Справа № 645/6665/25
Провадження № 2/645/440/26
23 лютого 2026 року м. Харків
Немишлянський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого судді Лисенко О.О.,
за участі секретаря судового засідання Кузьменко Т.К.,
розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в приміщенні суду в м. Харків в порядку загального позовного провадження цивільну справу №645/6665/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - Перший відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, про встановлення факту батьківства,-
29.09.2025 засобами поштового зв'язку до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - Перший відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, орган опіки та піклування Немишлянського району Харківської міської ради, про встановлення факту батьківства.
За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, 29.09.2025 справу передано на розгляд головуючому судді Лисенко О.О.
Ухвалою судді від 02.10.2025 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою судді від 06.11.2025 відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи проводити у порядку загального позовного провадження, призначено проведення першого підготовчого засідання. Задоволено клопотання позивача про витребування доказів, витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_1 населення міста Дніпро інформацію щодо того чи перебуває відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на військовій службі та у якій військовій частині.
На виконання ухвали суду ІНФОРМАЦІЯ_3 повідомлено, що гр-н ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 перебуває на обліку з 14.08.2025 у ІНФОРМАЦІЯ_4 , 14.08.2025 призваний за мобілізацією, інформація щодо військової частині, у якій проходить військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_5 відсутня.
Судом направлено запит до ІНФОРМАЦІЯ_6 з метою отримання інформації щодо того чи перебуває відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на військовій службі та у якій військовій частині.
ІНФОРМАЦІЯ_7 надано на запит суду відповідь, з якої вбачається, що відповідно до відповіді командира в/ч НОМЕР_1 від 16.12.2025 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 був призваний по мобілізації 08.11.2022 та проходить службу по цей час.
26.12.2025 відповідач ОСОБА_2 подав клопотання про зупинення провадження у зв'язку з проходженням військової служби, обґрунтоване наступним. Відповідач перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою форми 5 №34030 від 11.12.2025. Повідомив, що приймає безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції в період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі та стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській області, забезпечення їх діяльності, перебуваючи безпосередньо в районах і в період здійснення призначених заходів, у випадках, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку зі збройною агресією російської федерації проти України. До клопотання додано копію військового квитка, копію довідки форми 5 №34030 від 11.12.2025, копію довідки №34061 від 12.12.2025.
14.01.2026 позивачем подано письмові заперечення на клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, обґрунтовані наступним. Позивач посилається на положення статті 252 ЦПК України, згідно яких не дозволяється зупинення проведення у справі про стягнення аліментів з підстави наявності спору про батьківство (материнство), визначення місця проживання дитини, про участь одного з батьків або батьків у вихованні дитини, спілкування з дитиною. Позов стосується встановлення факту батьківства та внесення відповідних відомостей до актового запису про народження дитини. Отже, предметом даного судового розгляду є спір, який безпосередньо пов'язаний з реалізацією особливих немайнових прав дитини, а також з визначенням її правового статусу, що, у власному сенсі, має дійсне значення для забезпечення прав та законних інтересів. дитини. Саме з огляду на це законодавець виключив можливість зупинення провадження у справах зазначеної категорії, незалежно від наявності інших обставин, у тому числі тих, на які посилається відповідач. Зупинення провадження у даній справі призведе до невиправданого затягування вирішення питання походження дитини, що суперечить принципу розумності строків розгляду справи, закріпленому у статті 2 ЦПК України, а також принципі пріоритетності найкращих інтересів дитини. Крім того, встановлення факту батьківства не пов'язане з необхідністю активної участі відповідача у судових засіданнях у такий спосіб, який не дозволяв би розглядати справи за його відсутності, з огляду на наявність у справі письмових доказів та можливість реалізації відповідачем своїх процесуальних прав через представника. Позивач вважає, що відсутні підстави для зупинення провадження у справі.
Позивач в підготовче засідання не з'явилась, про день та час розгляду справи повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила.
Відповідач в підготовче засідання не з'явився, 19.01.2026 подав заяву, у якій в клопотання про зупинення провадження підтримав, повідомив, що не може приймати участь у судових засіданнях через перебування на службі, у зв'язку з чим просив клопотання розглянути без його участі.
Оскільки сторони в судове засідання не з'явились, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксація судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Вирішуючи питання про доцільність зупинення провадження у справі, суд виходить з наступного.
Згідно з частинами першою, другою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи судом (пункт 10 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Зупинення провадження у справі - це врегульована законом й оформлена ухвалою суду тимчасова перерва в провадженні у справі, викликана наявністю однієї із передбачених у законі обставин, які перешкоджають розглядові справи, до моменту, коли ці обставини перестануть існувати або будуть вчинені необхідні дії. Тобто інститут зупинення судового провадження застосовується не просто у зв'язку із виникненням підстав, передбачених процесуальним законом, а обумовлюється наявністю обставин, які створюють об'єктивні перешкоди для здійснення судового розгляду.
Обов'язок суду зупинити провадження у справі зумовлений об'єктивною неможливістю її розгляду, викликаний наявністю однієї із передбачених у законі обставин, які перешкоджають розглядові справи, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі суд у кожному випадку повинен з'ясовувати, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.
Відповідно п.2 ч.1 ст.251 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Згідно ч. 4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
12 листопада 2025 року Велика Палата Верховного Суду у справі №754/947/22 відступила від висновків Верховного Суду щодо застосування положень пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, сформульованих у ряді постанов колегії суддів Верховного Суду, де вирішувалися питання щодо зупинення провадження у справі за участю сторони, яка була військовослужбовцем, та постановила, що під час застосування правил пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України та аналогічних процесуальних норм права, визначених у пункті 3 частини першої статті 227 ГПК України та в пункті 5 частини першої статті 236 КАС України, судам потрібно виходити з такого:
1) з моменту введення в Україні воєнного стану і до моменту його скасування чи припинення Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування потрібно вважати такими, що «переведені на воєнний стан»;
2) упродовж дії воєнного стану в Україні та проведення загальної мобілізації належними для застосування судом згаданих вище норм процесуального права є докази (військовий квиток, накази командира військової частини тощо), що містять інформацію про те, що військовослужбовець (сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору) перебуває на військовій службі;
3) якщо військовослужбовець (сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору), права якого захищають положення пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, висловлює власну волю проти зупинення провадження у справі та прагнення продовжувати розгляд справи (особисто або через представника), суд має врахувати його волевиявлення та продовжити здійснювати судочинство у відповідному провадженні.
Також, в вищевказаній постанові Великої Палати Верховного Суду висловлено позицію, що зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення всіх процесуальних дій у справі, зумовлене настанням певних визначених законом обставин, що перешкоджають подальшому руху справи до їх усунення. За нинішньої редакції пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України в суду є обов'язок, а не право зупинити провадження у справі вразі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції. Тож норма пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, яка встановлює обов'язок суду зупинити провадження, є спеціальною захисною гарантією для військовослужбовців, які через виконання конституційного обов'язку із захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України (стаття 65 Конституції України) об'єктивно позбавлені можливості брати активну участь у судовому процесі, захищати свої права, свободи та інтереси. Водночас обов'язок суду зупинити провадження не повинен тлумачитися всупереч волі та інтересам військовослужбовця як учасника цивільного процесу. Тож застосовувати пункт 2 частини першої статті 251 ЦПК України не можна тоді, коли це безпосередньо суперечить інтересам військовослужбовця, який звернувся до суду як позивач та вимагає судового захисту його прав, свобод та/або інтересів, а так само військовослужбовця як відповідача чи третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, який прагне продовження розгляду справи по суті за його відсутності.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року N 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який було затверджено Законом України 2102-IX від 24 лютого 2022 року «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан, який діє в Україні і на даний час.
З копії військового квитка серії НОМЕР_2 від 07.10.2022 ОСОБА_2 проходить військову службу у в/ч НОМЕР_1 .
Згідно копії посвідчення серії НОМЕР_3 від 10.09.2023 виданого на ім'я ОСОБА_2 , встановлено, що відповідач має статус учасника бойових дій.
Відповідно до довідки форми 5 №34030 від 11.12.2025 за підписом командира в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_3 молодший сержант ОСОБА_2 перебуває на військовій службі за призивом під час мобілізації, на особливий період у в/ч НОМЕР_1 з 08.11.2022.
Згідно довідки форми 12 №34061 від 12.12.2025, за підписом командира в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_3 молодший сержант ОСОБА_2 приймає безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції в період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі та стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській області, забезпечення їх діяльності, перебуваючи безпосередньо в районах і в період здійснення призначених заходів, у випадках, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку зі збройною агресією російської федерації проти України.
Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_2 на час розгляду справи перебуває на військовій службі за призивом під час мобілізації на особливий період у складі Збройних Сил України, приймає участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна особа незалежно від її процесуального статусу має обґрунтовано передбачати дотримання судом принципів змагальності та рівності сторін, які є складовою більш широкого розуміння поняття справедливого судового розгляду, закріпленого в ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Цей принцип був неодноразово застосований ЄСПЛ і у справах щодо України. Наприклад, у справі «Надточій проти України», (заява № 7460/03, рішення від 1505.2008) суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом. Слід звернути увагу, що рівність засобів включає:- розумну можливість представляти справу в умовах, що не ставлять одну сторону в суттєво менш сприятливе ніж іншу сторону; - фактичну змагальність; - процесуальну рівність; - дослідження доказів, законність методів одержання доказів; - мотивування рішень. Аналогічна позиція викладена також у рішенні ЄСПЛ у справі «Домбо Бехеєр Б.В. проти Нідерландів» (заява № 14448/88, рішення від 27.10.1993 § 33), у якому зазначено, що умова «рівності сторін» у розумінні «справедливого балансу» між сторонами передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу і докази, в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента.
Окрім того, ЄСПЛ зазначає, що право на змагальні провадження повинно надаватись у задовільних умовах: сторона у справі повинна мати можливість ознайомитись із доказами у суді і коментувати їх існування, зміст та достовірність у належній формі у встановлений час (справа Крцмар та інші проти Чеської республіки, заява № 35376/97 рішення від 03.03.2000 § 42; справа Іммебль Груп Коссер проти Франції, заява № 38748/97, рішення від 21.03.2002 § 26), а також за необхідності, отримати відкладення справи (справа Івон проти Франції, заява № 44962/98, рішення від 24.04.2003 § 39).
Суд звертає увагу на те, що передбачити місце та тривалість періоду проходження військової служби відповідачем ОСОБА_2 призваним для несення військової служби задля захисту державних інтересів України під час дії воєнного стану, на момент подальшого розгляду справи є неможливим, а ставити його у становище, що є суттєво гіршим за умови позивача, зокрема щодо безпосередньої участі у розгляді справи, є неприпустимим.
Щодо доводів позивача з приводу того, що встановлення факту батьківства не пов'язане з необхідністю активної участі відповідача у судових засіданнях у такий спосіб, який не дозволяв би розглядати справи за його відсутності, з огляду на наявність у справі письмових доказів та можливість реалізації відповідачем своїх процесуальних прав через представника.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника.
Таким чином, скористання представництвом у суді - це право, а не обов'язок сторони (позивача, відповідача), що забезпечує принцип диспозитивності, дозволяючи особі самостійно вирішувати, чи діяти особисто, чи через представника.
В матеріалах справа відсутня інформація про те, що відповідач скористався своїм правом на представництво інтересів у суді та уклав угоду з представником.
Як вбачається з матеріалів справи відповідач самостійно звернувся до суду з клопотання про зупинення провадження у справі, шляхом направлення даного клопотання засобами поштового зв'язку, обґрунтував клопотання тим, що не може безпосередньо приймати участь у засіданнях у зв'язку з перебуванням на військовій службі. Таким чином відповідач висловив свою позицію щодо безпосередньої особистої участі під час судового розгляду.
Суд відхиляє доводи позивача щодо відсутності підстав для задоволення клопотання, оскільки у даному випадку вони не спростовують імперативного обов'язку суду зупинити провадження у справі.
Таким чином, враховуючи, що відповідач ОСОБА_2 перебуває на військовій службі, беручи до уваги його доводи щодо необхідності зупинення провадження у справі, суд вважає за необхідне зупинити провадження у справі до припинення перебування відповідача ОСОБА_2 у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 251, 253, 260, 263 ЦПК України, -
ухвалив:
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - Перший відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, про встановлення факту батьківства - зупинити до припинення перебування відповідача ОСОБА_2 у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан.
Зобов'язати ОСОБА_2 повідомити Немишлянський районний суд міста Харкова про припинення обставин, що викликали зупинення провадження у справі, протягом 10 днів з дня припинення його перебування у складі Збройних Сил України.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано.
Повний текст ухвали виготовлено 23.02.2026.
Суддя О.О. Лисенко