Красилівський районний суд Хмельницької області
Справа № 676/4884/24
23.02.2026 м.Красилів
Красилівський районний суд Хмельницької області у складі головуючого - судді Васільєва С.В.,
за участі секретаря судового засідання Шимкової Т.М.,
позивача ОСОБА_1
розглянувши за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , товариства з обмеженою відповідальністю “ІББ ГРУП» про дотримання умов договору,-
І. Стислий виклад позиції позивача
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просив дотриматися умов договору комісії №8393/24/000786 та передати автомобіль JEEP COMPASS 2011 VIN НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 у його власність.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 23.05.2024 був складений договір комісії, згідно з яким ОСОБА_2 продав свій транспортний засіб. Під час складання договору комісії виявилося, що на даний транспортний засіб накладено обтяження, яке зареєстровано 27.09.2022, і тому в МРЕО позивач не мав можливості здійснити переоформлення автомобіля.
ОСОБА_2 попросив залишити йому автомобіль на 1 тиждень для вирішення питань щодо боргу, адже, за його словами, борг був сплачений в 2022 році.
Позивач вказує, що відповідач ОСОБА_2 обіцяв привезти автомобіль та квитанцію про сплату, зняти заборгованість з реєстру в ГУ ДПС у Хмельницькій області.
З дня укладання договору пройшло майже 2 місяці.
Виходячи з цього, розуміє, що ОСОБА_2 не планує повертати кошти, не планує оплатити обтяження для переоформлення авто.
ІІ. Процесуальні дії у справі
Ухвалою від 19.08.2024 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою від 10.09.2024 залишено позовну заяву без руху.
Ухвалою від 25.03.2025 залучено в якості співвідповідача ТОВ “ІББ ГРУП».
Ухвалою від 28.04.2025 прийнято суддею справу до свого провадження після повторного автоматизовного розподілу справи.
Ухвалою суду від 13.01.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
ІІІ. Заяви (клопотання) учасників справи
Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав.
Вказав, що відповідачу надав у позику кошти, про що останній написав розписку.
Однак кошти відповідач так і не повернув, хоча постійно запевняв у тому, що поверне їх, та щоразу просив додатковий час для цього.
Позивач звертався до суду з позовом про стягнення боргу за розпискою, про що судом було ухвалено рішення.
Однак відповідач офіційного доходу не має, щодо нього відкрито багато виконавчих проваджень. Авто є стимулом повернути кошти.
З відповідачем було укладено договір купівлі - продажу авто, однак при укладенні такого договору працівники ТОВ “ІББ ГРУП» виявили обтяження на транспортний засіб, що унеможливлювало його перереєстрацію.
Відповідач запевняв, що підстави для обтяження відпали (борг ним сплачений, однак квитанції при собі не було для врегулювання цього питання). Однак у подальшому таке обтяження не зникло.
До працівників товариства з обмеженою відповідальністю “ІББ ГРУП» претензій у позивача немає.
Інші учасники в судове засідання не з'явились, заяв чи клопотань від них до суду не надходило.
IV. Фактичні обставини, встановлені судом
Між ОСОБА_2 (комітент) та товариством з обмеженою відповідальністю “ІББ ГРУП» (комісіонер) 23.05.2024 укладено договір комісії №8393/24/000786, згідно якого комісіонер зобов'язується за дорученням комітента за комісійну плату вчинити за рахунок комітента від свого імені правочин щодо продажу транспортного засобу - JEEP COMPASS 2011 VIN 1C4NJDBB6CD508933, номерний знак НОМЕР_2 , зареєстрованим за власником (комітентом) транспортного засобу 26.06.2020, за ціною, узгодженою сторонами - 20000 грн.
Згідно витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 23.05.2024, на вищевказаний транспортний засіб зареєстровано публічне обтяження - податкова застава.
24.05.2024 між ОСОБА_3 до ОСОБА_2 (продавцем на підставі договору комісії виступило ТОВ “ІББ ГРУП») було укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу №8393/24/000786 JEEP COMPASS 2011 VIN 1C4NJDBB6CD508933, номерний знак НОМЕР_2 за ціною 20000 грн.
V. Оцінка суду
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.
Згідно із ч. 1 ст. 1012 ЦК України договір комісії може бути укладений на визначений строк або без визначення строку, з визначенням або без визначення території його виконання, з умовою чи без умови щодо асортименту товарів, які є предметом комісії. Істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов'язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну (ч. 1 ст. 1012 ЦК України).
За змістом статті 1014 ЦК України комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок.
У постанові Верховного Суду 10 червня 2021 року в справі № 910/7223/18 міститься висновок про те, що договір комісії відноситься до числа договорів про надання нематеріальних посередницьких послуг, головним чином при здійсненні торгових операцій. Сутність договору комісії полягає в тому, що одна сторона (комітент) уповноважує іншу сторону (комісіонера) вчинити один або кілька правочинів від імені останнього і за власний (комітента) рахунок. Отже законом чітко визначено таку особливість договорів комісії, як зобов'язання комісіонера вчинити правочин за рахунок саме комітента.
Верховний Суд у постанові від 11 січня 2023 року у справі № 212/3820/20 також звернув увагу, що предметом договору комісії є надання посередницьких послуг в сфері торгового обороту, що передбачає вчинення одного або кількох правочинів. Тобто, предметом договору комісії виступає діяльність комісіонера, а саме послуга, яка ним надається, а не сам правочин як результат діяльності комісіонера.
Договір комісії є правочином щодо надання нематеріальних посередницьких послуг, а не договором відчуження майна.
З наведеного слідує, що сторонами договору комісії є комітент та комісіонер. Позивач стороною зазначеного договору не є, що підтверджується матеріалами справи та ним не заперечується.
Згідно зі ст.626, 629 ЦК України договір є домовленістю сторін та є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання створює права та обов'язки лише для його сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, права вимагати виконання договору комісії належать виключно його сторонам. Позивач не наділений правом вимагати виконання правочину, учасником якого він не є.
В даному випадку вбачається помилкове сприйняття стороною позивача фактичних обставин, а посилання на факт укладення договору комісії як правочину на набуття права власності не породжує правових наслідків у вигляді переходу права власності від відповідача до позивача.
Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право на судовий захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи інтересу.
Обраний спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права та характеру правовідносин.
Неправильний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (ВП ВС від 29.09.29 номер 910/12525/20).
Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 25 жовтня 2022 року у справі № 607/14378/21, суд, розглядаючи справу, повинен вирішити питання про правильність визначення процесуальної правосуб'єктності сторін, зокрема, що позивач дійсно є суб'єктом тих прав, законних інтересів та юридичних обов'язків, які становлять зміст спірних правовідносин і з приводу яких суд повинен ухвалити судове рішення. Нормами ЦПК України не передбачено можливості заміни позивача чи залучення особи як співпозивача. Якщо позов пред'явила особа, якій не належить право вимоги, суд повинен відкрити провадження, встановити дійсні обставини і, переконавшись у тому, що вимоги пред'явлено неналежним позивачем, відмовити йому у задоволенні позову.
Також, у постанові Верховного Суду від 29 серпня 2023 року у cправі № 910/5958/20 вказано, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Водночас зазначені норми не означають, що кожний позов, поданий до суду, має бути задоволений. Якщо позивач не довів порушення його права чи безпосереднього інтересу, в позові слід відмовити. Близький за змістом правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та/або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права та/або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову. Особа, яка звертається до суду з позовом вказує у позові власне суб'єктивне уявлення про її порушене право та/або охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у тому числі, щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах. Оцінка предмета заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права та/або інтересу позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (такий правовий висновок Верховного Суду викладений у постановах від 19.09.2019 у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 22.09.2022 у справі № 924/1146/21, від 06.10.2022 у справі № 922/2013/21, від 17.11.2022 у справі № 904/7841/21).
При цьому відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові (така правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 910/15262/18, від 03.03.2020 у справі № 910/6091/19).
Поряд з цим у названих постановах Верховного Суду також відзначено, що у разі з'ясування обставин відсутності порушеного права позивача (що є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові), судам не потрібно вдаватись до оцінки спірного правочину на предмет його відповідності положенням законодавства.
Таким чином, вимога про дотримання умов договору комісії не підлягає задоволенню.
Як наслідок, позовна вимога про передачу автомобіля у власність позивача не ґрунтується на будь-якій передбаченій законом підставі набуття права власності, визначеній статтею 328 ЦК України, а тому є такою, що не відповідає встановленим законом способам захисту цивільних прав.
Крім того, як встановлено судом та не заперечується позивачем, транспортний засіб перебував у податковій заставі. Виходячи з положень Податкового кодексу України, платник податків не має право самостійно відчужувати майно, яке знаходиться у податковій заставі.
Наявність обтяження у виді податкової застави на автомобіль унеможливлює здійснення його перереєстрації, про що вказується і самим позивачем.
Позивачем не надано доказів, що на час укладення договору було скасовано обтяження в Державному реєстрі обтяжень нерухомого майна,
Верховний Суд у постанові від 26 липня 2023 року у справі № 166/817/22 зазначив, що законодавцем визначений спеціальний порядок відчуження та набуття права власності на транспортні засоби, який невід'ємно пов'язаний з обов'язковою реєстрацією власником придбаного транспортного засобу у відповідних органах. Продаж транспортного засобу, що має ідентифікаційний номер, передбачає відповідне оформлення договору купівлі-продажу цього транспортного засобу, зняття його з обліку, отримання свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт).
Тому сам по собі договір купівлі-продажу автомобіля, укладений у простій письмовій формі, умови якого сторонами не виконано, не може бути підставою для набуття позивачем права власності на вказаний автомобіль.
Отже, оскільки позивач не довів наявності у нього суб'єктивного матеріального права вимагати виконання договору комісії та передачі спірного автомобіля у свою власність, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
VI. Розподіл судових витрат між сторонами
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі ст. 141 ЦПК України понесені судові витрати залишити за позивачем.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 76-81, 141, 264-265, 280-282 ЦПК України, суд, -
у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повне найменування сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Відповідачі:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_4 .
Товариство з обмеженою відповідальністю “ІББ ГРУП», місцезнаходження: Хмельницька область, м.Кам'янець-Подільський, вул.Хмельницьке шосе, 34, код ЄДРПОУ 43455448.
Повний текст судового рішення проголошено 23.02.2026 о 14:00.
Суддя С. В. Васільєв