м. Вінниця
23 лютого 2026 р. Справа № 120/17189/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Воробйової Інни Анатоліївни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі- ОСОБА_1 , позивач) до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області (далі-ГУ НП у Вінницькій області, відповідач ) із позовом, в якому із урахуванням уточнень, просив:
- визнати протиправною бездіяльність щодо ненарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів за період з 01.10.2020 р. по день фактичної виплати грошового забезпечення;
-зобов'язати нарахувати та виплатити позивачеві компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за період з 01.10.2020 р. по день фактичної виплати грошового забезпечення.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що йому не виплачено в повному обсязі доплати до заробітної плати та надбавку за роботу в умовах режимних обмежень, що стало підставою для звернення до суду. На виконання рішення суду у справі №120/2306/25 відповідач 05.12.2025 р. виплатив грошові кошти.
Однак, відповідач не нарахував та не виплатив компенсацію втрати частини доходів, що і стало підставою для звернення до суду.
Ухвалою суду від 15.12.2025 р. позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження та вирішено здійснювати розгляд в порядку спрощеного позовного провадження.
06.01.2025 р. надійшов відзив, в якому представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову та зазначив, що рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 09 травня 2025 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року по справі № 120/2306/25 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зокрема, визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у Вінницькій області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 надбавки за роботу в умовах режимних обмежень за період з 13 січня 2021 року по 26 квітня 2021 року у розмірі 10% до посадового окладу і доплати до грошового забезпечення поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, за періоди з 01 жовтня 2020 року по 12 жовтня 2020 року включно, з 22 жовтня 2020 року по 28 березня 2021 року включно та з 17 квітня 2021 року по 26 квітня 2021 року. Також, зобов'язано Головне управління Національної поліції у Вінницькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заборгованість у вигляді доплати до грошового забезпечення поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину та надбавки за роботу в умовах режимних обмежень.
На виконання рішення суду по справі № 120/2306/25 ОСОБА_1 кошти у повному обсязі були виплачені 05.12.2025 р.
Відповідач зауважує, що додаткова винагорода на період дії карантину не має систематичного характеру, є тимчасовою виплатою для поліцейських, вона залежить від певних обставин, її розмір не є фіксованим, у зв'язку з чим така винагорода не враховується до грошового забезпечення (заробітної плати).
Тому, в даному випадку відсутні підстави для компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати з урахуванням доплати до грошового забезпечення поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, за періоди з 01 жовтня 2020 року по 12 жовтня 2020 року включно, з 22 жовтня 2020 року по 28 березня 2021 року включно та з 17 квітня 2021 року по 26 квітня 2021 року. Також заперечив й проти нарахування компенсації втрати частини доходів у зв'язку із несвоєчасною виплатою надбавки за роботу в умовах режимних обмежень.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 09.05.2025 р. у справі № 120/2306/25, позов задоволено частково, зокрема:
- визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у Вінницькій області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 доплати до грошового забезпечення поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, за періоди з 01 жовтня 2020 року по 12 жовтня 2020 року включно, з 22 жовтня 2020 року по 28 березня 2021 року включно та з 17 квітня 2021 року по 26 квітня 2021 року;
- зобов'язано Головне управління Національної поліції у Вінницькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заборгованість у вигляді доплати до грошового забезпечення поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, за періоди з 01 жовтня 2020 року по 12 жовтня 2020 року включно, з 22 жовтня 2020 року по 28 березня 2021 року включно та з 17 квітня 2021 року по 26 квітня 2021 року в розмірі 50 відсотків грошового забезпечення, пропорційно відпрацьованому часу та з урахуванням вже виплачених сум такої доплати;
- визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у Вінницькій області щодо ненарахування та невиплати у складі грошового забезпечення ОСОБА_1 надбавки за роботу в умовах режимних обмежень за період з 13 січня 2021 року по 26 квітня 2021 року у розмірі 10% до посадового окладу;
- зобов'язано Головне управління Національної поліції у Вінницькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 10% до посадового окладу за період з 13 січня 2021 року по 26 квітня 2021 року.
На виконання даного рішення відповідачем проведено повний розрахунок 05.12.2025 р., однак не виплачено компенсацію втрати частини доходів, із чим не погоджуться позивач, а тому звернувся до суду.
Визначаючись щодо позовних вимог, суд керується та виходить з наступного.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19 жовтня 2000 року № 2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" (далі - Закон № 2050-III).
Згідно зі ст. 1, 2 Закону № 2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Тобто ст. 2 Закону № 2050-III прямо передбачає, що під доходами, на які поширюються правила щодо компенсації втрат, у цьому Законі слід розуміти, зокрема й заробітну плату.
Наведене дає підстави для висновку, що дія зазначеного Закону поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності й господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), і стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України та які (відповідні доходи) не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).
Основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст. 2 Закону № 2050-III компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. Своєю чергою компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку та підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Відповідно до ст. 3 Закону № 2050-III, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Зі змісту вказаних норм слідує, що їх дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).
Виплата громадянам суми компенсації провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати нарахованих доходів у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (ст. 4 Закону №2050-ІІІ).
З метою реалізації Закону №2050-ІІІ постановою Кабінету Міністрів України 21.02.2001 року №159 затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок №159).
Пункти 1, 2 Порядку №159 відтворюють положення Закону №2050-ІІІ та конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.
Згідно з абз. 1 п. 4 Порядку №159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
З системного аналізу наведених правових норм вбачається, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких основних умов: нарахування належних доходів (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат, стипендії); порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги; доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).
Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду України від 11.07.2017 №21-2003а16, Верховного Суду від 22.06.2018 у справі №810/1092/17, від 13.01.2020 у справі №803/203/17 та від 15.10.2020 у справі №240/11882/19.
При цьому, використане у ст. 3 Закону №2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 вказаного Закону №2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Таким чином, із вищевикладеного слід дійти висновку, що у випадку бездіяльності роботодавця щодо нарахування та виплати працівнику грошового забезпечення, така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати. При цьому, донарахування належних громадянину сум компенсації втрати доходів має здійснюватися до дня фактичної виплати заборгованості, щодо якої порушені строки виплати.
Враховуючи наявність факту ненарахування та невиплати позивачеві надбавки за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 10% до посадового окладу за період з 13 січня 2021 року по 26 квітня 2021 року в належному розмірі, суд вважає, що позивач має право на компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків виплати такого грошового забезпечення.
Суд також враховує правову позицію, викладену Верховним Судом у своїх постановах від 19.05.2022 по справі №200/3859/21, від 24.01.2023 по справі № 200/10176/19-а. Так, Верховний Суд дійшов висновку, що основними умовами для виплати суми компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати є: порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів та виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.
Отже, компенсація за затримку виплати доходу є похідною від основного зобов'язання, тобто самої виплати доходу (у даному випадку індексації грошового забезпечення). Її виплата можлива лише після або одночасно з фактичною виплатою заборгованості по доходу.
Судом встановлено факт порушення строків виплати надбавки за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 10% до посадового окладу за період з 13 січня 2021 року по 26 квітня 2021 року, і це вже саме по собі є підставою для зобов'язання відповідача здійснити виплату компенсації за весь час затримки.
Таким чином, задоволенню підлягають вимоги щодо визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування та невиплати компенсації у зв'язку із несвоєчасною виплатою надбавки та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачеві компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати надбавки за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 10% до посадового окладу за період з 13 січня 2021 року по 26 квітня 2021 року за весь час затримки виплати, тобто з 13.01.2021 по день фактичної виплати такої надбавки.
Разом з тим, надаючи оцінку вимоги щодо визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування та невиплати компенсації у зв'язку із несвоєчасною виплатою доплати до грошового забезпечення поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, за періоди з 01 жовтня 2020 року по 12 жовтня 2020 року включно, з 22 жовтня 2020 року по 28 березня 2021 року включно та з 17 квітня 2021 року по 26 квітня 2021 року в розмірі 50 відсотків грошового забезпечення, пропорційно відпрацьованому часу та з урахуванням вже виплачених сум такої доплати та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити таку, суд вказує на наступне.
Відповідно до пункту 1 Постанови № 375 на період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни, зокрема, поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення (забезпечення продовольчими та непродовольчими товарами, послугами зв'язку, транспорту, адміністративними, соціальними послугами, а також захист прав дітей та забезпечення правопорядку і безпеки громадян) та внаслідок виконання своїх обов'язків мають безпосередній контакт з населенням, встановлено додаткова доплата до заробітної плати (грошового забезпечення) пропорційно відпрацьованому часу в зазначених умовах.
Згідно із статтею 2 Закону № 2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру.
Згідно зі статтею 94 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Відповідно до пункту 3 Порядку виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства внутрішній справ України 6 квітня 2016 року №260, грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання.
До складу грошового забезпечення входить: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Враховуючи, що спірна доплата була запроваджена Урядом лише на час дії карантину, су доходить висновку, що ця доплата є додатковою тимчасовою виплатою поліцейським, яка залежить від виконання ними обов'язків, за які держава визначає додаткову винагороду та виплачується пропорційно в розрахунку на місяць.
При цьому, виплата винагороди залежить від певних умов та лише в означений період. Тобто, така виплата не є постійною і не має систематичний характер, а її розмір є пропорційним з розрахунку на місяць, що визначається наказом командира (начальника).
Отже, спірна доплата, визначена Постановою № 375, не враховуються до грошового забезпечення (заробітної плати) та щодо такої виплати не здійснюється компенсація відповідно до Закону № 2050-III.
Відповідна позиція викладена в постанові ВС від 16.05.2024 р. у справі № 600/341/23-а.
Отже, в досліджуваній частині, позов задоволенню не підлягає.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів позивача, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.
Разом з тим, відповідно до статті 5 Закону України "Про судовий збір" позивач звільнений від сплати судового збору, відтак такий не сплачувався, а отже не підлягає стягненню.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
адміністративний позов задовольнити, - частково .
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у Вінницькій області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації у зв'язку із несвоєчасною виплатою надбавки за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 10% до посадового окладу за період з 13 січня 2021 року по 26 квітня 2021 року за весь час затримки виплати, тобто з 13.01.2021 по день фактичної виплати такої надбавки.
Зобов'язати Головне управління Національної поліції у Вінницькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати надбавки за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 10% до посадового окладу за період з 13 січня 2021 року по 26 квітня 2021 року за весь час затримки виплати, тобто з 13.01.2021 по день фактичної виплати такої надбавки.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
Відповідач: Головне управління Національної поліції у Вінницькій області (вул. Театральна, 10, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 40108672)
Повний текст рішення сформовано 23.02.2026 р.
Суддя Воробйова Інна Анатоліївна