Україна
Донецький окружний адміністративний суд
20 лютого 2026 року Справа №200/5848/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Чекменьова Г.А., розглянувши в письмовому провадженні заяву про роз'яснення судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2025 року в адміністративній справі № 200/5848/25 задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , а саме:
визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) в періоди з 29 жовтня 2022 року по 03 грудня 2022 року грошового забезпечення, розрахованого шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704;
зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) здійснити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) перерахунок грошового забезпечення за період з 29 жовтня 2022 року по 03 грудня 2022 року, розрахованого шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 з урахуванням раніше виплачених сум та одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб.
Від представника позивача надійшла заява про роз'яснення судового рішення в частині, що стосується задоволення частини позовних вимог, оскільки, на думку представника позивача, рішення суду є незрозумілим в частині, що стосується інформації щодо задоволення перерахунку виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та премії визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 р., на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.
Розглянувши подану заяву, суд зазначає, що позов у справі № 200/5848/25 містить вимоги, сформульовані таким чином:
«Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 в періоди з 29 жовтня 2022 року по 03 грудня 2022 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 р., на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення за період з 29 жовтня 2022 року по 03 грудня 2022 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 р., на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44».
Вирішуючи справу, судом враховано, що за приписами частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини четвертої статті 242 КАС України судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
З встановлених у справі обставин випливає, що зміст (предмет) спору у справі полягає виключно у застосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704, яким врегульовано, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Всі інші умови, викладені у формулюванні позовних вимог, носять похідний характер, оскільки залежать від розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців.
Відповідно, такі умови не складають безпосереднього предмету спору, оскільки з обставин справи не встановлено, що за умови правильного визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями, права позивача будуть порушені в частині додаткових видів грошового забезпечення або утримання (компенсації) податку.
Частинами 2 та 3 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII встановлено, що до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення та індексація грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
За наведених обставин суд вважає безпідставним та юридично некоректним викладення в резолютивній частині рішення довільного та невичерпного переліку додаткових видів (складових) грошового забезпечення військовослужбовця, виплата яких врегульована законом і стосовно яких відсутній спір між сторонами.
Застосована в позовній заяві складна мовна конструкція унеможливлює виокремлення безпосереднього предмету адміністративного позову від похідних вимог, які не складають предмету спору. Таке формулювання спроможне ускладнити розуміння та виконання судового рішення, отже не повинно бути формально включено до резолютивної частини рішення.
Судовому захисту підлягають фактично порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно можуть бути порушені у майбутньому.
Тобто, до моменту здійснення перерахунку суми грошового забезпечення суд не може ґрунтувати свої висновки на припущеннях про неналежний спосіб виконання судового рішення у майбутньому в похідній частині вимог щодо додаткових видів грошового забезпечення за відсутності доказів порушень в цій частині станом на час розгляду справи, та превентивно застосовувати відповідну регламентацію у судовому рішенні.
Тому суд не вбачає підстав для підміни повноважень відповідача, зокрема, шляхом зайвої деталізації у судовому рішенні всіх без винятку умов, способів та порядку виконання судового рішення, іншого дублювання функцій та регламентації судовим рішенням всіх обов'язків відповідача у спірних відносинах.
Водночас, відсутність зазначення у резолютивній частині судового рішення певної довільно включеної стороною позивача умови не може тлумачитись як відмова у задоволенні частини позовних вимог.
Відповідно до приписів статті 254 КАС України за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз'яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали.
Подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.
Вирішуючи питання роз'яснення судового рішення, суд зазначає, що таке роз'яснення може бути зумовлено його нечіткістю за змістом, коли воно є неясним та незрозумілим, як для осіб, стосовно яких воно ухвалене, так і для тих, що будуть здійснювати його виконання. Тобто, це стосується випадків, коли судом недотримані вимоги ясності, визначеності рішення. Невизначеність судового рішення означає, що таке рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час його виконання.
Оскільки судом позовні вимоги задоволені у повному обсязі, а судове рішення ґрунтується на нормативному регулюванні спірних відносин, є чітким та зрозумілим, підстави для роз'яснення судового рішення відсутні.
Керуючись статтями 248, 254, 256, 294 КАС України, суд
У задоволенні заяви представника позивача адвоката Єрьоміної В.А. про роз'яснення судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення до Першого апеляційного адміністративного суду.
Текст ухвали виготовлений та підписаний в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя Г.А. Чекменьов