16.02.2026 Справа №607/2862/26 Провадження №3/607/1450/2026
м. Тернопіль
Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Царук І.М., розглянувши матеріали справи, яка надійшла з Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Волочиськ Хмельницької області, громадянки України, зареєстрованої та мешканки АДРЕСА_1 , непрацюючої, РНОКПП: НОМЕР_1 ,
за ч. 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
ОСОБА_1 в період часу з грудня 2024 року по 04.02.2026 ухилялася від виконання передбачених ст. 150 Сімейного кодексу України та ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя та виховання свого малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: не цікавилася його життям, не піклувалася про життя та здоров'я дитини, не приймала участі у вихованні, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 184 КУпАП.
Будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, що стверджується даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №781240 від 04.02.2026, зі змісту якого вбачається, що ОСОБА_1 знала, що справа про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 184 КУпАП, щодо неї розглядатиметься Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області 16.02.2026 о 10 год. 00 хв., ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, про причини неявки не повідомила, із заявою про відкладення розгляду справи не зверталася.
Також на офіційному сайті суду в розділі «Громадянам» у вкладці «Список судових справ, призначених до розгляду» з моменту призначення справи щодо ОСОБА_1 до розгляду, до моменту розгляду справи були зазначені дата, час та місце її слухання.
Враховуючи, що ОСОБА_1 , будучи достеменно обізнаною про дату, час та місце розгляду справи щодо неї, не повідомивши причин своєї неявки, в судове засідання не з'явилася, клопотань по відкладення розгляду справи не подала, беручи до уваги принцип судочинства, зазначений в практиці Європейського Суду з прав людини, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, вважаю за необхідне провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності на підставі наявних матеріалів.
При прийнятті рішення про розгляд даної справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суддя також враховує положення ч. 2 ст. 268 КУпАП, згідно з якими адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 184 КУпАП не відноситься до правопорушень, по яким є обов'язковою присутність в судовому засіданні особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Дослідивши матеріали справи, суддя дійшов таких висновків.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 184 КУпАП адміністративна відповідальність батьків або осіб, які їх замінюють, передбачена за ухилення від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей.
Як видно, диспозиція вказаної норми є бланкетною, тобто такою, що відсилає до положень законодавства, якими визначені обов'язки батьків та осіб, які їх замінюють, щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей.
Обов'язки батьків та осіб, які їх замінюють, щодо виховання та розвитку дитини визначені положеннями ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» та ст. 150 Сімейного кодексу України.
Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону (ч. 6 ст. 12 вказаного Закону).
Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.
За змістом ч. 4 ст. 155 Сімейного Кодексу України ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, доведена матеріалами справи, безпосередньо дослідженими в судовому засіданні, а саме даними, що містяться у: протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД №781240 від 04.02.2026, складеному у відповідності до вимог ст. 256 КУпАП, де викладені обставини вчинення адміністративного правопорушення, яке ставиться у провину ОСОБА_1 ; письмовій заяві ОСОБА_3 , згідно з якою ОСОБА_1 протягом тривалого періоду часу ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя та виховання свого малолітнього сина ОСОБА_2 ; копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 10.06.2021, згідно з яким ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; висновку органу опіки та піклування Тернопільської міської ради про участь у вихованні дитини та порядок побачення з дитиною ОСОБА_2 матері ОСОБА_5 ; повідомленні начальника Управління сім'ї, молодіжної політики та захисту дітей ТМР ОСОБА_6 від 13.11.2025; розрахунку заборгованості за сплати аліментів щодо боржника ОСОБА_1 станом на 01.12.2025; довідці Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України №102394 від 18.06.2025 про неотримання аліментів, виданої ОСОБА_3 ; повідомленні директора КНП «ЦПМСД» ТМР ОСОБА_7 від 20.10.2025; довідці директора Тернопільського закладу дошкільної освіти (ясла-садок) №36 ТМР від 17.10.2025; довідці класного керівника Тернопільської початкової школи «Ерудит» ТМР від 16.10.2025; письмових поясненнях ОСОБА_5 від 04.02.2026, згідно з якими остання зазначає, що в період часу з грудня 2024 року по 04.02.2026 у житті її малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вона участі не приймала, станом його здоров'я не цікавилася, про його фізичний, моральний та духовний розвиток не піклувалася, у зв'язку з чим свою вину в ухиленні від виконання своїх батьківських обов'язків визнає повністю; рапорті інспектора СЮП ВППП Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області Гаценко В. від 04.02.2026.
Надаючи оцінку вказаним доказам, суддя вважає їх такими, які узгоджуються між собою, є належними та допустимими, підстави ставити під сумнів їх достовірність відсутні, а тому такі приймаються до уваги. На думку судді, зазначені докази підтверджують обставини, що підлягають з'ясуванню при розгляді даної справи.
Таким чином, вважаю, що в матеріалах справи достатньо доказів, які підтверджують факт ухилення ОСОБА_1 від виконання передбачених положеннями ст. 150 Сімейного кодексу України та ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя та виховання свого малолітнього сина ОСОБА_2 , а тому в її діях наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.
Будь-яких обставин, які б спростовували зазначений висновок та були підставами для закриття провадження в справі, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, при розгляді справи не встановлено.
Приймаючи рішення, враховую й те, що ОСОБА_1 не скористалася своїм правом взяти участь в судовому засіданні та надати суду пояснення та/або заперечення щодо викладених у складеному відносно неї протоколі обставин.
Підстав, що виключають адміністративну відповідальність ОСОБА_1 згідно зі ст. 17 КУпАП у справі не встановлено. Термін притягнення до адміністративної відповідальності, передбачений ст. 38 КУпАП, не закінчився.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.
Відповідно до положень ст. 23 КУпАП метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
За змістом ч. 1 ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 33 КУпАП при накладенні адміністративного стягнення, суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь вини, обставини, що пом'якшують і обтяжують його відповідальність.
Обставин, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність ОСОБА_1 за адміністративне правопорушення, відповідно до положень ст. ст. 34, 35 КУпАП, суддею не встановлено.
Отже, враховуючи характер вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, дані про її особу, щодо якої у матеріалах справи відсутні відомості про притягнення її раніше до адміністративної відповідальності за невиконання обов'язків щодо виховання дітей, ступінь вини, вважаю за необхідне накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 1 ст. 184 КУпАП.
При цьому для застосування іншого виду адміністративного стягнення, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 184 КУпАП, а саме у виді попередження, яке є менш суворим у порівнянні зі штрафом, підстав не знаходжу, оскільки його застосування не призведе до виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нею нових правопорушень.
На переконання судді, накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 1 ст. 184 КУпАП, є справедливим та достатнім для її виправлення, а також запобіганню вчиненню нею та іншими особами нових правопорушень.
Також, враховуючи вимоги ст. 40-1 КУпАП, згідно з якими судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення підлягає стягненню з особи, на яку накладено стягнення, вважаю за необхідне стягнути із ОСОБА_1 судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 5 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»), що у відповідності до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» становить 665,60 гривень.
Керуючись ст. ст. 33-35, 40-1, 245, 280, 283-285, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя
ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, та накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
Стягнути із ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення в розмірі 665 (шістсот шістдесят п'ять) гривень 60 копійок.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Постанова може бути оскаржена до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом десяти днів з дня винесення.
Штраф має бути сплачений ОСОБА_1 не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення їй постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2, 300-3 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення із ОСОБА_1 в дохід держави підлягає стягненню подвійний штраф в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одна тисяча сімсот) гривень та витрати на облік зазначеного правопорушення, розмір яких визначається Кабінетом Міністрів України.
СуддяІ. М. Царук