Україна
Донецький окружний адміністративний суд
23 лютого 2026 року Справа№580/12652/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Духневича О.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (адреса: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_1 , як законного представника ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_1 , свідоцтво про народження серії НОМЕР_4 від 13.12.2017) та ОСОБА_3 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_5 від 14.01.2010), третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_4 (адреса: невідома) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
13.11.2025 до Черкаського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій позивач просить суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо включення ОСОБА_4 в розподіл 50 % грошового забезпечення, в тому числі додаткових та інших видів грошового забезпечення, належних безвісті зниклому ОСОБА_5 ;
- зобов'язати відповідача виключити ОСОБА_4 з числа осіб, які включені в розподіл 50 % грошового забезпечення, в тому числі додаткових та інших видів грошового забезпечення, належних безвісті зниклому ОСОБА_5 та розподілити 50 % грошового забезпечення, в тому числі додаткових та інших видів грошового забезпечення, належних безвісті зниклому, між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , починаючи з 11.04.2025 (дати зникнення безвісті ОСОБА_5 ), із донарахуванням грошових коштів по перерозподілених частках цих осіб та їх виплатою.
Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідач безпідставно утримує грошове забезпечення її чоловіка, замість виплати таких коштів на користь позивача та її дітей, оскільки виплата цих коштів на користь матері позивача є неправомірним, адже вона є громадянином Російської Федерації.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 18.11.2025 адміністративну справу № 580/12652/25 передано за підсудністю до Донецького окружного адміністративного судому.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 23.12.2025 відкрито провадження у справі та вирішено її розглядати в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні. Клопотання позивача про витребування доказів задоволено. Витребувано у Державної міграційної служби України інформацію про наявність чи відсутність у ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: Донецька обл., с-ще Курахівка) громадянства України та/або громадянства Російської Федерації та відомостей про виданий паспорт громадянки України та/або громадянки Російської Федерації (серія, номер, дата видачі, орган що видав). Витребувано у Державної прикордонної служби України інформацію про перетин державного кордону ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: Донецька обл., с-ще Курахівка) у період з 22.02.2022 по теперішній час за документами громадянки України та/або громадянки Російської Федерації. Залучено за ініціативою суду до участі у справі в статусі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_1 , як законного представника ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Залучено за ініціативою суду до участі у справі в статусі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_4 . Здійснено повідомлення ОСОБА_4 через оголошення на офіційному веб-порталі Судової влади України.
30.12.2025 на виконання ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 23.12.2025 Державною прикордонною службою України надано лист Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 30.12.2025 вих. № 19.5.2/101448-25 у якому зазначено, що відомостей щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України громадянкою України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період з 22.02.2022 по 30.12.2025 в Базі даних не виявлено.
Також зазначено, що Головний центр обробки спеціальної інформації не може надати інформацію щодо перетинання державного кордону України громадянкою Російської Федерації ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки в ухвалі інформацію за реквізитом «Прізвище, власне ім'я особи» не вказано латинськими літерами, що унеможливлює проведення однозначної ідентифікації запитуваної особи.
Повідомлено, що з метою забезпечення виконання зазначеної ухвали суду у найкоротший термін повідомити відомості про прізвище та ім'я запитуваної особи латинськими літерами, відповідно до громадянства.
31.12.2025 на виконання ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 23.12.2025 Державною міграційною службою України надано лист від 30.12.2025 № 6.5-18819/6-25 в якому зазначено, що громадянці України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлено паспорт громадянина України серії НОМЕР_6 , виданий 15.09.2004 Селидівським МВ УМВС України в Донецькій області. Також повідомлено, що виявлення та облік громадян України, які набули громадянство іноземних держав, не належить до установлених статтею 24 Закону України «Про громадянство України» повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 31.12.2025 витребувано у Державної прикордонної служби України інформацію про перетин державного кордону - англійською: ОСОБА_7 або російською - ОСОБА_4 у період з 22.02.2022 по теперішній час за документами громадянки Російської Федерації.
02.01.2026 на виконання ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 31.12.2025 Державною прикордонною службо України надано лист Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 02.01.2026 № 19.5.1/191-26 у якому зазначено, що відомостей щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України громадянином Російської Федерації ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період з 22.02.2022 по 02.01.2026 в Базі даних не виявлено.
05.01.2026 на адресу суду надійшли пояснення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, які простять задовольнити позовні вимоги повністю.
30.01.2026 на адресу суду від позивача надійшов переклад фотокопії паспорта Російської Федерації ОСОБА_4 .
Станом на дату ухвалення рішення, відповідач своїм правом подати відзив на позовну заяву не скористався.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відтак, враховуючи, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, без поважних причин не подав відзиву на позовну заяву, виходячи із обставин справи, зважаючи на положення ч. 6 ст. 162 КАС України, суд вважає за можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
Згідно сповіщення ІНФОРМАЦІЯ_2 № 212 від 15.04.2025 солдат ОСОБА_5 вважається зниклим безвісти з 11.04.2025 внаслідок штурмових дій з боку противника поблизу населеного пункту Макіївка Сватівського району Луганської області.
ОСОБА_1 є дружиною зниклого безвісти солдата ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_7 від 24.09.2009.
Зниклий безвісти солдат ОСОБА_5 є сином ОСОБА_4 . Вказане сторонами не заперечується.
Згідно свідоцтва про народження серія НОМЕР_8 від 13.12.2017 та серія НОМЕР_5 від 14.01.2010 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є дітьми ОСОБА_1 та зниклого безвісти солдата ОСОБА_5
02.06.2025 Військовою частиною НОМЕР_2 за результатами службового розслідування згідно наказу командира Військової частини НОМЕР_2 від 30.04.2025 № 1769 складено акт розгляду розподілу часток грошового забезпечення, що виплачуються членам сім'ї зниклого безвісти солдата ОСОБА_5 .
Згідно Акту Військової частини НОМЕР_2 від 02.06.2025 грошове забезпечення зниклого безвісти солдата ОСОБА_5 розподілено між ОСОБА_1 (дружина 1/4 частки), ОСОБА_2 (син 1/4 частки), ОСОБА_3 (дочка 1/4 частки), ОСОБА_4 (матір'ю 1/4 частки).
22.09.2025 представник позивача звернулася до відповідача із адвокатським запитом у якому просила, зокрема здійснити перерозподіл грошового забезпечення зниклого безвісти солдата ОСОБА_5 на користь дружини ОСОБА_1 та дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у зв'язку із належністю матері зниклого безвісти солдата ОСОБА_5 - ОСОБА_4 громадянства Російської Федерації.
Листом відповідача від 04.10.2025 № 1645/1/12517 представнику позивача відмовлено у перерозподілі грошового забезпечення зниклого безвісти солдата ОСОБА_5 .
Вважаючи дії відповідача щодо включення ОСОБА_4 , в розподіл 50 % грошового забезпечення зниклого безвісти солдата ОСОБА_5 протиправними, позивач звернулася до суду із цим позовом.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд зазначає наступне.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» віл 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон №2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
За ч. 6 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігається виплата грошового забезпечення.
Військовослужбовець має право скласти у письмовій довільній формі особисте розпорядження на випадок захоплення його в полон або заручником, інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти про виплату належного йому грошового забезпечення особі (особам) за його вибором, визначивши розмір частки таких осіб у відсотках (далі - особисте розпорядження на випадок полону).
Порядок підтвердження справжності підпису військовослужбовця на особистому розпорядженні на випадок полону, оформлення та зберігання такого розпорядження та його скасування здійснюються у порядку, передбаченому пунктом 4 статті 16 цього Закону.
У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону грошове забезпечення виплачується дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовця аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови що ці права не були поновлені). Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 50 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.
У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзаці четвертому цього пункту, грошове забезпечення виплачується повнолітнім дітям, рідним братам (сестрам), законним представником яких є військовослужбовець. Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 20 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.
Виплата грошового забезпечення особі (особам), визначеній (визначеним) в особистому розпорядженні на випадок полону, та особам, передбаченим цим пунктом, здійснюється до повного з'ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців у нейтральних державах або зникнення безвісти, їх звільнення з полону або визнання судом безвісно відсутніми чи оголошення судом померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини.
Грошове забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, підлягає індексації відповідно до закону. Порядок та умови перерахунку розміру грошового забезпечення таких військовослужбовців встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзацах четвертому - п'ятому цього пункту, належні та не виплачені військовослужбовцям, захопленим у полон або заручниками, а також інтернованим у нейтральних державах або зниклим безвісти, суми грошового забезпечення після оголошення їх судом померлими включаються до складу спадщини.
Дія цього пункту не поширюється на військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (місця служби) або дезертирували зі Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.
За військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігаються передбачені законом інші види забезпечення.
Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 № 884 (далі - Порядок № 884).
Згідно п. 2 Порядку № 884 за військовослужбовцями зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (далі - грошове забезпечення) з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення.
Відповідно до п. 3 Порядку № 884 виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, визначеним особам за їх заявою на ім'я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації).
Згідно п. 6 Порядку №884 виплата грошового забезпечення здійснюється:
особам, визначеним в особистому розпорядженні на випадок полону, відповідно до зазначеного розміру частки у відсотках після здійснення встановлених законом відрахувань. У разі відсутності в особистому розпорядженні на випадок полону стовідсоткового розподілу грошового забезпечення нерозподілена частка грошового забезпечення зберігається за військовослужбовцями;
у разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону - рівними частками в загальній сумі 50 відсотків грошового забезпечення (після здійснення встановлених законом відрахувань) - дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовців аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови, що ці права не були поновлені);
у разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзаці третьому цього пункту, - рівними частками, в загальній сумі 20 відсотків грошового забезпечення (після здійснення встановлених законом відрахувань), - повнолітнім дітям, рідним братам (сестрам), законними представниками яких є військовослужбовці.
Пунктом 7 Порядку № 884 встановлено, що виплата грошового забезпечення не здійснюється у разі:
добровільної здачі в полон, самовільного залишення військової частини (установи, організації), місця служби або дезертирства військовослужбовців;
наявності (набуття) у визначних осіб громадянства Російської Федерації чи Республіки Білорусь, або у разі постійного проживання на території таких країн, або засудження за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.
Застосовуючи вищевикладені положення до обставин справи суд зазначає наступне.
Особливістю цієї справи є те, що позивачу, її дітям та матері зниклого безвісти сина призначено виплату грошового забезпечення зниклого безвісти солдата ОСОБА_5 , однак позивач не погоджується з часткою такого забезпечення. Позивач вказує, що одна з чвертей грошового забезпечення її чоловіка безпідставно нараховується на користь матері зниклого безвісти солдата ОСОБА_5 , адже остання на її думку є громадянкою Російської Федерації.
Суд зазначає, що Порядок № 884 затверджено на виконання «абзацу восьмого пункту 6 статті 9 Закону № 2011-ХІІ», положення такого підзаконного нормативно-правового акту не можуть суперечити нормам самого закону (ст. 19 Закону України «Про правотворчу діяльність»).
Абзац 4 ч. 6 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ встановлює правило поведінки, за змістом якого половина грошового забезпечення позивача порівну ділиться: «дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовця аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови що ці права не були поновлені)».
Суд особливо звертає увагу на п. 1 Порядку №884 в якому прямо вказано, що він:
«визначає механізм виплати грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил … зниклих безвісти … особам, зазначеним в абзацах четвертому і п'ятому пункту 6 статті 9 Закону № 2011-XII».
Тобто, Порядок № 884 є підзаконним нормативно-правовим актом, який лише визначає механізм реалізації положень Закону України № 2011-ХІІ і не може встановлювати правил, що звужують чи змінюють зміст прав, гарантованих законом.
Абзац 4 ч. 6 ст. 9 Закон № 2011-ХІІ прямо передбачає, що 50 відсотків грошового забезпечення військовослужбовця у разі його полону або зникнення безвісти розподіляється порівну між: дружиною (чоловіком), законними представниками малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітьми з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку), батьками військовослужбовця, за винятком: осіб, які отримують від військовослужбовця аліменти, батьків, позбавлених батьківських прав (якщо їх не поновлено).
При цьому Закон № 2011-ХІІ не містить застереження щодо громадянства батьків як підстави для невиплати.
Разом з тим пункт 7 Порядку № 884 передбачає додаткову підставу для невиплати - зокрема, у разі наявності (набуття) у визначених осіб громадянства Російської Федерації чи Республіки Білорусь чи постійного проживання на території таких держав.
Суд, застосовуючи принцип верховенства права та ієрархії нормативно-правових актів (ст. 19 Закон України «Про правотворчу діяльність»), виходить з того, що:
підзаконний акт не може змінювати коло осіб, визначених законом;
якщо норма підзаконного акта суперечить закону або звужує обсяг прав, застосуванню підлягає норма закону.
Вказане має значення в тому аспекті, що Порядок № 884 не може визначати коло осіб, які мають право на виплату. Сам порядок у п. 1 обмежує предмет свого нормативно-правового врегулювання.
Згідно ч. 3 ст. 66 Закону України «Про правотворчу діяльність» у разі виявлення колізії між нормативно-правовими актами різної юридичної сили пріоритет у застосуванні мають норми, що містяться у нормативно-правовому акті вищої юридичної сили.
Отже, яким би чином Порядок №884 не визначав коло осіб, які мають право на отримання виплат, якщо таке коло не узгоджується з нормами абз. 4 ч. 6 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ, то застосуванню підлягає норма закону.
Як наслідок, доводи позивача про те, що матір зниклого безвісти солдата ОСОБА_5 - ОСОБА_4 як громадянка Російської Федерації не має включатися до кола осіб, на користь яких розподіляється частина грошового забезпечення військовослужбовця, суперечать положенням абз. 4 ч. 6 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ.
Суд зазначає, що узгодженість нормативно-правових актів є складовою принципу верховенства права. Водночас, неузгодженість не може призводити до порушення основних засад верховенства права, зокрема таких його елементів, як правова визначеність, передбачуваність правозастосування, недопустимість звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, а також дотримання ієрархії нормативно-правових актів.
Таким чином, доводи позивача є необґрунтованими в юридичному аспекті та не спростовують правомірності визначення складу осіб, між якими здійснюється розподіл грошового забезпечення відповідно до вимог закону.
Щодо наданої позивачем фотокопії паспорта Російської Федерації ОСОБА_4 - матері безвісти солдата ОСОБА_5 , суд зазначає наступне.
Ані Закон № 2011-ХІІ, ані Порядок № 884 не визначають спосіб підтвердження наявності в особи громадянства Російської Федерації.
Як наслідок, відповідач в цих умовах має діяти згідно вимог ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано (п. 2); обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) (п. 3); добросовісно (п. 5); розсудливо (п. 6); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) (п. 8).
Зазначені критерії хоч і адресовані суду, одночасно є й вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення та вчиняє дії.
Таким чином, належить перевірити, чи була оцінка відповідача поданим позивачем доказам щодо громадянства матері військовослужбовця такою, що відповідає вищевказаним положенням.
Суд констатує таку відповідність виходячи з наступного.
Передусім слід зазначити, що в матеріалах справи наявна лише фотокопія паспорта Російської Федерації ОСОБА_4 , що в спірних правовідносинах не є належним доказом для встановлення обставини такого рівня значущості з огляду на таке.
Суд зазначає, що відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами.
Разом з тим, за змістом ст. 73 КАС України доказ є належним, якщо він містить інформацію щодо предмета доказування.
Подана до суду фотокопія паспорта Російської Федерації сама по собі не дає можливості достовірно встановити: дійсність документа; факт його видачі уповноваженим органом.
Відповідно до статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
У матеріалах справи відсутні відомості про походження фотокопії паспорту; за яких обставин отримано відповідну копію; від кого саме вона була отримана; чи перебував оригінал документа у її розпорядженні; чи здійснювалося копіювання з оригіналу документа або витребувався у встановленому процесуальному порядку.
При цьому позивач сама зазначає в позові, що оригінал паспорта Російської Федерації відсутній.
Згідно зі ст. 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Фотокопія паспорта без надання оригіналу, належним чином засвідченої копії або офіційної інформації компетентного органу не забезпечує можливості перевірки її автентичності та достовірності, а тому не може вважатися достатнім і переконливим доказом обставини такого рівня значущості.
Крім того, відповідно до ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
У даному випадку фотокопія паспорта є єдиним доказом, на який посилається позивач на підтвердження наявності у ОСОБА_4 громадянства Російської Федерації, при цьому позивач прямо зазначає, що оригінал документа відсутній. Інших належних і допустимих доказів (офіційних відповідей компетентних органів, витягів з реєстрів, підтвердження чинності громадянства тощо) матеріали справи не містять.
Відсутність таких даних позбавляє суд можливості перевірити джерело доказу та спосіб його отримання, що має істотне значення для оцінки його допустимості та достовірності відповідно до ст. 74-76 КАС України.
Невстановленість походження фотокопії документа створює обґрунтовані сумніви щодо: його автентичності; повноти відображеної інформації; можливості внесення змін або монтажу зображення; відповідності даних дійсному документу.
При цьому суд зазначає, що ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 23.12.2025 було задоволено клопотання позивача про витребування доказів. Витребувано у Державної міграційної служби України інформацію про наявність чи відсутність у ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: Донецька обл., с-ще Курахівка) громадянства України та/або громадянства Російської Федерації та відомостей про виданий паспорт громадянки України та/або громадянки Російської Федерації (серія, номер, дата видачі, орган що видав). Витребувано у Державної прикордонної служби України інформацію про перетин державного кордону ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: Донецька обл., с-ще Курахівка) у період з 22.02.2022 по теперішній час за документами громадянки України та/або громадянки Російської Федерації.
Також, ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 31.12.2025 витребувано у Державної прикордонної служби України інформацію про перетин державного кордону - англійською: ОСОБА_7 або російською - ОСОБА_4 у період з 22.02.2022 по теперішній час за документами громадянки Російської Федерації.
30.12.2025 на виконання ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 23.12.2025 Державною прикордонною службо України надано лист Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 30.12.2025 вих. № 19.5.2/101448-25 у якому зазначено, що відомостей щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України громадянкою України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період з 22.02.2022 по 30.12.2025 в Базі даних не виявлено.
31.12.2025 на виконання ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 23.12.2025 Державною міграційною службою України надано лист від 30.12.2025 № 6.5-18819/6-25 в якому зазначено, що громадянці України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлено паспорт громадянина України серії НОМЕР_6 , виданий 15.09.2004 Селидівським МВ УМВС України в Донецькій області. Також повідомлено, що виявлення та облік громадян України, які набули громадянство іноземних держав, не належить до установлених статтею 24 Закону України «Про громадянство України» повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства.
02.01.2026 на виконання ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 31.12.2025 Державною прикордонною службо України надано лист Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 02.01.2026 № 19.5.1/191-26 у якому зазначено, що відомостей щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України громадянином Російської Федерації ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період з 22.02.2022 по 02.01.2026 в Базі даних не виявлено.
Отже, вжиті судом заходи щодо витребування доказів не підтвердили наявності у ОСОБА_4 громадянства Російської Федерації.
При цьому із наданої Державною міграційною службою України інформації вбачається, що ОСОБА_4 оформлено паспорт громадянина України серії НОМЕР_6 , виданий 15.09.2004 Селидівським МВ УМВС України в Донецькій області.
Отже, ОСОБА_4 є громадянином України.
Листи Державної прикордонної служби України також не містять відомостей про перетин державного кордону України ОСОБА_4 як громадянкою Російської Федерації або з використанням документів громадянки Російської Федерації у період з 22.02.2022 по 02.01.2026.
Таким чином:
офіційні державні органи не підтвердили факту набуття ОСОБА_4 громадянства Російської Федерації;
відсутні дані про використання нею паспорта громадянки Російської Федерації;
матеріали справи не містять жодного належного та допустимого доказу, який би об'єктивно підтверджував відповідну обставину.
Згідно з Законом України від 01.12.2022 № 2783-IX «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» було зупинено у відносинах з Російською Федерацією дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року, яка з 29.12.2023 остаточно втратила чинність для України.
Враховуючи викладене, наразі відсутній механізм отримання будь-яких додаткових документів від Російської Федерації, що можуть підтвердити/спростувати факт набуття ОСОБА_4 громадянства Російської Федерації.
Таким чином, будь-які твердження щодо наявності у ОСОБА_4 громадянства Російської Федерації не можуть вважатися доведеними, оскільки наявні документи та фактичні обставини не дають належного і допустимого підтвердження такого факту.
Суд зазначає, що не є органом, який має встановити чи є у матері військовослужбовця громадянство Російської Федерації. Натомість суд оцінює чи правомірно відповідач не встановив таку наявність.
За обставин даної справи суд констатує, що відповідач діяв обґрунтовано у відповідності до п. 6 Порядку № 884, оскільки:
неможливість встановлення громадянства ОСОБА_4 з об'єктивних причин (відсутність механізмів отримання документів від Російської Федерації) не залежала від волі відповідача;
відповідач керувався належними, достовірними і наявними на момент прийняття рішення даними, отриманими від державних органів України;
застосування п. 6 Порядку № 884 здійснено відповідно до закону та у межах компетенції, а також з дотриманням принципу збереження грошового забезпечення для визначених законом осіб, передбаченого абз. 4 ч. 6 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ.
Отже, дії відповідача у відсутності підтверджених даних про громадянство матері військовослужбовця не можна вважати неправомірними або такими, що порушують права позивача, оскільки вони здійснені на підставі наявних доказів і відповідно до встановленого законом механізму.
Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що відповідач діяв, спираючись на наявні відомості про матір військовослужбовця, та здійснював виплату грошового забезпечення відповідно до законодавства, спрямовуючи на її користь частку, що фактично становить одну четверту.
Відповідно до статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Розподіл судового збору не здійснюється у зв'язку із відмовою у задоволенні позову.
Керуючись ст. 2, 77, 78, 94, 139, 241-246, 257-258, 262 КАС України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_1 , як законного представника ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_4 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Розподіл судових витрат судом не здійснюється.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя О.С. Духневич