23 лютого 2026 рокуСправа №160/35936/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіПрудника С.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 в особі представника адвоката Ільїна Олександра Миколайовича до Державної установи “Криворізька установа виконання покарань (№3)» про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
18.12.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла сформована 17.12.2025 року через систему “Електронний суд» позовна заява ОСОБА_1 в особі представника адвоката Ільїна Олександра Миколайовича до Державної установи “Криворізька установа виконання покарань (№3)», в якій представник позивача просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Державної установи “Криворізька установа виконання покарань (№ 3)» (ЄДРПОУ 14316899) щодо не проведення повного розрахунку при звільненні - невиплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в день звільнення (10.09.2025 року) додаткової винагороди, встановленої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», в розмірі 30000,00 грн. за місяць, за період з 11.03.2022 року по 31.05.2022 року (82 дні);
- стягнути з Державної установи “Криворізька установа виконання покарань (№ 3)» (ЄДРПОУ 14316899) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань за кодом економічної класифікації видатків бюджету 2112 додаткову винагороду, встановлену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», за період з 11.03.2022 року по 31.05.2022 року в розмірі - 82 000 грн.;
- стягнути з Державної установи “Криворізька установа виконання покарань (№ 3)» (ЄДРПОУ 14316899) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань за кодом економічної класифікації видатків бюджету 2112 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі - 5000,00 грн.;
- стягнути з Державної установи “Криворізька установа виконання покарань (№ 3)» (ЄДРПОУ 14316899) на користь ОСОБА_1 ( НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань за кодом економічної класифікації видатків бюджету 2112 судовий збір у розмірі - 1211,20 грн.
Означені позовні вимоги вмотивовані тим, що позивач, ОСОБА_1 в період з 24.12.2003 року по 09.09.2025 року працював в органах Державної кримінально-виконавчої Служби України, зокрема в Державній установі "Криворізька установа виконання покарань (№3)". Наказом Державної установи “Криворізька установа виконання покарань (№3)» від 04.09.2025 року за номером 346/ОС-25 “Про особовий склад», 10.09.2025 року позивача було звільнено зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України згідно п. 7 ч.1 ст. 77 Закону України “Про Національну поліцію». 10.09.2025 року відповідно до наказу начальника установи від 04.09.2025 №346/ОС-25 позивача було звільнено зі служби. Однак повного розрахунку із позивачем не було проведено, а саме проводилось нарахування та виплата грошового забезпечення не в повному обсязі (включаючи додаткову винагороду, встановленої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», в розмірі 30 000,00 грн. за місяць, за період з 11.03.2022 року по 31.05.2022 року (82 дні). В подальшому, 24.09.2025 року, позивач через представника звернувся з письмовим звернення до державної установи “Криворізька установа виконання покарань (№ 3)» стосовно нарахування та невиплати грошового забезпечення в повному обсязі на момент звільнення за період виконання службових обов'язків. 27.10.2025 року позивач на електронну адресу отримав відповіді від відповідача, однак належної доплати так і не проведено. З такими діями відповідача позивач не погоджується та вважає, що ним допущено протиправну бездіяльність.
06.01.2026 року від Державної установи “Криворізька установа виконання покарань (№3)» до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач зазначив наступне. Позивач, звертаючись до суду з цим позовом 18.12.2025, вказує, що його було звільнено з посади 10.09.2025 року, в подальшому 24.09.2025 року він звернувся до установи через представника з письмовим зверненням, стосовно нарахування та невиплати в повному грошового забезпечення на момент звільнення, відповідь отримав 27.10.2025 року. Відповідачем, 27.10.2025 року була надана інформацію про нараховане та виплачене грошового забезпечення в повному обсязі за період з 01.01.2016 року по дату звільнення. позивач 10.09.2025 року під час звільнення, особистим підписом засвідчив, що данні вказані а грошовому атестаті вважає достовірними. З цього ж періоду і слід обчислювати момент коли позивач отримав достовірну інформацію про обсяг і характер виплачених йому сум. (завірена копія грошового атестату №000018). Таке спростовує доводи позивача про те, що він отримав достовірну і документально підтверджену інформацію про обсяг і характер виплачених йому сум, лише 27.10.2025 року і свідчить про обізнаність позивача стосовно нарахованих та виплачених йому сум додаткової винагороди передбаченої Постановою №168, з чого вбачається порушення строків звернення до суду. На думку відповідача, звернення з адвокатським запитом представника позивача та отримання відповіді на адвокатський запит (24.09.2025 року) не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли він почав вчиняти активні дії щодо реалізації права і ця дата не пов'язана з початком перебігу строку звернення до суду. Отже, позивача було звільнено з посади 10.09.2025 року, а звернувся до суду з цим позовом лише 18.12.2025 року. Отже, строк звернення до суду пропущено. ОСОБА_1 , дійсно проходив службу в Державній кримінально-виконавчій службі України на різних посадах (витяг із наказу від 23.11.2021 року № 424/ОС-21). 10.09.2025 року був звільнений зі служби відповідно до пункту 7 частини 1 статті 77 Закону України «Про національну поліцію» (за власним бажанням), наказ державної установи «Криворізька установа виконання покарань (№3)» від 04.09.2025 року №346/ОС-25 «Про особовий склад». (витяг із наказу від 04.09.2025 року № 346/ОС-25). Відповідач звертає увагу суду, що остаточний розрахунок ОСОБА_1 був проведений своєчасно під час звільнення зі служби відповідно Порядку №925. Позивач 10.09.2025 року під час звільнення, особистим підписом засвідчив, що данні вказані а грошовому атестаті вважає достовірними, спору про виплачені суми не існувало і підстав для перерахунку вже нарахованого та виплаченого грошового забезпечення не має. Позивач, перебуваючи на службі в державній установі «Криворізька установа виконання покарань №3)», за період з 11.03.2022 року по 31.05.2022 року отримував додаткову винагороду відповідно до постанови КМУ №168 із змінами та поповненнями, що підтверджується доданими до відзиву доказами. Відповідно до наказу начальника Державної установи «Криворізька установа виконання покарань (№3)» від 26.05.2022 року №162/ОС-22, ОСОБА_1 було нараховано та виплачено додаткову винагороду, передбачену Постановою № 168, в розмірі за фактичний час несення служби позивача згідно табелю робочого обліку, розрахований у годинах, в розрахунковому (у годинах) місячному періоді проходження служби (24 години на добу) за період з 11.03.2022 року по 25.05.2022 року, у такому порядку (завірена копія наказу № 162/ОС-22 від 26.05.2022 року). За розрахунковий період з 11.03.2022 року по 31.03.2022 року за який 153,50 фактичної кількості годин несення служби за відпрацьований час нараховано 6190,66 грн. та за розрахунковий період з 01.04.2022 року по 25.04.2022 року за який 183,50 фактичної кількості годин несення служби за відпрацьований час нараховано 7646,45 грн. Відповідно до наказу державної установи «Криворізька установа виконання покарань (№3)» від 17.08.2022 року №255/ОС-22, ОСОБА_1 було нараховано та виплачено додаткову винагороду, передбачену Постановою №168, в розмірі за фактичний час несення служби |Позивача згідно табелю робочого обліку, розрахований у годинах, в розрахунковому (у годинах) місячному періоді проходження служби (24 години на добу) за період з 26.04.2022 року по 31.05.2022 року, у такому порядку (завірена копія наказу №255/ОС-22 від 17.08.2022 року). За розрахунковий період з 26.04.2022 року по 30.04.2022 року за який 36,00 фактичної кількості годин несення служби за відпрацьований час нараховано 1500,12 грн. та за період з 01.05.2022 року по 31.05.2022 року за який 227,00 фактичної кількості годин несення служби за відпрацьований час нараховано 9154,91 грн. Відповідачем були здійснені нарахування та виплата позивачу додаткової городи передбаченої Постановою №168 за період з 11.03.2022 по 25.04.2022 у загальному розмірі 13 837,11 грн. відповідно до наказу начальника державної установи «Криворізька установа виконання покарань (№3)» від 26.05.2022 року №162/ОС-22 та за період з 26.04.2022 року по 31.05.2022 року у загальному розмірі 10 655,03 грн. відповідно до наказу Державної установи «Криворізька установа виконання покарань (№3)» від 17.08.2022 року №255/ОС-22 (витяг з розрахункової відомості та табель робочого часу). Позивачем вказані накази не оскаржуються, а також позивачем не спростовано встановлених обставин, та не доведено, що ним відпрацьовано повний період з 11.03.2022 року по 31.05.2022 року, що відповідно до висновку Верховного Суду у справі №260/3564/22, було б підставою для виплати саме суми 30 000 грн. на місяць. Відповідач стверджує, що мова йде про кошти, які не були передбачені кошторисом витрат на заробітної плати у 2022 році і були виділені додатково з державного бюджету для сплати додаткової винагороди особам рядового і начальницького складу відповідно до постанови КМУ №168, на зазначені цілі у зазначений період з 26.04.2022 року по 31.05.2022 року. Виплати додаткової винагороди особам рядового і начальницького складу здійснювались відповідно до вимог ст. ст. 23, 48, 51 Бюджетного кодексу України, постанови КМУ №168, листа Міністерства юстиції України від 20.05.2022 року №38144/16.3 2/32-22, яке органом управління для відповідача згідно з Положенням про Державну установу «Криворізька установа виконання покарань (№ 3)», затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 17.04.2024 року № 1100/5 та листа Південно-східного міжрегіонального Управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції від 23.05.2022 року №33-1385/Е, яке є контролюючим органом для відповідача згідно з Положенням про державну установу «Криворізька установа виконання покарань (№ 3)», затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 17.04.2024 року №1100/5. Відповідач є бюджетною установою, яка в повному обсязі фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України і діє відповідно до вимог Бюджетного кодексу України (далі - Кодексу), який регламентує фінансову діяльність таких суб'єктів господарської діяльності. Таким чином, відповідач не допустив протиправну бездіяльність щодо не нарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди в розмірі 30 000 грн., адже за період з 11.03.2022 року по 31.05.2022 року додаткова винагорода нарахована та виплачена позивачу за фактично відпрацьований період згідно з табелем обліку робочого часу. Доводи позивача про те, що зміни у правовому регулюванні спірних правових відносин не змінили обсягу прав позивача на отримання додаткової винагороди у розмірі 30 000 грн. на місяць, ґрунтуються на помилковому трактуванні висновків Верховного Суду, висловлених у справі №260/3564/22, та, фактично, їм не відповідають. Відтак, позовні вимоги ОСОБА_1 до державної установи «Криворізька установа виконання покарань (№3)», є безпідставними, не обґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.12.2025 року, зазначена вище справа була розподілена та 19.12.2025 року передана судді Пруднику С.В.
23.12.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято до свого провадження означену позовну заяву та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Витребувано у ОСОБА_1 : письмові та вмотивовані пояснення щодо розрахунку суми 82 000 грн. (з чого саме складається саме сума та за які періоди). Витребувано у Державної установи “Криворізька установа виконання покарань (№3)»: 1) письмові та вмотивовані пояснення щодо нарахування (не нарахування) та виплати (не виплати) ОСОБА_1 додаткової винагороди, встановленої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», за період з 11.03.2022 року по 31.05.2022 року в розмірі - 82 000 грн.; 2) засвідчені належним чином у відповідності до вимог ст. 94 КАС України копії витягів із наказів про зарахування та звільнення із посади ОСОБА_1 . Судом зобов'язано витребувані судом докази подати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (також шляхом направлення на електронну адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду (inbox@adm.dp.court.gov.ua; inboxdoas@adm.dp.court.gov.ua) ) у строк до 31.12.2025 року. Судом попереджено ОСОБА_1 та Державну установу Криворізька установа виконання покарань (№3)» про можливість застосування судом заходів процесуального примусу, зокрема накладення штрафу та винесення окремої ухвали у разі невиконання вимог даної ухвали суду.
Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.
Судом установлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 , в період з 24.12.2003 року по 09.09.2025 року працював в органах Державної кримінально-виконавчої Служби України, зокрема в Державній установі "Криворізька установа виконання покарань (№3)".
Наказом Державної установи “Криворізька установа виконання покарань (№3)» від 04.09.2025 року за номером 346/ОС-25 “Про особовий склад», 10.09.2025 року позивача було звільнено зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України згідно п. 7 ч.1 ст. 77 Закону України “Про Національну поліцію». 10.09.2025 року відповідно до наказу начальника установи від 04.09.2025 №346/ОС-25 позивача було звільнено зі служби.
З матеріалів справи вбачається, що позивачу згідно із постановою КМУ від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» було здійснену виплату додаткової винагороди за несення служби під час дії воєнного стану у розмірі який визначається пропорційно та виплачується за фактичний час несення служби, відповідно табелів обліку робочого часу, розрахований у годинах, в розрахунковому (у годинах) місячному періоді проходження служби (24 години на добу).
Відповідно до наказу начальника Державної установи «Криворізька установа виконання покарань (№3)» від 26.05.2022 року №162/ОС-22, ОСОБА_1 було нараховано та виплачено додаткову винагороду, передбачену Постановою № 168, в розмірі за фактичний час несення служби позивача згідно табелю робочого обліку, розрахований у годинах, в розрахунковому (у годинах) місячному періоді проходження служби (24 години на добу) за період з 11.03.2022 року по 25.05.2022 року (копія наказу № 162/ОС-22 від 26.05.2022 року). За розрахунковий період з 11.03.2022 року по 31.03.2022 року за який 153,50 фактичної кількості годин несення служби за відпрацьований час нараховано 6190,66 грн. та за розрахунковий період з 01.04.2022 року по 25.04.2022 року за який 183,50 фактичної кількості годин несення служби за відпрацьований час нараховано 7646,45 грн.
Відповідно до наказу державної установи «Криворізька установа виконання покарань (№3)» від 17.08.2022 року №255/ОС-22, ОСОБА_1 було нараховано та виплачено додаткову винагороду, передбачену Постановою №168, в розмірі за фактичний час несення служби позивача згідно табелю робочого обліку, розрахований у годинах, в розрахунковому (у годинах) місячному періоді проходження служби (24 години на добу) за період з 26.04.2022 року по 31.05.2022 року (копія наказу №255/ОС-22 від 17.08.2022 року). За розрахунковий період з 26.04.2022 року по 30.04.2022 року за який 36,00 фактичної кількості годин несення служби за відпрацьований час нараховано 1500,12 грн. та за період з 01.05.2022 року по 31.05.2022 року за який 227,00 фактичної кількості годин несення служби за відпрацьований час нараховано 9154,91 грн.
Відповідачем були здійснені нарахування та виплата позивачу додаткової городи передбаченої Постановою №168 за період з 11.03.2022 по 25.04.2022 у загальному розмірі 13 837,11 грн. відповідно до наказу начальника державної установи «Криворізька установа виконання покарань (№3)» від 26.05.2022 року №162/ОС-22 та за період з 26.04.2022 року по 31.05.2022 року у загальному розмірі 10 655,03 грн. відповідно до наказу Державної установи «Криворізька установа виконання покарань (№3)» від 17.08.2022 року №255/ОС-22 (витяг з розрахункової відомості та табель робочого часу).
Позивач вважає, що відповідач не в повному обсязі нарахував та не в повному обсязі виплатив йому додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час воєнного стану» від 28.02.2022 року за період часу з 11.03.2022 року по 31.05.2022 року.
Тому, для встановлення нарахованої та виплаченої суми додаткової винагороди згідно Постанови №168, представник позивача 24.09.2025 року звернувся до адміністрації установи із адвокатським запиом, з проханням надати йому інформацію про нарахування такої допомоги та суми, які позивачу були виплачені.
Листом Державна установа “Криворізька установа виконання покарань (№3)» від 24.10.2025 року №3/4 18716 представнику позивача повідомила про направлення на його адресу довідок та надала інформацію про нарахування та виплату грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по дату звільнення ОСОБА_1 .
Як зазначає позивач у поданій до суду позовній заяві, 27.10.2025 року на електронну адресу отримав відповіді від відповідача, однак належної доплати так і не проведено.
Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач за захистом своїх прав звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Цією ж статтею передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Правові основи організації та діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України, її завдання та повноваження, а також правовий та соціальний захист персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України регулюється Законом України «Про Державну кримінально - виконавчу службу України».
Відповідно до частин другої та п'ятої статті 23 названого Закону (тут і далі - у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), умови грошового і матеріального забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплата праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються законодавством і мають забезпечувати належні матеріальні умови для комплектування Державної кримінально-виконавчої служби України висококваліфікованим персоналом, диференційовано враховувати характер і умови служби чи роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій та професійній діяльності і компенсувати персоналу фізичні та інтелектуальні затрати.
На осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України «Про Національну поліцію», а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Окрім того, цим Указом Кабінет Міністрів України (зобов'язаний) невідкладно забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов'язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію» Кабінету Міністрів України (доручено) забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов'язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України 28 лютого 2022 року прийнято Постанову №168.
Відповідно до пункту 1 Постанови №168 (у редакції станом на 28 лютого 2022 року) установлено що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Пунктом 3 Постанови №168 доручено Міністерству фінансів опрацювати питання щодо збільшення видатків відповідним розпорядникам бюджетних коштів для забезпечення реалізації цієї постанови.
Пунктом 5 зазначеної Постанови №168 передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №217 від 07 березня 2022 року «Про внесення зміни до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168» внесено зміни до пункту 1 Постанови №168, виключивши в абзаці першому слова «(крім військовослужбовців строкової служби)».
Згідно з пунктом 2 Постанови №217 указана постанова набрала чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.
Постановою Кабінету Міністрів України від 22 березня 2022 року №350 «Про внесення зміни до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168» до Постанови №168 були внесені зміни, згідно яких, абзац перший пункту 1 після слів «та поліцейським» доповнено словами «а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка». Зміни набули чинності 24 березня 2022 року.
Згідно з пунктом 2 Постанови №350 указана постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.
Постановою Кабінету Міністрів України від 01 липня 2022 року №754 «Про внесення змін до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168» до Постанови №168 були внесені зміни, відповідно до яких в абзаці 1 пункту 1 слова «які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка» замінено словами «які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні)»; після слова «щомісячно» доповнено словами «(крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць)». Зазначені зміни набули чинності 08 липня 2022 року.
Згідно з пунктом 2 Постанови №754 указана постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 01 червня 2022 року.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року №793 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168» до Постанови №168 були внесені зміни, відповідно до яких: у пункті 1 в абзаці першому слова і цифри «додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно» замінено словами і цифрами «додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць»; доповнено постанову пунктом 2-1 такого змісту: « 2-1. Установити, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.».
Згідно з пунктом 2 Постанови №793 указана постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06 березня 2022 року №204-р затверджено перелік адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми «єПідтримка» згідно з додатком.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 11 березня 2022 року № 213-р внесено зміну у додаток до розпорядження Кабінету Міністрів України від 06 березня 2022 року №204 «Про затвердження переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога застрахованим особам в рамках Програми «єПідтримка», доповнивши його після позиції «Волинська область» позицією «Дніпропетровська область».
Оскільки розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06 березня 2022 року №204-р Дніпропетровська область віднесена до адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загально-обов'язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамка Програми «єПідтримка», пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22 березня 2022 року № 350 визначено, що вона застосовується з 24 лютого 2022 року, і позивач у спірний період проходив службу у Державній установі "Криворізька установа виконання покарань (№3)" на посаді молодшого інспектора першої категорії відділу режиму і охорони, колегія суддів доходить висновку, що позивач має право на отримання додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №168, починаючи з 24 лютого 2022 року до 31 травня 2022 року.
Подібний висновок вказано Верховним Судом у постанові від 25.04.2024 року у справі №160/10532/22
Відтак, суд відхиляє аргументи позивача про те, що останній має право на виплату додаткової винагороди згідно постанови КМУ №168 лише з 11 березня 2022 року.
Разом з тим, суд враховує, що у постанові від 21 вересня 2023 року у справі №260/3564/22 Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновками Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду про те, що зміст внесених Постановою №793 змін до Постанови №168 в частині визначення розміру додаткової винагороди «до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць» замість «30 000 гривень щомісячно» не свідчить про те, що такі зміни вплинули на розмір додаткової винагороди, адже за загальним правилом заробітна плата (грошове забезпечення) виплачується щомісячно за фактично відпрацьований час, тому визначена урядом «пропорційність» із прив'язкою до місячного періоду фактично передбачає виплату додаткової винагороди в розмірі 30 000 гривень на місяць за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця.
Суд зі змісту матеріалів справи з'ясував, позивачу виплачено додаткову винагороду згідно постанови КМУ №168 наступним чином:
за період з 11.03.2022 по 31.03.2022 у розмірі 6190,66 грн. (після відрахування податків і зборів), за фактичну кількість годин несення служби 153,50 годин;
за період з 01.04.2022 по 25.04.2022 у розмірі 7646,45 грн. (після відрахування податків і зборів), за фактичну кількість годин несення служби 183,50 годин;
за період з 26.04.2022 по 30.04.2022 у розмірі 1500,12 грн. (після відрахування податків і зборів), за фактичну кількість годин несення служби 36 годин;
за період з 01.05.2022 по 31.05.2022 у розмірі 9154,91 грн. (після відрахування податків і зборів), за фактичну кількість годин несення служби 227 годин.
В свою чергу, позивач не спростовує установлених обставин, не зазначає про те, що ним відпрацьовано повний період з 24 лютого 2022 року по 31 травня 2022 року, що, відповідно до висновку Верховного Суду у справі №260/3564/22, було б підставою для виплати саме 30 000 грн на місяць.
Відтак, суд дійшов висновку, що позивачу правомірно виплачено додаткову винагороду згідно постанови КМУ №168 за період з 11.03.2022 по 31.05.2022, адже додаткова винагорода нарахована та виплачена позивачу за фактично відпрацьований період згідно з табелем обліку робочого часу.
Подібний висновок вказано Верховним Судом у постанові від 15.08.2024 року у справі №280/5806/22.
Отже, відповідач не допустив протиправний дій щодо виплати позивачу спірної додаткової винагороди відповідно до постанови КМУ №168 за період з 11.03.2022 по 31.05.2022.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 02.02.2026 року у справі №160/25011/25.
Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що відповідач діяв у межах наданих йому повноважень, на підставі та у спосіб встановлений чинним законодавством, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Інші доводи учасників справи не є юридично значимими та не впливають на висновки суду.
Слід зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Окрім того, що згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У відповідності до приписів ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ч.1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в адміністративному позові доводи позивача є такими, що не підлягають задоволенню.
Щодо доводів відповідача про пропуск строку позивачем звернення із позовною заявою до адміністративного суду, то такі є помилковими, з огляду на таке.
Приписами частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно ч.2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини п'ятої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Водночас, у зазначених положеннях КАС України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.
Усталеною є позиція Верховного Суду щодо застосування приписів КЗпП України у разі неврегульованості нормами спеціального законодавства правовідносин, щодо яких виник спір.
Так, нормами Кодексу законів про працю України, який регулює строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів, встановлено інші строки звернення до суду за захистом порушеного права.
Так, Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
“Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Отже, до 19.07.2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
При цьому, з огляду на правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, Верховний Суд дійшов висновку про поширення дії частини першої статті 233 КЗпП України в редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-IX тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.
Такого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 28.09.2023 року по справі №140/2168/23.
Тобто, у спірний період, зокрема з 11.03.2022 року по 31.05.2022 року, частина друга статті 233 КЗпП України діяла в редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувався будь-яким строком.
Ураховуючи наведені положення норм права та висновки Верховного Суду, слід дійти висновку, що строк на звернення до суду з цим позовом позивач не пропустив.
Відповідно до приписів ст.139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 в особі представника адвоката Ільїна Олександра Миколайовича до Державної установи “Криворізька установа виконання покарань (№3)» про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Судові витрати стягненню не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С. В. Прудник