490/11130/25
нп 1-кс/490/923/2026
23.02.2026
Центральний районний суд м. Миколаєва
Справа № 490/11130/25
про продовження строків запобіжного заходу
23 лютого 2026 року слідчий суддя Центрального районного суду м. Миколаєва ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , підозрюваного ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві клопотання слідчого СВ ВП № 1 Миколаївського РУП Головного управління Національної поліції в Миколаївській області ОСОБА_7 , погоджене прокурором, про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Миколаєва, маючого середнью спеціальну освітою, не одруженого, солдата стрілеця-санітара 3 штурмового спеціалізованого відділення 2 штурмового спеціалізованого взводу 1 штурмової спеціалізованої роти штурмового спеціалізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , який на даний час самовільно залишив військову частину, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України-,
Слідчий, як сторона кримінального провадження, звернувся з клопотанням, погодженим з прокурором, до слідчого судді про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави підозрюваному ОСОБА_6 , у кримінальному провадженні №12025152020001530 від 27.12.2025.
Клопотання мотивує тим, що 17.12.2024 громадянин ОСОБА_6 відповідно до Указу Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію» та наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 був призваний на військову службу та направлений для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 . В подальшому, наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 27.10.2025 № 313/нст, ОСОБА_6 , зараховано до списків особового складу та призначено на посаду стрілецьсанітара 3 штурмового спеціалізованого відділення 2 штурмового спеціалізованого взводу 1 штурмової спеціалізованої роти штурмового спеціалізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «солдат», та зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення, визнано таким, що справи і посаду прийняв та приступив до виконання службових обов'язків.
Так, 26.12.2025 приблизно о 20:00 год., більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував в приміщенні кімнати будинку за адресою: АДРЕСА_1 , де останній проживає. В цей час в кімнату будинку, де мешкає ОСОБА_6 , зайшов потерпілий ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який також проживає за адресою: АДРЕСА_1 , де між ними розпочалась словесна сварка, в ході якої у ОСОБА_6 , виник раптовий злочинний умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_8 .
Діючи по раптово виниклому умислу, направленому на спричинення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_8 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, спровокованих сваркою, ОСОБА_6 , тримаючи в лівій руці предмет ззовні схожий на ніж, котрий ОСОБА_6 , взяв з тумбочки біля ліжка, наніс останньому один акцентований удар предметом схожим на ніж по тулубу в область правої частини черевної порожнини, чим спричинив останньому тілесне ушкодження у формі проникаючого колото різаного поранення грудної клітки з права з пошкодженням ребра та міжреберної артерії.
В результаті вказаних дій ОСОБА_6 , потерпілому ОСОБА_8 , спричинено тілесні ушкодження у вигляді проникаючого колото різаного поранення грудної клітки з права з пошкодженням ребра та міжреберної артерії, що відповідно до наказу МОЗ №6 від 17.01.1995 «Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» за критерієм небезпеки для життя в момент спричинення, відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень.
Прокурор в судовому засіданні подане клопотання підтримав та просив продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави зважаючи на положення ч.4 ст.183 КПК України. Додатково пояснив, що на сьогоднішній день існує обґрунтована підозра у вчиненні підозрюваним інкримінованого йому кримінального правопорушення, яке належить до категорії тяжких, за яке передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від 5 до 8 років. Обґрунтованість підозри, на думку прокурора, стверджуєтьсязібраними по справі доказами та повністю відповідає вимогам чинного законодавства та вимогам Європейського суду з прав людини щодо поняття «обґрунтованості» та «розумності». Вважає, що в діях підозрюваного наявні ризики, передбачені п.1,3,4 ч.1 ст.177 КПК України для обрання вказаного виду запобіжного заходу. На думку прокурора, жоден інший більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Підозрюваний в судовому не заперечував проти заявленого клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Захисник в судовому засіданні підтримав позицію потерпілого.
Заслухавши учасників процесу, дослідивши та перевіривши надані матеріали клопотання, вважаю, що клопотання слідчого підлягає до задоволення виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК Українитримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до положень ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно з ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
У відповідності до ч.2 ст.177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі "Ілійков проти Болгарії" №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що "суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів".
П. 48 рішення "Чеботарь проти Молдови" № 35615/06 від 13.11.07 р. - Європейський Суд з прав людини зазначив "Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання".
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Відповідно до матеріалів клопотання до Єдиного реєстру досудового розслідування внесено кримінальне провадження № 12025152020001530 від 27.12.2025 за ч. 1 ст. 121 КК України.
27.12.2025 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
29.12.2025 року ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва підозрюваному ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, строком до 24.02.2026 включно.
23.02.2025 року постановою прокурора строк досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні продовжено до трьох місяців, а саме до 27.03.2026 включно.
Вирішуючи заявлене слідчим клопотання та враховуючи вимоги ч.2 ст.177 КПК України щодо наявності обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявності ризиків, суд виходить з наступного.
На виконання вимог положень ч.1 ст.194 КПК України судом встановлено, що надані сторонами кримінального провадження докази свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України. Зокрема обґрунтованість підозри стверджується зібраними доказами у матеріалах кримінального провадження, а саме: протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від ОСОБА_9 від 23.11.2025; протоколами огляду місця події від 27.12.2025; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_8 від 27.12.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 27.12.2025; протоколом затримання ОСОБА_6 від 27.12.2025; протоколом допиту затриманого ОСОБА_6 від 27.12.2025; витягами з журналу реєстрацій травм кримінального характеру від 26.12.2025 та іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.
Крім того, обґрунтовано доведеним є наявність в діях підозрюваного ОСОБА_6 ризиків, передбачених ч.1,3,4 ст.177 КПК України: може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, оскільки йому загрожує реальне покарання у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 8 років позбавлення волі. Може незаконно впливати на свідків та потерпілого у цьому кримінальному провадженні, оскільки зможе впливати на них з метою зміни показів на такі, що не відповідають дійсності та виправдовують його як підозрюваного, тим самим матиме можливість уникнути кримінальної відповідальності за вчинене ним кримінальне правопорушення. Крім того може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки на даний час не проведено в повному обсязі всіх необхідних і можливих слідчих дій та може здійснювати дії, направлені на знищення відомостей доказового характеру про вчинення нею кримінального правопорушення.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити про наступне. У відповідності до рекомендацій, наданих Верховним Судом у Листі від 03 березня 2022 року № 1/0/2-22 «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану», запровадження воєнного стану та збройна агресія щодо України самі по собі є ризиками, які мають враховувати суди при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу. Зазначена позиція попередньо була висловлена і Радою суддів України в рекомендаціях щодо роботи судів в умовах воєнного стану, оприлюднених 02 березня 2022 року. А тому надані рекомендації слідчий суддя також враховує при вирішенні даної справи.
Продовжуючи підозрюваному ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою суд виходить з того, що останній підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке за своєю правовою природою та об'єктом спрямування спрямовані проти життя та здоров'я особи, яке належить до категорії тяжких злочинів та за яке передбачено покарання від семи до п'ятнадцяти роківпозбавлення волі.
Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється, вчинено в умовах воєнного стану, запровадженого у зв'язку із широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти Української Держави та Українського Народу, що тим самим підвищує ступінь суспільної небезпечності кримінального правопорушення, у вчиненні якого його підозрюють. Крім того, суд вважає, що в діях підозрюваного наявні ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, та вони доведені прокурором, підозрюваний є працездатною особою,тяжкими захворюваннями не страждає, а відтак відсутні підстави, які б перешкоджали продовженню підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Жоден інший більш м'який запобіжний захід на даному етапі досудового розслідування, на думку суду, не зможе запобігти вищезазначеним ризикам.
Тому з урахуванням обставин клопотання та долучених до матеріалів клопотання письмових документів, а також враховуючи стадію кримінального провадження, суд вважає виправданим та обґрунтованим клопотання слідчого про продовження підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у зв'язку з наявністю обґрунтованої підозри та з метою уникнення ризиків, які з часом не зменшилися.
Щодо можливості застосування до підозрюваного альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно вимог ч.3 ст.183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України.
Згідно п.2 ч.5 ст.182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину встановлюється у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Поряд з цим, положенням п. 1 ч.4 ст.183 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
З урахуванням обставин справи та враховуючи те, що підозрюваний ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні злочину, вчиненого із застосуванням насильства, суд вважає за можливе не визначати підозрюваному розмір застави у кримінальному провадженні.
Керуючись вимогами статей 177, 178, 182, 183, 186, 194, 196, 197, 395 КПК України,-
Клопотання - задовольнити.
Продовжити підозрюваному ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Строк дії ухвали становить починаючи з 23 лютого 2026 року до 27 березня 2026 року включно (в межах строку досудового розслідування).
Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1