23 лютого 2026 року м. Житомир справа № 240/9341/20
категорія 112030300
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Лавренчук О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про залишення без розгляду заяви про зміну способу виконання рішення суду, яка подана в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 01.03.2021 ухвалено: "Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити з 17.07.2018 нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, в розмірі, визначеному ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян , які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік)."
Через підсистем "Еектронний суд" ЄСІТС 26.12.2025 (вх. №92021/25 від 30.12.2025) надійшла заява ОСОБА_1 про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення.
Через підсистем "Еектронний суд" ЄСІТС 18.01.2026 (вх. №4040/26 від 19.01.2026) надійшла уточнена заява про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення.
Розгляд заяви призначено у судовому засіданні на 19.01.2026.
Сторони у судове засідання не прибули.
Листом від 26.01.2026 суд повідомив ОСОБА_1 про те, що заява про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення (вх №92021/25 від 30.12.2025) буде розглянута після розгляду апеляційної скарги на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 04.08.2025 в адміністративній справі №240/9341/20, якою відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 01.03.2021.
Через підсистем "Еектронний суд" ЄСІТС 17.02.2026 (вх. №11545/26 від 18.02.2026) надійшла заява ОСОБА_1 про залишення без розгляду заяви про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення. та уточненої заяви про про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення від 18.01.2026.
Суд, розглянувши заяву ОСОБА_1 про залишення без розгляду його зави про зміну способу і порядку виконання рішення суду в адміністративній справі, зазначає наступне.
Суд зазначає, що Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не містить норм про процесуальну аналогію.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08 червня 2022 року у справі №2-591/11 (провадження № 14-31цс21) нагадала, що інститут аналогії закону і аналогії права первісно був доктринально обґрунтований і застосовувався судами задовго до часткового відображення цього інституту в законодавстві.
Необхідність інституту аналогії (аналогії закону та аналогії права) випливає з того, що закон призначений для його застосування в невизначеному майбутньому, але законодавець, встановлюючи регулювання, не може охопити всі життєві ситуації, які можуть виникнути. Крім того, життя перебуває у постійному русі, змінюється і розвивається, внаслідок чого виникають нові життєві ситуації, які законодавець не міг передбачити під час ухвалення закону.
Суд застосовує аналогію закону і аналогію права тоді, коли на переконання суду певні відносини мають бути врегульовані, але законодавство такого регулювання не містить, внаслідок чого наявна прогалина в законодавчому регулюванні.
Зазначені висновки стосуються як матеріального, так і процесуального права. Велика Палата Верховного Суду неодноразово застосовувала аналогію у процесуальному праві, зокрема у постановах від 26 червня 2019 року у справі №905/1956/15 (провадження № 12-62гс19, пункт 6.27), від 27 листопада 2019 року у справі № 629/847/15-к (провадження № 13-70кс19), від 16 червня 2020 року у справі № 922/4519/14 (провадження № 12-34гс20, пункт 6.19), від 13 січня 2021 року у справі № 0306/7567/12 (провадження № 13-73кс19, пункт 28), від 28 вересня 2021 року у справі № 761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20, пункт 105).
Тому відсутність у процесуальних кодексах положень про процесуальну аналогію не є перешкодою для застосування такої аналогії.
Оскільки дії суду в разі надходження заяв про зміну способу і порядку виконання рішення суду КАС України окремо не врегульовано, суд вважає за можливе на підставі частини шостої статті 7 КАС України застосувати до вказаних правовідносин за процесуальною аналогією положення статі 240 КАС України.
Так за приписами п. 5 ч. 1 ст. 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо надійшла заява позивача про залишення позову без розгляду.
У зв'язку з наведеним, заява ОСОБА_1 від 26.12.2025 (вх. №92021/25 від 30.12.2025) про зміну способу і порядку виконання судового рішення у справі №240/9341/20, а також уточнену заява від 18.01.2026 (вх. №4040/26 від 19.01.2026) про зміну способу і порядку виконання судового рішення у справі, підлягає залишенню без розгляду.
Керуючись статтями 240-243, 256, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Залишити без розгляду заяву ОСОБА_1 від 26.12.2025 (вх. №92021/25 від 30.12.2025) про зміну способу і порядку виконання судового рішення у справі №240/9341/20, а також уточнену заява від 18.01.2026 (вх. №4040/26 від 19.01.2026) про зміну способу і порядку виконання судового рішення у справі.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання.
Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Суддя О.В. Лавренчук