23.02.2026
Справа № 720/356/26
Провадження № 1-кп/720/132/26
23 лютого 2026 року Новоселицький районний суд Чернівецької області
в складі: головуючого судді ОСОБА_1
з участю секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в режимі відео конференції в залі суду міста Новоселиця кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 332 ч. 3 КК України,-
Під час підготовчого судового засідання прокурор вважав за можливе призначити справу до судового розгляду.
Інші учасники судового розгляду підтримали думку прокурора щодо можливості призначення справи до судового розгляду.
Заслухавши думку учасників підготовчого засідання, вивчивши матеріали кримінального провадження та дослідивши клопотання учасників підготовчого судового засідання, суд приходить до висновку про необхідність призначення судового розгляду по справі з наступних підстав.
Дане кримінальне провадження підсудне Новоселицькому районному суду Чернівецької області відповідно до ст.ст. 32, 33 КПК України.
Обвинувальний акт складений відповідно до вимог ст. 291 КПК України та поверненню прокурору не підлягає.
Підстав для закриття провадження чи його направлення прокурору для проведення досудового провадження немає.
Порушення вимог КПК України, які б унеможливлювали призначення провадження до судового розгляду відсутні, відтак суд приходить до висновку про необхідність призначення кримінального провадження за обвинувальним актом відносно обвинуваченого до судового розгляду.
Зазначене судове засідання з урахуванням принципу гласності та відкритості судового провадження слід проводити відкрито, обмеження щодо цього, передбачені ч.2 ст. 27 КПК України, відсутні.
З метою забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинуваченого, а також прийняття судового рішення про можливу міру покарання, суд відповідно до вимог ч. 1 ст. 314-1 КПК України, вважає за доцільне доручити органу пробації підготувати досудову доповідь щодо обвинуваченого.
Згідно ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження, має право обрати, замінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.
У відповідності до положень ст. 331 КПК України суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Прокурор подав до суду клопотання, в якому просить продовжити обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою, посилаючись на те, що останній обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину за що передбачено безальтернативне покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 7 років, перебуваючи на волі може ухилитися від суду, перешкоджати провадженню та здійснити вплив на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, а тому є всі законні підстави для продовження обвинуваченому обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
В судовому засіданні прокурор підтримав заявлене клопотання та просив його задовольнити.
Обвинувачений та його захисник заперечували щодо задоволення клопотання прокурора та просили обрати обвинуваченому запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою, а саме цілодобовий домашній арешт.
Заслухавши доводи прокурора про необхідність задоволення клопотання в частині продовження обвинуваченому обраного запобіжного заходу, пояснення обвинуваченого, думку його захисника, дослідивши матеріали провадження, додані до клопотання та кримінального провадження суд вважає, що клопотання підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів клопотання було встановлено, що в межах даного провадження ухвалою слідчого судді від 30 грудня 2025 року обвинуваченому ОСОБА_5 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою терміном до 26 лютого 2026 року.
Прокурор просить продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із зазначенням, що жодний з більш м'яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК України, не може запобігти встановленим в судовому засіданні ризикам, що визначені ст. 177 КПК України.
Проте, суд не погоджується із таким висновком прокурора, оскільки в судовому засіданні прокурором не надано доказів на підтвердження тих ризиків, про які він зазначив у клопотанні. Стороною обвинувачення не доведено та не наведено переконливих мотивів, що жоден з інших більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Так, у відповідності до ст. 29 Конституції України та ст.ст. 176, 177, 178 КПК України, право на свободу і особисту недоторканість є одним із найбільш значущих прав людини. Слід враховувати те, що обираючи запобіжний захід - тримання під вартою, обмежуються конституційні права і свободи особи, ще до визнання її винуватою у вчиненні злочину, а запобіжний захід у виді тримання під вартою є винятковим і найбільш суворим запобіжним заходом, застосовується лише тоді, коли є всі підстави вважати, що інші, менш суворі запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків і належної поведінки останнього.
Застосування запобіжного заходу з іншою метою не допускається.
При судовому розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд повинен врахувати вимоги п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду, згідно з якими обмеження прав особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Оцінивши надані суду докази у своїй сукупності, суд вважає, що немає жодних підстав стверджувати, що обвинувачений ОСОБА_5 , який раніше не судимий, має постійне місце реєстрації та проживання, є інвалідом 2 групи та учасником бойових дій із захисту незалежності та територіальної цілісності України від збройної агресії з боку російської федерації, перебуваючи на волі буде вчиняти інші кримінальні правопорушення чи переховуватися від слідства та суду, перешкоджати провадженню та здійснювати вплив на свідків.
У справі Європейського суду з прав людини «Алєксандер Макаров проти Росії» від 12 березня 2009 року зазначено: «Суд зобов'язаний проаналізувати особисті обставини заявника докладніше та навести на користь тримання його під вартою конкретні підстави, підкріплені доказами».
Розглядаючи клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу відносно обвинуваченого, суд вважає, що зазначені прокурором в клопотанні доводи не дають підстави вважати, що належну поведінку ОСОБА_5 неможливо забезпечити шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Враховуючи вищевикладене та висновок Європейського суду з прав людини по справі «Бойченко проти Молдови» від 11 липня 2006 року про те, що «одне тільки посилання судів на відповідну норму закону без вказання підстав, з яких вони вважають обґрунтованими твердження про те, що ніби заявник може перешкоджати провадженню в справі, переховуватись або скоювати нові злочини, не є достатнім для ухвалення рішення про тримання заявника під вартою», суд вважає, що у задоволенні клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою слід відмовити.
Також, суд враховує обставини, які свідчать про зменшення ризику неналежної процесуальної поведінки обвинуваченого, зокрема те, що він за місцем реєстрації та проживання характеризується виключно з позитивної сторони, є інвалідом та в період воєнного часу захищав незалежність та територіальну цілісність України від збройної агресії з боку російської федерації.
Враховуючи вищевикладене, лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, у скоєнні якого обвинувачується ОСОБА_5 та суворість покарання за його вчинення в даному випадку, не може слугувати підставою для продовження йому найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, як на то посилається прокурор у своєму клопотанні.
Даний висновок суду узгоджується із рішенням Європейського суду з прав людини «Мамедов проти Росії» від 01 червня 2006 року, де серед іншого зазначено, що «хоча суворість покарання є визначальним елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів, потребу подальшого позбавлення когось волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину…»
Відповідно до ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що належну поведінку обвинуваченого ОСОБА_5 можливо забезпечити шляхом застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, який полягає у забороні залишати останньому житло за місцем його фактичного проживання в певний період часу та покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Саме такий запобіжний захід здатний забезпечити виконання процесуальних обов'язків та запобігти спробам підозрюваного продовжити злочинну діяльність.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 177, 181, 314-316, 369, 372 КПК України, суд, -
Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 332 ч. 3 КК України призначити до судового розгляду у відкритому судовому засіданні на 03 березня 2026 року о 10 годині 00 хвилин в залі судових засідань Новоселицького районного суду Чернівецької області.
Розгляд кримінального провадження здійснювати одноособово.
В судове засідання викликати наступних учасників кримінального провадження: прокурора, захисника, свідків та обвинуваченого.
Участь прокурора є обов'язковою.
Доручити Кам'янець-Подільському районному відділу філії ДУ «Центр пробації» у Хмельницькій області підготувати та надати суду в строк до судового засідання досудову доповідь щодо обвинуваченого ОСОБА_5 .
У задоволенні клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою відмовити.
Застосувати відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 332 ч. 3 КК України запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за адресою АДРЕСА_1 , заборонивши йому залишати місце проживання цілодобово на строк 60 днів, тобто з 23 лютого 2026 року по 23 квітня 2026 року включно.
Зобов'язати обвинуваченого ОСОБА_5 прибувати за кожною вимогою до Новоселицького районного суду Чернівецької області, а також виконати наступні обов'язки відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України:
- не залишати місце проживання без дозволу суду у даному провадженні;
- утримуватися від спілкування із свідками по справі;
- здати на зберігання до органів поліції свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну;
- носити електронний засіб контролю.
Звільнити обвинуваченого ОСОБА_5 з-під варти із залу суду негайно.
Виконання даної ухвали в частині обрання домашнього арешту доручити органу поліції за місцем проживання обвинуваченого, а саме Кам'янець-Подільському управлінню поліції Хмельницького ГУНП, а контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора у даному провадженні.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
На ухвалу суду в частині обрання запобіжного заходу може бути подано апеляційна скарга протягом п'яти днів з дня її оголошення до Чернівецького апеляційного суду
Головуючий суддя ОСОБА_1