Справа № 636/9777/25
Провадження 1-кп/636/928/26
Іменем України
27.01.2026 м. Чугуїв
Чугуївський міський суд Харківської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні Чугуївського міського суду Харківської області кримінальне провадження № 12025221250000007 від 04.01.2025 за обвинуваченням
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Крижанівка, Комінтернівського району Одеської області, громадянина України, освіта середня, неодруженого, військовослужбовця, який перебуває на посаді командира 3 стрілецького спеціалізованого відділення 1 стрілецького спеціалізованого взводу 1 стрілецької спеціалізованої роти стрілецького спеціалізованого батальойону (Шквал) військової частини НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України,
13 листопада 2025 року на розгляд до Чугуївського міського суду Харківської області з Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони надійшов обвинувальний акт з реєстром матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12025221250000007 від 04.01.2025 за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України.
Протоколом автоматизованого розподілу судових справ між суддями Чугуївського міського суду Харківської області від 13.11.2025 визначено головуючого суддю - ОСОБА_1 .
Ухвалою судді від 14.11.2025 у вказаному кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 22.01.2026 призначено судовий розгляд у кримінальному провадженні.
Прокурор звернувся до суду з письмовим клопотання про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк до 60 днів, посилаючись на те, що ризики, передбачені п.п.: 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які встановлені в ході досудового розслідування, не зменшились та продовжують існувати, а саме:
Прокурор в підготовчому судовому засіданні звернувся до суду з письмовим клопотання про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк до 60 днів, посилаючись на те, що ризики, передбачені п.п.: 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які встановлені в ході досудового розслідування, не зменшились та продовжують існувати, а саме:
- переховуватися від суду, так як ОСОБА_5 є військовослужбовцем, місцезнаходження військової частини в якій він проходить військову службу в будь- який час може змінити місце дислокації в іншу область внаслідок проведення бойових дій на території України, що створить умови для його переховування від органу досудового розслідування та суду в інших областях України, враховуючи, що суворість покарання за кримінальне правопорушення, наслідки та ризик втечі для підозрюваного у цьому випадку можуть бути визнаними як менш небезпечними ніж покарання і процедура виконання покарання. Крім того вказані обставини утворять складності явки або запізнення обвинуваченого до суду. (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України);
- незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, що підтверджується тим, що обвинувачений, розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, наслідки та ризик втечі для нього, може самостійно або заручившись підтримкою інших осіб, своїх співслужбовців здійснити вплив на свідків, як благаючі або умовляючи їх, так і маючи безперешкодний доступ до вогнепальної зброї за допомогою якої може погрожувати свідкам, щоб вони відмовились від своїх показань, які вони надали на досудовому розслідуванні та в подальшому будуть надавати при судовому розгляді з метою уникнути покарання за вчинений злочин (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України);
- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що підтверджується тим, що обвинувачений, перебуваючи на волі, з метою ухилитись від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення судового слідства. Зокрема, достовірність перевірки підстав неявки до органу досудового розслідування або суду вимагатимуть від сторони обвинувачення певного часу, що в свою чергу призведе до необґрунтованого затягування строків досудового розслідування та створить можливості незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні. В той же час останній перебуваючи на волі не буде позбавлений можливості з використанням мобільних телефонів, тощо здійснювати вплив на інших учасників кримінального провадження ( п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України);
- вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, так як перебуваючи на волі, як військовослужбовець військової служби, може вчинити інший військовий злочин, а саме самовільне залишення військової частини або місця служби, що кваліфікується за ст. 407 КК України, або дезертирство за ст. 408 КК України, тим самим переховуватись та ухилятись від кримінальної відповідальності за фактом вчинення особливо тяжкого злочину (п. 5 ч.1 ст. 177 КПК України).
На переконання прокурора, менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам.
В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення застави стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 .
Захисник обвинуваченого заперечувала проти задоволення клопотання прокурора, зазначила, що ризики зазначені в клопотанні стороною обвинувачення не доведені та є безпідставними. Просила зменшити розмір застави.
Обвинувачений ОСОБА_5 заперечував проти задоволення клопотання прокурора, просив змінити запобіжний захід з тримання під вартою на менш суворий запобіжний захід у виді особистого зобов'язання для подальшого проходження військової служби.
При цьому вмотивованих клопотань та документів на підтвердження своїх заперечень стороною захисту не надано, тому суд позбавлений у повній мірі з'ясувати заперечення захисту щодо обставин, які враховуються судом при вирішенні питання щодо продовження запобіжного заходу.
Вислухавши думку сторін кримінального провадження, суд приходить до наступного.
Відносно ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою у ДУ «Харківський слідчий ізолятор» строком 60 днів, до 15.12.2025 (ухвала слідчого судді Чугуївського міського суду Харківської області від 18.10.2025).
Ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 08.12.2025 продовжено дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою у ДУ «Харківський слідчий ізолятор» обвинуваченого ОСОБА_5 , на 60 (шістдесят) днів, до 05 лютого 2026 року включно, з визначенням застави у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Обвинувачений на даний час утримується під вартою у Державній установі «Харківський слідчий ізолятор».
Відповідно до положень ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Згідно пункту 1 "с" статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: - законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Метою застосування запобіжного заходу відповідно до вимог ч. 1 ст. 177 КПК України є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Частиною 1 статті 183 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Так, в судовому засіданні не надано доказів на підтвердження того, що зменшилися ризики, передбачені п.п.1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, або змінилися обставини, передбачені ст. 178 КПК України, які існували під час застосування запобіжного заходу стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 .
Будь-яких нових обставин, які мають значення при вирішенні питання щодо запобіжного заходу обвинуваченому та які не існували і не розглядались на час обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено
Під час розгляду вказаного питання судом вивчена можливість щодо не продовження строку тримання ОСОБА_5 під вартою та обрання менш суворого запобіжного заходу.
Суд вважає, що ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, а саме: п.1) - переховування від суду, п.3) - незаконний вплив на свідків, п.5) - вчинення іншого кримінального правопорушення, про наявність яких вказує прокурор, поясненнями обвинуваченого не спростовуються, та суд погоджується з їх існуванням.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні. За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Надаючи оцінку можливості обвинуваченим переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого йому злочину може вдатися до відповідних дій.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Між тим, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
В рішенні ЄСПЛ у справі «Бекчиєв проти Молдови» від 04.10.2005 року, заява № 9190/03, § 58) зазначено, що ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.
При цьому суд зазначає, що тяжкість покарання, що загрожує, не є основною чи безпосередньою підставою для тримання під вартою, а оцінюється в сукупності з наявними ризиками, передбаченими ст. 177 КПК України.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років, виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що, перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину.(п. 2 ч. 2 ст.183 КПК України).
Обвинувачений раніше неодноразово судимий, востаннє 12.06.2023 Суворівським районним судом Одеської області за вчинення злочинів, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 3 ст. 190 КК України, з врахуванням положень ч. 4 ст. 70 КК України, до остаточного покарання у виді 6 років позбавлення волі; 10.06.2024 Комінтернівським районним судом Одеської області, за вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, з врахуванням положень ч. 4 ст. 71 КК України, до остаточного покарання у виді 6 років позбавлення волі.
Ухвалою Вознесенського районного суду Миколаївської області від 16.08.2024 на підставі ст. 81-1 КК України звільнений умовно-достроково від відбування покарання у виді позбавлення волі на невідбуту частину строку покарання 4 роки 10 місяців 4 дні для проходження військової служби за контрактом.
Оскільки ОСОБА_5 переховувався від органу досудового розслідування, 24.02.2025 його оголошено в розшук. В ході досудового розслідування 07.10.2025 було отримано ухвалу Чугуївського міського суду Харківської області, справа № 636/160/25, на підставі якої ОСОБА_5 17.10.2025 було затримано в порядку ст. 191 КПК України.
Суд критично ставиться до наведеного прокурором ризику, передбаченого пунктом 4) частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, а саме можливості ОСОБА_5 перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема, вчинити самокалічення, або симулювати хворобу, підробивши документи та вважає, що вказаний ризик прокурором не доведено.
Зважаючи на вищевикладене, з огляду на конкретні обставини вчиненого кримінального правопорушення, суспільну небезпечність діяння обвинуваченого, враховуючи тяжкість покарання, що може загрожувати обвинуваченому, вік та стан здоров'я обвинуваченого, з огляду на положення ч. 8 ст. 176 КПК України, суд приходить до висновку, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою, не зможуть запобігти ризикам, передбаченим п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та виконання покладених на нього процесуальних обов'язків.
Стороною захисту не наведено обставин, які б дозволяли інакше оцінити наявність або ж відсутність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відсутні правові підстави для зміни запобіжного заходу стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 , у зв'язку з чим клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу задоволенню не підлягає, а обвинуваченому необхідно продовжити дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого під час розгляду справи суд продовжує строк тримання під вартою на 60 діб.
Згідно ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Стороною захисту не надано жодних доказів в обґрунтування клопотання про зменшення розміру застави, які можуть враховуватись при вирішення вказаного клопотання.
Так, підстави для зменшення розміру застави відсутні та при продовженні застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд вважає за доцільне визначити розмір застави обвинуваченому у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що дорівнює сумі 66 560 (шістдесят шість тисяч п'ятсот шістдесят) гривень 00 копійок.
Визначення розміру застави у даному випадку з урахуванням всіх вищезазначених обставин та тяжкості інкримінованого злочину забезпечує дотримання судом прав особи, передбачених Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Так, право особи на звільнення, що обумовлене гарантіями з'явитись у судове засідання є проявом закладеної у Конвенції (п.1 ст. 5) та практиці Суду презумпції свободи, відповідно до якої позбавлення свободи може бути виправданим лише тоді, коли інші, менш суворі запобіжні заходи, по-перше, були розглянуті, а по-друге, за результатами розгляду визнані такими, що не зможуть забезпечити мети, досягнення якої вимагається (рішення ЄСПЛ у справах «Амбрушкевич проти Польщі», «Олександр Макаров проти Росії», «Хайредінов проти України», «Ідалов проти Росії», «Худойоров проти Росії»). Водночас, положення п. 3 ст. 5 Конвенції мають спеціальне призначення, яке полягає у спрямуванні національних органів на вжиття усіх заходів задля визначення оптимального виду, розміру та обсягу гарантії, яка з одного боку, буде достатньою аби запобігти ризику втечі особи або ухилення її від кримінальної відповідальності, а з іншого - забезпечить їй реальну можливість скористатись нею та залишитись на свободі.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.177, 178, 182, 183, 197, 199, 314, 315, 369-372 КПК України, суд,
Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задовольнити.
У задоволенні клопотання обвинуваченого про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на менш суворий запобіжний захід у виді особистого зобов'язання - відмовити.
У задоволенні клопотання захисника - адвоката ОСОБА_4 про зменшення розміру застави - відмовити.
Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 (шістдесят) днів, до 27 березня 2026 року включно.
Визначити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що дорівнює сумі 66 560 (шістдесят шість тисяч п'ятсот шістдесят) гривень 00 копійок, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на спеціальний рахунок.
У разі внесення застави звільнити обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти та покласти на нього наступні обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати за викликом до суду;
- не відлучатися із населеного пункту, де він проживає без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
- утримуватися від спілкування з потерпілими та зі свідками у кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну (за їх наявності).
Роз'яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу, який підтверджує внесення застави на спеціальний рахунок має бути наданий уповноваженій службовій особі Державній установі «Харківський слідчий ізолятор».
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вважається таким, до якого по даному кримінальному провадженню застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Строк дії ухвали визначити до 27 березня 2026 року включно.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення до Харківського апеляційного суду, а обвинуваченим - в той же строк, з моменту вручення йому копії ухвали суду.
Головуючий: суддя ОСОБА_1