про відмову у задоволенні клопотання
23 лютого 2026 рокум. Ужгород№ 260/8710/23
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Скраль Т.В.
при секретарі Колушкіна Ю.В.,
за участю сторін:
заявник (стягувач): ОСОБА_1 - представник не з'явився, відповідач (боржник): Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві - представник не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника позивача від 20 січня 2026 року про встановлення або зміну способу та порядку виконання рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16 код ЄДРПОУ 42098368) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
28 листопада 2023 року рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019 року на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 № 06/15359 від 28.07.2023 року. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019 року на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 № 06/15359 від 28.07.2023 року, з урахуванням раніше виплачених сум. В задоволенні інших позовних вимог - відмовлено. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1073,60 грн.
20 січня 2026 року представником позивача подано до суду заяву, в якій просить змінити спосіб і порядок виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 28.11.2023 року у справі № 260/8710/23 із зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019 року на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 № 06/15359 від 28.07.2023 року, з урахуванням раніше виплачених сум, на стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_1 різниці між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром з 01.04.2019 по день проведення перерахунку, в сумі 386541,46 грн.
23 січня 2026 року ухвалою суду призначено судове засідання для розгляду заяви про зміну способу і порядку виконання рішення на 10 лютого 2026 року на 11: 30 год.
10 лютого 2026 року судом було відкладено розгляд заяви та повторно викликано сторони в судове засідання на 23.02.2026 року.
23 лютого 2026 року стягувач та боржник у судове засідання не з'явилися, однак про час і дату судового засідання повідомлені належним чином.
Позивач та його представник в судове засідання не з'явилися, 30 січня 2026 року подали суду заяву про розгляд справи без їх участі, (а.с.51).
Представник відповідача (боржника) у судове засідання не з'явився, однак про час і дату судового засідання повідомлені належним чином, що стверджується Довідкою про доставку до електронного кабінету судової повістки 17 лютого 2026 року час 17:42 год, (а.с.57 зворот).
Згідно з частиною 2 статті 378 КАС України заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
Відповідно до статті 229 частини 4 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши заяву представника позивача про зміну способу і порядку виконання рішення, судом встановлено наступне.
Позивач просить стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в. м. Києві на користь ОСОБА_1 різницю між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром з 01.04.2019 року по день фактичного перерахунку, в сумі 386 541, 46 грн. Вказана заява мотивована тим, що на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 28.11.2023 року у справі 260/8710/23 яке набрало законної сили 28.12.2023 року, відповідач нарахував позивачу доплату пенсії у розмірі 386916,13 грн. Проте, сума 386 541,46 грн вказаної доплати залишається невиплаченою, що суперечить ч. 3 ст. 378 КАС України.
Відповідач у листі до представника позивача від 12.12.2025 року стверджує, що у лютому 2024 року на виконання рішення у справі 260/8710/12 було здійснено нарахування коштів у сумі 386 916,13 грн. Гранична сума по кожному виду фінансування визначається Пенсійним фондом України, виходячи із показників, які затверджено у бюджеті ПФУ на 2025 рік. Отже, суми виплати кожного місяця можуть відрізнятися. Відповідно до Порядку № 821 від 14.07.2025 року ОСОБА_1 проводиться виплата заборгованості відповідно до вказаного рішення суду: виплачено частину заборгованості за минулий час у жовтні в сумі 187,35 грн, у листопаді 187,35 грн, (а.с.40-41).
Порядок та підстави зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовані статтею 378 КАС України.
Положеннями абзацу першого частини першої статті 378 КАС України встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Згідно з частиною третьою статті 378 КАС України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Водночас, з 19 грудня 2024 року положення частини третьої статті 378 КАС України на підставі Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» від 21 листопада 2024 року № 4094-IX (далі - Закон № 4094-IX) були доповнені абзацом другим такого змісту: “Невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.».
Ця норма встановлює самостійну та достатню підставу для зміни способу виконання після двомісячного строку невиконання рішення про пенсійні виплати.
Однак, як передбачено абзацом першим частини першої статті 378 КАС України, із заявою про зміну способу виконання судового рішення може звернутись, виключно стягувач чи виконавець.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, Верховний суд у постанові від 28 жовтня 2025 року у справі № 380/7706/22 зробив такі висновки щодо застосування норм ч. 3 ст. 378 КАС України:
“…Отже, у даній ситуації наявний факт частково невиконання відповідачем рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 липня 2022 року у справі № 380/7706/22, яке набрало законної сили, щодо виплати на користь позивача перерахованої пенсійної виплати, протягом більш ніж двох місяців.
75. Таким чином, застосування процесуального механізму, передбаченого абзацом другим частини третьої статті 378 КАС України, про зміну способу і порядку виконання судового рішення із зобов'язання вчинити дії на стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області нарахованої суми (313587,00 грн) є єдиним дієвим та ефективним заходом, спрямованим на реальне поновлення порушених соціальних прав громадянина, а не на формальне завершення виконавчого провадження.
76. Суд відхиляє доводи Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, викладені у касаційній скарзі, щодо неможливості заміни зобов'язання вчинити дії на стягнення коштів, оскільки такий підхід є застарілим та таким, що не враховує змін, які відбулися у статті 378 КАС України згідно Законом №4094-IX.
77. Суд вважає неправомірним будь-який формалістичний підхід до тлумачення статті 378 КАС України, який дозволяє суб'єкту владних повноважень зловживати процесуальними правами шляхом затягування виконання рішення, особливо у випадках, коли такий підхід нівелює реальне поновлення прав заявника.
78. Водночас позиція Верховного Суду, відображена, зокрема, в ухвалі від 03 березня 2025 року у справі № 160/5259/20, послідовно підкреслює, що формальне виконання зобов'язань без реального відновлення прав особи є неприпустимим, особливо у справах щодо пенсійних виплат. Судовий контроль має гарантувати ефективний захист соціальних прав.
79. Вищенаведений правовий підхід Верховного Суду полягає в тому, що метою судового контролю за виконанням рішення суду є не лише перевірка звіту боржника, а й забезпечення фактичного поновлення прав. Якщо виконання рішення про зобов'язання вчинити дії блокується неправомірною бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, суд зобов'язаний обрати інший спосіб виконання, який забезпечить безумовне і реальне поновлення прав, а саме - стягнення коштів.
80. У свою чергу зміна способу виконання судового рішення не є створенням нового грошового зобов'язання, оскільки сума заборгованості у розмірі 313587,00 грн є чітко визначеною та нарахованою самим відповідачем. Відтак, суди обґрунтовано здійснили заміну невиконаного зобов'язання нарахувати та виплатити грошові кошти на стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області цих коштів для забезпечення належної реалізації права позивача.»
Отже, суд встановив, що вказана позиція Верховного Суду викладена у справі, у якій суд встановив такі обставини:
-рішення суду щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат не виконується протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням;
-у справі відкрито виконавче провадження і здійснення виконавчих дій не призвело до фактичного виконання рішення суду.
У справі №260/8710/23 судом встановлено, що відомості про відкриття (наявність) виконавчого провадження, та про здійснення примусового виконання судового рішення - відсутні. Виконавчі листи по справі не видавалися.
Тому суд вважає, що висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 28 жовтня 2025 року у справі № 380/7706/22 є нерелевантними до обставин справи за заявою ОСОБА_1 .
Зміна способу і порядку виконання рішення є процесуальним інститутом стадії виконання судового рішення.
На переконання суду, можливість зміни способу виконання рішення суду без попереднього звернення до органів виконання суперечить чинній концепції регулювання процедури виконання судових рішень в цілому.
Інститут виконання судових рішень передбачає активні дії стягувача щодо ініціювання виконання. Органи виконавчої служби наділені механізмами примусового виконання рішення суду та повноваженнями щодо застосування санкцій за невиконання судового рішення.
Таким чином зміна способу виконання без використання цих механізмів нівелює зміст інституту виконання судових рішень, передбачений законодавством.
Суд також зазначає, що звернення боржника (Пенсійного фонду України) до органу казначейського обслуговування, спроби виконання боржником рішення, намагання боржника виконати рішення суду чи часткове виконання боржником рішення, не позбавляють стягувача права ініціювати процедуру примусового виконання рішення, у випадку, якщо такі дії боржника є неефективними.
Також суд звертає увагу на те, що як зазначено у пункті 3 "Суть проєкту Закону" пояснювальної записки до проєкту Закону № 4094-ІХ (на яку покликається Верховний Суд у справі № 380/7706/22 https://itd.rada.gov.ua/billinfo/Bills/pubFile/1861803), проектом Закону запропоновано доповнити ГПК України, ЦПК України та КАС України такими положеннями:
1) встановити, що невиконання боржником рішення суду про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна стягувача або майна, присудженого на користь стягувача, протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з боржника вартості відповідного майна.
3) встановити, що в адміністративному судочинстві відсутність виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду не перешкоджає суду застосувати заходи судового контролю.
Стаття 381-1 КАС України "Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах" складається з таких норм.
1. Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.
2. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.
Отже, встановлення чи зміна способу або порядку виконання рішення суду, що регламентовано статтею 378 КАС України не є формою судового контролю за виконанням судових рішень, а належить до інших процесуальних питань, пов'язаних із виконанням судових рішень у адміністративних справах.
Враховуючи викладене, суд вважає, що законодавець не мав на меті замінювати процедури примусового виконання рішення судів у вказаній категорії справ процедурами, пов'язаними із зміною способу чи порядку виконання судових рішень.
За таких обставин, на переконання суду, частину третю статті 378 КАС України необхідно розуміти так, що застосування визначеною цією нормою підстави для зміни способу виконання рішення суду можливе після неефективності виконавчих процедур (враховуючи їх обов'язковість) протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням.
Вказаний висновок узгоджується із висновками Верховного Суду у справі № 380/7706/22, які викладені вище.
На переконання суду, у цій справі відсутність активних дій ОСОБА_1 , спрямованих на примусове виконання рішення суду у справі № 260/8710/23, свідчить про те, що стягувач не скористався усіма передбаченими законодавством засобами для виконання рішення суду у власній справі, а тому застосування процесуального механізму, передбаченого абзацом другим частини третьої статті 378 КАС України, в даному випадку, є передчасним.
При цьому, вказані висновки суду не є перешкодою для звернення до суду із заявою про зміну способу виконання рішення суду, у випадку неможливості виконання рішення органами державної виконавчої служби.
Враховуючи викладене, з огляду на положення частини 3 статті 378 КАС України, суд дійшов висновку про відому у задоволенні заяви.
Керуючись статтями 229, 248, 256, 294, 378 КАС України, суд -
У задоволенні заяви представника позивача про зміну способу і порядку виконання судового рішення від 20 січня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Ухвала набирає законної сили в порядку встановленому статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише скорочену (вступну та резолютивну частини) ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Суддя Т.В.Скраль