Ухвала від 20.02.2026 по справі 459/3502/19

Справа № 459/3502/19

Провадження № 1-кп/459/104/2021

УХВАЛА

судового засідання

20 лютого 2026 року Шептицький міський суд Львівської області

у складі: головуючої судді ОСОБА_1

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

потерпілого ОСОБА_6

розглянувши у відкритому у судовому засіданні в залі суду у м.Шептицький кримінальне провадження №12019140150000930 про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Шептицького міського суду Львівської області перебуває обвинувальний акт у даному кримінальному провадженні.

Прокурор подав до суду клопотання про застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, посилаючись на те, що останній обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі. Безпосередньо після вчинення злочину, усвідомлюючи негативні наслідки своїх протиправних дій, відразу після спричинення тілесних ушкоджень, з місця події втік. Внаслідок діяння, у вчиненні якого обґрунтовано обвинувачується ОСОБА_4 , потерпілий помер. Наявність ризиків унеможливлює застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу. Відтак, просив таке задоволити.

Обвинувачений та його захисник заперечили щодо задоволення клопотання прокурора. Вказали, що в обвинуваченого за час розгляду кримінального провадження була належна поведінка, зокрема в період, коли строк раніше застосованого відносно нього запобіжного заходу минув. Наведені прокурором ризики не відповідають дійсності, оскільки такі відсутні. Тому просили відмовити у клопотанні.

Потерпілий підтримав клопотання прокурора.

Вирішуючи клопотання прокурора, суд дійшов наступного висновку.

У відповідності до ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Пунктом 1 ст. 5 Європейської конвенції з прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім, зокрема, законного арешту або затримання особи для забезпечення виконання будь-якого обов'язку, встановленого законом, і відповідно до процедури, встановленої законом.

Згідно з положеннями статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, його зміни чи його продовження, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

За змістом ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.

Згідно ч. 2 ст. 181 КПК України, домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

При вирішенні заявленого клопотання суд враховує, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, санкція статті якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі, підозру обґрунтовано вагомими доказами, що дає достатні підстави вважати про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме те, що обвинувачений, перебуваючи на свободі може переховуватися від суду з метою уникнення відповідальності. Однак, під час розгляду даного кримінального провадження ОСОБА_4 дій, спрямованих на ухилення від суду не було, оскільки, за весь період перебування під домашнім арештом, обвинувачений прибував в судові засідання на виклики суду.

Щодо ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто можливе вчинення обвинуваченим інших кримінальних правопорушень, такий суд вважає недоведеним, оскільки обвинувачений раніше не судимий, за час розгляду даного кримінального провадження не вчиняв інших кримінальних правопорушень.

Також ризик незаконно впливати на потерпілого та свідків в даному кримінальному провадженні, зазначений у клопотанні прокурора, суд вважає недоведеним і не бере до уваги, оскільки, перебуваючи під домашнім арештом в нічний час вже тривалий період часу обвинувачений мав таку можливість, однак суду не надано доказів вчинення зазначених дій обвинуваченим. Окрім зазначеного, на сьогодні всі свідки вже допитані та досліджені всі матеріали кримінального провадження.

Крім того, судом також встановлено, що обвинувачений має постійне місце проживання, дотримувався умов застосованого запобіжного заходу, раніше не судимий.

Зазначені обставини дають підстави суду вважати, що зменшився ризик того, що обвинувачений може переховуватися від суду, оскільки у нього є міцні соціальні зв'язки.

Відповідно до ч.4 ст.194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Ураховуючи наведене, суд вважає, що відсутні підстави для застосування стосовно обвинуваченого домашнього арешту, а можливо застосувати запобіжний захід у виді особистого зобов'язання з покладенням на нього відповідних обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України.

Тому клопотання прокурора слід задовольнити частково.

Керуючись ст.ст. 177, 179, 194, 372 КПК України, -

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора задовольнити частково.

Застосувати відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання на строк два місяці, починаючи з 20 лютого 2026 року по 20 квітня 2026 року включно.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 наступні обов'язки:

- прибувати до прокурора та суду за першою вимогою;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому обвинувачений зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу прокурора або суду;

- повідомляти прокурора, та суд про зміну свого місця проживання, роботи.

Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_4 , що в разі невиконання покладених на нього обов'язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід та може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (згідно з ст. 139 КПК України).

Обов'язок по контролю за виконанням ухвали покласти на прокурора Шептицької окружної прокуратури Львівської області.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: ОСОБА_1