ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"23" лютого 2026 р. справа № 300/4190/25
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Главач І.А., розглянувши в порядку письмового провадження заяву про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (надалі, також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся в суд з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (надалі, також - відповідач) в якій просить:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 21.03.2022, а також всіх інших належних за цей період додаткових видів грошового забезпечення, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок його грошового забезпечення з 29.01.2020 по 21.03.2022, а також всіх інших належних за цей період додаткових видів грошового забезпечення виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, на відповідні тарифні коефіцієнти, та провести виплату на рахунок IBAN: НОМЕР_2 , з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.10.2025 позов задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 29.01.2020 року по 21.03.2022 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військове (спеціальне) звання, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб". Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) перерахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 ) грошове забезпечення за період з 29.01.2020 року по 21.03.2022 року, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, а саме встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішення суду набрало законної сили 01.12.2025.
02.12.2025 на виконання даного рішення суду видано виконавчий лист.
09.02.2026 до Івано-Франківського окружного адміністративного суду через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшла заява про визнання виконавчого документа, виданого на виконання рішення суду в даній справі таким, що не підлягає виконанню. Дана заява вмотивована тим, що Восьмим апеляційним адміністративним судом відкрито апеляційне провадження щодо оскарження рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.10.2025. Зважаючи на це, наявні підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
Розгляд даної заяви призначено на "23" лютого 2026 року о 14:30.
18.02.2026 до Івано-Франківського окружного адміністративного суду через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі (а.с. 17).
19.02.2026 до Івано-Франківського окружного адміністративного суду через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшла заява про розгляд справи без його участі (а.с. 18-22).
У судове засідання, призначене на 23.02.2026 сторони не з'явилися, що підтверджується довідкою (а.с. 23). Сторонами подано клопотання про розгляд справи без їх участі.
Суд звертає увагу на те, що частиною 1 та 5 статті 205 вказано, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
У разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Частиною 9 коментованої статті передбачено, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Суд, розглянувши у відповідності до вимог Кодексу адміністративного судочинства України питання про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, відповідно до Кодексу адміністративного судочинства, у письмовому провадженні, дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті питання, встановив наступне.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.10.2025 позов задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 29.01.2020 року по 21.03.2022 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військове (спеціальне) звання, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб". Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) перерахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 ) грошове забезпечення за період з 29.01.2020 року по 21.03.2022 року, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, а саме встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з урахуванням раніше виплачених сум.
Судове рішення набрало законної сили 01 грудня 2025 року.
02.12.2025 на виконання даного рішення суду видано виконавчий лист.
03.12.2025 відповідач через підсистему "Електронний суд" подав до Восьмого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.10.2025 у справі № 300/4190/25.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.02.2025 відкрито апеляційне провадження у справі № 300/4190/25.
З метою визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, відповідач звернувся до суду із цим позовом.
При вирішенні вищевказаної заяви судом враховується наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Частинами 2, 4 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Згідно з частиною 2 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України), судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Аналогічні положення містить КАС України, зокрема, нормами статті 370 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Виконання судових рішень у справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
У справі Горнсбі проти Греції від 19.03.1997 року Європейський суд з прав людини зазначив, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Право на судовий захист було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.
У справі "Іммобільяре Саффі проти Італії" наголошує, що право на звернення до суду також передбачає практичне виконання остаточних, обов'язкових для виконання судових рішень, які в державах, що поважають принцип верховенства права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду стороні у провадженні.
Тому необґрунтована тривала затримка виконання обов'язкового рішення може суперечити Конвенції. Саме на державу покладається обов'язок забезпечення того, щоб остаточні рішення, постановлені проти її органів або організацій чи підприємств, якими вона володіє або які вона контролює, були виконані відповідно до вищезазначених вимог Конвенції. Держава відповідає за виконання остаточних рішень, якщо органи влади контролюють обставини, що блокують або перешкоджають їхньому повному та своєчасному виконанню (рішення Європейського суду з прав людини у справі Савіцький проти України, nо.38773/05, від 26.07.2012 року).
Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі "Сокур проти України").
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі, також - Конвенція) передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Стаття 6 Конвенції поширює свою дію і на таку стадію судового процесу як виконання судового рішення. У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини вказує, що право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система Договірної Держави дозволила б, щоб остаточне та обов'язкове судове рішення залишалось невиконаним відносно однієї зі сторін, і що виконання рішення або постанови будь-якого органу судової влади повинне розглядатися як невід'ємна частина "процесу" в розумінні статті 6 Конвенції (рішення від 28 липня 1999 року в справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", рішення від 19 березня 1997 року в справі "Горнсбі проти Греції").
Частиною 2 статті 14 КАС України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Виконавчий документ - це письмовий документ встановленої форми і змісту, який видається судом для примусового виконання прийнятих ним у справах рішень, ухвал, постанов як підстава для їх виконання.
Згідно з частиною 2 статті 374 КАС України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Тобто, причинами визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можуть бути: 1) якщо виконавчий лист було видано помилково; 2) якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою; 3) з інших причин.
Наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи:
- матеріально-правові (зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання);
- процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання.
При цьому, суд зауважує, що словосполучення "або з інших причин" не стосується припинення обов'язку боржника, який підлягає виконанню, а є іншими причинами, наприклад: в апеляційному чи касаційному порядку скасовано або змінено рішення суду, або ж у зв'язку з нововиявленими обставинами, а виконавчий лист ще не виконано.
З вказаного вбачається, що чинне законодавство передбачає можливість визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, у разі встановлення обставин, які б свідчили про те, що такий виконавчий лист у момент його видачі видано помилково, безпідставно або необґрунтовано у зв'язку з відсутністю обов'язку у боржника.
Суд звертає увагу відповідача, що копію рішення суду було доставлено до електронного кабінету відповідача 29.10.2025 о 19:31. Таким чином з 30.10.2025 розпочався тридцятиденний строк на апеляційне оскарження рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду у справі № 300/4190/25 від 29.10.2025.
Строк на апеляційне оскарження закінчився 28.11.2025.
Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду у справі № 300/4190/25 від 29.10.2025 набрало законної сили 01.12.2025.
02.12.2025 судом видано виконавчий лист на виконання даного рішення суду.
03.12.2025 відповідач через підсистему "Електронний суд" подав до Восьмого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.10.2025 у справі № 300/4190/25.
На час видачі виконавчого листа відомостей щодо подання апеляційної скарги в суду не було, виконавчий лист було видано після строків встановлених на апеляційне оскарження, тому на час видачі виконавчого листа не було підстав вважати, що виконавчий лист було видано помилково.
Суд звертає увагу відповідача, що апеляційна скарга була видана після видачі судом виконавчого документа у даній справі.
Крім того, суд зазначає наступне.
Обов'язок боржника може припинятися з передбачених законом підстав.
Так, зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.
Відповідно до статті 38 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження зупиняється виконавцем у разі поновлення судом строку подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, або прийняття такої апеляційної скарги до розгляду (крім виконавчих документів, що підлягають негайному виконанню). Про зупинення виконавчого провадження виконавець виносить постанову не пізніше наступного робочого дня з дня отримання судового рішення.
05 лютого 2026 року Восьмим апеляційним адміністративним судом відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.10.2025 у справі № 300/4190/25.
Судом встановлено, що оспорюваний виконавчий лист не був виданий помилково, а з матеріалів справи не вбачається, що боржником були виконані зобов'язання у строк до дати видачі виконавчого листа, тому правові підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відсутні.
Разом з тим, відповідно до частини 1 статті 38 Закону України "Про виконавче провадження" наслідком прийняття апеляційної скарги на рішення суду до розгляду, за яким видано виконавчий документ є зупинення виконавчого провадження, а не визнання такого виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
Отже, оскільки у відповідності до положень статті 38 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження підлягає зупиненню, у разі прийняття апеляційної скарги до розгляду на рішення відповідно до якого було видано виконавчий лист, враховуючи те, що станом на день видачі виконавчого листа, апеляційна скарга на рішення суду в даній справі не була подана, а також враховуючи те, що судом не було встановлено, що виконавчий документ було видано помилково або з інших, визначених статтею 374 КАС України, підстав суд прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви відповідача про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
Відповідно до частини 4 статті 300 КАС України, якщо апеляційна скарга подана з пропуском визначеного цим Кодексом строку, суд у випадку поновлення строку на апеляційне оскарження зупиняє дію оскаржуваного рішення в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.
Таким чином, суд звертає увагу заявника, що він не позбавлений права звернутися з відповідною заявою та ухвалою про відкриття апеляційного провадження до виконавця стосовно зупинення виконавчого провадження або з заявою до апеляційного суду про зупинення дії оскаржуваного рішення.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що заява про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню задоволенню не підлягає
На підставі наведеного, керуючись статтями 248, 256, 370, 374 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. У задоволенні заяви Військової частини НОМЕР_1 про визнання виконавчого листа виданого на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.10.2025 у справі № 300/4190/25 таким, що не підлягає виконанню - відмовити.
2.1. Копію ухвали надіслати учасникам справи через підсистему "Електронний суд".
2.2. Перебіг процесуальних строків, початок яких пов'язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ "Мої справи".
3.1. Ухвала може бути оскарженою в апеляційному порядку.
3.2. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
3.3. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
4. Ухвала набирає законної сили в порядку та строки встановлені частиною 2 статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Главач І.А.