Справа № 716/1960/25
20.02.2026 місто Заставна
Заставнівський районний суд Чернівецької області в складі:
головуючого судді Вайновської О.Є.,
за участі секретаря судового засідання Бортніка А.В.,
представника позивача - адвоката Павчука С.І.,
позивача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кадубовецької територіальної громади в особі Кадубовецької сільської ради Чернівецького району Чернівецької області про визнання права власності за набувальною давністю,
В жовтні 2025 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Кадубовецької територіальної громади в особі Кадубовецької сільської ради Чернівецького району Чернівецької області про визнання права власності на домоволодіння АДРЕСА_1 за набувальною давністю. Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 починаючи з 2009 року, тобто більше 10 років, відкрито та безперервно володіє вказаним нерухомим майном.
Ухвалою суду від 04.11.2025 відкрито провадження у справі, призначено її розгляд за правилами загального позовного провадження.
Відповідач відзив не подав.
В ході підготовчого провадження вирішено питання про витребування доказів, виклик свідків.
Ухвалою суду від 12.01.2026 підготовче провадження закрито.
В судовому засіданні позивач та його представник адвокат Павчук С.І. позовні вимоги підтримав, позивач пояснив, що у 2009 році він за згодою власника ОСОБА_2 вселився у домоволодіння АДРЕСА_2 . У 2011 році він сплатив ОСОБА_2 за вказане домоволодіння 3000 доларів США, про що ОСОБА_2 видала розписку. Однак в нотаріальному порядку договір купівлі-продажу оформлено не було з вини ОСОБА_2 , яка весь час проживала за межами України. З часом стало відомо, що ОСОБА_2 померла, тому наразі оформити договір-купівлі продажу домоволодіння не представляється можливим. Водночас, починаючи з 2009 року він більше п'ятнадцяти років володіє нерухомим майном, сплачує комунальні послуги, здійснює ремонт будівлі тощо. Просив визнати право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 за набувальною давністю.
Представник відповідача, в особі сільського голови, до судового засідання не з'явився, надав заву про розгляд справи за його відсутності, проти позову не заперечував.
Заслухавши позивача, свідків, дослідивши письмові докази, суд приходить до наступного.
Встановлено, що домоволодіння АДРЕСА_2 належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 13.03.1996 (а.с.13).
Право власності ОСОБА_2 на домоволодіння АДРЕСА_2 зареєстроване в Заставнівському районному БТІ (а.с.15).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла в Республіці Польща (а.с.16).
Спадкова права після смерті ОСОБА_2 не заводилась (а.с.36-38).
Право власності на домоволодіння АДРЕСА_2 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не зареєстроване (а.с.53).
Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно з положеннями частин першої та четвертої статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 ЦК України, а саме: наявність суб'єкта, здатного набути у власність певний об'єкт; законність об'єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).
Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб'єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.
Отже йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.
Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об'єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю якщо воно має такий правовий режим, тобто є об'єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.
Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов'язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.
Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Для нерухомого майна тривалість володіння складає десять років.
Набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.
При вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння. Наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Отже, безтитульним є володіння чужим майном без будь-якої правової підстави. Натомість володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.
Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17 (провадження № 12-291гс18), а також у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01 серпня 2018 року у справі № 201/12550/16-ц (провадження № 61-19156св18), від 27 червня 2019 року у справі № 175/2338/16-ц (провадження № 61-2017св18).
Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частинами першою-другою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
На підтвердження обставин справи позивачем надано ряд доказів, зокрема, розписку від 20.01.2011 зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_1 3000 доларів США за будинок, розташований в АДРЕСА_3 (а.с.11).
Одним із свідків передачі грошових коштів, згідно вищевказаної розписки, був ОСОБА_3 , допитаний під час розгляду справи в якості свідка.
Свідок ОСОБА_3 пояснив, що будинок АДРЕСА_2 належав батькові ОСОБА_2 - ОСОБА_4 .. Після смерті ОСОБА_4 цей будинок успадкувала його донька ОСОБА_2 , проте остання ніколи не проживала в ньому, будинок перебував у занедбаному стані. У 2009 році ОСОБА_2 пустила проживати у будинок родину ОСОБА_5 , які з того часу постійно проживають там. За цей час ОСОБА_1 зробив в будинку капітальний ремонт, поміняв дах, паркан, вимостив бруківкою двір. Додав, що у 2011 році він став свідком фактичного продажу ОСОБА_2 будинку ОСОБА_1 за 3000 доларів США, про що ОСОБА_2 склала розписку, в якій він підписався в якості свідка.
Аналогічні показання в частині постійного проживання починаючи з 2009 року в будинку АДРЕСА_2 по теперішній час зі згоди власника ОСОБА_2 , утримання будинку протягом всього часу, здійснення його поточного та капітального ремонту надала в ході розгляду справи і свідок ОСОБА_6 ..
Крім того, обставини щодо проживання родини ОСОБА_5 у домоволодінні АДРЕСА_1 підтверджені актом обстеження умов проживання №318 від 20.10.2025, згідно з яким ОСОБА_1 придбав вказане домоволодіння у ОСОБА_2 та з 2009 року проживає в ньому, провів суттєві покращення житлових умов: здійснив капітальний ремонт будинку, провів газифікацію, відремонтував дах, замінив вікна, встановив нову огорожу по периметру подвір'я тощо (а.с.10).
Обставини щодо утримання домоволодіння ОСОБА_1 , починаючи з 2010 року підтверджені квитанціями про оплату послуг з газопостачання.
Таким чином, сукупність наданих позивачем доказів свідчить про те, що починаючи з 2009 року ОСОБА_1 добросовісно та фактично володіє домоволодінням АДРЕСА_1 , поводиться з нерухомим майном як з власним: оплачує комунальні послуги, здійснює поточний та капітальний ремонт тощо, про що відомо сусідам, органу місцевого самоврядування.
Встановлені судом обставини свідчать про відкрите безперервне володіння ОСОБА_1 нерухомим майном протягом більше ніж десяти років, що дає суду підстави для висновку про обґрунтованість позову ОСОБА_1 про визнання права власності за набувальною давністю та необхідність його задоволення.
Керуючись ст.ст.3,4,12,13,19,76-82,89,141, 247,258,259,263-265,354,355 ЦПК України, ст.ст.15,16,328,344 ЦК України, суд
Позов ОСОБА_1 до Кадубовецької територіальної громади в особі Кадубовецької сільської ради Чернівецького району Чернівецької області про визнання права власності за набувальною давністю, - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого в АДРЕСА_4 , право власності на житловий будинок АДРЕСА_2 , що в плані під літ.«А», загальною площею 70,40 м.кв., житловою площею 31,50 м.кв., з господарськими будівлями та спорудами: літня кухня під літ. «Б», сарай під літ. «В», «Г», вбиральня під літ. «З», погреб окремо збудований під літ. «Пг», огорожа під №1-3, криниця під №8, за набувальною давністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя О.Є. Вайновська