Справа № 522/14529/25-Е
Провадження № 2/522/3687/26
19 лютого 2026 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого - судді Шенцевої О.П.,
при секретарі Сафтюк-Панько Б.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради, ОСОБА_2 , за участі третьої особи: Департамента комунальної власності Одеської міської ради про скасування державної реєстрації та витребування майна (нежитлових приміщень підвалу) з чужого незаконного володіння, -
30 червня 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Одеської міської ради, ОСОБА_2 , за участі третьої особи: Департаментом комунальної власності Одеської міської ради про скасування державної реєстрації та витребування майна (нежитлових приміщень підвалу) з чужого незаконного володіння.
Ухвалою судді Приморського районного суду м. Одеси від 07 липня 2025 року відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження.
30 липня 2025 року до суду від представника Одеської міської ради надійшов відзив на позовну заяву.
05 серпня 2025 року від представника третьої особи Департаменту комунальної власності Одеської міської ради надійшли пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
07 серпня 2025 року представником ОСОБА_2 адвокатом Шарковою Н.Р. подано до суду відзив на позовну заяву.
18 вересня 2025 року позивач в судове засідання не з'явився, про дату та час судового засідання повідомлявся належним чином.
06 листопада 2025 року позивач в судове засідання повторно не з'явився, про дату та час судового засідання повідомлявся належним чином.
19 лютого 2026 року до суду від уповноваженої особи Одеської міської ради надійшла заява про проведення судового засідання за відсутності уповноваженої особи Одеської міської ради. Просили справу залишити без розгляду у зв'язку з неявкою позивача.
19 лютого 2026 року до суду від представника третьої особи Департаменту комунальної власності Одеської міської ради надійшла заява про проведення судового засідання згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України. Просив позов залишити без розгляду у зв'язку з неявкою позивача.
19 лютого 2026 року представником ОСОБА_2 адвокатом Шарковою Н.Р. подано до суду заяву про проведення судового засідання згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України. Просила позовну заяву залишити без розгляду.
19 лютого 2026 року в судове засідання, позивач не з'явився; про місце, дату та час сповіщався належним чином та завчасно, причини неявки суду не пояснив, жодних заяв та клопотань не надходило.
Отже, судом неодноразово призначались судові засідання, з метою розгляду справи. Проте, 18 вересня 2025 року, 06 листопада 2025 року та 19 лютого 2026 року в судові засідання позивач по справі не з'явився, повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовна заява підлягає залишенню без розгляду з наступних підстав.
Відповідно до ст. 2 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ст. ст. 13, 43 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми процесуальними правами на власний розсуд. Особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права та виконувати процесуальні обов'язки.
В свою чергу, сторона зобов'язана демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, утриматися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним та безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно з нормами статті 17 Конвенції, жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.
Ратифікуючи зазначену Конвенцію, Україна взяла на себе зобов'язання гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.
Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).
За змістом положень п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо, зокрема, належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов'язок добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. Під добросовісністю необхідно розуміти користування правами за призначенням, здійснення обов'язків у межах визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживання процесуальними правами.
Системний аналіз зазначених норм процесуального права дає підстави для висновку, що законодавець диференціює необхідність урахування судом поважності/неповажності причин неявки позивача до суду залежно від того, якою є неявка: першою чи повторною. Така диференціація обумовлена як необхідністю забезпечити дотримання прав позивача на участь у судовому засіданні у разі першої неявки за належного його повідомлення про час та місце судового засідання та поважності причин неявки, так і необхідністю введення певних обмежень з метою дотримання процесуальних строків розгляду справи, прав та інтересів іншої сторони відповідача, який притягнутий до участі у справі позивачем, а тому саме останній має продемонструвати свій інтерес у як найскорішому розгляді справи, а отже зобов'язаний у розумні інтервали цікавитися провадженням у справі. Саме тому, повторна неявка позивача в судове засідання, незалежно від поважності її причин, дає суду підстави залишити позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його неявка не перешкоджає вирішенню спору по суті.
Таким чином, зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами щоб не допустити затягування розгляду справи.
Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 11 березня 2021 року у справі № 558/9/18 (провадження № 61-13892св20).
Так, в призначені на 18 вересня 2025 року, 06 листопада 2025 року та 19 лютого 2026 року судові засідання позивач не з'являвся, про причини неявки суду не повідомляв. Також не з'являлися в судові засідання й відповідач.
Заяв, які суд міг би розцінювати як заяви про розгляд справи за відсутності позивача чи заяв про відкладення розгляду справи з огляду на поважність причин не можливості прибуття в судове засідання, позивачем не подавалось.
Отже, причин для відкладення розгляду справи, які можуть бути визнані поважними та підстав для неприбуття позивача в судові засідання не було.
З огляду на складність змісту правовідносин між сторонами, справа не може бути розглянута за матеріалами справи без участі позивача. Справа вже тривалий час знаходиться в провадженні суду, при цьому позивач не вчиняє будь-яких дій для прискорення розгляду справи.
Суд встановив, що матеріали справи містять докази належного сповіщення позивача про розгляд справи у судових засіданнях.
З огляду на поточну ситуацію, яка склалася у м. Одесі, де знаходиться Приморський районний суд м. Одеси, де не було та немає активних бойових дій, враховуючи, що суд здійснює свою діяльність у штатному режимі, з метою дотримання розумних строків розгляду справи та недопущення порушення конституційних прав учасників справи на судовий захист, неодноразове відкладення розгляду справи буде суперечити принципу ефективності судового процесу.
Відповідно до п.11 ч.3 ст. 2 ЦПК України, основною засадою (принципом) цивільного судочинства є неприпустимість зловживання процесуальними правами.
Суд розцінює безпідставні неявки позивача, що сповіщений належним чином про час, дату і місце судового засідання як зловживання позивачем своїми процесуальними правами, що є недопустимим.
Позовна заява про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення перебуває в провадженні Приморського районного суду м. Одеси з 30 червня 2025 року.
Відповідно до ч.3 ст.131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання.
У рішенні Європейського Суду від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходи, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.
Згідно з ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Внаслідок чого, суд вважає, що позивачем допущено безпідставні неявки в судові засідання, а саме 18 вересня 2025 року, 06 листопада 2025 року та 19 лютого 2026 року зважаючи також на те, що позивач є безпосередньою особою, яка має бути заінтересована в належному розгляді справи, так як мав намір захистити свої права.
Отже, аналіз викладених вище обставин, дає підстави стверджувати про неналежне здійснення позивачем своїх процесуальних прав і виконання процесуальних обов'язків, що виразились в систематичному нез'являнні в судові засідання, з метою зловживання своїми правами та безпідставного затягування судового розгляду справи.
Крім того, слід зауважити, що сторона позивача, будучи обізнаною про можливість розгляду справи без участі позивача та/або представника, відповідну заяву про розгляд справи за її відсутності не подає, чим, на розсуд суду, умисно затягує розгляд справи та позбавляє суд можливості вирішити справу в розумні строки та постановити рішення по суті заявлених вимог.
За таких обставин, у зв'язку із наведеним вище, враховуючи, що позивач повторно не з'явився у судові засідання, повідомлений судом належним чином про час та місце розгляду справи у встановленому процесуальним законом порядку, із заявою про розгляд справи у відсутність або про проведення засідання у режимі відеоконференції до суду не звертався, що на переконання суду свідчить про втрату актуальності справи для заявника, суд вважає можливим застосувати наслідки, які передбачені ст. 257 ЦПК України та приходить до висновку про те, що позов підлягає залишенню без розгляду.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 257, 260, 353, 354 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Одеської міської ради, ОСОБА_2 , за участі третьої особи: Департаментом комунальної власності Одеської міської ради про скасування державної реєстрації та витребування майна (нежитлових приміщень підвалу) з чужого незаконного володіння- залишити без розгляду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя: