Україна
Донецький окружний адміністративний суд
23 лютого 2026 року Справа№200/9899/25
приміщення суду за адресою 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Незалежності, 1.
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зеленова А.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427), третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду в Донецькій області (84122, Донецька обл., м. Слов'янськ, вул. Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Донецького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, у якому позивач просить суд:
- рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 24.11.2025 №047050031310 про відмову у призначені ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визнати неправомірним та скасувати;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву про призначення пенсії від 26.03.2025 із зарахуванням до страхового стажу періоду роботи з 01.01.2004 по 31.12.2004 та періоду з 01.04.2005 по 13.06.2005 у кількості 02 місяці 13 днів.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком. Однак рішенням ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 03.04.2025 №047050031310 було відмовлено у призначені пенсії. Вказане рішення позивачем було оскаржено в судовому порядку. На виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04.08.2025 по справі 200/3551/25, яке набуло законної сили 30.10.2025, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області повторно розглянуто заяву про призначення пенсії від 26.03.2025 та винесено рішення від 24.11.2025 №047050031310 про відмову у призначені пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яке мотивоване відсутністю необхідного страхового стажу. Також відповідачем не зараховано до страхового стажу період роботи з 01.01.2004 по 31.12.2004 у зв'язку із несплатою страхових внесків підприємством до Пенсійного фонду та не зараховано в повному обсязі страховий стаж за період роботи з 01.04.2005 по 13.06.2005 а саме зараховано лише 12 днів замість 2 місяці 13 днів. Вважає, що оскільки обов'язок щодо сплати страхових внесків законом покладено на роботодавця, тому наявність заборгованості по їх сплаті не може слугувати підставою, що обмежує реалізацію працівником права на призначення пенсії та зарахування цього стажу. Також зазначає, що відповідно до даних що містяться в системі персоніфікованого обліку за період з 01.04.2005 по 13.06.2005 позивачем сплачувалися внески відповідно до чинного законодавства та це відображено в Індивідуальних відомостях про застраховану особу.
На підставі вищевикладеного просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області позов не визнало та у його задоволенні просило відмовити повністю, у наданому суду відзиві на позовну заяву зазначило, що згідно з документами, доданих до заяви про призначення пенсії, страховий стаж позивача становить 30 років 09 місяців 28 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком згідно з статтею 26 Закону № 1058. Відповідно до даних системи персоніфікованого обліку (форма ОК-5) в індивідуальних відомостях про застраховану особу ОСОБА_1 за періоди роботи з 01.01.2004 по 31.12.2004 відсутні відомості про сплату страхових внесків. Період з 01.04.2005 по 13.06.2005 враховано до страхового стажу пропорційно сплаченим страховим внескам, тобто з 01.04.2005 по 13.06.2005. З огляду на вищевикладене, головним управлінням прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії.
Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області надало до суду пояснення по справі, в яких вказало, що за результатом повторного розгляду заяви від 26.03.2025 на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04.08.2025 по справі № 200/3551/25 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області прийнято рішення № 047050031310 від 24.11.2025 про відмову в призначенні пенсії за віком через відсутність необхідного страхового стажу 32 років. Період з 01.01.2004 по 31.12.2004 не зараховано до страхового стажу через відсутність сплачених внесків та частково інформації про нараховану заробітну плату по підприємству ЄРДПОУ 00191862 Відкрите акціонерне товариство Костянтинівській вогнетривкий завод “Красний октябрь», оскільки починаючи з 01.01.2004 стаж рахується відповідно сплачених внесків за нормами статті 24 Закону № 1058; період з 01.04.2005 по 13.06.2005 враховано до страхового стажу відповідно до сплачених внесків (за весь період з 01.04.2005 по 13.06.2005 враховано 12 днів), за нормами статті 24 Закону № 1058, оскільки внески не за повний місяць, а за 4 дні в кожному місяці, підприємець ЄРДПОУ 2381105327 Новікова. З урахуванням викладеного вважає, що оскільки Головним управлінням не допущені порушення при здійсненні владних повноважень відносно позивача, то підстави для задоволення позовних вимог позивача відсутні.
Ухвалою суду від 22.12.2025 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою суду від 19.02.2026 залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлені такі фактичні обставини.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України згідно з паспортом серії НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, зареєстроване місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26; код ЄДРПОУ 21910427, є суб'єктом владних повноважень та належним відповідачем у справі.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, зареєстроване місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд. 3; код ЄДРПОУ 13486010.
26.03.2025 позивач звернулась до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком.
На момент звернення позивача до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком їй виповнилось 60 років.
Заява була розглянута за принципом екстериторіальності спеціалістами Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №047050031310 від 03.04.2025 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до п. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Вказане рішення оскаржувалось в судовому порядку.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 04.08.2025 у справі № 200/3551/25, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 28.10.2025, адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 03.04.2025 №047050031310 про відмову у призначені позивачу пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 26.03.2025 із зарахуванням до страхового стажу періоду роботи з 19.09.1984 по 01.09.1992 та періодів знаходження на обліку в Центрі зайнятості з 21.06.1995 по 30.10.1995 та з 13.05.1998 по 07.05.1999.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп.
За результатом повторного розгляду заяви від 26.03.2025 на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04.08.2025 по справі № 200/3551/25 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області прийнято рішення № 047050031310 від 24.11.2025 про відмову в призначенні пенсії за віком через відсутність необхідного страхового стажу 32 років.
Вважаючи протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову у призначенні пенсії № 047050031310 від 24.11.2025, позивач звернулась до суду із цим позовом.
Вирішуючи спір по суті позовних вимог суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-ХІІ) та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV).
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону № 1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та за наявності страхового стажу з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.
Частиною першою ст. 24 Закону № 1058-IV встановлено, що страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Статтею ст. 62 Закону №1788-ХІІ 1788-ХІІ) передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Отже, законодавством встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями про період роботи, що можуть міститися в інших документах.
Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (в редакції, чинній станом на час прийняття спірного рішення) (далі - Порядок № 637), також встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка (п. 1).
Відповідно до п. 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Пунктом 20 Порядку № 637 визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
Таким чином, відповідно до діючого законодавства основним та достатнім документом (за наявності відповідних записів в ній), що підтверджує стаж роботи, за період є трудова книжка; а у випадку, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
В рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 047050031310 від 24.11.2025 не зазначено періодів, які не враховані до страхового стажу позивача.
Проте, як вбачається з довідки форми РС-право період роботи позивача з 01.01.2004 по 31.12.2004 не зараховано до страхового стажу.
За змістом пояснень третьої особи вказаний період не зараховано до страхового стажу позивача через відсутність сплачених внесків та частково інформації про нараховану заробітну плату по підприємству ЄРДПОУ 00191862 Відкрите акціонерне товариство Костянтинівській вогнетривкий завод “Красний октябрь».
Щодо зарахування до страхового стажу періоду роботи позивача з 01.01.2004 по 31.12.2004 суд зазначає наступне.
Відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_3 позивач з 21.01.2000 по 31.12.2004 працювала комірником складу в Костянтинівському вогнетривкому заводі “Красний октябрь» (записи №№19-21).
Записи трудової книжки позивача виконані без перекреслень, виправлень, чітким прописом, у чіткій послідовності та відповідності дати, номеру запису з посиланням на відповідний наказ, на підставі якого внесено відповідний запис, і завірені печаткою роботодавця, тобто, здійснені відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58.
Отже наведений період роботи позивача з 01.01.2004 по 31.12.2004 підлягає зарахуванню до страхового стажу.
Статтею 24 Закону № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.
Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності) та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.
Час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
У разі якщо за період з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2016 року в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні відомості, необхідні для обчислення страхового стажу військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), поліцейським, особам рядового і начальницького складу відповідно до цього Закону, страховий стаж обчислюється на підставі довідки про проходження військової служби та про сплачені суми страхових внесків.
Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
У разі якщо зазначену доплату не було здійснено, до страхового стажу зараховується період, визначений за кожний місяць сплати страхових внесків за формулою: ТП = Св : В, де: ТП - тривалість періоду, що зараховується до страхового стажу та визначається в місяцях; Св - сума фактично сплачених страхових внесків за відповідний місяць з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати; В - мінімальний страховий внесок за відповідний місяць.
Періоди роботи після призначення пенсії зараховуються до страхового стажу на загальних підставах.
Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно з ч. 6 ст. 20 Закону № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 6 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Аналіз наведених приписів законодавства свідчить про те, що обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника, та вказані внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника таких внесків.
Внаслідок невиконання роботодавцем позивача обов'язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за окремі періоди роботи на вказаному підприємстві.
Позивач не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на включення вказаних періодів роботи до страхового стажу за порушення, вчинене страхувальником, оскільки згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник.
Наведене відповідає правовим висновкам Верховного Суду, які наведені в постанові від 27.03.2018 у справі № 208/6680/16-а (2а/208/245/16).
Оскільки під час розгляду заяви позивача про призначення пенсії відповідачем не був врахований спірний період роботи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог у цій частині.
Щодо зарахування в повному обсязі до страхового стажу періоди зайняття підприємницькою діяльністю з 01.04.2005 по 13.06.2005, то суд зазначає наступне.
За змістом пояснень третьої особи період з 01.04.2005 по 13.06.2005 враховано до страхового стажу відповідно до сплачених внесків (за весь період з 01.04.2005 по 13.06.2005 враховано 12 днів), за нормами статті 24 Закону № 1058, оскільки внески не за повний місяць, а за 4 дні в кожному місяці, підприємець ЄРДПОУ 2381105327 Новікова.
Частинами 1, 2 ст. 21 Закону №1058-ІV передбачено, що персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування. Для формування інформаційної бази системи персоніфікованого обліку використовуються відомості, що надходять від: державних реєстраторів юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; роботодавців; застрахованих осіб; фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування; центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, виконавчих органів сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад та уповноважених суб'єктів для обліку даних Єдиного державною демографічного реєстру; податкових органів, територіальних органів Пенсійного фонду за результатами перевірок платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або в порядку міжвідомчого обміну інформацією; державної служби зайнятості; інших підприємств, установ, організацій та військових частин; компаній з управління активами; зберігачів; інших джерел, передбачених законодавством.
На кожну застраховану особу відкривається персональна електронна облікова картка, якій присвоюється унікальний номер електронної облікової картки. Унікальний номер електронної облікової картки формується автоматично шляхом додавання одиниці до останнього наявного унікального номера електронної облікової картки. Порядок та строки впровадження унікальних номерів електронних облікових карток застрахованих осіб, порядок ведення персональних електронних облікових карток визначаються Пенсійним фондом.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 22 Закону №1058-ІV визначено, що відомості, які містяться в системі персоніфікованого обліку, використовуються виконавчими органами Пенсійного фонду для: підтвердження участі застрахованої особи в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; обчислення страхових внесків; визначення права застрахованої особи або членів її сім'ї на отримання пенсійних виплат згідно з цим Законом; визначення розміру, перерахунку та індексації пенсійних виплат, передбачених цим Законом; надання застрахованій особі на її вимогу або у випадках, передбачених цим Законом та Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування; надання страховим організаціям, що здійснюють страхування довічних пенсій; надання аудитору, який відповідно до цього Закону здійснює аудит Накопичувального фонду; обміну інформацією з централізованим банком даних з проблем інвалідності.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону №1058-IV).
Аналіз вказаних вище нормативно-правових норм дає підстави для висновку про те, що сам по собі статус підприємця та перебування на відповідній системі оподаткування не означає фактичне провадження підприємницької діяльності особою та автоматичну сплату страхових внесків.
До стажу зараховується лише той період (строк), за який особа сплатила страхові внески. При цьому, страховий стаж обчислюється в місяцях. З дня набрання чинності Законом №1058-IV, а саме з 01.01.2014, повний місяць роботи зараховується в повному обсязі за умови, якщо сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не меншою за мінімально встановлений розмір. Якщо сума сплачених внесків є меншою, то лише за умови здійснення доплати до мінімального розміру цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць.
Разом з тим, 11.10.2017 набрав чинності Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій від 03.10.2017 №2148-VIII, яким розділі XV Прикінцеві положення Закону №1058-IV доповнено пунктом 3-1 в наступній редакції: До страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються в періоди: ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку:
- з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності;
- з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
Відтак, з 01.07.2000 по 31.12.2017 періоди перебування на єдиному/фіксованому податках зараховується в повному обсязі до страхового стажу особи, яка здійснювала підприємницьку діяльність із застосуванням спрощеної системи оподаткування, незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
Відповідно до абзацу 2 та 3 пункту 4 Порядку №637 періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності зараховуються до стажу роботи за умови підтвердження документами про сплату страхових внесків (платіжними дорученнями, квитанціями установ банків, документами, що підтверджують поштовий переказ, інформацією Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (за наявності), а періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, фіксованого податку, спеціального торгового патенту підтверджуються свідоцтвом про сплату єдиного податку; спеціальним торговим патентом; документами про сплату єдиного податку, фіксованого податку, придбання спеціального торгового патенту (за наявності платіжних доручень, квитанцій установ банків, документів, що підтверджують поштовий переказ).
Періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності можуть підтверджуватися даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1), для підтвердження страхового стажу до 01.01.2004 подаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі Порядок №637), а за період роботи починаючи з 01.01.2004 - за даними Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
За змістом абзацу 4 підпункту 2 пункту 2.1 Розділу ІІ Порядку 22-1 період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу. Для підтвердження періоду здійснення підприємницької діяльності до 01.01.2004 можуть прийматись інші документи про сплату страхових внесків. Періоди підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01.01.2004, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, можуть зараховуватись до страхового стажу також на підставі свідоцтва про сплату єдиного податку або спеціального торгового патента, або патента про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування.
Таким чином, належними доказами, якими фізична особа-підприємець може підтвердити свій стаж можуть бути документи про сплату страхових внесків, а саме: до 01.07.2000 - довідка Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків, після 01.07.2000 (для загальної системи оподаткування) та після 01.01.2004 (для спрощеної системи оподаткування) - довідка із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.
Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 26.10.2018 у справі №643/20104/15-а.
Отже, до страхового стажу включаються період здійснення особою підприємницької діяльності за умови підтвердження сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
При цьому до страхового стажу зараховуються періоди здійснення підприємницької діяльності:
до 01.05.1993 - час роботи осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, зараховується до трудового стажу за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків;
з 01.01.1998 по 31.12.2003 - періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців при підтвердженні цього статусу довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності та застосування спрощеної системи оподаткування чи сплати фіксованого податку, також на підставі свідоцтва про сплату єдиного податку або спеціального торгового патента, або патента про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування;
з 01.01.2004 по 31.12.2017 - періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування зараховуються до страхового стажу за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів, що підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку (за формою ОК-5).
У даному випадку спірним є період підприємницької діяльності позивача з 01.04.2005 по 13.06.2005.
Суд зауважує, що довідка за формою ОК-5 - це сформовані індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб, (автоматизованого банку відомостей, створеного для ведення обліку фізичних осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, ведення якого забезпечує Пенсійний фонд України). Довідка за формою ОК-5 формується за будь-який період, починаючи з 2000 року, та містить, зокрема, щомісячні дані щодо суми заробітку та відомості щодо сплати страхових внесків.
З довідки форми РС право вбачається, шо позивачу до страхового стажу зараховано періоди зайняття підприємницькою діяльністю з 01.04.2005 по 13.06.2005 в кількості 12 днів.
З довідки форми ОК-5 наявною в матеріалах справи вбачається, що відповідачем не в повному обсязі зараховано до страхового стажу періоди зайняття підприємницькою діяльністю з 01.04.2005 по 13.06.2005. В наведеній довідці вказано про сплату позивачем внеску.
Отже, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області при вирішенні питання про призначення пенсії безпідставно не зарахувало до страхового стажу позивача періоди зайняття підприємницькою діяльністю з 01.04.2005 по 13.06.2005 у повному обсязі, оскільки такий період має бути врахований незалежно від суми сплачених коштів, що підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку (за формою ОК-5), а отже позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.
Суд наголошує, що реалізовуючи обов'язок держави щодо забезпечення реалізації права особи на соціальний захист, територіальний орган пенсійного фонду, в межах наданих йому повноважень та відповідно до чинного законодавства, повинен сприяти такій особі у реалізації права на призначення їй пенсії, зокрема, шляхом перевірки правильності оформлення заяви, відповідності викладених у ній відомостей, змісту і належності оформлення, а у випадку їх невідповідності - роз'яснити такій особі її права, а також надати строк для усунення виявлених недоліків. Також у випадку виникнення сумнівів щодо достовірності поданих позивачем документів, відповідач наділений правом звернення до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій з метою отримання інформації, необхідної для здійснення їхньої діяльності, а також зобов'язаний письмово повідомляти заявника про надання додаткових документів.
Окрім того, у постанові від 21.02.2020 у справі № 291/99/17 Верховний Суд дійшов висновку, що перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні заробітної плати при призначенні позивачу пенсії.
Аналогічна позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 672/914/16-а та від 11.07.2019 у справі № 127/1849/17.
ГУ ПФУ в Дніпропетровській області маючи низку повноважень, визначених частиною 1 статті 64 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, жодних дій спрямованих на дотримання конституційного права позивача на пенсію не вчинило, поклавши весь тягар відповідальності на позивача.
З підстав зазначеного слід звернути увагу на принцип пропорційності, який вимагає співрозмірного обмеження прав і свобод людини для досягнення публічних цілей - органи влади, зокрема, не можуть покладати на громадян зобов'язання, що перевищують межі необхідності, які випливають із публічного інтересу, для досягнення цілей, які прагнуть досягнути за допомогою застосовуваної міри (або дій владних органів). Вказаний принцип передбачає наявність розумного співвідношення між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар.
Також суд зазначає, що соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.
Вказані вище обставини справи та наведений вище аналіз законодавства спростовують доводи пенсійного органу про правомірність рішення відповідача та про відсутність підстав для зарахування до страхового стажу спірного періоду роботи.
Відтак, суд дійшов висновку про те, що охоронювані законом права, свободи та інтереси позивача порушені протиправним рішенням пенсійного органу, що полягає у неврахуванні спірних періодів роботи до страхового стажу.
Позивач як громадянин України наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що відповідач протиправно зарахував позивачу до страхового стажу не в повному обсязі період зайняття підприємницькою діяльністю з 01.04.2005 по 13.06.2005.
За таких обставин суд дійшов висновку про визнання протиправним та скасування рішення відповідача № 047050031310 від 24.11.2025.
Для захисту прав позивача необхідно задовольнити і похідні позовні вимоги та зобов'язати ГУ ПФУ в Дніпропетровській області зарахувати позивачу до страхового стажу періоди здійснення підприємницької діяльності в повному обсязі період з 01.04.2005 по 13.06.2005.
Решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовують.
Частинами першою, другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходить з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень підлягає вся сплаченого судового збору в розмірі 968,96 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 12, 72-77, 94, 132, 139, 192-193, 242-246, 255-258, 262, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427), третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду в Донецькій області (84122, Донецька обл., м. Слов'янськ, вул. Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 24.11.2025 №047050031310 про відмову у призначені пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 26.03.2025 із зарахуванням до страхового стажу періоду роботи з 01.01.2004 по 31.12.2004 та періоду з 01.04.2005 по 13.06.2005 у повному обсязі.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя А.С. Зеленов