м. Вінниця
23 лютого 2026 р. Справа № 120/9407/25
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Альчук М.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін адміністративну справу за позовом військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення коштів, -
Військова частина НОМЕР_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 , у якому просить стягнути з останнього на користь військової частини НОМЕР_1 вартість завданої державі шкоди у 41 290 (сорок одна тисяч двісті дев'яносто) грн 53 коп..
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що самовільне залишення відповідачем військової частини призвело до понесення військовою частиною вищенаведених збитків, що підтверджується висновками акту службового розслідування.
Ухвалою суду від 11.07.2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
З огляду на відсутність у Єдиному державному демографічному реєстрі відомостей щодо відповідача, згідно ст. 130 КАС України, на офіційному веб-порталі судової влади України було розміщено оголошення про відкриття провадження у справі.
Відповідач своїм правом, передбаченим статтею 162 КАС України не скористався, до суду відзиву не направив.
Ознайомившись з матеріалами справи, судом встановлено наступні обставини справи.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 71 від 11.03.2024 року, ОСОБА_1 увільнено від займаних посад і зараховано в розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 з 11.03.2024 року.
У відповідності до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 25.06.2024 року № 179 вважати такими, що вибули: у лікувальні заклади: у національний військово-медичний клінічний центр «Головний військовий госпіталь» м. Київ: солдат ОСОБА_1 , який перебуває у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , для проходження військово-лікарської комісії з метою визначення ступеня працездатності до військової служби у Збройних Силах України терміном на 7 (сім) діб з 26.06.2024 по 02.07.2024 року.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 03.07.2024 року № 187 відповідач вважається таким, що своєчасно не повернувся із військово-лікарської комісії за метою визначення ступеня придатності до військової служби та відсутній на військовій службі з 03.07.2024 року.
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 07.07.2024 року № 191 солдата ОСОБА_1 , який перебуває у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , вважати таким, що 07.07.2024 року прибув після самовільного залишення розташування підрозділу та відсутності на службі на військовій службі. Зарахувати на всі види забезпечення, а на продовольче забезпечення в пункті постійної дислокації зі сніданку 08.07.2024 року, поновити нарахування та виплати грошового забезпечення з 08.07.2024 року.
Наказом командира військової частина НОМЕР_1 від 12.10.2024 року № 8106 призначено службове розслідування у зв'язку із неповерненням відповідача після проходження військово-лікарської комісії до свого підрозділу та відсутності на військовій службі.
Згідно Наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 05.11.2024 року № 314, відповідача призначено на посаду солдата резерву 50-ї запасної роти військової частини НОМЕР_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 04.06.2025 № 157 ОСОБА_1 виключено із списків особового складу з 04.06.2025 року.
Відповідно до акту службового розслідування від 16.06.2025 року, який затверджено наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 19.06.2025 року № 1935, було встановлено, що солдат ОСОБА_1 , який знаходився у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , з 26.06.2024 по 07.07.2024 року перебував у самовільному залишенні місця служби.
Окрім вищевказаного, був встановлений факт переплати грошового забезпечення солдату ОСОБА_1 за період із 26.06.2024 по 02.07.2024 року, який перебуває у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 у сумі 41 290 (сорок одна тисяча двісті дев'яносто) грн 53 коп., що підтверджується Актом службового розслідування від 16.06.2025 року, витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 19.06.2025 року № 1935, та довідкою розрахунку переплати грошового забезпечення та премії солдат ОСОБА_1 з 26.06.2024 року по 02.07.2024 року від 19.04.2025 року за № 1776/6/883.
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 19.06.2025 року № 1935, та актом службового розслідування від 16.06.2025 року, було встановлено, що військовій частині НОМЕР_1 завдані збитки із боку відповідача, на загальну суму 41 290 (сорок одна тисяча двісті дев'яносто) грн 53 коп., які віднесено на рахунок відповідача.
Згідно довідки розрахунку переплати грошового забезпечення та премії солдат ОСОБА_1 з 26.06.2024 року по 02.07.2024 року від 19.04.2025 року за № 1776/6/883, відповідачу було нараховано та виплачено грошове забезпечення на загальну суму 41 290 (сорок одна тисяча двісті дев'яносто) грн 53 коп..
25.06.2025 року Із метою позасудового врегулювання і погашення у добровільному порядку суми переплати, на адресу відповідача була направлена вимога на суму 41 290 (сорок одна тисяча двісті дев'яносто) грн 53 коп..
Відповідь від відповідача не надходила, що у свою чергу стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку обставин справи, суд керується таким.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24 березня 1999 №548-XIV (далі - Статут).
Дія цього Статуту поширюється на військовослужбовців Служби зовнішньої розвідки України, Служби безпеки України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Управління державної охорони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.
Відповідно до статті 11 Статуту необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки.
Згідно зі статтею 16 Статуту кожен військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Статтями 26, 27 Статуту військовослужбовці передбачено, що залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України» дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення.
Правовий режим майна, закріпленого за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, і повноваження органів військового управління та посадових осіб щодо управління цим майном визначає Закон України від 21.09.1999 № 1075-XIV "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" (далі - Закон № 1075-XIV).
Відповідно до ст.1 Закону 1075-XIV військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України. До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв'язку, а також акції, частки у статутному капіталі юридичних осіб (далі - корпоративні права) тощо.
Згідно зі ст. 3 Закону № 1075-XIV військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління (з урахуванням особливостей, передбачених частиною другою цієї статті). З моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна. Військові частини використовують закріплене за ними військове майно лише за його цільовим та функціональним призначенням. Облік, інвентаризація, зберігання, списання, використання та передача військового майна здійснюються у спеціальному порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов'язків, визначено Законом України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03 жовтня 2019 №160-IX (надалі - Закон №160-IX).
Згідно із пунктами 4 і 5 частини 1 статті 1 Закону № 160-IX матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов'язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.
Пряма дійсна шкода (далі - шкода) - збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків. До шкоди не включаються доходи, які могли бути одержані за звичайних обставин, якщо таких збитків не було б завдано.
За змістом частини першої, другої статті 3 Закону №160-IX підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.
Відповідно до частини 2 статті 3 Закону N 160-IX умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків; 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.
Відповідно до частини 1 і статті 7 Закону № 160-IX розмір завданої шкоди встановлюється за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку з урахуванням цін, що діють на період розгляду питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності.
Згідно з частиною 2 статті 1 Закону № 160-IX термін "військове майно", що застосовується в цьому Законі, вживається у значенні, наведеному в Законі України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України".
Абзацом 1 частини другої статті 8 Закону №160-IX встановлено, що у разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб.
Частинами шостою - восьмою статті 8 Закону №160-IX встановлено, що за результатами проведення розслідування складається акт (висновок), який подається командиру (начальнику), що призначив розслідування, на розгляд. До акта (висновку), складеного за результатами розслідування, додаються довідка про вартісну оцінку завданої шкоди за підписом начальника відповідної служби забезпечення і фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини, установи, організації, закладу та/або акт оцінки збитків, що складається суб'єктами оціночної діяльності.
Якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п'ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню. Наказ доводиться до винної особи під підпис.
За приписами ч. 1 ст. 10 Закону № 160-IX відшкодування шкоди, завданої особою, здійснюється на підставі наказу командира (начальника) шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винної особи, крім випадків, передбачених частинами третьою, четвертою та п'ятою цієї статті та частиною першою статті 12 цього Закону.
Частиною 2 ст. 10 Закону № 160-IX передбачено, що особа, яка завдала шкоду, за згодою командира (начальника) може добровільно відшкодувати її розмір повністю або частково, передати для відшкодування завданої шкоди рівноцінне майно або відремонтувати чи відновити пошкоджене, про що видається відповідний наказ. Не допускається відшкодування завданої шкоди рівноцінним майном у разі втрати чи пошкодження зброї, боєприпасів, спеціальної техніки та іншого майна, що відповідно до закону вилучене з цивільного обороту або обмежене в обороті.
Згідно зі статтею 12 Закону № 160-IX у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку.
У відповідності до акту службового розслідування від 16.06.2025 року, в ході розслідування встановлено наступне.
Солдат ОСОБА_1 , який перебуває у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , був відсутній на військовій службі, обов'язки військової служби не виконував з 26 червня 2024 року по 07 липня 2024 року у зв'язку із самовільним залишенням розташування підрозділу без поважних на то причин та без дозволу командирів.
Також встановлено факт неправомірної переплати грошового забезпечення за період з 26 червня 2024 року по 02 липня 2024 року, солдату ОСОБА_1 .
Відповідно довідки-розрахунку переплати грошового забезпечення від 19 квітня 2025 року №1776/6/883, переплата солдату ОСОБА_1 за період з 26 червня 2024 року по 02 липня 2024 року, становить 41 290,53 грн (сорок одну тисячу двісті дев'яносто гривень, 53 копійки).
Переплата грошового забезпечення та премії солдату ОСОБА_1 , за період з 26 червня 2024 року по 02 липня 2024 року, виникла у зв'язку з тим, що вищевказаний військовослужбовець не прибув для проходження військово-лікарської комісію до НВМКЦ "Головного військового клінічного госпіталю" місто Київ, та не повідомив про це командира підрозділу.
Заперечень, заяв та клопотань в ході проведення службового розслідування, не надходило.
Виходячи з матеріалів службового розслідування, вина військовослужбовця виражається у формі прямого умислу.
Поряд із цим, службовим розслідування встановлено відсутність у діях інших службових осіб вини у надмірній виплаті відповідачеві грошового забезпечення, адже інформація про самовільне залишення ОСОБА_1 військової частини надійшла лише 03 липня 2024 року.
Отже, проаналізувавши обставини справи, зміст акту службової перевірки, та надані позивачем докази, суд приходить до висновку, що в ході розслідування належним чином встановлено та підтверджено факт завдання ОСОБА_1 збитків державі у розмірі 41 290,53 грн (сорок одну тисячу двісті дев'яносто гривень, 53 копійки) за період з 26.06.2024 по 02.07.2024 року.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Адміністративний позов військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_2 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) про стягнення коштів, задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь військової частини НОМЕР_1 вартість завданої державі шкоди у розмірі 41 290 (сорок одна тисяча двісті дев'яносто) грн 53 коп..
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Альчук Максим Петрович