23 лютого 2026 рокуСправа №160/31791/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Рищенко А. Ю.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,-
05.11.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому позивач просить суд:
- Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягала у не розгляді заяви ОСОБА_1 від 19.09.2025 року щодо виключення його з військового обліку та неприйняття відповідного рішення за результатами її розгляду.
- Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.09.2025 року щодо виключення його з військового обліку та внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомості про виключення з військового обліку військовозобов'язаних ОСОБА_1 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 є особою обвинуваченою у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого п.п.1,6,12,13, ч. 2 ст.115 КК України. 19.09.2025 року позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про виключення його з військового обліку. Проте відповідачем не розглянуто таку заяву та не винесено рішення стосовно виключення ОСОБА_1 з військового обліку. Вважаючи таку бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 протиправною, позивач звернуся до суду з даним позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.11.2025 відкрито провадження у справі №160/31791/25 та призначено розгляд останньої за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Разом з тим, ухвалою було надано строк відповідачу для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
21.11.2025 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він заперечував проти вимог викладений у позові, вважаючи їх необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. В обґрунтування зазначено, що відповідачем, в визначені чинним законодавством терміни було розглянуто надану позивачем заяву від 19.09.2025 року та надано відповідь 07.10.2025 року №вобр/6874. Крім того позивач відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» весь час перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 та має статус військовозобов'язаного. В розпорядженні ІНФОРМАЦІЯ_3 не має вироків суду відносно позивача щодо засудження останнього за тяжкі та особливо тяжкі злочини. Тому, на день виникнення спірних правовідносин у відповідача відсутні підстави для прийняття рішення щодо виключення з військового обліку та внесення даних про виключення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, суд встановив таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 , придатний до військової служби, звання солдат.
19.09.2025 року позивач звернувся з заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 про виключення мене його з числа осіб, котрі підлягають мобілізації (виключення з військового обліку), закриття справи про притягнення мене до адміністративної відповідальності та про зняття мене з розшуку в застосунку «Резерв+», реєстрі «Оберіг» та інформаційній системі МВС «Армор», посилаючись на Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560, та на відповідь начальника мобілізаційного управління - заступника начальника Головного управління персоналу Генерального штабу Збройних Сил України від 04.04.2025 року.
Вказану заяву було направлено 19.09.2025 року засобами поштового зв'язку на адресу відповідача, відповідно до опису вкладення до цінного листа.
Судом встановлено, що листом від 07.10.2025 року №ВОБр/6874 ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомив позивача, що його заява від 19.09.2025 року була взята до відома та опрацьована. Також позивача проінформовано, що відповідно до Закону № 3633-IX від 11.04.2024 року мобілізації підлягають всі колишні засуджені, чия судимість погашена або знята, окрім осіб, засуджених за злочини проти національної безпеки.
Не погодившись з рішенням відповідача від 07.10.2025 року, вважаючи, що така відповідь відповідача не є рішенням про задоволення або про відмову у задоволенні заяви позивача, позивач звернувся до суду з вимогами про визнання протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягала у не розгляді заяви ОСОБА_1 від 19.09.2025 року..
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
Згідно ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України від 02.10.1992 №2657-XII «Про інформацію» (далі - Закон №2657-XII) кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.
Зі змісту позовних вимог, заявлених ОСОБА_2 у цій справі, видно, що позивач не погоджується з бездіяльністю відповідачів, що виразилася у нерозгляді в порядку норм Закону №2939-VI поданих ним до управління та відділу поліції запитів про інформацію.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, та до інформації, що становить суспільний інтерес, визначено, головним чином, Законом України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 №2939-VI (далі - Закон №2939-VI).
Метою цього Закону є надання запитувачам доступу до відкритої, конкретної інформації, інтерес до якої з боку запитувача є легітимним, зважаючи на мету запитувача, природу запитуваної інформації, роль запитувача та перевагу його інтересу в отриманні цієї інформації над інтересом в обмеженні доступу до неї. Така інформація може стосуватись особистих прав/обов'язків запитувача, а також інших осіб/подій, якщо інтерес до такої інформації пов'язаний з професійною, журналістською, громадською діяльністю запитувача тощо.
Згідно із ст. 1, п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону №2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Статтею 3 вказаного Закону передбачено, що право на доступ до публічної інформації гарантується: 1) обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; 2) визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; 3) максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; 4) доступом до засідань колегіальних суб'єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; 5) здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; 6) юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.
Доступ до інформації забезпечується, зокрема, шляхом надання інформації за запитами на інформацію (п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону №2939-VI).
Відповідно до ст. 12 вказаного Закону суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є:
запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень;
розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону;
структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.
Розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання (п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону №2939-VI).
Розпорядники інформації зобов'язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію (пункт 6 частини першої статті 14 Закону №2939-VI).
Як встановлено судом, заява позивача від 19.09.2025 року надійшла до ІНФОРМАЦІЯ_2 20.09.2025 року за вх. ВОБр/13076.
07.10.2025 ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянув заяву позивача та надав відповідь №ВОБр/6874, яка була отримана позивачем 12.10.2025 року.
Отже, з матеріалів справи вбачається, що відповідач надав відповідь на заяву позивача у встановлений законом строк Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність протиправної бездіяльності з боку ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненадання відповіді на заяву позивача від 19.09.2025 року.
За даних обставин, похідна вимога щодо Зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.09.2025 року щодо виключення його з військового обліку та внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомості про виключення з військового обліку військовозобов'язаних ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, адже відповідне звернення вже було розглянуто відповідачем.
Незгода з отриманою відповіддю може бути предметом розгляду в адміністративній справі про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії. В даній справі суд обмежений заявленим предметом спору.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем не доведено факту протиправної бездіяльності з боку ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А. Ю. Рищенко