ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"23" лютого 2026 р. справа № 300/5427/23
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі судді Панікара І.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву позивача про встановлення судового контролю у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України в особі Департаменту пенсійних питань та соціального захисту Міністерства внутрішніх справ України про визнання дій протиправними та зобов'язання повторно розглянути матеріали подані щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги, -
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.01.2024 у справі № 300/5427/23 позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України в особі Департаменту пенсійних питань та соціального захисту Міністерства внутрішніх справ України щодо повернення документів про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв'язку з встановленням І групи інвалідності, без прийняття рішення відповідно до пункту 9 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 за № 850.
Зобов'язано Міністерство внутрішніх справ України в особі Департаменту пенсійних питань та соціального захисту Міністерства внутрішніх справ України повторно розглянути документи, подані із заявою від 14.04.2023, про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням І групи інвалідності відповідно до статті 23 Закону України "Про міліцію" в порядку, визначеному пунктом 9 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 за №850, та прийняти рішення.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.10.2025 апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України залишено без задоволення, рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 січня 2024 року у справі №300/5427/23 - без змін.
06.02.2026 від позивача на адресу суду надійшла заява про встановлення судового контролю в межах виконання рішення суду Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.01.2024 у справі № 300/5427/23.
Заява обґрунтована тим, що рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.01.2024 у справі № 300/5427/23, яке набрало законної сили 03.10.2024, фактично не виконано у спосіб та в обсязі, визначених його резолютивною частиною. На думку заявника, МВС формально повторно розглянуло його документи та прийняло рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги, однак, у висновку та супровідних документах відсутні мотиви відмови та посилання на конкретні підстави, передбачені пунктом 14 Порядку № 850, що унеможливлює встановлення факту належного виконання судового рішення. У зв'язку з тривалим невиконанням судового рішення, понад рік після набрання ним законної сили, заявник просить встановити судовий контроль за його виконанням та зобов'язати відповідача подати звіт про виконання рішення, оскільки вважає, що його право, підтверджене судом, продовжує порушуватися.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.02.2026, судову справу № 300/5427/23 передано судді Панікару І.В.
Відповідач скористався правом подання заперечень на заяву про встановлення судового контролю, які надійшов на адресу суду 11.02.2026, згідно змісту якого, представник відповідача щодо можливості задоволення заявлених вимог заперечив. Зокрема, вказав на те, що рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.01.2024 виконано належним чином, оскільки на його виконання документи заявника повторно розглянуто та затверджено висновок про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги. На думку відповідача, цим було виконано обов'язок, покладений судом, а саме: повторно розглянути документи та прийняти рішення відповідно до пункту 9 Порядку № 850. МВС зазначає, що відмова обґрунтована невідповідністю поданих матеріалів вимогам Порядку № 850: відсутністю належно оформленої заяви, довідки встановленої форми (№ 158/о), невідповідністю підстав інвалідності, відсутністю відомостей про попередні виплати та порушенням умов пункту 4 Порядку щодо дворічного строку між встановленням груп інвалідності. Також звертається увага на неналежне засвідчення копій документів. Відповідач вважає, що діяв у межах повноважень та у спосіб, передбачений законом, а також повторно надав державному виконавцю документи і докази направлення висновку про відмову, що, на його переконання, підтверджує фактичне виконання судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 382-1 КАС України, суд розглядає заяву про зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п'ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.
Суд зазначає, що в матеріалах справи не міститься клопотання заявника розгляд вказаної заяви у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, то суд дійшов висновку про можливість розгляду заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду без повідомлення (виклику) сторін.
Дослідивши заяву позивача, інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об'єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов'язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Розділом IV Кодексу адміністративного судочинства України врегульовано окремі процесуальні питання, пов'язані з виконанням судового рішення, та передбачено, що судовий контроль за виконанням судового рішення здійснює суд, який його ухвалив.
Водночас, особливості судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах визначено статтями 381-1, 382, 382-1, 382-2 та 382-3 КАС України.
Відповідно до частини 1 статті 381-1 КАС України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Згідно з частиною 1 статті 382-2 КАС України суд розглядає звіт суб'єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 382-1 цього Кодексу (частина 1 статті 382-3 КАС України).
Як унормовано частиною 2 статті 382-3 КАС України, суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб'єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення. Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.
Водночас, відповідно до частини 10 статті 382-3 КАС України у разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, суд встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу, а також накладає штраф на керівника такого суб'єкта владних повноважень.
З аналізу зазначених норм законодавства слідує, що КАС України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов'язання Відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.
Законодавець фактично наділив суд повноваженнями контролю за виконанням того, що для суб'єкта владних повноважень передбачив у своєму рішенні адміністративний суд.
Правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати.
Слід зазначити, що головна мета судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах полягає, насамперед, у реалізації основних завдань адміністративного судочинства при здійсненні адміністративними судами правосуддя, оскільки воно не обмежується винесенням судового рішення, а також передбачає його виконання.
Кожний судовий процес повинен завершуватися реалізацією судового рішення у спірних правовідносинах між його сторонами, внаслідок чого, після вирішення публічно-правового спору і набрання судовим рішенням законної сили суд продовжує відігравати активну роль у реалізації сторонами прав та законних інтересів, з приводу захисту яких він ухвалив судове рішення.
В основу ефективності правосуддя покладається здійснення судом належного контролю за виконанням судового рішення, оскільки головною метою судового рішення є ефективність у поновленні порушених прав та свобод особи.
Конституційний Суд України у Рішенні від 30.06.2009 № 16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац 1 підпункту 3.2 пункту 3, абзац 2 пункт 4 мотивувальної частини).
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Шмалько проти України» від 20.07.2004 зазначив, що право на судовий захист, передбачене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, що остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося. Одним з механізмів, спрямованих на забезпечення ефективності судового рішення, тобто на його виконання, є судовий контроль.
Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі «Сокур проти України» (Sokur v. Ukraine), №29439/02, від 26 квітня 2005 року, та у справі «Крищук проти України» (Kryshchuk v. Ukraine), № 1811/06, від 19 лютого 2009 року).
Рішення суду, яке набрало законної сили, має бути виконане. Виконання рішення суду забезпечує довіру суспільства до суду, оскільки довіра людини до суду формується не тільки через призму справедливого судового рішення, а й зокрема через виконання цього рішення.
Невиконання рішення суду формує недовіру людини до суду, що недопустимо в демократичній державі. Водночас, суб'єкт владних повноважень, який є стороною у справі, має бути зразком для громадськості щодо належного виконання рішення суду, не чекаючи при цьому примусового виконання такого рішення суду або встановлення судового контролю щодо виконання рішення суду.
У випадку ухилення боржника - суб'єкта владних повноважень від виконання судового рішення суд може постановити ухвалу про зобов'язання останнього подати звіт і після постановлення рішення у справі, якщо цього потребують обставини справи.
Як обумовлено частиною 3 статті 382-1 КАС України, встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб'єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.
Повертаючись до обставин справи, суд вказує, що рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.01.2024 у справі № 300/5427/23 зобов'язано Міністерство внутрішніх справ України в особі Департаменту пенсійних питань та соціального захисту Міністерства внутрішніх справ України повторно розглянути документи, подані із заявою від 14.04.2023, про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням І групи інвалідності відповідно до статті 23 Закону України "Про міліцію" в порядку, визначеному пунктом 9 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 за № 850, та прийняти рішення.
На виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.01.2024 МВС України розглянуло документи про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням І групи інвалідності та прийняло рішення про відмову у призначенні цієї допомоги, про що 14.03.2025 затвердило відповідний Висновок.
Згідно з вимогами пункту 9 Порядку № 850 зазначений висновок разом із документами ОСОБА_1 надіслано до РСЦ ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях листом ВКПП МВС України № 9540-2025 від 21.03.2025.
В зазначеному листі зазначено причини прийняття рішення про відмову у призначені одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , а саме: «що заява від 14.04.2023 ОСОБА_1 про призначення одноразової грошової допомоги в надісланих матеріалах відсутня, лише додана не завірена належним чином її копія. За результатами опрацювання матеріалів щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 виявлено ряд невідповідностей вимогам законодавства, зокрема, заява про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 не відповідає вимогам Порядку в частині оформлення «відмітка органів внутрішніх справ».
За наведених обставин, оскільки, заявник, в якості підстав звернення з заявою про встановлення судового контролю зазначив про неналежний розгляд заяви та невиконання рішення суду, але відповідач повторно розглянув заяву позивача про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв'язку з встановленням І групи інвалідності, наведена у заяві обставина, на думку позивача, неналежний розгляд його звернення не є підставою для зобов'язання подати звіт в порядку статті 382 КАС України.
Суд вказує, що судове рішення було виконано відповідачем, а позивач, по суті, не згоден із тим, яким чином відповідач його виконав.
Проте, незгода позивача із тим, яким чином виконано судове рішення відповідачем, не є підставою для встановлення судового контролю.
Суд зазначає, що вирішуючи питання щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов'язання відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, суд не вправі вносити будь-які зміни в існуюче рішення, внаслідок чого, процесуальна процедура вирішення питання щодо встановлення судового контролю за рішення суду, виключає можливість будь-яким чином змінювати зміст цього судового рішення.
Необхідно також зауважити, що розглядаючи заяву, подану в порядку статті 382 КАС України, суд не вирішує спір повторно, а лише усуває перешкоди на шляху виконання вже прийнятого раніше рішення.
При цьому, суд не може змінювати резолютивну частину рішення, яке виконується, надавати оцінку доказам, які не були надані суду при розгляді справи по суті, внаслідок чого, доводи позивача стосовно протиправності дій відповідача щодо невиконання рішення є необґрунтованими.
Фактично, позивач просить переоцінити рішення відповідача із наданням оцінки доказам, на які спирається останній під час прийняття рішення у вигляді Висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги.
Суд звертає увагу заявника на те, що в межах розгляду заяви, поданої в порядку статті 382 КАС України, суд не вправі вирішувати питання, які він вирішує під час ухвалення рішення відповідно статті 244 КАС України, а саме: 1) чи мають місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; тощо.
Звертаючись із вказаною заявою до суду, заявник фактично намагається вирішити спір з приводу правовідносин, які виникли між ним і відповідачем після ухвалення судом рішення у справі № 300/5427/23 і не були предметом дослідження під час розгляду цієї справи.
Таким чином, незгода заявника стосується нового правозастосування, здійсненого Міністерством внутрішніх справ України в особі Департаменту пенсійних питань та соціального захисту Міністерства внутрішніх справ України.
Таке правозастосування не охоплюється рішенням суду у цій справі і не було предметом судового розгляду та оцінки, а відтак питання правомірності такого правозастосування не може бути вирішене в порядку судового контролю і свідчить про виникнення між учасниками справи нових спірних правовідносин.
Верховний Суд у постанові від 23.05.2018 у справі № 820/680/16 виклав правову позицію, згідно з якою рішення суду набирає чинності і діє до фактичної зміни обставин чи зміни правового регулювання питання його виконання.
Тобто, в межах розгляду заяви, поданої в порядку статті 382 КАС України, суд не вправі доходити висновків, які за своєю суттю є прийняттям рішення, тобто суд не вправі ухвалою, постановленою в порядку статті 382 КАС України, фактично вирішувати новий спір та зобов'язувати відповідача вчинити певні дії, оскільки вирішення такого питання потребує встановлення нових обставин; надання та дослідження нових доказів; витребування додаткових доказів; а також подання всіма учасниками справи заяв по суті щодо цих правовідносин та застосування норм права, якими регулюються саме такі правовідносини.
Проаналізувавши вищенаведене, суд вважає, що відповідачем виконано рішення зобов'язального характеру в межах, визначених рішенням, у зв'язку з чим відсутні підстави для встановлення судового контролю.
В даному випадку суд роз'яснює позивачу, що якщо він вважає, що за наслідками нових подій чи обставин, які мали місце після набрання законної сили судовим рішенням у справі та його виконання, відповідачами порушено його права чи інтереси, то він не позбавлений можливості звернутися до суду із новою позовною заявою про оскарження цих рішень чи дій суб'єкта владних повноважень в загальному порядку.
Враховуючи наведене, керуючись статтями 243, 248, 382, 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.01.2024 у справі № 300/5427/23.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя /підпис/ Панікар І.В.