про відмову у вжитті заходів забезпечення адміністративного позову
23 лютого 2026 рокум. Ужгород№ 260/909/26
Закарпатський окружний адміністративний суд в особі головуючого - судді Плеханова З.Б. розглянувши заяву Карпатського біосферного заповідника про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову у справі за адміністративним позовом Карпатського біосферного заповідника до Ясінянської селищної ради Рахівського району Закарпатської ради; третя особа: Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України; Головне управління ДПС у Закарпатській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
23 лютого 2026 року адвокат Ємчук Лідія Вікторівна звернулася через Еелектронний суд в Закарпатський окружний адміністративний суд в інтересах Карпатського біосферного заповідника з позовом в якому просить :
- визнати протиправним та нечинним рішення Ясінянської селищної ради Рахівського району Закарпатської області 49 сесії 8 скликання від 07.07.2025 року №3861 «Про встановлення ставок та пільг із сплати земельного податку на 2026 рік в частині пп.1.4. пункту ІІ «Пільги щодо сплати податку для юридичних осіб» додатку №2 до рішення відповідача;
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Ясінянської селищної ради Рахівського району Закарпатської області на користь Карпатського біосферного заповідника понесені судові витрати.
Також подала заяву про забезпечення позову, в якій просить:
- заборонити Головному управлінню ДПС у Закарпатській області приймати рішення про нарахування податкових зобов'язань Карпатського біосферного заповідника із земельного податку на підставі рішення Ясінянської селищної ради Рахівського району Закарпатської області 49 сесії 8 скликання від 07.07.2025 року №3861 «Про встановлення ставок та пільг із сплати земельного податку на 2026 рік» в частині пп.1.4. пункту ІІ «Пільги щодо сплати податку для юридичних осіб» додатку №2 до рішення - до набрання законної сили рішенням суду у даній справі.
В обґрунтування вказаної заяви зазначено, що рішенням Ясінянської селищної ради Рахівського району Закарпатської ради вирішено встановити з 01.01.2026 року на території Ясінянської територіальної громади: 1) ставки земельного податку згідно з додатком 1; 2) пільги для фізичних та юридичних осіб, надані відповідно до статей 281, 282 пункту 284.1 статті 284 Податкового кодексу України, згідно з додатком 2.
Згідно пп.1.4. пункту ІІ «Пільги щодо сплати податку для юридичних осіб» додатку №2 до рішення відповідача встановлено, що від сплати податку звільняються дошкільні та загальноосвітні навчальні заклади незалежно від форми власності і джерел фінансування, заклади культури, освіти, охорони здоров'я, соціального захисту, фізичної культури та спорту, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Вказаний пункт рішення відповідача позивач вважає таким, що прийнятий всупереч вимогам пункту 282.1.4. ст. 282 Податкового Кодексу України, який встановлює, що від сплати податку звільняються: дошкільні та загальноосвітні навчальні заклади незалежно від форми власності і джерел фінансування, заклади культури, науки (крім національних та державних дендрологічних парків) (за умови використання за цільовим призначенням), освіти, охорони здоров'я, соціального захисту, фізичної культури та спорту, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Тобто, відповідач звузив перелік суб'єктів - юридичних осіб, які звільняються від сплати земельного податку, зокрема виключив з цього переліку заклади науки. Таким чином, наявні очевидні ознаки протиправності оскаржуваного нормативно-правового акта, які створюють реальну загрозу порушення прав позивача, оскільки з 01.01.2026 року оскаржуване рішення може бути застосоване податковими органами.
У разі його реалізації позивачу буде безпідставно нараховано земельний податок, що спричинить: вилучення бюджетних коштів державної установи; виникнення податкового боргу; штрафні санкції; примусове стягнення; необхідність окремих судових процесів для повернення коштів.
Представник позивача, додатково зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист та поновлення порушених позивача, з огляду на те, що у зв'язку з отриманням права на звільнення від сплати земельного податку відповідно до пп. 282.1.4 п. 282.1 ст. 282 Податкового кодексу України, позивачем, на виконання п 266.7.5. ст. 266 Податкового кодексу України подав податкові декларації із сплати земельного податку на 2026 рік (копія - додана до позовної заяви) із застосуванням податкової пільги (код податкової пільги 18010550, відповідно до Довідника № 127/1 податкових пільг).
У разі, якщо податковому органу не буде заборонено приймати рішення про нарахування податкових зобов'язань на підставі оспорюваного рішення до вирішення справи, органом ДПС може бути донарахована сума земельного податку, в повному обсязі із врахуванням чинності цього рішення, та нараховані штрафні санкції, а також пеня.
Позивач, який є бюджетною установою, не матиме можливості сплатити нараховані суми земельного податку та штрафних санкцій, оскільки кошторисом установи такі видатки не передбачені. Як наслідок, орган ДПС може вжити додаткових заходів щодо стягнення податкової заборгованості в примусовому порядку, шляхом передачі майна позивача в податкову заставу та в подальшому здійснити реалізацію цього майна, адже податкові правовідносини мають безперервний характер, а нарахування податку запускає механізм штрафів та примусового стягнення. Це автоматично заблокує виплату заробітної плати працівникам, оплату енергоносіїв та комунальних послуг, а також виконання основних державних функцій, покладених на установу.
Також це може суттєво ускладнити чи унеможливити ефективний захист та поновлення порушених прав позивача, оскільки процедура повернення надміру сплачених податків з бюджету (через органи Казначейства та ДПС) є тривалою та складною і до моменту фактичного повернення коштів бюджетний період може завершитися, що призведе до втрати цих коштів для потреб установи у поточному фінансовому році. Це у свою чергу призведе до неможливості належного виконання позивачем покладених на нього функцій та завдань з охорони природно-заповідного фонду, який відповідно до Закону України «Про природно-заповідний фонд України» та міжнародно-правових актів, повинен охоронятися як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання.
Отже, існує очевидна небезпека, що невжиття заходів забезпечення позову зробить неможливим нормальне функціонування установи протягом усього часу судового розгляду, що повністю відповідає критеріям, встановленим ч. 2 ст. 150 КАС України.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, оцінивши зміст такої заяви суд приходить до наступних висновків.
Частинами 1, 4 ст. 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Згідно з ч. 2 цієї статті Кодексу забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Таким чином, ст. 150 КАС України визначено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити її.
У розумінні наведених норм закону, при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має надати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наступних критеріїв: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності ускладнення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушення у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є у часниками даного судового процесу.
Перелік видів забезпечення позову встановлено ч. 1 ст. 151 КАС України, а саме:
- зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
- забороною відповідачу вчиняти певні дії;
- забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
- зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Необхідно зазначити, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Тобто інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Отже, обов'язковою умовою для застосування судом заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
Тобто, забезпечення позову це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Враховуючи стислі строки розгляду заяви про забезпечення позову, у суду відсутня можливість у витребуванні додаткових доказів в порядку ст. ст. 70 - 77 КАС України, які б змогли надати суду можливість забезпечити позов.
Таким чином, в справах, у яких заявлені клопотання про забезпечення позову, обов'язок доказування покладається на заявника.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими (репутаційними, службовими, іншими) наслідками.
Пунктом 5 ч. 3 ст. 151 КАС України визначено, що не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов'язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.
Із матеріалів справи вбачається, предметом оскарження за позовом у цій справі є: рішення Ясінянської селищної ради Рахівського району Закарпатської області 49 сесії 8 скликання від 07.07.2025 року №3861 «Про встановлення ставок та пільг із сплати земельного податку на 2026 рік» в частині пп.1.4. пункту ІІ «Пільги щодо сплати податку для юридичних осіб» додатку №2 до рішення відповідача.
Водночас, у заяві про забезпечення позову представник просить: заборонити Головному управлінню ДПС у Закарпатській області приймати рішення про нарахування податкових зобов'язань Карпатського біосферного заповідника із земельного податку на підставі рішення Ясінянської селищної ради Рахівського району Закарпатської області 49 сесії 8 скликання від 07.07.2025 року №3861 «Про встановлення ставок та пільг із сплати земельного податку на 2026 рік» в частині пп.1.4. пункту ІІ «Пільги щодо сплати податку для юридичних осіб» додатку №2 до рішення - до набрання законної сили рішенням суду у даній справі.
При цьому, ні дії, ні будь-які рішення Головного управління ДПС у Закарпатській області, не є предметом оскарження у цій справі. До того ж, у позовній заяві Головне управління ДПС у Закарпатській області, зазначено як третя особа.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 8 червня 2023 року у справі №160/1140/23 зазначив, що можливі у майбутньому порушення прав позивача, які ще не наступили взагалі і невідомо, чи настануть у подальшому, не є самостійною і достатньою підставою для застосування заходів забезпечення позову.
З огляду на зазначене, суд вважає, що відповідний захід забезпечення не може бути застосовано в силу прямої заборони, передбаченої п. 5 ч. 3 ст. 151 КАС України.
Згідно з ч. 5 ст. 154 КАС України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Відповідно до ч. 8 ст. 154 КАС України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Виходячи з викладених представником позивача обставин та вищенаведених положень чинного законодавства, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 73 - 77, 150, 151, 154, 248 КАС України, суд, -
Заяву Карпатського біосферного заповідника про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову у справі за адміністративним позовом Карпатського біосферного заповідника до Ясінянської селищної ради Рахівського району Закарпатської ради; третя особа: Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України; Головне управління ДПС у Закарпатській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адмінсуду протягом п'ятнадцяти днів.
Суддя З.Б.Плеханова