23 лютого 2026 рокуСправа №160/12464/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сластьон А.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті, Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови.
Суть спору: 30.04.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті (надалі - відповідач 1), Державної служби України з безпеки на транспорті (надалі - відповідач 2), в якій позивач просить:
- визнати протиправною та скасувати постанову №078464 про застосування адміністративно-господарського штрафу щодо ОСОБА_1 , яку складено 23.04.2025 Костянтином Золотовським, виконуючим обов'язки начальника Відділу державного нагляду (контрою) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відділом державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті було проведено рейдову перевірку, в ході проведення якої посадовими особами відповідача встановлено порушення позивачем вимог ст. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт», оскільки надана під час рейдової перевірки товарно-транспортна накладна не містила реквізитів перевізника, вантажоодержувача та вантажовідправника, зокрема, даних щодо їх повного найменування, унікального номера запису в Єдиному державному демографічному реєстрі, коду платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податкового номера (реєстраційного номера облікової картки платника податків або серії, номера паспорта громадянина України). Позивач вказує, що він лише власник транспортного засобу, на якому здійснювалося перевезення, а перевізником є ФОП ОСОБА_2 , що виключає притягнення ОСОБА_1 до відповідальності. Звертає увагу, що відповідальність за положеннями абз. третього частини 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» настає у разі відсутності відповідних документів, а не за наявності в них недоліків.
01 травня 2025 року ухвалою Дніпропетровський окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження у адміністративній справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.
07 травня 2025 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями проти заявлених позовних вимог. Зокрема, відповідач вказує, що під час перевірки позивача було виявлено порушення ним вимог статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», про що складено акт та винесено оскаржувану постанову від 23.04.2025 №078464. Відповідач зауважує, що надана під час перевірки товарно-транспортна накладна була складена з порушенням порядку, а тому така ТТН не бралася посадовими особами Укртрансбезпеки до уваги, оскільки така ТТН не містила ідентифікаційного коду перевізника, за яким би посадові особи змогли ідентифікувати перевізника. Дані про перевізника є істотною умовою товарно-транспортної накладної, а отже відсутність таких даних робить неможливим прийняття такого документа у якості доказу через його дефекти. Відтак, в контексті спірних правовідносин власника транспортного засобу слід вважати автомобільним перевізником. Наголошує, що на момент перевірки водієм не надано документів, які б підтверджували належне використання транспортного засобу особою, відмінною від позивача. Також, позивач під час розгляду справи не надав докази того, що транспортний засіб було надано в користування третій особі. З цих підстав просить відмовити у задоволенні позову.
13.05.2025 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача зазначає, серед іншого, що позивач не є перевізником або суб'єктом господарювання, тому на нього, як на власника транспортного засобу не може бути покладена відповідальність за порушення законодавства в сфері автомобільних перевезень. Перевізником в даному випадку є фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , про що посадовими особами зазначено в акті перевірки, а також безпосередньо відображено в товарно-транспортній накладній. Проте, в порушення вимог ч. 1 ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт» та ч. 1 ст. 238 Господарського кодексу України, посадовими особами Укртарнсбезпеки складено акт про порушення не відносно перевізника - ФОП ОСОБА_2 , а відносно власника автомобіля - позивача ОСОБА_1 . Просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
27.03.2025 о 12 год 50 хв на автодорозі П-30 Стрий-Умань-Дніпро-Ізварине проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт перевізником під час виконання ним перевезень вантажів автомобільним транспортом марки MAN, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
У ході перевірки було зупинено транспортний засіб марки MAN, реєстраційний номер НОМЕР_1 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 , водій ОСОБА_3 .
За результатами перевірки складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 27.03.2025 №064953.
В акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 27.03.2025 №064953 зафіксовано порушення, а саме: товарно-транспортна накладна оформлена з порушенням вимог ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відсутні коди ЄДРПОУ або РНКПО автомобільного перевізника, вантажовідправника та вантажоодержувача, що кваліфіковано відповідачем 1 як відсутність на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт». За наслідком виявлених порушень позивача притягнуто до відповідальності за ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом містить підпис водія про ознайомлення із Актом. Також, водієм надано пояснення щодо причин порушень - «бухгалтерія знаходиться в іншому місті».
За результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт 23.04.2025 відповідачем 1 винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №078464 щодо ОСОБА_1 за порушення, відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», у розмірі 17000,00 грн.
Позивач не погоджується із вказаною постановою відповідача, вважає її протиправною, у зв'язку із чим звернувся із цим позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» №2344-III від 05.04.2001 (далі - Закон №2344-III).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Згідно з приписами статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Загальне державне регулювання діяльності автомобільного транспорту здійснює Кабінет Міністрів України відповідно до своїх повноважень.
Постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року №1567 затверджено Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами (далі - Порядок №1567).
Відповідно до пункту 3 Порядку №1567 органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи.
Згідно з пунктом 21 Порядку №1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
Відповідно до пункту 25 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
Пунктами 26, 27 Порядку №1567 визначено, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання.
У разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.
За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.
З матеріалів справи судом встановлено, що підставою для притягнення позивача до відповідальності у вигляді адміністративно-господарського штрафу за оскаржуваною постановою слугував висновок інспекторів про вчинення позивачем порушення, відповідальність за яке передбачена статтею 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме: за відсутність на момент перевірки товарно-транспортної накладної.
Відповідно приписів статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
При оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає такі обов'язкові реквізити:
дата і місце складання;
вантажовідправник (повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);
автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім'я, по батькові водія та номер його посвідчення;
вантажоодержувач (повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);
транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто;
пункти завантаження і розвантаження.
Порядок ведення та надання інформації з реєстру товарно-транспортних накладних визначається Кабінетом Міністрів України.
У разі перевезення небезпечних вантажів, крім документів, передбачених частиною другою цієї статті, обов'язковими документами також є:
для автомобільного перевізника - ліцензія на надання відповідних послуг;
для водія - свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажів, свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайної ситуації.
У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків.
Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 №363 затверджено Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила №363).
Згідно з положеннями глави 1 цих Правил перевізник - фізична або юридична особа - суб'єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.
Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
Пунктом 8.26 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні вантаження і розвантаження вважаються закінченими після надання водієві належним чином оформлених товарно-транспортних накладних, оформлених у паперовій та/або електронній формі, на навантажений або вивантажений вантаж.
Згідно з пунктом 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.
Товарно-транспортну накладну суб'єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.
Пунктом 11.2 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні визначено, що оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.
Відповідно до пункту 11.3 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні товарно-транспортну накладну на перевезення вантажівавтомобільним транспортом виписує Замовник (вантажовідправник) у трьох примірниках.
Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі примірники товарно-транспортної накладної підписом.
Згідно з пунктом 11.4 після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її примірники.
Пунктом 11.5 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні визначено, що у разі використання товарно-транспортної накладної у паперовій формі перший примірник товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - водій (експедитор) передає вантажоодержувачу, третій примірник, засвідчений підписом вантажоодержувача, передається Перевізнику.
У разі використання е-ТТН Замовник (вантажовідправник) друкує, підписує і надає водію (експедитору Перевізника) в одному примірнику паперову копію е-ТТН, відповідно до вимог Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для пред'явлення особам, уповноваженим здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху.
Водій (експедитор Перевізника) ставить свій підпис на паперовій копії е-ТТН про прийняття ним вантажу для перевезення.
Судом встановлено, що у водія на момент перевірки була товарно-транспортна накладна, складена з порушенням порядку, зокрема, за відсутності відомостей щодо:
повного найменування вантажовідправника (прізвище, ім'я, по батькові), його коду платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податкового номера, реєстраційного номера облікової картки платника податків чи серії та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);
повного найменування автомобільного перевізника (прізвище, ім'я, по батькові), коду платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податкового номера, реєстраційного номера облікової картки платника податків або серії та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті);
повного найменування вантажоодержувача (прізвище, ім'я, по батькові), коду платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податкового номера, реєстраційного номера облікової картки платника податків чи серії та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті).
Відсутні у товарно-транспортній накладній відомості є істотними, що унеможливлює прийняття вказаного документа у якості доказу через його дефекти та ставить під сумнів як факт надання послуг перевезення, так і рух матеріальних цінностей.
Відтак, суд погоджується з такою кваліфікацією відповідачем 1 виявленого порушення за ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт» як відсутність документа для здійснення перевезень, а саме - товарно-транспортної накладної.
Відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Щодо доводів позивача про те, що він не є перевізником, а також суб'єктом господарювання, суд зазначає таке.
Та обставина, що певна особа не є фізичною особою-підприємцем, не позбавляє її можливості здійснювати перевезення вантажів.
Враховуючи положення Закону №2344-ІІІ, автомобільними перевізниками є також фізичні особи, які здійснюють на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами, відсутність у позивача статусу суб'єкта господарювання не звільняє його від відповідальності.
Так, статус суб'єкта господарювання зазначається як обов'язковий за змістом статей 29, 33 Закону України «Про автомобільний транспорт» лише при здійсненні перевезень пасажирів та вантажів на договірних умовах.
При цьому, сама по собі наявність ТТН та зазначення в ній якості перевізника ФОП ОСОБА_2 , без зазначення обов'язкових ідентифікуючих реквізитів, що вже встановлено судом вище, не підтверджує доводи позивача про те, що він не є перевізником.
Суд наголошує, що у випадку відсутності достовірних даних щодо перевізника в товарно-транспортній накладній перевізником слід вважати власника транспортного засобу, і останній, відповідно, повинен нести відповідальність за порушення вимог законодавства у сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів, оскільки факт відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», не спростовується матеріалами справи, що і зумовило накладення штрафу за таке порушення.
Також, на момент проведення перевірки водієм не було надано документів, які б підтверджували належне використання транспортного засобу особою, відмінною від позивача.
Суд звертає увагу, що позивач був сповіщений про дату, час та місце розгляду справи, та мав можливість скористатись своїм правом і надати належні докази до Укртрансбезпеки на підтвердження передачі транспортного засобу в користування ФОП ОСОБА_2 , але таких доказів не надав.
В контексті спірних правовідносин суд вважає за необхідне зауважити, серед іншого, таке.
Порядок внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів, затверджений постановою КМУ №1145 від 08.10.2022 (надалі Порядок №1145 в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Порядок №1145 визначає процедуру внесення до Єдиного державного реєстру транспортних засобів (далі - Реєстр) відомостей про належного користувача транспортного засобу (далі - належний користувач) для автоматизованого обліку.
Так, відповідно до п. 2 Порядку №1145, у цьому Порядку терміни вживаються в такому значенні:
1) заявники - власник транспортного засобу (його представник за нотаріально посвідченою довіреністю або за дорученням, якщо власником транспортного засобу є юридична особа) та належний користувач;
2) електронна заява - заява про внесення до Реєстру відомостей про належного користувача за формою згідно з додатком 1, яка формується через веб-додаток, розміщений на офіційному веб-сайті Головного сервісного центру МВС, із накладенням електронного підпису заявників, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису (далі - електронний підпис), або через Єдиний державний веб портал електронних послуг (далі - Портал Дія), у тому числі з використанням його мобільного додатка, у довільній формі, придатній для сприйняття її змісту, з накладенням віддаленого кваліфікованого електронного підпису "Дія. Підпис" ("Дія ID") або електронного підпису заявників та кваліфікованої електронної печатки технічного адміністратора Порталу Дія відповідно до Законів України «Про електронну довірчі послуги» та «;Про електронні документи та електронний документообіг»;
3) заява - заява про внесення до Реєстру відомостей про належного користувача за формою згідно з додатком 1, оформлена в паперовій формі та підписана заявниками в територіальному органі з надання сервісних послуг МВС;
4) належний користувач - фізична особа, яка на законних підставах користується транспортним засобом, що їй не належить, а також керівник юридичної особи (особа, яка виконує повноваження керівника юридичної особи) або працівник, визначений керівником юридичної особи, яка є власником транспортного засобу, які в разі внесення щодо них відомостей до Реєстру несуть відповідно до статті 14-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення відповідальність за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису).
Пунктом 3 Порядку №1145, встановлено, що підставою для внесення до Реєстру відомостей про належного користувача є електронна заява або заява, сформована та подана заявниками, якою визначено належного користувача безпосередньо власником транспортного засобу у зв'язку з передачею фізичній або юридичній особі транспортного засобу в користування.
Відповідно до п. 5 Порядку №1145, відомості про належного користувача до Реєстру вносяться через:
1) територіальні органи з надання сервісних послуг МВС (далі - сервісні центри МВС);
2) веб-додаток, розміщений на офіційному веб-сайті Головного сервісного центру МВС;
3) Портал Дія, у тому числі з використанням його мобільного додатка.
Під час внесення до Реєстру відомостей забезпечується їх зберігання, запобігання несанкціонованому доступу та поширенню персональних даних відповідно до законодавства.
За приписами пунктів 12, 13 Порядку 1145 строк, на який вносяться відомості про належного користувача, зазначається в електронній заяві або заяві та відповідає строку, зазначеному заявниками. За згодою заявників внесення відомостей до Реєстру про належного користувача може здійснюватися без зазначення строку.
Відповідно до п. 14 Порядку №1145, внесення до Реєстру відомостей про належного користувача, якого визначив безпосередньо власник транспортного засобу, здійснюється в сервісному центрі МВС у присутності власника транспортного засобу (його представника за довіреністю або за дорученням, якщо власником транспортного засобу є юридична особа) та належного користувача.
Пунктами 17-27 Порядку №1145 визначений порядок подання заявниками відповідної заяви до сервісного центру МВС або електронної заяви.
Згідно з ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Так, згідно статті 34 Закону №2344-ІІІ автомобільний перевізник повинен, в тому числі виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.
Відповідно до ст. 48 Закону №2344-ІІІ автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону №2344-ІІІ, автомобільний перевізник це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовують на законних підставах (стаття 33 Закону №2344-ІІІ).
Наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363 затверджено Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, згідно з яких перевізник це фізична або юридична особа - суб'єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.
Разом з тим, згідно абз. 4 пункту 16 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1388 від 07 вересня 1998 року, за бажанням власника транспортного засобу - фізичної особи надати право керування таким засобом іншій фізичній особі чи за бажанням фізичної або юридичної особи, якій власник транспортного засобу передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортними засобами, сервісний центр МВС видає за зверненням такого власника тимчасовий реєстраційний талон на строк, зазначений у його заяві, або документах, які підтверджують право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.
Порядок ведення Єдиного державного реєстру транспортних засобів затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.11.2020 №779.
У відповідності до пункту 4 Розділу II Порядку ведення ЄДРТЗ, внесення до ЄДРТЗ інформації про об'єкти обліку здійснюється в разі, зокрема, державної реєстрації транспортного засобу; перереєстрації транспортного засобу; зняття з обліку транспортного засобу; внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу; передачі права користування та/або розпорядження транспортним засобом іншій особі з видачою тимчасового реєстраційного талона.
З матеріалів справи вбачається, що позивач є власником транспортного засобу - марки MAN, реєстраційний номер НОМЕР_1 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 .
Суд мотивував неможливість використання в цій справі ТТН, як документа, на основі якого визначається автомобільний перевізник, з огляду на дефект його заповнення.
Так, ТТН містить відомості, що автомобільним перевізником є ФОП ОСОБА_2 , ТТН не містить а ні імені та по-батькові особи перевізника, а ні його РНОКПП, а ні адреси її реєстрації.
Так, з огляду на відсутність у ТТН необхідної інформації для ідентифікації перевізника, суд погодився з доводами відповідача 1 щодо неможливості прийняття вказаного документа у якості доказу через його дефекти.
Відтак, в спірних правовідносинах наявні у справі ТТН не впливає на статус позивача як відповідальної особи в розумінні наведених вище правових норм, оскільки в установленому порядку до Єдиного державного реєстру транспортних засобів відомості про належного користувача вказаного транспортного засобу не вносилися.
Отже, суд вказує на недоречність доводів позивача стосовно визначення автомобільного перевізника по ТТН №491 від 27.03.2025.
Докази того, що позивач, як власник транспортного засобу, вчиняв дії щодо внесення відомостей про належного користувача до Єдиного державного реєстру транспортних засобів, в матеріалах справи відсутні, сторонами не подані.
За таких обставин суд вважає, що відсутні підстави для звільнення позивача від адміністративної відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт.
Отже, дії відповідача 1 щодо складення оскаржуваної постанови вчинено у відповідності до вимог Закону, а тому суд не вбачає правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог.
Беручи до уваги зазначене суд вважає, що відповідачем, за час розгляду справи, на виконання вимог частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України) було доведено правомірність вчинених дій.
З огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд зазначає, що решта доводів та тверджень учасників справи, у контексті наведених правових вимог, не впливають на висновки суду за наслідком розгляду даної справи.
Розподіл судового збору не здійснюється.
На підставі викладеного, керуючись статтями 6, 12, 72, 77,90, 246, 255,295,297 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті, Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя А.О. Сластьон