490/8375/21 16.02.2026
нп 1-кп/490/475/2026
Центральний районний суд м. Миколаєва
Справа № 490/8375/21
16 лютого 2026 року м.Миколаїв
Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції обвинувальний акт по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021153020000513 від 22.06.2021 року, за обвинуваченням
ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Сквира Київської області, є громадянином України, з середньою спеціальною освітою, одружений, є військовослужбовцем та проходить військову службу на посаді тимчасово виконуючого обов'язки командира роти безпілотних авіаційних комплексів військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні молодший сержант, раніше не судимий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст.125 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
Старший матрос ОСОБА_3 , 21.06.2021 року приблизно о 18 годині 00 хвилин (більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено), знаходячись на прилеглій території будинку, розташованого за адресою: м.Миколаїв, проспект Героїв України, 17, на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків із ОСОБА_5 , в ході словесного конфлікту, реалізуючи кримінально-противоправний намір на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_5 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та їх караність, ОСОБА_3 підійшов до потерпілого ОСОБА_5 та спричинив удар лівою рукою в область обличчя, а саме у праву скроню, в результаті чого потерпілий не втримався на ногах та впав на землю. Після цього, продовжуючи свій злочинний умисел на спричинення тілесних ушкоджень, ОСОБА_3 став поверх потерпілого ОСОБА_5 , який був в положенні лежачи на спині, та кулаком правої руки спричинив удар в область лівої частини грудної клітини та декілька ударів в область правої ключиці та спричинив удар правою рукою у ліву ділянку лоба, спричинивши останньому тілесні ушкодження у вигляді синців, саден обличчя, передньої та лівої бокової поверхні грудної клітини, обох верхніх та нижніх кінцівок, поперекової ділянки, до категорії легких тілесних пошкоджень, струс головного мозку відноситься до категорії легких тілесних пошкоджень, що призвели до короткочасного розладу здоров'я.
Дії обвинуваченого ОСОБА_3 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч.2 ст.125 КК України, як спричинення умисного легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
В судовому засіданні прокурор заявила клопотання про закриття кримінального провадження та звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності притягнення його до кримінальної відповідальності.
Обвинувачений ОСОБА_3 заявлене клопотання прокурора підтримав.
Потерпілий ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив.
Суд, вислухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали судової справи, вважає, що клопотання прокурора підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Пунктом 1 ч.2 ст.284 КПК України передбачено, що кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Згідно ч.1 ст.285 КПК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до ч.4 ст.286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
У відповідності до п.2 ч.1 ст.49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.
Санкція ч.2 ст.125 КК України (на момент вчинення кримінального правопорушення) передбачає покарання у виді штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від ста п'ятдесяти до двохсот сорока годин або виправні роботи на строк до одного року, або арешт на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до двох років.
За положеннями ч.2 ст.12 КК України вказане кримінальне правопорушення є кримінальним проступком, строк давності за якими згідно з п.2 ч.1 ст.49 КК України становить три роки.
З моменту вчинення кримінального правопорушення - 21 червня 2021 року, минуло більше трьох років.
На час розгляду клопотання судом не встановлено та сторонами провадження не надано інформації про ухилення обвинуваченого від слідства, вчинення ним нових кримінальних правопорушень, а так само і відомостей про переривання чи зупинення строків, згідно ч.ч.2, 3 ст.49 КК України.
Крім цього, судом з'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_3 розуміє підстави та наслідки закриття провадження у зв'язку зі звільненням від кримінальної відповідальності за закінченням строку давності, безумовної можливості продовження судового розгляду провадження з його вирішенням по суті, і останній не заперечував проти закриття провадження з відповідних підстав.
У відповідності до ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього обвинувачення.
Суд приходить до висновку про те, що обвинувачений, розуміючи зміст процесуальних дій, що відбувались під час судового засідання, маючи безумовне та гарантоване законодавством право на судовий розгляд провадження та перевірку судом обґрунтованості обвинувачення у вчиненні ним кримінального правопорушення, таким правом не скористався та не заперечував проти закриття провадження за нереабілітуючих підстав.
Додатково, слід зазначити, що дотримання умов, передбачених частинами 1-3 ст.49 КК України, є безумовним і звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі закінчення строків давності, є обов'язковим.
Передбачений ст.49 КК України інститут звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності не пов'язує таке звільнення із визнанням ними своєї винуватості у вчиненні злочину.
Відповідно до положень ст.63 Конституції України та ст.18 КПК України, жодна особа не може бути примушена визнати свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення або примушена давати пояснення, показання, які можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні нею кримінального правопорушення.
Виходячи із цих положень закону, визнання винуватості є правом, а не обов'язком підозрюваного, обвинуваченого, а отже, невизнання підозрюваним, обвинуваченим вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності їхньої згоди на звільнення від кримінальної відповідальності у передбачених законом випадках за умови роз'яснення їм судом суті підозри чи обвинувачення, підстав звільнення від кримінальної відповідальності та права заперечувати проти закриття кримінального провадження не є правовою підставою для відмови в задоволенні клопотання сторони кримінального провадження про таке звільнення. Саме таку позицію висловив Верховний Суд у своїй постанові від 26 березня 2020 року (судова справа №730/67/16).
З урахуванням викладеного, встановлені судом обставини є підставою для звільнення обвинуваченого ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності та закриття кримінального провадження, оскільки з дня вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, минув встановлений п.2 ч.1 ст.49 КК України строк давності притягнення особи до кримінальної відповідальності та протягом вказаного строку обвинувачений не вчинив нового кримінального правопорушення.
Цивільний позов по справі не заявлено.
Судові витрати відсутні.
Питання про речовий доказ суд вирішує на підставі ст.100 КПК України.
Запобіжний захід відносно обвинуваченого не обирався.
Керуючись ст.49 КК України, ст.ст.284-288, 369-372, 395 КПК України, суд -
Клопотання прокурора про закриття кримінального провадження у зв'язку із закінченням строків давності - задовольнити.
Звільнити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, на підставі ст.49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності.
Кримінальне провадження №12021153020000513 від 22.06.2021 року за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст.125 КК України - закрити.
Речовий доказ:
- 1 відеозапис під назвою "VID_20210621_183138", записаний на DVD-R диск - зберігати в матеріалах кримінального провадження.
Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду через Центральний районний суд м.Миколаєва протягом 7 днів з дня її проголошення.
Головуючий ОСОБА_1