Єдиний унікальний номер 722/2388/25
Номер провадження 2/722/138/26
15 січня 2026 року Сокирянський районний суд Чернівецької області в складі:
головуючого судді Суського О.І.
секретаря судових засідань Кушнір І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Сокиряни в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», поданим представником позивача Горна Веронікою Іванівною до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Представник позивача Горна В.І. через систему «Електронний суд» звернулася до суду з вище зазначеним позовом, в якому просила стягнути з відповідача ОСОБА_1 , заборгованість за кредитним договором №26.12.2024-100000212 від 26.12.2024 року у розмірі 24080,00 грн. та судові витрати у розмірі 2422,40 грн.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 26.12.2024 року укладено кредитний договір (оферти) №26.12.2024-100000212. Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі 8000,00 грн., строком на 155 днів з дати його надання. Дата повернення (виплати) кредиту - 29.05.2025 року. Процентна ставка «Стандартна» - фіксована незмінна у розмірі 1% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 3 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів. Процентна ставка «Економ» - фіксована незмінна у розмірі 0,5 % за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка «Стандартна».
Комісія, пов'язана з наданням Кредиту- 9% від суми Кредиту та дорівнює 720,00 грн. Комісія розраховується шляхом множення суми Кредиту (база розрахунку) на розмір Комісії у відсотковому значенні. Нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту, сплачується згідно Графіку платежів.
Комісія за обслуговування кредитної заборгованості - 720,00 грн. у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Комісія за обслуговування нараховується Кредитором та обліковується в перший день кожного з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, сплачується згідно Графіку платежів.
Неустойка - 120,00 грн., що нараховується за кожен день невиконання/ неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до п.3.1 та 4.1 договору кредитодавець зобов'язується надати позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача НОМЕР_1 .
Зазначав, що свої зобов'язання перед відповідачем за договором позивач виконав у повному обсязі. В свою чергу відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконав у зв'язку з чим станом на 16.10.2025 року утворилась заборгованість у розмірі 24080 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі - 8000,00 грн., по процентам у розмірі - 9920,00 грн., по комісії - 720,00 грн, по додатковій комісії у розмірі - 1440,00 грн. та по неустойці у розмірі - 4000,00 грн.
Просив суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитним договором №26.12.2024-100000212 від 26.12.2024 року у розмірі 24080,00 грн., а також судові витрати.
Ухвалою судді Сокирянського районного суду Чернівецької області від 23.10.2025 року відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали подати відзив на позов з доказами на підтвердження обставин, що підтверджують заперечення проти позову.
Учасникам справи надіслано копію ухвали про відкриття провадження у справі та позивачем відповідачу надіслано копію позовної заяви та доданих до неї документів. Копія ухвали про відкриття провадження у справі отримана 11.11.2025 року про, що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, однак в прохальній частині позовної заяви просить розгляд справи проводити без участі позивача та його представника, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач ОСОБА_1 в жодне в судове засідання, в тому числі 15.01.2026 року, не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, оскільки викликався до суду судовими повістками з рекомендованими поштовими повідомленнями за встановленою судом адресою реєстрації проживання. Відзиву на позовну заяву та будь-яких заяв та клопотань від відповідача на адресу суду не надходило.
Станом на день ухвалення рішення відповідач ОСОБА_1 своїм правом не скористався, відзив на позов не подав, жодних заяв, клопотань з процесуальних питань, пояснень з приводу позовних вимог або заперечень на позовні вимоги в будь-якій іншій формі від відповідача на адресу Сокирянського районного суду Чернівецької області не надходило, у зв'язку з чим суд позбавлений можливості встановити позицію відповідача щодо предмету спору.
Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача без поважних причин або без повідомлення причин, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи наведені вище норми закону, суд вважає за можливе розглянути справу без присутності сторін та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі письмових доказів, оскільки проти цього не заперечує представник позивача.
Дослідивши письмові матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, розглянувши справу в межах заявлених вимог, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.
Судом встановлені такі фактичні обставини справи.
26.12.2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферти) №26.12.2024-100000212, відповідно до умов якого позичальнику строком на 155 днів надано кредит у розмірі 8000,00 грн. Видача кредитних коштів підтверджується довідкою ТОВ "Універсальні платіжні рішення" про виплату коштів від 09.10.2025 року №38-0910, кредитні кошти ТОВ "Споживчий центр" у розмірі 8000,00 грн. перерахувало клієнту 26.12.2024 року о 05:22:41, номер транзакції в системі iPay.ua - 606523426, призначення платежу: видача за договором кредиту №26.12.2024-100000212, номер картки: НОМЕР_2 .
Згідно п.3.1. за цим Договором Кредитодавець зобов'язується надати Кредит Позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених Договором, а Позичальник зобов'язується повернути Кредит та сплатити Проценти, Комісію.
Відповідно до п. 4.1 Договору Кредитодавець надає Позичальнику Кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання Позичальнику коштів у рахунок кредиту: банківський рахунок споживача.
Згідно довідки-розрахунку про стан заборгованості ОСОБА_1 , у останнього утворилась заборгованість у розмірі 24080,00 грн., яка складається з 8000,00 грн. - основний борг (тіло кредиту), 9920,00 грн. - заборгованість за відсотками, 720,00 - комісія за надання; 1440,00 грн. - комісії за обслуговування, 4000,00 грн. - неустойки.
Всупереч умовам кредитного договору відповідач не виконав своїх зобов'язань за таким. Остання не здійснила платежів для погашення існуючої заборгованості на рахунки позивача. Доказів зворотного у суду немає.
Відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частинами 1, 2 ст.639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно- комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Згідно зі ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
За приписом ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частиною 1 ст.205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст.207 ЦК України правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Разом з тим, особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Матеріали справи свідчать про те, що кредитний договір підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором Е842, який був надісланий на фінансовий номер 0977933006.
Отже, досліджений у судовому засіданні кредитний договір від 26.12.2024 року №26.12.2024-100000212 укладений у відповідності до вимог ЗУ «Про електронну комерцію» та ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг».
Отже, матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що відповідачем був укладений кредитний договір №26.12.2024-100000212 від 26.12.2024 року в електронній формі, умови якого позикодавцем були виконані. Відповідач у передбачений договорами строк заборгованість не повернув.
Розрахунок загальної суми заборгованості по кредитному договору в частині стягнення тіла кредиту та відсотків, наданий суду, відповідає вимогам закону. Відповідач не спростував надані позивачем розрахунки заборгованості, доказів належного виконання взятих зобов'язань перед позивачем за умовами договору не надав.
Суд звертає увагу, що договір підписаний електронним підписом, використання якого неможливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету.
У свою чергу, доказів того, що його персональні дані (копія паспорта громадянина України, картка фізичної особи-платника податків, реквізити банківської картки на яку первісними кредиторами здійснювалося перерахування позичених грошових коштів, номер телефону) були використані товариством для укладення кредитного договору від його імені, відповідачем до суду не надані. При цьому, як вбачається з матеріалів справи, до правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно нього шахрайських дій відповідач не звертався, як і не оскаржував правомірність укладеного договору.
Також, враховуючи умови надання кредитних коштів, суд зазначає, що саме боржник має доступ до свого рахунку, зазначеного в договорі, та він має можливість представити суду виписку з свого рахунку в підтвердження відсутності надходження коштів від кредитора на виконання укладеного договору.
Відповідний правовий висновок зроблено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 4 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18) та постановою Верховного Суду від 8 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19).
Тобто, кредитним договором встановлено розмір процентної ставки, як відповідальність за порушення грошового зобов'язання, з якими погодився відповідач, проставивши свій підпис при укладенні вказаного кредитного договору.
Водночас, що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача на свою користь 720,00 грн. комісії, 1440,00 грн. додаткової комісії, 4000,00 грн. неустойки, суд зазначає таке.
Відповідно до Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, а саме п.18 Законодавцем унормовано, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст.625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Відтак, враховуючи те, що на час ухвалення судом цього рішення воєнний стан в Україні не скасовано, вимоги позивача про стягнення з відповідача 4000,00 грн. неустойки, задоволенню не підлягають.
Що стосується комісії та додаткової комісії у розмірі, то суд вказує на таке.
Згідно ч.3 ст.55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання банківських послуг однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (п.3 ч.3 ст.47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»), зокрема надання споживчого кредиту.
Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо).
Інакше кажучи, банк неуповноважений стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов'язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.
З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов'язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався.
Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.
Виконання позичальником умов кредитного договору, встановлених із порушенням зазначених принципів, не приводить ці умови у відповідність до засад цивільного законодавства.
Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 року у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21).
Згідно з пунктом 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 06.11.2023 у справі №204/224/21, провадження №61-4202сво22 дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування" умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України "Про споживче кредитування" (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частіш першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування". Аналогічних висновків дійшов Верховний Суду постанові від 21 жовтня 2020 року у справі N194/1387/19 (провадження N 61-7416св20).
31.32. У постанові Верховного Суду від 15 березня 2021 року в справі N 361/392/20 (провадження N 61-16470св20) підставою визнання недійсними пунктів кредитного договору від 16 липня 2018 року щодо встановлення плати за обслуговування кредитної заборгованості вказано частини першу-п'яту статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів".
Враховуючи те, що позивачу встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, Велика Палата Верховного Суду (Постанова від 13.07.2022 Ns 496/3134/19) дійшла висновку про те, що положення кредитного договору, щодо обов'язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними.
Отже, висунуті вимоги ТОВ «Споживчий центр» щодо сплати відповідачем комісії за користування кредитом є нікчемні і не підлягають задоволенню,
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Так, позов заявлено на суму 24080,00 грн., позов задоволено частково на суму 17920,00 грн., тобто 74,42%, таким чином з відповідача слід стягнути на користь позивача судовий збір у сумі 1802,75 грн. (2422,40х74,42%=1802,75).
Керуючись ст. ст.12, 13, 81, 274, 279, 265, 268, 273 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» (01032, м.Київ, вул.Саксаганського, буд.133-А, ЄДРПОУ: 37356833, МФО 305299, р/р НОМЕР_4 ) заборгованість за кредитним договором №26.12.2024-100000212 від 26.12.2024 року у загальному розмірі 17920 (сімнадцять тисяч дев'ятсот двадцять) грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» (ЄДРПОУ: 37356833 01032, м.Київ, вул.Саксаганського, буд.133-А) судовий збір у розмірі 1802 (одна тисяча вісімсот дві) грн. 75 коп.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження починається відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду через Сокирянський районний суд Чернівецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя: