Справа №: 486/38/19 Провадження № 4-с/486/1/2026
19 лютого 2026 року м. Південноукраїнськ
Південноукраїнський міський суд Миколаївської області у складі:
головуючого судді Волощук О.О.,
за участю секретаря судового засідання Гайдук А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 , за участю Головного державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Омельченко Тетяни Миколаївни, стягувача ОСОБА_2 , на дії державного виконавця та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії органу примусового виконання та просив визнати дії головного державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Омельченко Т.М., що пов?язані з невірним розрахунком заборгованості зі сплати аліментів в межах виконавчого провадження N75046669 на виконання виконавчого листа N486/38/19 виданого 14.05.2024 року - неправомірними; зобов?язати головного державного виконавця Другого відділу державної Виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Омельченко Т.М. провести перерахунок заборгованості за аліментами в межах виконавчого провадження N?75046669 з урахуванням квитанцій, поданих ним за період з 30 січня 2019 року і до 26.05.2025 року, на суму 867 177,9 грн.
Скарга мотивована тим, що рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 11.06.2019 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітніх дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та сина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 в твердій грошовій сумі в розмірі 9000 (дев'ять тисяч) гривень щомісячно, починаючи з 08 січня 2019 року та до досягнення дітьми повноліття. 20.08.2019 року постановою апеляційного суду Миколаївської області було залишено без змін рішення Южноукраїнського міського суду, яким було прийнято рішення у справі № 486/38/19. Ухвалою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 14.05.2024 року (справа № 486/38/19) ОСОБА_2 видано дублікат виконавчого листа. Постановою від 20.05.2024 року старшим державним виконавцем другого відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Вікторією Манзенко відкрито виконавче провадження ВП №75046669 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітніх дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та сина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 , в твердій грошовій сумі в розмірі 9 000 гривень, щомісячно, починаючи з 08 січня 2019 року та до досягнення дітьми повноліття. Останній раз, 26.05.2025 року скаржником, як боржником, подано клопотання про здійснення перерахунку заборгованості зі сплати аліментів на підставі виконавчого листа №486/38/19 виданого 14.05.2024 року, за змістом якого боржник повідомив державного виконавця, що починаючи з 2019 року, з різних його рахунків, на різні рахунки стягувача ( ОСОБА_2 ), у період з 30.01.2019 року до 26.05.2025 року добровільно було перераховано на рахунки стягувача 867 177,9 грн. в якості аліментів. На підтвердження чого були надані платіжні інструкції, банківські квитанції та виписки про рух коштів з його рахунків - в кількості 161 штук на 161 аркушах. В деяких платіжних документах відсутнє призначення платежу «аліменти», але, як зазначає скаржник, відсутність у платіжних документах у призначенні платежу слова "аліменти" не може бути беззаперечною підставою для неврахування таких платежів як сплата аліментів. Звертає увагу, що починаючи з січня 2019 року між ним та стягувачем немає і не могло бути інших цивільно-правових зобов'язань, які б пояснювали природу здійснених ним платежів, окрім аліментів. Вказує, що неодноразово звертав увагу державного виконавця на те що, в будь якому випадку серед квитанцій наданих ним на суму 867 177,9 грн. виконавцю надано платіжних документів із чітким зазначенням «аліменти» на суму більше ніж 550 000 грн., а саме 20 квитанцій на суму 523 360 грн. Окрім цього, до доказів перерахування коштів в сумі 867 177,9 грн. не входять платежі, які були враховані державним виконавцем при розрахунку заборгованості внаслідок розгляду поданих ним клопотань від 10.06.2024 року та від 14.06.2024 року та частково погоджених стягувачем, загалом ним разом із повідомленнями про добровільну сплату аліментів від 10.06.2024 року та доповнення до повідомлення від 14.06.2024 року державному виконавцю надавались квитанції та банківські виписки про перерахунок коштів з його рахунків на рахунок стягувача на загальну суму 1 022 366 грн. Тому даним клопотанням скаржник просив: врахувати надані ним інструкції та включити їх до сум сплачених аліментів за період з 01 січня 2019 по 26 травня 2025 року на загальну суму 867 177,9 грн.; за необхідності витребувати у АТ «Приватбанк», АТ «ПУМБ», АТ «Універсал Банк», АТ «Альфа Банк» інформацію щодо всіх відкритих та/або діючих рахунків ОСОБА_2 та підтвердження надходження вищезазначених коштів (відповідно до таблиці) за період з 01.01.2019 року і до 16.09.2024 року на рахунки стягувача відкриті у відповідних банківських установах; за наслідками розгляду даного клопотання надати розрахунок заборгованості за аліментами. Проте, незважаючи на надані ним належні докази сплати аліментів, 30.06.2025 року ним отримано рекомендований лист разом із супровідним листом № 42831/5 від 15.06.2025 року, державним виконавцем направлено розрахунок заборгованості зі сплати аліментів станом на 15.06.2025 року, за змістом якого вбачається, що державним виконавцем не були зараховані надані ним банківські квитанції та виписки про рух коштів з його рахунків в кількості 161 штук на 161 аркушах на загальну суму 867 177,9 грн. у зв'язку з чим державним виконавцем зроблений розрахунок заборгованості за аліменти, який складає 525 881,50 грн., внаслідок чого порушено, на думку скаржника, його права у виконавчому провадженні, оскільки не включено суми сплачених ним аліментів за період з 01 січня 2019 по 26 травня 2025 року на загальну суму 897 177,9 грн., тому вважає розрахунок невірним, а відтак дії державного виконавця неправомірними.
Ухвалою Південноукраїнського міського суду Миколаївської області від 21.07.2025 скаргу прийнято до провадження, призначено судове засідання.
В запереченнях на скаргу боржника представник державної виконавчої служби просила відмовити в задоволенні скарги ОСОБА_1 в повному обсязі та закрити провадження. Зазначила, що станом на 30.06.2025 у боржника відсутня заборгованість зі сплати аліментів, всі суми, які сплачувалися по платіжним інструкціям боржником з призначенням платежу «аліменти» були зараховані виконавцем.
18.09.2025 від представника скаржника надійшло клопотання про долучення доказів.
23.09.2025 від стягувача надійшли заперечення на скаргу, в яких вона просила відмовити скаржнику в задоволенні скарги посилаючись на те, що судове рішення чітко визначає розмір щомісячних аліментів у твердій грошовій сумі - 9000 грн. Будь-які надлишкові платежі не змінюють цього зобов'язання. Частина 3 ст. 181 СК України передбачає, що аліменти присуджуються або у частці від доходу, або у твердій грошовій сумі, і не містить положень про «авансові» платежі. Стаття 190 СК України гарантує право дитини на додаткову допомогу від батьків. Відповідно, суми, що перевищують розмір аліментів, мають кваліфікуватися як добровільна додаткова допомога, а не зараховуватися у рахунок майбутніх зобов'язань по аліментам. Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що аліменти мають регулярний та цільовий характер, а тому їхня сплата наперед суперечить самій природі цих виплат. Надлишкові кошти, що перевищують визначений судом розмір аліментів, не можуть автоматично зараховуватися в рахунок майбутніх періодів сплати. Такі платежі мають кваліфікуватися як добровільна додаткова допомога на утримання дитини (справа №390/2379/24, рішення ВС від 05.08.2025). Регулярність та цільовий характер аліментів (практика Верховного Суду (справи № 545/3115/19 від 12.01.2022, № 591/1707/22 від 15.01.2024) підтверджує, що переплата аліментів є добровільною допомогою дитині та не зараховується в рахунок майбутніх зобов'язань з аліментів. Аліменти у твердій грошовій сумі встановлюються для забезпечення регулярного та передбачуваного надходження коштів на потреби дитини. Виконання аліментного зобов'язання не допускає «авансової» сплати понад встановлений розмір, якщо вона не є окремою добровільною допомогою (ст. ст. 181, 190 СК України).
09.10.2025 року скаржником подано уточнення до скарги до яких додано банківські квитанції в кількості 152 шт. на суму 337 218,91 грн., які, як вказує боржник, не були враховані державним виконавцем станом на день подання скарги, а також банківські квитанції в кількості 121 шт. по картці «Приватбанк».
08.12.2025 від скаржника надійшло клопотання про відкладення розгляду скарги.
В судовому засіданні скаржник, доводи викладені в скарзі підтримав у повному обсязі.
Представник державної виконавчої служби заперечувала проти скарги, просила суд відмовити в її задоволенні.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов наступних висновків.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання рішення від 12.04.2024 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітніх дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в твердій грошовій сумі в розмірі 9000 (дев'ять тисяч) гривень щомісячно, починаючи з 08 січня 2019 року та до досягнення дітьми повноліття, яке набрало законної сили 30.04.2024. Южноукраїнським міським судом Миколаївської області 14.05.2024 видано дублікат виконавчого листа, на підставі якого державним виконавцем відкрито виконавче провадження № 75046669.
Як вбачається з розрахунку заборгованості зі сплати аліментів боржника ОСОБА_1 станом на 17.09.2025 заборгованість зі сплати аліментів становить 2671,50 грн. за серпень 2025 року.
Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
За статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з частиною першою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України - і за її межами.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (частина перша статті 74 Закону України «Про виконавче провадження»).
На підставі статті 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Згідно зі статтею 71 Закону «Про виконавче провадження» порядок стягнення аліментів визначається законом. Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого СК України. Визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому СК України. Виконавець зобов'язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі, зокрема, надходження виконавчого документа на виконання від стягувача. Спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.
Пунктом 4 розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за № 489/20802, визначено, що виконавець зобов'язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця та у випадках, передбачених частиною четвертою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», повідомляти про розрахунок заборгованості стягувача і боржника. Розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих із звіту про здійснені відрахування та виплати; квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником; заяв та (або) розписок стягувача; інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості; інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів. Спори щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.
У частині третій статті 195 СК України зазначено, що розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.
Відповідно законодавець визначив обов'язок виконавця обчислювати розмір заборгованості за аліментами та водночас імперативно передбачив, що у разі незгоди заінтересованої особи з визначеним (обчисленим) виконавцем розміром заборгованості за аліментами, спір вирішується судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.
Згідно зі статтями 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
Як зазначає скаржник ним з 2019 року здійснювалися перерахування коштів на рахунок стягувача в рахунок сплати аліментів, проте, державним виконавцем при здійсненні перерахування заборгованості по аліментам безпідставно не було враховано платежі 30.01.2019 року і до 26.05.2025 року на суму 867 177,9 грн., які за своєю суттю є аліментами, оскільки кошти перераховувалися на різні рахунки стягувача на утримання дітей, будь-яких інших цивільно-процесуальних зобов'язань між стягувачем та боржником не існувало.
Квитанції на підтвердження сплати аліментів боржником були передані державному виконавцю та надані до суду.
Заперечуючи проти зарахування вказаних коштів як аліментів, стягувач та державний виконавець вказали, що долучені квитанції не містять призначення платежу, що унеможливлює їх віднесення до аліментів, а стягувач також зауважила, що ці кошти є додатковими витратами на дітей.
Проте, у постанові Верховного Суду від 01 серпня 2019 року у справі №642/6906/16-ц (провадження № 61-26229св18) зазначено, що боржник стверджував, що грошові кошти сплачував як добровільну виплату аліментів. Будь-яких доказів на підтвердження наявності інших зобов'язань боржника перед стягувачем до суду не надано, як і не надано доказів на підтвердження відмови стягувача від отримання банківських переказів від боржника. Суд врахував, що при грошових переказах через термінал самообслуговування банку у платника не було технічної можливості самостійно зазначати призначення платежу, всі платежі позначалися як «поповнення банківської картки в терміналі самообслуговування».
У постановах від 18 листопада 2020 року у справі № 648/1102/19 (провадження№61-7500св20) та від 26 травня 2021 року у справі №569/11466/20 (провадження № 61-1534св21) Верховний Суд зробив висновки, що виконавець повинен враховувати кошти, сплачені боржником на користь стягувача, оскільки чинне законодавство не передбачає права та обов'язку у виконавця вимагати від боржника надання квитанцій із зазначенням призначення грошових переказів на ім'я стягувача й не враховувати безпосередньо копії наданих квитанцій. Встановленню підлягає наявність або відсутність інших правовідносин між подружжям, які могли б бути підставою для зарахування спірних сум, не в рахунок погашення заборгованості за аліментами, а в рахунок погашення інших зобов'язань.
У постанові Верховного Суду від 17 травня 2023 року у справі № 199/2951/21 (провадження № 61-1769св23) встановлено, що між стягувачем та боржником немає інших грошових зобов'язань, окрім аліментних. Стягувач не заперечувала отримання від боржника тих грошових переказів, де вона була зазначена отримувачем, а матеріали справи не містять відомостей щодо відмови стягувача від отримання грошових переказів, здійснених боржником. Наведене свідчить про часткове добровільне виконання боржником свого обов'язку зі сплати аліментів. Враховуючи, що боржник надав копії квитанцій про здійснення платежів на користь стягувача, у державного виконавця не було підстав не враховувати надані боржником квитанції під час визначення заборгованості зі сплати аліментів.
Враховуючи вищевикладене, в ході судового розгляду судом не встановлено наявності будь-яких інших зобов'язань між стягувачем та боржником, а ніж зобов'язань зі сплати аліментів. Між батьками дітей відсутні угоди щодо порядку сплати грошових коштів на утримання їхніх синів.
Будь-які докази, що сплачені боржником кошти на належні рахунки стягувача не є аліментами та мають інше цільове призначення в матеріалах справи відсутні, а твердження стягувача про те, що платежі без зазначення їх призначення є додатковими витратами на дітей суд вважає помилковими, оскільки доказів про будь-які домовленості таких виплат стороною стягувача не надано, судові рішення з цього питання не ухвалювались.
З поданих боржником платіжних інструкцій АТ КБ «ПриватБанк» вбачається, що ним здійснювалися платежі протягом січня 2019 - по травень 2025 на рахунки стягувача ОСОБА_2 , які містять посилання на РНОКПП НОМЕР_1 , що належить стягувачу. Крім того, наявними у справі копіями платіжних доручень стверджується належність стягувачу ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) платіжної картки №5167919007197816.
Доказів належності стягувачу інших рахунків та банківських карток матеріали справи не містять.
За наведених обставин, суд дійшов висновку, що квитанції без зазначення призначення платежу «аліменти», за якими перераховувалися боржником кошти на відкриті рахунки, що належать стягувачу, є підтвердженням сплати ним на користь стягувача аліментів, та мали бути враховані державним виконавцем при обрахунку заборгованості за аліментами, з огляду на те, що чинне законодавство не передбачає права та обов'язку у державного виконавця вимагати від боржника надання квитанцій із зазначенням призначення грошових переказів на ім'я стягувача й не враховувати безпосередньо копії наданих квитанцій.
Подібний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 10 серпня 2023 року у справі № 206/2658/22 (провадження № 61-4693св23).
Відповідно до частини другої статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Отже, суд приходить до переконання, що здійснення державним виконавцем розрахунку заборгованості боржника за аліментами, без врахування поданих ним платіжних інструкцій, які не містять посилання призначення платежу "аліменти", які підтверджують перерахування коштів на рахунки, які були відкриті у стягувача за період з січня 2019 по травень 2025, як доказів добровільного виконання ним рішення суду, є неправомірним.
Разом з тим, враховуючи, що доказів належності стягувачу інших рахунків та банківських карток матеріали справи не містять, водночас державний виконавець не позбавлений права при здійсненні перерахунку отримати відповідну інформацію у банківських установах, суд вважає, що скарга є такою, що підлягає частковому задоволенню та кошти, які перераховувалися боржником на відкриті у банківських установах рахунки стягувача без зазначення в платіжних інструкціях призначення платежу "аліменти" протягом січня 2019 - по травень 2025 мають бути враховані в рахунок сплати боржником аліментів.
З огляду на викладене, керуючись статями 12, 13, 76-81, 260, 268, 263-264, 353-354, 447-452 ЦПК України, суд,
Скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця та зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати дії головного державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Омельченко Т.М. що пов?язані з невірним розрахунком заборгованості зі сплати аліментів в межах виконавчого провадження N75046669 на виконання виконавчого листа N486/38/19 виданого 14.05.2024 року - неправомірними.
Зобов?язати головного державного виконавця Другого відділу державної Виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Омельченко Т.М. провести перерахунок заборгованості за аліментами в межах виконавчого провадження N?75046669 з урахуванням квитанцій, поданих боржником за період з 30 січня 2019 року і до 26.05.2025 року на підтвердження сплати ним коштів на рахунки, що належать стягувачу.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду протягом 15 днів з дня виготовлення повного тексту ухвали.
Учасник справи, якому ухвала не була вручена в день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала набирає чинності після закінчення терміну на апеляційне оскарження, а у випадку її оскарження після розгляду апеляційної скарги судом апеляційної інстанції.
Суддя О.О. Волощук