Іменем України
11 лютого 2026 року м. Кропивницький
справа № 395/1313/24
провадження № 22-ц/4809/291/26
Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді Єгорової С. М., суддів: Карпенка О. Л., Чельник О. І.,
секретар судового засідання Діманова Н. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , яка подана адвокатом Кулініченко Геннадієм Володимировичем, на рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 23 вересня 2025 року у складі головуючого судді Орендовського В.А.
Короткий зміст позовних вимог, відзиву на позов та рішення суду першої інстанції.
У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 , в якому просив стягнути із відповідачки на свою користь неустойку (пеню) за прострочення зі сплати аліментів у сумі 131840, 79 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що позивач та відповідачка проживали спільно без реєстрації шлюбу, мають спільну доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає з батьком за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач вказує, що матеріально утримує та належним чином піклується про здоров'я доньки, її фізичний, духовний та моральний розвиток. З квітня 2020 року ОСОБА_2 участі у вихованні та догляді за донькою не бере, розвитком доньки не цікавиться, матеріальної допомоги на утримання та розвиток доньки не надає. Має велику заборгованість по аліментам.
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 19 січня 2023 року визначено місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_1 . Припинено стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визначених рішенням суду у справі №395/234/15-ц, починаючи з 28 квітня 2021 року. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти у розміри 1/4 частини усіх видів заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до повноліття дитини, починаючи з 28 квітня 2021 року.
Постановою Київського апеляційного суду від 27 вересня 2023 року вказане рішення Обухівського районного суду Київської області від 19 січня 2023 року залишено без змін.
Зазначає, що станом на 01 липня 2024 року у ОСОБА_2 наявна заборгованість зв сплати аліментів в розмірі 136 129 грн 27 коп. Сума пені за прострочення сплати аліментів станом 01 липня 2024 року складає 131 840 грн 79 коп, що підтверджується розрахунком заборгованості від 16 липня 2024 року.
У зв'язку із викладеним вище та у відповідності до вимог ст. 196 СК України позивач звернувся до суду із цим позовом.
Представник відповідачки адвокат Кулініченко Г.В. подав відзив на позов, в якому просив задовольнити частково позовні вимоги. Зазначив, що 19 березня 2024 року Обухівським відділом державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), на підставі виконавчого листа №395/1083/20, виданого 15 березня 2024 року Обухівським районним судом Київської області було відкрито виконавче провадження №74474026 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 . Виходячи з викладеного, виконавче провадження було відкрите 19 березня 2024 року, тобто за чотири місяці до подачі даної позовної заяви. Представник зазначив, що 13 вересня 2024 року ним, як представником відповідачки, було подано клопотання Обухівського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про здійснення перерахунку по аліментам. Обґрунтовуючи дане клопотання вказав, що ОСОБА_2 , з 01 листопада 2019 року по 30 листопада 2022 року, отримувала державну допомогу при народженні дитини, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Крім соціальної державної допомоги вона ніяких коштів не отримувала, тим самим розрахунок аліментів в даній частині виходячи з середньої заробітної плати по району є необґрунтованим. 29 вересня 2024 року на адресу представника надійшов лист з Обухівського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) за №94200, в якому зазначено, що утримання аліментів з допомоги за дитиною до досягнення трирічного віку не проводиться і допомога не може бути врахована при визначенні заборгованості по аліментів. Вказав, що відповідачка отримує соціальну допомогу в зв'язку з народженням другої дитини, інших доходів не має, у зв'язку з чим вважає, що заборгованість по аліментам виникла не з її вини (а.с.65-70 том 1).
Рішенням Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 23 вересня 2025 року задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за несвоєчасну сплату аліментів за період з 28 квітня 2021 року по 01 липня 2024 року в розмірі 131 840 гривень 79 копійок.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1318 (одна тисяча триста вісімнадцять) гривень 41 копійка.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції встановив, що заборгованість по сплаті аліментів виникла з вини ОСОБА_2 , яка не сплачувала аліменти в повній мірі, у зв'язку з чим вважав за необхідне стягнути з відповідачки на користь позивача пеню за прострочення сплати аліментів у розмірі 131 840 гривень 79 копійок за весь період прострочення сплати аліментів.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Кулініченко Геннадій Володимирович, подала до апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій просить змінити рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 23 вересня 2025 року та зменшити розмір нейстойки (пені) до 14415 грн з березня 2024 року по червень 2024 року.
Зазначено, що ОСОБА_2 з 01 листопада 2019 року по 30 листопада 2022 року отримувала державну допомогу при народженні дитини, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Крім соціальної державної допомоги вона ніяких коштів не отримувала, що судом при розгляді не було враховано, тим самим не оцінено подані стороною відповідача докази.
Вказано, що судом було залишено поза увагою, що відповідно до абзацу 2 ч.2 ст.182 СК України «мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Вважає, що заборгованість зі сплати аліментів виникла не з вини відповідачки, оскільки остання на даний час доглядає другу дитину та отримує лише соціальну державну допомогу.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
Представник позивача адвокат Костроміна В.А. подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Вказала, що відповідачка була обізнана про розрахунок заборгованості та про наявність заборгованості. Так, ОСОБА_2 оскаржила розрахунок заборгованості (справа № 372/5918/24), але не вжила ніяких заходів щоб погашати заборгованість. Не кажучи про те, що навіть щомісячний платіж зі сплати аліментів не сплачує в повному обсязі.
Звернула увагу, що дитина фактично проживає з позивачем з квітня 2020 року. Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 19 січня 2023 року було визначено місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_1 ; припинено стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визначенні рішенням суду у справі №395/234/15-ц починаючи з 28 квітня 2021 року; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти у розміри 1/4 частини усіх видів заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до повноліття дитини починаючи з 28.04.2021 до досягнення дитиною повноліття.
Вказує, що виконавче провадження було відкрито 19 березня 2024 року, однак за період з квітня 2020 року по 19 березня 2024 року відповідачка не надавала дитині грошові кошти. Крім того, зазначила, що позивачка отримувала аліменти, які стягувались з позивача до ухвалення рішення по припинення стягнення аліментів, яке набрало законної сили, витрачала їх на себе і не повертала, хоча дитина проживала з позивачем. 23 червня 2025 року у справі №372/1695/25 Обухівським районним судом Київської області було ухвалено рішення, в якому позовну заяву ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманих коштів ( аліментів) задоволено повністю.
Зазначила, що за період з 19 березня 2024 року по даний час відповідачка сплатила аліменти у розмірі 30 000 грн. Перша сплата аліментів була у серпні 2024 року. Станом на 01 липня 2024 року у неї наявна заборгованість зі сплати аліментів в розмірі 136129 грн 27 коп. Станом на 01 липня 2025 року у відповідачки наявна заборгованість зі сплати аліментів в розмірі 165874 грн 27 коп.
Акцентувала увагу, що ОСОБА_2 не погашає заборгованість по аліментам, відповідно ця заборгованість постійно збільшується. Вважає, що стороною відповідачки не наведено обґрунтованих доводів щодо підстав зменшення розміру пені (а.с.198-204 том 1).
Позиція апеляційного суду.
Відповідно до ст. 367, 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Заслухавши пояснення представника відповідачки - адвоката Кулініченка Г.В., представника позивачки - адвоката Костроміної В.А., вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів та періоду, за який її нараховано, зміні.
Встановлені судом першої інстанції неоспорені обставини, а також обставини встановлені апеляційним судом.
ОСОБА_1 та ОСОБА_5 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого повторно відділом реєстрації актів цивільного стану Новомиргородського районного управління юстиції Кіровоградської області 28 квітня 2017 року (а.с.8 том 1).
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 19 січня 2023 року у справі №395/1083/20 задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, третя особа служба у справах дітей Новомиргородської міської ради Кіровоградської області.
Визначено місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_1 .
Припинено стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визначенні рішенням суду у справі №395/234/15-ц починаючи з 28 квітня 2021 року.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розміри 1/4 частини усіх видів заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до повноліття дитини починаючи з 28 квітня 2021 року до досягнення дитиною повноліття (а.с.12 зворот - 14 том 1).
Постановою Київського апеляційного суду від 27 вересня 2023 року у даній справі апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Обухівського районного суду Київської області від 19 січня 2023 року без змін (а.с.15-20 том 1).
Згідно довідки №53 від 27 травня 2024 року про отримання допомоги, виданої Управлінням соціальної та ветеранської політики Обухівської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_2 перебувала на обліку відповідно до ПКМУ №1751 від 27 грудня 2001 року «Про затвердження Порядку призначення виплати та державної допомоги сім'ям з дітьми» з 01 листопада 2019 року по 30 листопада 2022 року їй призначено допомогу при народженні дитини ОСОБА_4 (а.с.73 том 1).
Відповідно до довідок Управління соціального захисту населення Обухівської РДА, ОСОБА_2 за період з грудня 2019 року по листопад 2022 року отримувала щомісячну одноразову допомогу при народженні дитини в розмірі 860 грн щомісячно, у листопаді 2019 року їй було виплачено 10320 грн (а.с.74-76 том 1).
Начальником Обухівського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 27 вересня 2024 року повідомлено представника відповідачки про наступне.
Згідно відомостей Автоматизованої Системи Виконавчого Провадження встановлено, що 18 березня 2024 року до Обухівського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) надійшов Виконавчий лист №395/1083/20 від 15 березня 2024 року, виданий Обухівським районним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до повноліття дитини починаючи з 28.04.2021 до досягнення дитиною повноліття.
Постановою від 19 березня 2024 року Державного виконавця Обухівського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України було відкрите виконавче провадження ВП №74474026.
27 вересня 2024 року державним виконавцем винесено довідку-розрахунок заборгованості зі сплати аліментам, борг станом на 01 вересня 2024 року становить 143 336,77 грн.
Повідомлено, що заборгованість зі сплати аліментів нараховується на підставі п. 3,4 ст.71 ЗУ «Про виконавче провадження», у відповідності до п.3 ст.195 СК України та з дотриманням вимог п.2 ст.182 СК України.
Також, відповідно до п.12 ч.12 постанови Кабінету Міністрів України від 26.02.1993 №146 «Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб» визначено, що утримання аліментів не провадиться з допомоги за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Враховуючи вищевикладене, державним виконавцем не може бути враховано при визначенні заборгованості зі сплати аліментів довідки №1016,№2017,№2018 від 2024 року (а.с.77 том 1).
Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів старшого державного виконавця ОСОБА_6 , загальна заборгованість відповідачки за період з 28 квітня 2021 року по 01 липня 2024 року становить 136 129, 27 грн (а.с. 11-12 том 1).
Мотиви, з яких виходить колегія суддів апеляційного суду.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
У частині першій та другій статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із частиною четвертою статті 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (частина третя статті 181 СК України).
У будь-якому випадку, чи то у разі стягнення аліментів у частці від доходу, чи у твердій грошовій сумі, цей платіж є періодичним і повинен сплачуватися платником аліментів кожного місяця.
Тобто, у разі несплати аліментів у поточному місяці з 01 числа наступного місяця виникає заборгованість, наслідком чого є відповідальність у вигляді неустойки.
Так, частинами першою та другою статті 196 СК України встановлено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
У разі застосування до особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження».
Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку про те, що відповідач зобов'язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України. Обов'язок доведення відсутності вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів покладається на боржника.
Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.
Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 квітня 2019 року у справі №333/6020/16-ц відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах від 02 листопада 2016 року у справі №6-1554цс16, від 16 березня 2016 року у справі №6-2589цс15, від 03 лютого 2016 року у справі №6-1477цс15 та від 16 березня 2016 року у справі №6-300цс16, і дійшла висновку, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов'язання не включається до строку заборгованості) та помножити на один відсоток.
Таким чином, сума пені за несплату або несвоєчасну сплату аліментів має розраховуватися за формулою, яка наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду у від 25 квітня 2018 року:
p = (A1 х 1% х Q1) + (A2 х 1% х Q2) + (An х 1% х Qn),
де:
p - загальна сума пені за несплату або прострочення сплати аліментів, обраховується позивачем на момент подачі позову;
A1 - нарахована сума аліментів за перший місяць;
Q1 - кількість днів прострочення сплати суми аліментів за перший місяць;
A2 - нарахована сума аліментів за другий місяць;
Q2 - кількість днів прострочення сплати аліментів за другий місяць;
An - нарахована сума аліментів за останній місяць перед подачею позову;
Qn - кількість днів прострочення сплати аліментів за останній місяць
Суди, визначаючи суму неустойки (пені), повинні обраховувати за кожний прострочений місяць окремо, беручи заборгованість за кожний місяць множити на кількість днів в поточному місяці та на 1%.
За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.
Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.
Якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %.
Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов'язку буде різним, отже, і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення. Пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.
Отже, зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.
У постановах Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі №661/905/19, від 24 лютого 2025 року в справі №206/4992/21 вказано, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов'язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов'язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.
Тобто, відповідач зобов'язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України.
При цьому стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов'язаної сплачувати аліменти.
До відповідальності не можна притягнути платника аліментів, якщо заборгованість за аліментами утворилася з незалежних від платника аліментів причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками тощо (пунктом 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»).
У постанові Верховного Суду від 18 квітня 2025 року у справі №932/541/23 вказано, що суд при вирішенні питання про зменшення розміру неустойки враховує матеріальний та/або сімейний стан платника аліментів; саме на платника аліментів покладено обов'язок доводити матеріальний та/або сімейний стан платника аліментів як підстав для зменшення розміру пені. Такий матеріальний та/або сімейний стан платника аліментів має доводитися платником на момент коли відбулося прострочення чи повна несплата аліментів; визначення справедливого та розумного розміру пені при застосуванні конструкції зменшення розміру пені належить до суддівського розсуду.
Суд має забезпечити, щоб зменшення пені не порушувало права одержувача аліментів, але водночас не створювало надмірного фінансового навантаження для платника аліментів. Пеня має бути співрозмірною з правопорушенням (зокрема, прострочення, невиконанням зобов'язань, наявність/відсутність часткової оплати). Розмір пені має залишатися співрозмірним із розміром основного зобов'язання, тому суд не може зменшувати пеню до такої міри, що виключала б її роль як «стимулу» для своєчасного виконання аліментних зобов'язань.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Звертаючись до суду із цим позовом, позивач просив стягнути із відповідачки на свою користь неустойку (пеню) за прострочення зі сплати аліментів у розмірі 136 129, 27 грн за період з 28 квітня 2021 року по 01 липня 2024 року.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції встановив, що заборгованість по сплаті аліментів виникла з вини ОСОБА_2 , яка не сплачувала аліменти в повній мірі за період з 28 квітня 2021 року по 01 липня 2024 року, у зв'язку з чим суд вважав за необхідне стягнути з відповідачки на користь позивача пеню за прострочення сплати аліментів у розмірі 131 840 гривень 79 копійок.
Колегія суддів не погоджується із такими висновками суду щодо розміру пені, яка підлягає стягненню із відповідачки на користь позивача, а також періоду за який розрахована пеня, враховуючи таке.
Наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що рішенням Обухівського районного суду Київської області від 19 січня 2023 року у справі №395/1083/20 задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, третя особа служба у справах дітей Новомиргородської міської ради Кіровоградської області.
Визначено місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_1 .
Припинено стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визначенні рішенням суду у справі №395/234/15-ц починаючи з 28 квітня 2021 року.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розміри 1/4 частини усіх видів заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до повноліття дитини починаючи з 28 квітня 2021 року до досягнення дитиною повноліття (а.с.12 зворот - 14 том 1).
Постановою Київського апеляційного суду від 27 вересня 2023 року у даній справі апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Обухівського районного суду Київської області від 19 січня 2023 року без змін (а.с.15-20 том 1).
Тобто, до 27 вересня 2023 року у вказаній справі існував спір між сторонами щодо визначення місця проживання дитини, стягнення на користь одного із батьків аліментів на утримання дитини, відповідно до дати набрання рішенням Обухівського районного суду Київської області від 19 січня 2023 року у справі №395/1083/20 законної сили, у відповідачки не було обов'язку сплачувати аліменти на користь позивача на утримання їх спільної дочки.
Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що відсутні підстави у стягненні із відповідачки пені саме з 28 квітня 2021 року, оскільки не доведена її вина у виникненні заборгованості зі сплати аліментів з вказаної дати.
Разом з тим, відповідачка не спростувала доводи позивача щодо ухилення від сплати аліментів на дитину після ухвалення судом рішення, не надала доказів, що здійснювала такі платежі, тому колегія суддів вважає, що обґрунтованим та правомірним буде стягнення з відповідачки на користь позивача неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів за період з 27 жовтня 2023 року (дата набрання рішеннямОбухівського районного суду Київської області від 19 січня 2023 року у справі №395/1083/20 законної сили) по 30 червня 2024 року в розмірі 39 389 грн.
Апеляційним судом проведено розрахунок пені у відповідності до формули розрахунку пені (заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %)
Колегія суддів зазначає, що відповідачкою не доведено належними доказами як в суді першої інстанції, так і при розгляді її апеляційної скарги відсутності її вини у несплаті аліментів, зокрема, за період з жовтня 2023 року по червень 2024 року, що передбачає відповідальність за положеннями ст. 196 Сімейного кодексу України, при цьому під час розгляду цієї справи встановлено відсутність вини відповідачки за інший період, заявлений позивачем та визначений судом першої інстанції при ухваленні рішення.
Таким чином, доводи апеляційної скарги частково заслуговують на увагу, рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 23 вересня 2025 року в частині визначення розміру неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів та періоду, за який її нараховано, підлягає зміні,а стягненню із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає неустойка (пеня) за несвоєчасну сплату аліментів за період з 27 жовтня 2023 року по 30 червня 2024 року в розмірі 39 389 грн.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права.
Рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 23 вересня 2025 року в частині визначення розміру неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів та періоду, за який її нараховано, слід змінити та стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за несвоєчасну сплату аліментів за період з 27 жовтня 2023 року по 30 червня 2024 року в розмірі 39 389 грн.
Частиною 13 ст.141 ЦПК України визначено, що суд апеляційної чи касаційної інстанціях, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Частинами 1, 6, статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з тим, що позивач звільнений від сплати судового збору за подання позовної заяви, пропорційно розміру задоволених позовних вимог позивача із відповідачки в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 393, 80 грн.
Разом з тим, у зв'язку із частковим задоволенням вимог апеляційної скарги, сплачений відповідачкою судовий збір за подання апеляційної скарги підлягає компенсації за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, в розмірі 587, 35 грн.
Застосувавши принцип взаємозаліку, сплачений відповідачкою судовий збір у розмірі 193, 55 грн (587, 35 грн - 393, 80 грн) підлягає компенсації за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Керуючись ст. 367, 368, 371, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Кулініченко Геннадій Володимирович, задовольнити частково.
Рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 23 вересня 2025 року в частині визначення розміру неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів та періоду, за який її нараховано, змінити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за несвоєчасну сплату аліментів за період з 27 жовтня 2023 року по 30 червня 2024 року в розмірі 39 389 грн.
Компенсувати ОСОБА_2 за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, сплачений нею судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 193, 55 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повна постанова складена 23.02.2026.
Головуючий С. М. Єгорова
Судді О. Л. Карпенко
О. І. Чельник