Справа № 645/6560/25
Провадження № 2/645/404/26
17 лютого 2026 року м. Харків
Немишлянський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Алтухової О.Ю.,
секретар судових засідань - Півінська С.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА», від імені та в інтересах якого, на підставі довіреності, діє представник - Памірський М.А., через підсистему «Електронний суд», звернулось до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором про надання кредиту №436198-КС-001 від 12.11.2021 року у розмірі 25 553,13 грн, судовий збір у сумі 2422,40 грн просять покласти на відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 12.11.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладений Договір № 436198-КС-001 про надання кредиту, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» 12.11.2021 року направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти Договір про надання кредиту, яка була прийнята ОСОБА_1 , на умовах визначених офертою». ТОВ БІЗНЕС ПОЗИКА» свої зобов'язання за Договором виконало, надало відповідачу грошові кошти в розмірі 10000,00 грн, шляхом перерахування на банківську картку позичальника. ОСОБА_1 належним чином не виконав свої зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку з чим у відповідача станом на 04.09.2025 року утворилась заборгованість в розмірі 25 553,13 грн, з яких: сума прострочених платежів по тілу кредиту - 10 000,00 грн; сума прострочених платежів по процентах - 15 087,80 грн; сума заборгованості по штрафам - 0,00 грн; сума прострочених платежів за комісією - 465,33 грн. У зв'язку з тим, що відповідач добровільно взятих на себе зобов'язань не виконує позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Ухвалою Немишлянського районного суду міста Харкова від 25.09.2025 відкрито провадження по справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Ухвалою Немишлянського районного суду міста Харкова від 26.01.2026 року задоволено клопотання позивача та витребувано у АТ «УКРСИББАНК» інформацію щодо підтвердження факту випуску банківської картки № НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1 та відомості про рух коштів по рахунку.
Відповідь АТ «УКРСИББАНК», на виконання ухвали суду від 26.01.2026, з відомостями про банківську картку № НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1 надійшла до суду 11.02.2026.
У судове засідання представник позивача не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином. У позовній заяві представник позивача Памірський М.А.просив проводити розгляд справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримала у повному обсязі.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлялася своєчасно і належним чином, причини відсутності відповідача суду невідомі.
Відповідач в установлений ч. 7 ст. 178 ЦПК України строк не подав до суду відзив на позовну заяву, у зв'язку із чим суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч. 8 ст. 178 ЦПК України.
У зв'язку з тим, що розгляд справи відбувався за відсутності сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши надані докази в їх сукупності, доходить наступного висновку.
12.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладений Договір про надання кредиту, з використанням інформаційно комунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», шляхом обміну електронними повідомленнями.
ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» 12.11.2021 року направлено ОСОБА_1 , пропозицію (оферту) укласти Договір № 436198-КС-001 про надання кредиту.
12.11.2021 ОСОБА_1 шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором «G-1670»,направленим ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА», підписано паспорт споживчого кредиту з інформацією, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, в якому останній підтвердив: отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраних умов кредитування; отримання пояснень, необхідних для забезпечення можливості оцінити, чи адаптовано договір до його потреб та фінансової ситуації, зокрема шляхом роз'яснення наведеної інформації, в тому числі суттєвих характеристик запропонованих послуг та певних наслідків, які вони можуть мати, в тому числі в разі невиконання зобов'язань за таким договором.
12.11.2021 ОСОБА_1 прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договору № 436198-КС-001 про надання кредиту, на умовах визначених офертою шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «G-1274»направленим на номер телефону, наданий відповідачем: 380664633249.
Відповідно до п.1 Договору кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 10 000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності (надалі - Кредит), а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту у порядку та на умовах, визначених Правилами надання споживчих кредитів ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» (надалі - Правила) та Договором про надання кредиту (надалі - Договір).
Також пунктом 1 Договору визначено, що строк кредиту: 24 тижнів; Процента ставка: в день 1,07766643, фіксована. Комісія за надання кредиту (далі - Комісія): 1 500,00 грн. Загальний розмір наданого кредиту: 10 000,00 грн. Термін дії Договору: до 29.04.2022. Орієнтовна загальна вартість наданого кредиту: 24 960,00 грн. Орієнтовна реальна річна процентна ставка: 7257,47 процентів. Цілі (мета) кредиту: для придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника. Цей кредит є споживчим кредитом.
Відповідно до п.2 Договору протягом строку кредитування процентна ставка за Кредитом (надалі - Проценти за користування Кредитом), нараховуються на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно Графіку платежів.
Позичальник, згідно з п.п.7,10 Договору, підтверджує, що він ознайомлений з Договором про надання кредиту та Правилами, текст яких розміщено на сайті кредитодавця, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань та погоджується неухильно дотримуватись їх, та, відповідно, укладає Договір; що до укладання Договору отримав від кредитодавця інформацію, надання якої передбачені законодавством України, зокрема передбачену ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування», Паспорт споживчого кредиту, частиною другою ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», а також примірник Правил (у формі електронного документа), що розміщені на сайті кредитодавця.
Невід'ємною частиною цього Договору є Додаток №1 - Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки. Інші умови цього правочину регулюються Правилами, які є невід'ємною частиною Договору. Усі неврегульовані Договором правовідносини Сторін регулюються законодавством України (п.13 Договору).
Відповідно до п.п.3.1.4-3.1.8 Правил відповідь заявника/позичальника. якому адресована пропозиція укласти Договір про надання кредиту , про повне га безумовне її прийняття (акцепт) надається шляхом надсилання електронного повідомлення кредитодавцю. підписаного в порядку, передбаченому Сіднею 1- Закону України «Про електронну комерцію». Позичальник отримує підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа \ момент укладання Договору. Договір про надання кредиту (Додаткова угода), укладений в порядку визначеному Законом України «Про електронну комерцію», вважається таким, шо за правовими наслідками прирівнюється до Договору (Додаткової угоди), укладеного у письмовій формі.
Укладаючи Договір, кредитодавець та позичальник визнають усі документи (в тому числі Договір про надання кредиту. Додаткову угоду), підписані з використанням Електронного підпису одноразовим ідентифікатором, еквівалентними за значенням (з точки зору правових наслідків) документам \ письмовій формі, підписаним власноруч, то повністю відповідає положенням ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію». Сторони підтверджу ють, що Договір, Додаткова угода, укладені в електронній формі, мають таку саму юридичну силу для Сторін, як і документи, складені на паперових носіях та скріплені власноручними підписами Сторін, тобто вчинені в простій письмовій формі. Примірник Договору, укладений у вигляді електронного документа, та Додаткові угоди до нього, надаються Позичальнику', зокрема, шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених позичальником під час укладення Договору (Додаткової угоди).
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори.
Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Так, за змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно із ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
За змістом п.п. 10,11 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», споживче кредитування - правовідносини щодо надання, обслуговування та повернення споживчого кредиту; споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування», договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію»).
Згідно п. 5 ч. 1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч.ч. 3-6,8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Відповідно до ч. 12 ст. 11 вказаного Закону, електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до п. 90 ч.1 ст.1 Закону України «Про платіжні послуги» унікальний ідентифікатор - комбінація літер, цифр, символів або знаків, що надається користувачу надавачем платіжних послуг та дає змогу однозначно ідентифікувати користувача та/або його рахунок для цілей виконання платіжної операції.
Частиною 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Для підтвердження достовірності походження та цілісності електронного документа може використовуватися електронна печатка. Накладанням електронного підпису та/або електронної печатки завершується створення електронного документа. У разі створення електронного документа з використанням більш як одного електронного підпису та/або більш як однієї електронної печатки його створення завершується накладанням електронного підпису або електронної печатки останнім підписувачем чи створювачем електронної печатки відповідно до технології створення такого електронного документа.
Відповідно до ст. 8 вказаного Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документу не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.
Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.
Якщо є електронна форма договору, то і підписаний він має бути електронним підписом.
Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19 (провадження № 61-7203св20).
Також, Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №524/5556/19 від 12.01.2021 р. дійшов такого висновку: «Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет- магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами». А тому, в нашому випадку, підписання Відповідачем шляхом зазначення одноразового ідентифікатора відповідає вимогам чинного законодавства.
Подібна правова позиція міститься і у постанові Верховного Суду у справі №127/33824/19 від 07.10.2020 р., проте у цій справі мова йшла про відсутність відображення електронного підпису на договорі та відсутність доказів отримання такого підпису позичальником: «Без отримання листа на адресу електронної пошти і смс-повідомлення, без здійснення входу на веб-сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі позивача, цей правочин, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі».
З Договору вбачається, що відповідач ОСОБА_1 підписав Договір № 436198-КС-001 12.11.2021 о 21:12 електронним підписом одноразовим ідентифікатором «G-1274».
Дії відповідача щодо укладення договору 436198-КС-001 від 12.11.2021 в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства на сайті https://my.bizpozyka.com відображені у Візуальній формі послідовності дій Клієнта, долученій до матеріалів справи.
Суд доходить висновку, що між сторонами 12.11.2021 був укладений Договір № 436198-КС-001.
Статтею 5 Закону України «Про платіжні послуги»передбачено, що до фінансових платіжних послуг належать такі послуги, зокрема, послуги з переказу коштів без відкриття рахунку.
Отже, ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» не є банківською установою в розумінні Закону України «Про банки і банківську діяльність» та відповідно до вищевказаної ліцензії виданої ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА». Таким чином, позивач не відкриває рахунки, а здійснює послуги з переказу коштів без відкриття рахунку.
Відповідно до п.10 Постанови Правління НБУ «Про затвердження Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит)» від 03 листопада 2021 року №113, перебачено, що договори, умови яких передбачають безготівкове перерахування кредитодавцем коштів у рахунок кредиту на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача, з урахуванням вимог пункту 9 розділу II цього Положення повинні містити номер такого рахунку споживача за стандартом IBAN, сформований відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку України з питань запровадження міжнародного номера рахунку, та/або номер такого особистого електронного платіжного засобу споживача у форматі ХХХХ НОМЕР_2 (перші шість знаків і останні чотири знаки номера електронного платіжного засобу).
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про електронну комерцію» сорони електронного правочину можуть користуватися послугами постачальників послуг проміжного характеру в інформаційній сфері.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 6 Закону України «Про електронну комерцію» учасниками відносин у сфері електронної комерції є суб'єкти електронної комерції, постачальники послуг проміжного характеру в інформаційній сфері, органи державної влади та органи місцевого самоврядування в частині виконання ними функцій держави або місцевого самоврядування. Постачальниками послуг проміжного характеру в інформаційній сфері є постачальники електронних комунікаційних послуг, оператори послуг платіжної інфраструктури, реєстратори (адміністратори), що присвоюють мережеві ідентифікатори, та інші суб'єкти, що забезпечують передачу та зберігання інформації з використанням інформаційно-комунікаційних систем.
Відповідно до анкети клієнта (витяг з інформаційно-телекомунікаційної системи www.my.bizpozyka.com) відповідачем надано номер банківського рахунку/банківської картки для перерахування коштів: НОМЕР_1 .
Відповідно до п.4.4.4Правил укладаючи договір позичальник підтверджує, зокрема, те, що вказаний позичальником (з метою отримання Кредиту) поточний (картковий) рахунок, а також інший поточний (картковий) рахунок, який у разі потреби, зазначеної в пункту 4.3.2.1 Правил, буде надано позичальником кредитодавцю. належать саме йому і треті особи не мають до нього доступу.
Згідно з матеріалами справи 12.11.2021 на картку № НОМЕР_3 відповідачу ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_4 ) були надані кредитні кошти у розмірі 10 000,00 грн, згідно договору № 436198-КС-001 від 12.11.2021, без ПДВ, що підтверджується платіжною квитанцією «Pay» № 461561063.
Окрім того, на виконання ухвали суду від 26.01.2026 з АТ «УКРСИББАНК» надійшла відповідь, з якої вбачається, що ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , має в AT «УКРСИББАНК» відкритий рахунок № НОМЕР_5 , валюта UAH, до якого було емітовано пластикову карту № НОМЕР_1 . Факт отримання карти клієнтом підтверджується копією договору-анкети про відкриття та комплексне розрахунково- касове обслуговування банківських рахунків фізичної особи (з Правилами) № НОМЕР_6 . Відповідно до виписка про рух коштів по рахунку № НОМЕР_5 , який був відкритий для обслуговування НОМЕР_7 , що належить ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , за період з 12.11.2021 року по 29.04.2022 рокувбачається що відповідачу було зараховано грошові кошти на суму 10000,00 грн (дата операції - 12.11.2021).
Разом з тим, як вбачається з розрахунку заборгованості ОСОБА_1 , на виконання умов договору, здійснював часткову оплату заборгованості за Договором № 436198-КС-001 на загальну суму 4160,00 грн, що сторонами по справі не оспорюється.
Не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами (п. 76 Постанови Великої Палати Верховного Суду №338/180/17 від 05 червня 2018 року).
Верховний суд у постанові по справі № 916/2403/18 від 10.09.2019 зробив висновок про те, що до дій, які свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку може належати зокрема часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.
Верховний Суд у справі №127/23910/14-ц від 23.12.2020 р. зазначив: «Часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу». Тобто, внесення грошових коштів на рахунок кредитодавця є визнання ним боргу, відповідно до зазначеної позиції Верховного Суду, що, у свою чергу, фактично прирівнюється до підтвердження волевиявлення учасника справи на укладення договору. Адже без волевиявлення не існувало б потреби сплачувати заборгованість.
У разі якщо договір виконувався обома сторонами, то кваліфікація договору як неукладеного виключається, такий договір вважається укладеним та може бути оспорюваним (п.6.38 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 по справі № 227/3760/19-ц).
З огляду на викладене, волевиявлення позичальника може підтверджуватись, як підписанням договору, так і його діями (заповнення формуляра (заявки) на отримання кредиту, часткова або повна сплата заборгованості тощо).
Таким чином, здійснивши часткову оплату з метою погашення заборгованості за Договором № 436198-КС-001 про надання кредиту, з метою виконання умов вказаного договору, відповідач ОСОБА_1 вчинив конклюдентні дії щодо визнання договору і відповідно щодо правомірності вимог позивача за договором про надання кредиту.
У постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року (справа № 372/223/17, провадження № 61-10667св18) міститься правовий висновок, згідно з яким факт отримання кредиту може бути доведено не лише заявою про видачу готівки, а й сукупністю інших доказів, зокрема: кредитним договором, меморіальними ордерами на видачу коштів, виписками про рух коштів по рахунку, заявами на переказ готівки, тощо.
Аналогічної позиції висловлена в поставові КЦС ВС від 15.01.2025 року у справі №753/16762/15-ц.
У відповідності до положень ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання є неприпустимою.
У ст.526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то вразі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ст. 617 ЦК України відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою для звільнення, від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань. Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до розрахунку заборгованості по Договору № 436198-КС-001 від 12.11.2021 року ОСОБА_1 свої зобов'язання належним чином не виконав, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість у розмірі 25 553,13 грн, з яких: сума прострочених платежів по тілу кредиту - 10 000,00 грн; сума прострочених платежів по процентах - 15 087,80 грн; сума заборгованості по штрафам - 0,00 грн; сума прострочених платежів за комісією - 465,33 грн.
Заперечень щодо правильності розрахунку заборгованості відповідачем не заявлено.
Проте, суд не погоджується з сумою заборгованості за Договором №436198-КС-001 від 12.11.2021, яку позивач просить стягнути з відповідача, в частині платежів за комісією з огляду на наступне.
10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин 1, 2, 5 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Зазначене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19, у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 та постанові Верховного Суду від 21 лютого 2024 року у справі № 344/3078/23 щодо оцінки правомірності встановлення у кредитному договорі умови про щомісячну плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування).
У постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09.12.2019 року у справі №524/5152/15-ц викладено висновок про те, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов'язком банку, виконання такого обов'язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника.
У постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21) Великою Палатою Верховного Суду зазначено, що банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов'язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку. З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов'язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався. Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.
Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10.05.2007 №168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).
Виходячи зі змісту вказаних норм, надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов'язком банку, виконання такого обов'язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов'язок банку за кредитним договором, то така дія як обслуговування кредитної заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку.
Відповідно до п. 1 Договору № 436198-КС-001 комісія за надання кредиту складає 1500,00 грн.
При цьому, з графіку платежів в п.3 Договору вбачається, що комісія за надання кредиту включає три платежі, на суму: 463,45 грн, 571,22 грн та 465,33 грн.
Комісії за надання та обслуговування кредиту відповідає загальним зобов'язанням кредитної установи та звичайній її діяльності, є обставиною укладення кредитного договору, оскільки без надання кредиту договір не вважався б укладеним з огляду на ст. 1046 ЦК України, з позовної заяви та наданих до неї документів не вбачається інших сум, включених до складу комісії, ніж за надання кредиту, кредитодавцем не було зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позичальнику, а наведені в додатку № 1 категорії комісій не мають чіткого визначення та погодження з позичальником, тому відповідні умови кредиту, на переконання суду є нікчемними відповідно до частин 1 та 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Враховуючи викладене заборгованість по комісії в сумі 465,33 грн стягненню з ОСОБА_1 на користь позивача не підлягають.
Окрім того, з розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що відповідачем було частково погашено суму комісії по кредитному договору в сумі 463,45 грн (платіж 27.11.2021) та 571,22 грн (платіж 12.12.2021) стягнення якої визнано судом неправомірним, тому вказані платіжні підлягають зарахуванню в суму заборгованості по тілу кредиту (10000,00 грн (тіло крелиту) - 463,45 грн -571,22 грн (сума сплаченої комісії)=8965,33 грн).
З огляду на викладене вище, оскільки ОСОБА_1 свої зобов'язання за умовами Договору № 436198-КС-001 від 12.11.2021 належним чином не виконав, суд доходить висновку, що позовні вимоги ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» в частині стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за Договором № 436198-КС-001 від 12.11.2021 у розмірі 24 053,13 грн, з яких: сума прострочених платежів по тілу кредиту - 8 965,33 грн; сума прострочених платежів по процентах - 15 087,80 грн.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
Відповідно до квитанції про сплату № 14092 від 17.09.2025 року при пред'явленні позову до суду позивачем були понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн, що відповідає коефіцієнту 0,8 від 3028,00 грн (ставка судового збору, визначена ст.4 Закону України «Про судовий збір»).
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України на користь позивача з відповідача підлягають також стягненню витрати ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених судом позовних вимог, що дорівнює 2 280,20 грн (24053,13 х2422,40/25 553,13).
Керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 247, 263-265, 279 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованість за договором №436198-КС-001 від 12.11.2021 року в розмірі 24 053,13 грн, з яких: сума прострочених платежів по тілу кредиту - 8 965,33 грн; сума прострочених платежів по процентах - 15 087,80 грн.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» витрати по сплаті судового збору в сумі 2 280,20 грн.
Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення скороченого рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: https://reyestr.court.gov.ua.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА», код ЄДРПОУ 41084239, адреса: м. Київ, б-р Лесі Українки, буд. 26, офіс 411.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Повний текст судового рішення виготовлений 23.02.2026 року.
Суддя О.Ю. Алтухова