Справа № 344/12977/25
Провадження № 11-кп/4808/162/26
Категорія ч. 4 ст. 185 КК України
Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1
Суддя-доповідач ОСОБА_2
23 лютого 2026 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів Івано-Франківського апеляційного суду
в складі суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
з участю секретаря ОСОБА_6 ,
розглянувши у приміщенні суду у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12025091010000949 за апеляційною скаргою заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_7 на вирок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16 грудня 2025 року, згідно з яким
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Івано-Франківська, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з повною середньою освітою, непрацюючого, розлученого, на утриманні дві неповнолітні дитини, раніше судимого вироком Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 31 липня 2025 року до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки,
визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 185, ч. 3 ст. 357, ч. 1 ст. 162 КК України та призначено йому покарання:
- за ч. 4 ст. 185 КК України - у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі;
- за ч. 4 ст. 185 КК України - у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі;
- за ч. 4 ст. 185 КК України - у вигляді 5 (п'яти) років 6 місяців позбавлення волі;
- за ч. 3 ст. 357 КК України - у вигляді 1 (одного) року обмеження волі;
- за ч. 1 ст. 162 КК України - у вигляді 2 (двох) років обмеження волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання ОСОБА_8 у вигляді позбавлення волі на строк п'ять років шість місяців
На підставі ч. 1, 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання призначеним вироком Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 31 липня 2025 року більш суворим за даним вироком, визначено ОСОБА_8 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років шість місяців.
за участю прокурора ОСОБА_9 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
захисника ОСОБА_10
Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_8 вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене повторно, в умовах воєнного стану; незаконне заволодіння будь-яким способом іншим важливим документом; незаконне проникнення до іншого володіння особи; таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане із проникненням до іншого приміщення, вчинене в умовах воєнного стану, таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене повторно, в умовах воєнного стану.
Кримінальні правопорушення вчинено за наступних обставин.
ОСОБА_8 11 березня 2025 року у період часу з 13 год. 30 хв. по 16 год. 30 хв., перебуваючи в під'їзді будинку АДРЕСА_2 , на сходовій клітці побачив спортивний велосипед марки «Corso» моделі «Athlantis» зелено-чорного кольору, який належить ОСОБА_11 . В цей час, у ОСОБА_8 виник неправомірний умисел на таємне викрадення чужого майна.
Реалізуючи свій протиправний намір, ОСОБА_8 , у період дії на території України воєнного стану, який введений згідно Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, продовженого відповідно до Указу Президента України від 14 січня 2025 року № 26/2025, затвердженим Законом України від 15 січня 2025 року № 4220-ІХ з 05 год. 30 хв. 08 лютого 2025 року (строком на 90 діб), діючи умисно, повторно, усвідомлюючи протиправний та суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаю чи їх шкідливі наслідки і свідомо бажаючи настання таких наслідків, керуючись корисливими мотивами та з метою незаконного збагачення, вважаючи, що за його діями ніхто з осіб, які б могли усвідомлювати факт протиправного заволодіння майном, не спостерігає, таємно викрав велосипед марки «Corso» моделі «Athlantis» зелено-чорного кольору, вартість якого згідно висновку експерта становить 6377,00 гривень.
В подальшому, ОСОБА_8 з викраденим майном покинув місце вчинення злочину, викраденим розпорядився на власний розсуд, чим спричинив ОСОБА_11 майнову шкоду на вказану вище суму.
Крім того, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», №69/2022 «Про загальну мобілізацію» на підставі частини 14 статті 116 «Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України» 17 березня 2025 ІНФОРМАЦІЯ_2 , солдата ОСОБА_8 призвано на військову службу за призовом під час мобілізації та направлено для її проходження до військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Проходячи військову службу у вищевказаній військовій частині, солдат ОСОБА_8 відповідно до вимог ст. ст. 11, 16, 49, 126, 127 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, зобов'язаний: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників); постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних сил України; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил поведінки військовослужбовців; виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою; постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, завжди пам'ятати, що за його поведінкою судять не лише про нього, а й про Збройні Сили України в цілому.
Окрім того, відповідно до ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних сил України солдат ОСОБА_8 зобов'язаний: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Згідно Указу Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», воєнний стан в Україні запроваджено із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб та в подальшому продовжено по теперішній час. Таке рішення було ухвалено у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Про введення в дію воєнного стану солдату ОСОБА_8 достеменно було відомо, оскільки Указ Президента України №64/2022 оголошено за допомогою засобів масової інформації та доведено до населення країни.
Проте, солдат ОСОБА_8 , у порушення вимог вказаних нормативних актів, вчинив кримінальні правопорушення за наступних обставин.
Так, 02 червня 2025 року в період часу з 02 год. 00 хв., по 04 год. 26 хв. ОСОБА_8 перебуваючи за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Івана Миколайчука, 22, побачив транспортний засіб марки «ВАЗ» моделі «21093», держаний номерний знак - НОМЕР_2 , який був припаркований на узбіччі дороги та належить на праві власності ОСОБА_12 .
В цей час, у ОСОБА_8 , виник протиправний злочинний умисел на таємне викрадення чужого майна. Переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, реалізуючи свій злочинний корисливий умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, в умовах воєнного стану, з метою заволодіння майном, з метою особистого збагачення, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, шляхом розбиття вікна проник в автомобіль марки «ВАЗ» моделі «21093», держаний номерний знак - НОМЕР_2 , звідки із салону транспортного засобу таємно викрав свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу марки «ВАЗ» моделі «21093», держаний номерний знак - НОМЕР_2 , серією документа НОМЕР_3 , своїми злочинними діями вчинив викрадення іншого важливого особистого документу, що належить ОСОБА_12 .
Цього ж дня, 02 червня 2025 року в період часу з 02 год. 00 хв. по 04 год. 26 хв. ОСОБА_8 перебуваючи за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Івана Миколайчука, 22, побачив транспортний засіб марки «ВАЗ» моделі «21093», держаний номерний знак - НОМЕР_2 , який був припаркований на узбіччі дороги та належить на праві власності ОСОБА_12 .
Реалізовуючи свій протиправний умисел на незаконне проникнення до транспортного засобу марки «ВАЗ» моделі «21093», ОСОБА_8 діючи умисно, усвідомлюючи протиправний та суспільно небезпечний характер своїх дій, грубо порушуючи гарантоване статтею 30 Конституції України право людини на недоторканість іншого володіння особи, всупереч волі законного володільця та без його відома, в порушення встановленого законом порядку, у особистих цілях шляхом пошкодження вікна дверей автомобіля марки «ВАЗ» моделі «21093» незаконно проник до нього, чим порушив недоторканість іншого володіння особи яке належить на праві власності ОСОБА_12 .
Надалі, 03 червня 2025 року близько 01 год. 50 хв. ОСОБА_8 перебуваючи поряд із приміщення магазину «Ксенія», який розташований по вул. Симоненка, 29, в м. Івано-Франківську, де здійснює свою підприємницьку діяльність фізична особа підприємець ОСОБА_13 , у ОСОБА_8 виник протиправний злочинний умисел на таємне викрадення чужого майна.
Реалізуючи свій злочинний корисливий умисел на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_8 , переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи умисно, в умовах воєнного стану, з метою заволодіння чужим майном, з метою особистого збагачення, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, шляхом пошкодження склопакету вхідних дверей магазину «Ксенія», незаконно проник в його середину, звідки таємно викрав із касового апарату грошові кошти у сумі 3000 гривень та товарно-матеріальні цінності, а саме чотири одиниці випічки «Мафіни» на загальну суму 500 гривень, після чого із викраденим майном покинув місце вчинення злочину, а викраденим розпорядився на власний розсуд, чим спричинив фізичній особі підприємцю ОСОБА_13 майнову шкоду на загальну суму 3500 гривень.
У подальшому, 05 червня 2025 року близько 01 год. 12 хв. перебуваючи поряд із приміщенням магазину «Гуртові ціни АЛКОГОЛЬ», який розташований по вул. Івана Миколайчука, 14А, в м. Івано-Франківську, де здійснює свою підприємницьку діяльність ТзОВ «Овація», код ЄДРПОУ - 22392394, у ОСОБА_8 виник протиправний злочинний умисел на таємне викрадення чужого майна.
Реалізуючи свій злочинний корисливий умисел на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_8 , переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи умисно та повторно, в умовах воєнного стану, з метою заволодіння чужим майном, з метою особистого збагачення, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, шляхом пошкодження ролету вхідних дверей магазину « ІНФОРМАЦІЯ_3 », незаконно проник в його середину, звідки таємно викрав товарно-матеріальні цінності, а саме: коньяк «Наполеон» ємністю 0,5 л, вартістю 192,50 грн., настоянку «Green Oak перець», ємністю 0,5, вартістю 120,10 грн., горілку «Хлібний дар» ємністю 0,5 л, в кількості 2 одиниць, загальною вартістю - 178,80 грн., горілку «Хлібний дар» ємністю 0,7 л, в кількості 3 одиниць, загальною вартістю - 445,50 грн, напій «Coca-Cola», ємністю 0,75 л, в кількості 1 одиниця, вартістю 28,90 грн., настоянку «Гірка Оковита», в кількості 1 одиниця, вартістю 35,80 грн., запальнички марки «Big» в кількості 50 шт, загальною вартістю 1395 грн., сигарети «Lucky strike» фіолетові в кількості 3 упакувань, загальною вартістю 314,70 грн., сигарети «Lucky strike 40» сині в кількості 5 упакувань, загальною вартістю 1049 грн., сигарети «Lucky strike» сині, в кількості 14 упакувань, загальною вартістю 1538,60 грн., сигарети «Lucky strike 40» червоні, в кількості 5 упакувань, загальною вартістю 1049 грн., сигарети «Lucky strike Untimit Red», в кількості 1 упакування, вартістю 109,90 грн., сигарети «LD» жовті в кількості 2 упакувань, загальною вартістю 209,80 грн., сигарети «LD» червоні, в кількості 10 упакувань, загальною вартістю 1149 грн., сигарети «LD» червоні 25, в кількості 8 упакувань, загальною вартістю 959,20 грн., сигарети «Camel blue», в кількості 10 упакувань, загальною вартістю 1349 грн., сигарети «Camel» жовті, в кількості 10 упакувань, загальною вартістю 1349 грн., сигарети «Sobranie Evolve Purple», в кількості 10 упакувань, загальною вартістю 1399 грн., сигарети «Sobranie Gold», в кількості 10 упакувань, загальною вартістю 1490 грн., сигарети «Winston» зелені, в кількості 16 упакувань, загальною вартістю 2158,40 грн., сигарети «Winston», в кількості 20 упакувань, загальною вартістю 2588 грн., сигарети «Sobranie Black», в кількості 10 упакувань, загальною вартістю 1899 грн., сигарети «Imperial Classic Purpure», в кількості 10 упакувань, загальною вартістю 1019 грн., сигарети «West Blual», в кількості 10 упакувань, загальною вартістю 1049 грн., сигарети «West Silver Up», в кількості 10 упакувань, загальною вартістю 1049 грн., сигарети «Marbolo Gold 40», в кількості 1 упакування, вартістю 249,80 грн., сигарети «Chesterfield Compact Blue», в кількості 10 упакувань, загальною вартістю 1049 гривень, після чого із викраденим майном покинув місце вчинення злочину, а викраденим розпорядився на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ТзОВ «Овація» майнову шкоду на загальну суму 25 443, 90 гривень.
Окрім цього, 05 червня 2025 року в період часу з 12 год. 00 хв. по 14 год. 00 хв., ОСОБА_8 перебуваючи в під'їзду №1, що за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Івана Миколайчука, 16, побачив на першому поверсі сходової клітки велосипед марки «KS Cycling» моделі «Larrikin», чорного матового кольору, власником якого є ОСОБА_14 , в цей час у ОСОБА_8 виник протиправний злочинний умисел на таємне викрадення чужого майна.
Реалізуючи свій злочинний корисливий умисел на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_8 , переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи умисно та повторно, в умовах воєнного стану, з метою заволодіння чужим майном, з метою особистого збагачення, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, таємно викрав велосипед марки «KS Cycling» моделі «Larrikin», чорного матового кольору, вартість якого 7410 гривень.
Після чого, ОСОБА_8 із викраденим велосипедом покинув місце вчинення злочину, а викрадений розпорядився на власний розсуд, чим спричинив ОСОБА_14 майнову шкоду на суму 7410 гривень.
Прокурор в апеляційній скарзі просить вирок суду першої інстанції змінити в частині призначеного покарання та ухвалити рішення, яким ОСОБА_8 вважати винним у вчиненні у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 3 ст. 357, ч. 1 ст. 162 КК України та призначити йому покарання:
- за ч. 4 ст. 185 КК України - у вигляді 5 (п'яти) років 6 місяців позбавлення волі;
- за ч. 3 ст. 357 КК України - у вигляді 1 (одного) року обмеження волі;
- за ч. 1 ст. 162 КК України - у вигляді 2 (двох) років обмеження волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити покарання ОСОБА_8 у вигляді позбавлення волі на строк п'ять років шість місяців
На підставі ч. 1, 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання призначеним вироком Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 31 липня 2025 року більш суворим за даним вироком, визначити ОСОБА_8 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років шість місяців.
В решті вирок залишити без змін.
Вважає вироку суду першої інстанції таким, що підлягає скасуванню з підстав істотного порушення вимог кримінального законодавства, застосування закону України про кримінальну неправильного відповідальність, невідповідності призначеного покарання особі обвинуваченого та тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення внаслідок м'якості.
Зазначає, що суд першої інстанції не виконав вимог закону, оскільки неправильно застосував положення ст.ст. 32 - 33 КК України, чим допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону в розумінні ст. 412 КПК України.
Наголошує, що суд першої інстанції неправильно застосовував ст.ст. 32-33 КК України, оскільки законодавство про кримінальну відповідальність та кримінальне процесуальне законодавство не містять положень про те, що кримінальні правопорушення, які утворюють передбачену ч. 1 ст. 32 КК України повторність та відповідають одному і тому самому складу кримінального правопорушення (тотожні кримінальні правопорушення), мають бути окремо кваліфіковані в резолютивній частині обвинувального вироку, і за кожне правопорушення, кваліфіковане за однією статтею або частиною статті, має бути призначене окреме покарання.
Кваліфікація двох або більше кримінальних правопорушень, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини КК (тотожних кримінальних правопорушень), та призначення за ними покарання здійснюється згідно з усталеною судовою практикою. Так, передбачені законом правила призначення покарання за сукупністю кримінальних правопорушень (ст. 70 КК) застосовуються у випадках самостійної кваліфікації вчиненого як за різними статтями, так і за різними частинами однієї статті кримінального закону, якими передбачено відповідальність за окремі склади кримінальних правопорушень і які мають самостійні санкції. За цими ж правилами призначається покарання і в разі вчинення особою діянь, частина яких кваліфікується як закінчене кримінальне правопорушення, а решта як готування до кримінального правопорушення чи замах на нього. За окремими епізодами злочинної діяльності або за окремими пунктами статті (частини статті) КК, які не мають самостійної санкції, покарання не призначається.
Якщо вчинені кримінальні правопорушення, крім повторності, утворюють ще й сукупність, вони відповідно до частини другої статті 33 КК повинні отримувати окрему кваліфікацію (наприклад, крадіжка без кваліфікуючих ознак і крадіжка, вчинена повторно, або крадіжка, поєднана з проникненням у житло). Якщо ж кримінальні правопорушення, які утворюють повторність, відповідають одному і тому самому складу кримінального правопорушення (наприклад, три крадіжки, поєднані з проникненням у житло, п?ять розбоїв, вчинених організованою групою, тощо), їх кваліфікація здійснюється за однією статтею або частиною статті Особливої частини КК. У таких випадках повторність кримінальних правопорушень повинна зазначатись у процесуальних документах, які стосуються обвинувачення особи, як кваліфікуюча ознака відповідних кримінальних правопорушень.
Звертає увагу, що суд першої інстанції визнав винним обвинуваченим ОСОБА_8 за ч. 4 ст. 185 КК України тричі та тричі призначив покарання за цією частиною статті.
Під час апеляційного розгляду:
- прокурор підтримав вимоги апеляційної скарги, з мотивів, викладених у ній;
- обвинувачений ОСОБА_8 та захисник ОСОБА_10 просили призначити менш суворе покарання.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників кримінального провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити, а вирок суду - змінити в частині призначеного покарання, з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Так, частинами 1 та 2 ст. 65 КК України визначено, що суд призначає покарання:
1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу;
2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу;
3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
За приписами ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції в повній мірі дослідив обставини, з'ясування яких має істотне значення для цього кримінального провадження, а висновки суду першої інстанції, викладені у судовому рішенні, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.
За змістом ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.
У ст. 17 Закону від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі - Суд) передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права».
У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
Перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції дотримався вимог кримінального та кримінального процесуального закону, а також враховував практику Європейського суду з прав людини.
Призначаючи ОСОБА_8 покарання, суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином і передбачає покарання, за ч. 4 ст. 185 у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років, дані про особу винного, те, що обвинувачений раніше судимий, розлучений, на утриманні має дві неповнолітні дитини, на диспансерному обліку лікарів нарколога та психіатра не перебуває, однак перебував на стаціонарному лікування в КНП «ПНЦ ІФ ОР» з 13 травня 2020 року - 15 травня 2020 року з діагнозом: Розлади психіки та поведінки в наслідок вживання алкоголю, абстиненція (синдром відміни), в КНП «ПОКЦПЗ ІФ ОР» з 06 червня 2025 року - 07 червня 2025 року з діагнозом: Розлади психіки та поведінки в наслідок вживання алкоголю, абстиненція (синдром відміни).
Також, суд врахував обставини, що пом'якшують покарання та обставини, що обтяжують покарання.
До пом'якшуючих покарання обставин обвинуваченого суд відніс щире каяття.
Обтяжуючих покарання обставин обвинуваченого судом не встановлено.
Також судом першої інстанції враховано, що оскільки обвинувачений ОСОБА_8 вчинив кримінальні правопорушення описані в цьому вироку, до постановлення вироку Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 31 липня 2025 року, остаточне покарання обвинуваченому необхідно визначити у відповідності із ч. 1, ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не виконав вимог закону, оскільки неправильно застосував положення ст.ст. 32 - 33 КК України, чим допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону в розумінні ст. 412 КПК України, оскільки законодавство про кримінальну відповідальність та кримінальне процесуальне законодавство не містять положень про те, що кримінальні правопорушення, які утворюють передбачену ч. 1 ст. 32 КК України повторність та відповідають одному і тому самому складу кримінального правопорушення (тотожні кримінальні правопорушення), мають бути окремо кваліфіковані в резолютивній частині обвинувального вироку, і за кожне правопорушення, кваліфіковане за однією статтею або частиною статті, має бути призначене окреме покарання.
Кваліфікація двох або більше кримінальних правопорушень, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини КК (тотожних кримінальних правопорушень), та призначення за ними покарання здійснюється згідно з усталеною судовою практикою. Так, передбачені законом правила призначення покарання за сукупністю кримінальних правопорушень (ст. 70 КК) застосовуються у випадках самостійної кваліфікації вчиненого як за різними статтями, так і за різними частинами однієї статті кримінального закону, якими передбачено відповідальність за окремі склади кримінальних правопорушень і які мають самостійні санкції. За цими ж правилами призначається покарання і в разі вчинення особою діянь, частина яких кваліфікується як закінчене кримінальне правопорушення, а решта як готування до кримінального правопорушення чи замах на нього. За окремими епізодами злочинної діяльності або за окремими пунктами статті (частини статті) КК, які не мають самостійної санкції, покарання не призначається.
Якщо вчинені кримінальні правопорушення, крім повторності, утворюють ще й сукупність, вони відповідно до частини другої статті 33 КК повинні отримувати окрему кваліфікацію (наприклад, крадіжка без кваліфікуючих ознак і крадіжка, вчинена повторно, або крадіжка, поєднана з проникненням у житло). Якщо ж кримінальні правопорушення, які утворюють повторність, відповідають одному і тому самому складу кримінального правопорушення (наприклад, три крадіжки, поєднані з проникненням у житло, п?ять розбоїв, вчинених організованою групою, тощо), їх кваліфікація здійснюється за однією статтею або частиною статті Особливої частини КК. У таких випадках повторність кримінальних правопорушень повинна зазначатись у процесуальних документах, які стосуються обвинувачення особи, як кваліфікуюча ознака відповідних кримінальних правопорушень.
Вказане підтверджується постановою об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 08 лютого 2021 року по справі №390/235/19.
Колегія суддів прийшла до висновку, що суд першої інстанції визнавши винним обвинуваченого ОСОБА_8 за ч. 4 ст. 185 КК України тричі, неправильно тричі призначив покарання за цією частиною статті.
На підставі наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що оскільки вирок суду не набув чинності, вказані обставини є підставою для зміни вироку в частині призначеного покарання.
Згідно з ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, крім іншого, є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а також невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Відповідно до п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 408 КПК України суд апеляційної інстанції змінює вирок у разі пом'якшення призначеного покарання, якщо визнає, що покарання за своєю суворістю не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, та в інших випадках, якщо зміна вироку не погіршує становища обвинуваченого.
На підставі наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що вирок суду першої інстанції необхідно змінити в частині призначеного покарання та ухвалити рішення, яким ОСОБА_8 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 3 ст. 357, ч. 1 ст. 162 КК України та призначити йому покарання:
- за ч. 4 ст. 185 КК України - у вигляді 5 (п'яти) років 6 місяців позбавлення волі;
- за ч. 3 ст. 357 КК України - у вигляді 1 (одного) року обмеження волі;
- за ч. 1 ст. 162 КК України - у вигляді 2 (двох) років обмеження волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити покарання ОСОБА_8 у вигляді позбавлення волі на строк п'ять років шість місяців.
На підставі ч. 1, 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання призначеним вироком Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 31 липня 2025 року більш суворим за даним вироком, визначити ОСОБА_8 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років шість місяців.
Саме таке покарання, на думку колегії суддів, відповідатиме загальним засадам призначення покарання, передбаченим ст. 65 КК України, є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_8 та попередження вчинення нових злочинів як нею, так і іншими громадянами, у зв'язку із чим апеляційна скарга прокурора підлягає до задоволення, а вирок суду першої інстанції - зміні.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 415, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_7 - задовольнити.
Вирок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16 грудня 2025 року - змінити в частині призначеного покарання та ухвалити рішення, яким ОСОБА_8 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 3 ст. 357, ч. 1 ст. 162 КК України та призначити йому покарання:
- за ч. 4 ст. 185 КК України - у вигляді 5 (п'яти) років 6 місяців позбавлення волі;
- за ч. 3 ст. 357 КК України - у вигляді 1 (одного) року обмеження волі;
- за ч. 1 ст. 162 КК України - у вигляді 2 (двох) років обмеження волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити покарання ОСОБА_8 у вигляді позбавлення волі на строк п'ять років шість місяців.
На підставі ч. 1, 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання призначеним вироком Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 31 липня 2025 року більш суворим за даним вироком, визначити ОСОБА_8 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років шість місяців.
В решті вирок залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення, обвинуваченим з часу отримання ухвали.
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4
ОСОБА_5