23 лютого 2026 року Справа № 280/10890/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 158-б, м. Запоріжжя, 69005) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, які полягають у незарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи у Кооперативі побутового обслуговування населення «Ремонт квартир» з 05 червня 1989 року по 12 квітня 1993 року, згідно записів у трудовій книжці, проведення перерахунку пенсії з більшого стажу та заробітку у відповідності до формули, за якою розраховується заробітна плата для перерахунку за частиною другою статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та відмови у проведенні належної індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, та які враховуються для обчислення пенсії, у розмірі 1, 14, 1,197, 1,0796 та 1,115 за 2022-2025;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи у Кооперативі побутового обслуговування населення «Ремонт квартир» з 05 червня 1989 року по 12 квітня 1993 року, згідно записів у трудовій книжці та провести перерахунок пенсії з більшого стажу та заробітку у відповідності до формули, за якою розраховується заробітна плата для перерахунку за частиною другою статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області провести перерахунок (індексацію) та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини 2 статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09 липня 2003 року шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, на коефіцієнт збільшення 1,14 з 01 березня 2022 року відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», на коефіцієнт збільшення 1,197 з 01 березня 2023 року відповідно пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», на коефіцієнт збільшення 1,0796 з 01 березня 2024 року відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 року №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», на коефіцієнт збільшення 1,115 з 01 березня 2025 року відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 року №209 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році", провести виплату недоотриманих сум пенсії, починаючи з 01 березня 2025 року.
Також, просить стягнути з відповідача на користь позивача, судові витрати, а саме витрати на правничу допомогу в розмірі 9000 грн. та сплачений судовий збір.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачу з 08 серпня 2017 року призначено пенсію за віком відповідно до положень Закону України №1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058). Проте відповідачем безпідставно, на думку позивача, не зараховано до страхового стажу період роботи позивача з 05 червня 1989 року по 12 квітня 1993 року, оскільки в записі № 19 трудової книжки позивача наявне виправлення в даті наказу про прийом на роботу, яке не завірено належним чином; в записі про звільнення №21 дата звільнення не відповідає даті наказу про звільнення (12 квітня 1994 року), що на думку органу пенсійного фонду свідчить про невідповідність спірного запису вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджених наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29 липня 1993 року № 58. Позивач зазначає, що внесення записів до її трудової книжки належить до виключних повноважень роботодавця, за дії якого вона не повинна нести відповідальність. Також, вказує, що відповідач безпідставно відмовив позивачу у проведенні індексації пенсії із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, та які враховуються для обчислення пенсії, у розмірі 1, 14, 1,197, 1,0796 та 1,115 за 2022-2025. З огляду на вказане, позов просить задовольнити.
Ухвалою суду від 15 грудня 2025 року позовну заяву залишено без руху у зв'язку із несплатою судового збору та пропуском строку звернення до суду із позовом, надано строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня одержання ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом подання до суду доказів сплати судового збору у сумі 968,96 грн. та заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій вказати підстави для поновлення строку, надавши відповідні докази.
19 грудня 2025 року представником позивача усунуто недоліки позовної заяви.
Ухвалою судді від 24 грудня 2025 року визнано поважними причини пропуску строку звернення ОСОБА_1 до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом в адміністративній справі № 280/10890/25, поновлено йому такий строк, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Також, вказаною ухвалою судді від відповідача витребувано докази по справі.
07 січня 2026 року від представника ГУ ПФУ в Запорізькій області до суду через особистий кабінет в підсистемі «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, який містить заперечення проти задоволення позовних вимог з огляду на те, що за результатами розгляду документів позивача було встановлено, що до страхового стажу не зараховано період роботи з 05 червня 1989 року по 12 квітня 1993 року згідно записів №19-21 трудової книжки від 27 серпня 1974 року, оскільки записи внесено з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Міністерством соціального захисту населення України 29 липня 1993 року №58 та затвердженої Міністерством юстиції України 17 серпня 1993 року за №110. А саме: в записі №19 наявне виправлення в даті наказу про прийом на роботу, яке не завірено належним чином; в записі про звільнення №21 дата звільнення не відповідає даті наказу про звільнення (12 квітня 1994 року). Довідку від 15 травня 1995 року №17 за період роботи з 05 червня 1989 року по 12 квітня 1993 року видану Кооперативом побутового обслуговування населення «Ремонт квартир» позивач надав до заяви на перерахунок пенсії 08 лютого 2022 року. Керуючись нормами статті 44 Закону №1058 зазначену довідку було направлено до управління контрольно - перевірочної роботи для здійснення зустрічної перевірки. Звертає увагу суду на те, що провести перевірку довідки від 15 травня 1995 року №17 не можливо, у зв'язку з неможливістю з'ясування місцезнаходження первинних документів. Також зазначає, що позивачу проведена індексація пенсії, відтак вимоги в цій частини є безпідставними. Враховуючи вищезазначене, задоволенні позову просить відмовити.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
26 жовтня 2017 року позивач, ОСОБА_1 звернувся до органів пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За результатами розгляду вищезазначеної заяви позивачу Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначено пенсію за віком з 08 серпня 2017 року.
З розрахунку стажу позивачу стало відомо про не зарахування до його страхового стажу періоду роботи з 05 червня 1989 року по 12 квітня 1993 року згідно записів №19-21 трудової книжки від 27 серпня 1974 року.
26 жовтня 2025 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про зарахування вищезазначеного періоду роботи до його страхового стажу, перерахунку пенсії, зокрема з урахуванням індексації пенсії.
Листом від 07 листопада 2025 року Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області відмовило позивачу у задоволенні вищезазначеної заяви у зв'язку із внесенням запису про прийом на роботу та звільнення у трудову книжку позивача з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджених наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29 липня 1993 року № 58. Також, вказаним листом позивачу повідомлено про неможливість перевірки наданої уточнюючої довідки з метою зарахування спірного періоду роботи позивача до його страхового стажу та вказано про проведення позивачу індексації пенсії.
Позивач не погоджуючись із діями органу пенсійного фонду в частині відмови у зарахуванні до страхового стражу періоду роботи з 05 червня 1989 року по 12 квітня 1993 року, згідно записів у трудовій книжці, проведення перерахунку пенсії з більшого стажу, та проведення індексації пенсії, звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Призначення, виплата та перерахунок пенсій регулюється Законами України “Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-XII), “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 листопада 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV)
Відповідно до статті 1 Закону №1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Статтею 8 Закону №1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Згідно абзацу 2 пункту 15 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV (у редакції Закону України №3108-IV від 17 листопада 2005 року “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування») положення Закону №1788-XII застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.
Статтею 7 Закону №1788-XII передбачено, що звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. При цьому, пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується
Згідно з частинами 1, 3 статті 44 Закону №1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Однією із обов'язкових умов для призначення пенсії є підтвердження особою відповідного страхового стажу.
Частиною 1 статті 26 Закону №1058-IV визначено умови призначення пенсії за віком, відповідно до якої особи починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.
Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до статті 56 Закону №1788-XII до стажу зараховується до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
За приписами статті 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини 4 статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
За період до 1 січня 2004 обчислення трудового стажу здійснювалося згідно зі статтями 56-63 Закону №1788-XII.
Як встановлено судом під час розгляду справи, в пенсійній справі позивача наявна копія трудової книжки від 27 серпня 1974 року згідно якої 05 червня 1989 року прийнятий на роботу в Кооператив побутового обслуговування населення "Ремонт квартир" (протокол №19 від 05 червня 1989 року), 13 серпня 1990 року призначено заступником голови Кооперативу побутового обслуговування населення "Ремонт квартир" (протокол №6 від 13 серпня 1990 року), 12 квітня 1993 року звільнений за власним бажанням по статті 38 КЗпП УРСР (протокол №3 від 12 квітня 1990 року).
Суд зазначає, що на час початку заповнення належної позивачу трудової книжки була чинною Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затверджена постановою Державного Комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20 червня 1974 року №162 (далі - Інструкція №162).
Підпунктом 2.2. пункту 2 Інструкції №162 передбачалося, що заповнення трудової книжки вперше проводиться адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу.
Пунктом 2.3 Інструкції № 162 визначено, що всі записи у трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, також по нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, кульковою або з пером ручкою, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів.
Згідно з підпунктами 2.10 та 2.11. пункту 2 Інструкції №162 відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорта або свідоцтва про народження. Освіта - середня, середня спеціальна і вища - вказується тільки на підставі документів (атестата, посвідчення, диплома). Запис про незакінчену середню або незакінчену вищу освіті також може бути проведена лише на підставі відповідних документів (студентського квитка, залікової книжки, довідки навчального закладу і т. п.). Професія або спеціальність записується у трудовій книжці на підстав документа про освіту або іншого належним чином оформленого документа. Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після того ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
Пунктом 2.12 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженого спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення № 58 від 29 липня 1993 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України № 17 серпня 1993 року за № 110, передбачено, що після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
Згідно пункту 2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, у графі 3 розділу "Відомості про роботу" як заголовок пишеться повне найменування підприємства.
Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу.
У графі 3 пишеться: "Прийнятий або призначений до такого-то цеху, відділу, підрозділу, на дільницю, виробництво" із зазначенням його конкретного найменування, а також роботи, професії або посади і присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії або посади на яку прийнятий працівник, виконуються для робітників та службовців відповідно до найменування професій і посад, зазначених у "Класифікаторі професій. Якщо працівник має право на пенсію за віком на пільгових умовах, запис у трудовій книжці робиться на підставі наказу, виданого за результатами атестації робочих місць, і має відповідати найменуванню Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що мають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Відповідно до пункту 1 постанови Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06 вересня 1973 року №656 “Про трудові книжки робітників та службовців» встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих та державних службовців, кооперативних і громадських підприємств, установ та організацій, що пропрацювали більше 5 днів, в тому числі на сезонних та тимчасових роботах, а також на позаштатних працівників при умові, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Пунктом 13 вказаної постанови “Про трудові книжки робітників та службовців» при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та подяки, занесені до трудової книжки за час роботи на даному підприємстві, в установі, підприємстві засвідчуються підписом керівника або спеціально уповноваженої особи та печаткою.
При цьому, відповідно до пункту 18 вказано постанови відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації.
З 29 липня 1993 року порядок ведення трудових книжок регулюється Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58 (далі - Інструкція №58), яка містить аналогічні вимоги щодо внесення записів до трудових книжок, що й Інструкція №162.
Відповідно до пункту 1 Інструкції №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Разом з тим, у силу пункту 2.6. Інструкції №58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
Згідно з абзацом 2 пункту 6.1 Інструкції №58 у разі невірного первинного заповнення трудової книжки або вкладиша до неї, а також псування їх бланків внаслідок недбалого зберігання, вартість зіпсованих бланків сплачується підприємством.
З приписів порядку ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, що визначався Інструкцією, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20 червня 1974 року №162 та Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58 вбачається, що заповнення трудової книжки здійснюється роботодавцем, а не працівником. Отже, відповідальним за заповнення трудової книжки вперше, в тому числі і внесення до неї записів про роботу та проставлення на таких записах печаток, є підприємство роботодавець, а відтак відсутня вина позивача в тому, що трудову книжку роботодавцем оформлено із порушенням.
Судом встановлено, що в трудовій книжці позивача серії від 27 серпня 1974 року, копія якої наявна в матеріалах справи, в розділі Відомості про роботу чітко по хронології відображено місце та роботу, яку виконувала позивача, наявні номери та дати наказів, на підставі яких роботодавцем внесено відповідні записи в трудову книжку, містяться підписи відповідальних осіб та печатка підприємства.
Крім того, суд зазначає, що позивач не може нести негативні наслідки у зв'язку із неправильним заповненням роботодавцем трудової книжки, як-то виправлення в даті наказу про прийом на роботу, невідповідність дати звільнення даті наказу про звільнення.
Наведене в частині покладення на роботодавця відповідальності за неправильне заповнення трудової книжки працівника узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові № 687/975/17 від 21 лютого 2018 року, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).
Окрім того, Верховний Суд у постанові від 11 листопада 2020 року у справі №677/831/17 зазначив, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання формальних вимог при заповненні трудової книжки. Пенсійний орган не врахував, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Зазначений висновок викладено в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року по справі № 754/14898/15-а.
Таким чином, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 25 квітня 2019 року у справі №593/283/17.
Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з статтею 62 Закону №1788 та підпункту 4 пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Відповідну постанову по справі № 638/18467/15-а Верховний Суд прийняв 30 вересня 2019 року.
Однак, як встановлено судом, відповідачем не здійснено жодних дій, спрямованих на отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна було б додатково підтвердити спірний стаж позивача.
Також, суд враховує, що позивачем надавалась уточнююча довідка, яка містить інформацію щодо спірного періоду роботи позивач, та перевірка якої не може бути проведена з незалежних від позивача причин.
У зв'язку із чим, суд дійшов висновку, що неврахування відповідачем під час розгляду заяви про перерахунок пенсії від 29 жовтня 2025 року відомостей про роботу згідно трудової книжки від 27 серпня 1974 року носить формальний характер і не відповідає вимогам пенсійного законодавства, відповідачем не було забезпечено розгляду наданої позивачем заяви про перерахунок пенсії за віком шляхом всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх поданих документів, у зв'язку з чим суд вважає, що з метою ефективного захисту прав позивача спірний період роботи підлягає зарахуванню до його страхового стажу.
В той же час, відповідно до частини 4 статті 45 Закону № 1058-IV перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п'ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки:
у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа;
у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа.
Так, з урахуванням положень частини 4 статті 45 Закону № 1058-IV, враховуючи дату звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії (29 жовтня 2025 року), перерахунок пенсії позивача у зв'язку із зарахуванням спірного періоду роботи до страхового стажу, має бути здійснений з 01 листопада 2025 року.
Щодо позовних вимог про перерахунок індексації пенсії суд зазначає, що з урахуванням наданих відповідачем до суду розрахунків пенсії, позивачу на виконання пункту 1 постанов Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року №118, від 24 лютого 2023 року №168, від 23 лютого 2024 року №185 та від 25 лютого 2025 року №209 йому враховуючи дату призначення пенсії за віком (08 серпня 2017 року) проведено індексацію пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, що враховується для обчислення пенсій (2014 -2016 роки виходячи із суми 3 764,40 грн.), з 01 березня 2022 року в розмірі 1,14, з 01 березня 2023 року в розмірі 1,197, з 01 березня 2024 року в розмірі 1,0796 та з 01 березня 2025 року в розмірі 1,115.
Індексація пенсії позивачу проведена за наростаючим підсумком, відтак вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовної заяви.
З метою ефективного захисту прав позивача суд вважає за необхідне:
- визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, які полягають у відмові зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи у Кооперативі побутового обслуговування населення «Ремонт квартир» з 05 червня 1989 року по 12 квітня 1993 року, згідно записів у трудовій книжці від 27 серпня 1974 року за заявою ОСОБА_1 від 29 жовтня 2025 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати з 01 листопада 2025 року до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 05 червня 1989 року по 12 квітня 1993 року, згідно записів у трудовій книжці від 27 серпня 1974 року та провести у зв'язку із цим перерахунок пенсії з урахуванням положень частини 2 статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та з урахуванням раніше виплачених сум.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Щодо відшкодування судових витрат, в тому числі на правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Відповідно до частини 1 статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу (пункт 1 частина 3 статті132 КАС України).
З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що позивачем у зв'язку із розглядом даної адміністративної справи понесено витрати професійну правничу допомогу в розмірі 9000,00 грн.
При цьому, відповідно до наданих до матеріалів справи розрахунків, витрати на правничу допомогу складаються фактично із складання позовної заяви 9000,00 грн.
Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 5 статті 134 КАС України).
Суд зазначає, що відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «East/West Alliance Limited» проти України»», оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).
Суд також зазначив, що підприємство-заявник уклало договір з юридичною фірмою щодо її гонорару, який можна порівняти з угодою про умовний адвокатський гонорар. Така угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (рішення у справі «Ятрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), № 31107/96).
Суд вважає, що в даному випадку, зважаючи на предмет спору, незначну складність адміністративної справи, сталість судової практики Верховного Суду зі спірного питання, суд дійшов висновку, що витрати на правничу допомогу в розмірі 9000 грн. є неспівмірними з обсягом наданих послуг, у зв'язку з чим підлягають зменшенню.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що на користь позивача підлягають відшкодуванню витрати по сплаті судового збору у сумі 968,96 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 1500,00 грн., які стягується, відповідно до статті 139 КАС України, на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем по справі.
Керуючись статтями 2, 77, 90, 139, 242- 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, які полягають у відмові зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи у Кооперативі побутового обслуговування населення «Ремонт квартир» з 05 червня 1989 року по 12 квітня 1993 року, згідно записів у трудовій книжці від 27 серпня 1974 року за заявою ОСОБА_1 від 29 жовтня 2025 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати з 01 листопада 2025 року до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 05 червня 1989 року по 12 квітня 1993 року, згідно записів у трудовій книжці від 27 серпня 1974 року та провести у зв'язку із цим перерахунок пенсії з урахуванням положень частини 2 статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та з урахуванням раніше виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 968,96 грн. та витрати на правову допомогу у сумі 1500,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення виготовлено в повному обсязі та підписано 23 лютого 2026 року.
Суддя Д.В. Татаринов