смуг та внесення відповідних відомостей до Державного земельного кадастру як обмежень у використанні земель.
Сам по собі факт листування із центральними органами виконавчої влади та посилання на відсутність повноважень щодо земель державної власності не свідчить про повне та належне виконання рішення суду, оскільки відповідно до статті 12 Земельного кодексу України та пункту 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», саме селищна рада здійснює організацію землеустрою на території громади та вирішує питання регулювання земельних відносин.
Встановлення прибережних захисних смуг є імперативною вимогою статей 60 Земельного кодексу України та 87-89 Водного кодексу України, а розроблення відповідної документації із землеустрою здійснюється на підставі рішення органу місцевого самоврядування відповідно до статей 25, 26, 50 Закону України «Про землеустрій».
Отже, для належного виконання судового рішення селищна рада повинна була не лише звернутися за роз'ясненнями, а й прийняти відповідне рішення, визначити замовника робіт, забезпечити фінансування, укласти договір на розроблення проєкту землеустрою, внести на затвердження органу державної влади, що наділений відповідними повноваженнями та ініціювати внесення відомостей до Державного земельного кадастру як обмежень у використанні земель. Лише вчинення повного комплексу таких дій може свідчити про реальне виконання рішення суду, тоді як формальне листування без прийняття управлінських рішень не є достатнім для звільнення боржника від відповідальності за його невиконання.
Суд звертає увагу, що направлення запитів до інших органів державної влади щодо правового статусу річок або розпорядника земель не звільняє орган місцевого самоврядування від обов'язку вчинити передбачені законом дії у сфері землеустрою. Встановлення правового режиму земель водного фонду та забезпечення охорони прибережних захисних смуг є прямим обов'язком органу місцевого самоврядування в межах його компетенції.
Окрім того, суд звертає увагу, що дії, які відповідачем зазначаються як такі, що свідчать про виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.05.2025 у справі № 300/232/25, викладені у листі від 16.01.2026 № 31/02-51, були вчинені вже після прийняття оскаржуваної постанови про накладення штрафу від 09.01.2026.
З огляду на принцип правової визначеності та межі судового контролю, предметом перевірки у цій справі є правомірність рішення суб'єкта владних повноважень станом на момент його прийняття. Обставини, що виникли або дії, які були вчинені після прийняття такого рішення, не можуть впливати на оцінку його законності та обґрунтованості на час його ухвалення.
Таким чином, дії, вчинені відповідачем після 09.01.2026, не підлягають врахуванню при вирішенні питання щодо правомірності постанови про накладення штрафу та не спростовують висновків про наявність підстав для її прийняття на момент винесення.
Отже, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу останнім встановлено факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Перевіривши правомірність прийнятого відповідачем рішення згідно до вимог частин 2 статті 2 вказаного Кодексу, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова про накладення штрафу згідно постанови від 09.01.2026 у ВП № 78557380 вказаним вище критеріям відповідає, тому відсутні підстави для визнання її протиправною та скасування, а позовних вимог до задоволення.
Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
При розгляді справи судом встановлено, що відповідач діяв у порядку та спосіб встановлений Законом України «Про виконавче провадження», порушень прав позивача не допущено, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
У відповідності до вимог статті 139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову Солотвинської селищної ради - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.
Відповідно до статті 287 КАС України апеляційні скарги на судові рішення у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.
Учасники справи:
Позивач:
Солотвинська селищна рада (код ЄДРПОУ 04357041, вул. Чорновола, 7А, с. Солотвин, Івано-Франківська область, 77753).
Відповідач:
Відділ примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (код ЄДРПОУ 43316386, вул. Грушевського, 8, м. Тернопіль, 46021).
Суддя /підпис/ Панікар І.В.