Справа № 643/3131/26
Провадження № 1-кс/643/1715/26
23 лютого 2026 року слідчий суддя Салтівського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , власника майна ОСОБА_4 , представника власника майна-адвоката ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали суду в м. Харкові клопотання прокурора у кримінальному провадженні - прокурора відділу Харківської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні №12025220000000554 від 19.04.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.366, ч.1 ст.114-1 КК України, -
19.02.2026 до суду надійшло клопотання прокурора відділу Харківської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні №12025220000000554 від 19.04.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.366, ч.1 ст.114-1 КК України. В обґрунтування заявленого клопотання, прокурор вказує на те, що слідчим відділом ХРУП №2 ГУНП в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025220000000554 від 19.04.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.366, ч.1 ст.114-1 КК України. Постановою заступника начальника слідчого управління ГУНП в Харківській області полковника поліції ОСОБА_6 від 20.01.2026 про визначення слідчої групи у даному кримінальному провадженні, для проведення досудового розслідування, до слідчої групи включено слідчих СУ ГУНП в Харківській області.
Згідно даних Управління СБ України в Харківській області, отриманих в ході виконання доручення слідчого, в тому числі і в результаті проведення негласних (слідчих) розшукових дій, встановлено, що до вищевказаної протиправної діяльності можливо причетний ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , який підшукував осіб, яких у вищевказаний спосіб фіктивно працевлаштовували на посади викладачів до Підприємства «Центр СПБ», ЄДРПОУ 36814997, внаслідок чого останні отримували відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
17.02.2026 на підставі ухвали слідчого судді Салтівського районного суду міста Харкова від 29.01.2026, у період часу з 08:45 год. по 11:19 год., проведено обшук за місцем мешкання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 . Під час проведення вищевказаного обшуку виявлено та вилучено: мобільний телефон SAMSUNG galaxy M 13 imei1 НОМЕР_1 imei2 НОМЕР_2 з сім картою НОМЕР_3 , пароль логічного захисту «1969»; мобільний телефон SAMSUNG galaxy А059 imei1 НОМЕР_4 imei2 НОМЕР_5 з сім картою НОМЕР_6 ; предмети схожі на грошові кошти, 394 купюри номіналом «100», схожі на долари США, 40 купюр номіналом «50», схожі на євро; заява ОСОБА_7 на ім'я голови вченої ради НДІ будівництва та місцевого самоврядування НАПРН. в 2 прим. на 1 арк. кожний; титульний лист дисертації ОСОБА_8 в 3 прим. на 1 арк. кожний.
Зазначені речі, що вилучені за вищевказаною адресою, належать ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно даних УСБУ в Харківській області вищевказані предмети схожі на грошові кошти, вилучені у ОСОБА_4 під час обшуку 17.02.2026 за вищевказаною адресою, у сумі 39400 доларів США та 2000 євро, можливо були отримані злочинним шляхом.
Вищевказані вилучені предмети могли зберегти на собі сліди кримінального правопорушення, а також містять відомості, які можуть бути використані як доказ фактів чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Незастосування арешту на вищезазначене майно, може призвести до його зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню. Потреби досудового розслідування в отриманні майна, вилученого під час вищевказаної слідчої дії може бути використане під час досудового розслідування та судового розгляду для встановлення обставин, які мають значення у кримінальному провадженні, а також збереження речових доказів, неможливо задовольнити без застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, просив задовольнити в повному обсязі.
Представник власника майна ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_9 в судовому засідання проти задоволення клопотання заперечував. В обґрунтування своїх заперечень вказав на те, що клопотання прокурора про арешт майна ОСОБА_4 є необґрунтованим, його задоволення призведе до безпідставного позбавлення власника майна права на володіння, користування та розпорядження своїм майном, що гарантовано ст. 41 Конституції України. За результатами проведеного обшуку в житлі ОСОБА_4 (далі: Заявник, Третя особа- власник майна) органом досудового розслідування, окрім іншого, було вилучено мобільні телефони (SAMSUNG galaxy M 13 та SAMSUNG galaxy A059), грошові кошти у розмірі 39 400 доларів США та 2000 євро. Дане майно, відповідно до протоколу обшуку від 17 лютого 2026 року було надано заявником добровільно, також заявник надав пароль логічного захисту до телефону. Клопотання не містить жодних обґрунтувань чи доводів, які б дозволили зробити суду висновок про ймовірність причетності заявника до злочинної діяльності, яка розслідується в рамках даного кримінального провадження: які обставини дають підстави вважати, що заявник займався підшукуванням таких осіб, кого саме підшукував заявник, в який спосіб, як він пов'язаний з особами, яким вручено підозру в даних злочинах та в чому полягає протиправність такого зв'язку, а тим більше прокурором не зазначено яке значення для розслідування даного злочину мають речі, що були вилучені у заявника під час проведеного обшуку. Ані з поданого клопотання, ані з матеріалів кримінального провадження, що додані до нього, неможливо встановити будь-який ймовірний зв'язок між ОСОБА_4 та підприємством Підприємства «Центр СПБ» (Заявник не фігурує як працівник підприємства, не входить керівників чи посадових осіб підприємства, не є бенефіціарним власником у підприємстві, тощо). Під час проведення обшуку ОСОБА_4 пояснював слідчому, що його та ОСОБА_8 , який є підозрюваним у злочині, пов'язує лише наукова діяльність. ОСОБА_4 познайомився з ОСОБА_8 у 2021 році коли останній навчався на бакалавраті Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого і в подальшому був його науковим керівником під час написання та захисту дисертації в НДІ державного будівництва та місцевого самоврядування НАПН України Жодних документів, які передбачені в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку від 30.01.2026р., а саме: кадрових, бухгалтерських та інших документів, які містять відомості щодо працевлаштування та виконання трудових обов'язків у Підприємстві «Центр СПБ», ЄДРПОУ 36814997, особами чоловічої статі призовного віку, які були працевлаштовані до вказаного закладу у період з 01.06.2024 по теперішній час (особові справи /картки працівників, накази про прийняття на роботу, довідки про працевлаштування на підприємстві на посади викладачів, табелі обліку використання робочого часу, посадові інструкції, функціональні обов'язки, тощо) не було знайдено у ОСОБА_4 під час проведеного обшуку. Натомість, заявник добровільно надав органам досудового розслідування свої приватні телефони (з кодами доступу) та всі збереження грошових коштів, які були в нього вдома. Не зважаючи на те, що в рамках кримінального провадження вже повідомлено про підозру трьом особам (відповідно до Витягу з ЄРДР від 18.02.2026р.), які з високою ймовірністю вже були допитані, щодо яких проводились різноманітні слідчі дії, в тому числі і обшуки, все ж прокурором не було надано до суду жодних доказів які б свідчили про ймовірну причетність ОСОБА_4 до вчинених злочинів та наявність правових підстав для арешту вилученого в нього майна. Все обґрунтування клопотання про арешт майна зводиться лиш до вказівок про «можливу причетність» заявника до злочинної діяльності. Окрім цього, звернув увагу суду, що ОСОБА_4 взагалі не має жодного процесуального статусу в даному кримінальному провадженні: він не допитувався як свідок, йому не оголошено про підозру, тощо. Вищезазначене надає обґрунтовані сумніви щодо реальної причетності заявника до злочинної діяльності та наявності підстав для визнання вилученого в нього майна речовими доказами у кримінальному провадженні. Прокурором у клопотанні жодним чином не доведена мета арешту, як забезпечення збереження речових доказів, на яку останній посилається, а лише формально вказано, що незастосування арешту на вищезазначене майно, може призвести до його зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню. Крім того, клопотання прокурора про арешт майна не містить конкретних завдань, які будуть досягнуті шляхом накладення арешту на вилучені мобільні телефони та грошові кошти, тобто обґрунтування необхідності арешту майна відсутнє. Прокурором не долучено будь-яких доказів про проведення з вилученими телефонами та грошовими коштами слідчих дій, та яких саме, наприклад, проведення експертиз, копіювання інформації з мобільних пристроїв, тощо. Також у клопотанні не згадується що вилучені грошові кошти були міченими, що дасть змогу слідству ідентифікувати їх як такі, що отримані злочинним шляхом. Подане прокурором клопотання про арешт є формальним та не містить належного обґрунтування, яке б дозволило суду дійти висновків про те, чи містять вилучені у Заявника телефони інформацію про вчинений злочин та чи є достатні підстави вважати, що вилучені грошові кошти отримані злочинним шляхом. Окрім іншого, звернули увагу суду, на те, що в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку було зазначене про дозвіл на відшукування «грошових коштів, здобутих в результаті вчинення вищевказаної злочинної діяльності». В протоколі обшуку від 17 лютого 2026 року, а також в клопотанні про арешт майна зазначено про вилучені у ОСОБА_4 «предмети схожі на грошові кошти, 394 купюри номіналом «100», схожі на долари США, 40 купюр номіналом «50», схожі на євро». При цьому, в листі Управління СБ України в Харківській області Начальнику СУ ГУ НА в Харківській області «Щодо виконання доручення» зазначено, що «в ході проведення слідчої дії - обшук у ОСОБА_10 , були виявлені грошові кошти у сумі 39400 доларів США та 2000 євро готівкою, що можливо були отримані злочинним шляхом.» Отже, по-перше, ухвала суду про дозвіл на обшук від 30.01.2026 не надавала дозволу відшукувати та вилучати «предмети схожі на грошові кошти». По-друге, не зважаючи на те, що зазначене в клопотанні майно було вилучено у ОСОБА_4 о 11:20 17 лютого 2026 року, станом на подачу клопотання - 19 лютого 2026 року, орган досудового розслідування та прокуратура все ще не встановили чи є вилучене майно грошовими коштами, чи ні. Враховуючи зазначене, вважаємо, що органи, які здійснюють досудове розслідування не можуть пояснити ймовірний зв'язок вилучених грошових коштів з вчиненим кримінальним правопорушенням, в клопотанні не надано обґрунтування визнання вилученого під час обшуку майна речовими доказами, прокурор не довів перед судом дійсної важливості збереження такого майна як речового доказу в рамках розслідування даного кримінального правопорушення. Водночас, без будь-яких обґрунтувань прокурором зазначено, що вилучені грошові кошти в розмірі 39400 доларів США та 2000 євро «можливо» були отримані злочинним шляхом. Заявник повністю заперечує подібне твердження, адже добровільно надані ним грошові кошти під час обшуку є його збереженнями, які він акумулював протягом тривалого часу обмінюючи офіційно отримані ним доходи в національній валюті гривні на іноземну валюту. ОСОБА_4 має стабільний та тривалий дохід від своєї трудової діяльності, який дозволяє йому мати в себе вдома такі грошові збереження. З 2011 року ОСОБА_4 офіційно працевлаштований та має декілька джерел отримуваних ним доходів. Так, ОСОБА_4 здійснює трудову діяльність та отримує основний заробіток в Національному юридичному університеті імені Ярослава Мудрого (код ЄДРПОУ 02071139) на посаді професора кафедри Права Європейського Союзу та Завідуючого кафедрою, в НДІ Державного будівництва та місцевого самоврядування НАПН України (код ЄДРПОУ 25858474) на посаді Завідуючого наукового сектору. Отримуваний ОСОБА_4 дохід від здійснення трудової діяльності підтверджується такими доказами: Довідкою Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за формою ОК-7 від 19.02.2026р.; Довідками про доходи за 2021-2025 роки №52, 53, 54, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61 від 19.02.2026 року, що видані Національним юридичним університетом імені Ярослава Мудрого; Довідками про доходи за 2021-2025 роки №45, 46, 47, 48, 49 від 20.02.2026 року, видані НДІ державного будівництва та місцевого самоврядування Національної академії правових наук України. Довідки додаються до заперечень. Відповідно до вищевказаних довідок сума сукупного доходу ОСОБА_4 в 2021 році склала - 698 478.28 грн. (по курсу станом на 2021 рік близько 18 900 доларів США), в 2022 році - 818 504.42 грн. (по курсу станом на 2022 рік близько 20 462 доларів США), в 2023 році - 1 167 130.93 грн. (по курсу станом на 2023 рік близько 31 544 доларів США), в 2024 році - 1 197 644.08 грн. (по курсу станом на 2024 рік близько 29 210 доларів США), в 2025 році - 824 392.61 грн. (по курсу станом на 2025 рік близько 19 700 доларів США). Сукупний дохід ОСОБА_4 за 5 років складає 4 706 150, 32 грн. (близько 120 000 доларів США). Отже, ОСОБА_4 працює офіційно, має постійні, сталі доходи у вигляді заробітної плати протягом кількох років поспіль, про що свідчать надані докази, добровільно надав наявні в нього грошові збереження слідчому (що свідчить про відсутність будь-якого наміру приховати грошові кошти від слідства), тому відсутні підстави вважати, що вилучені у Заявника під час обшуку грошові кошти були здобуті злочинним шляхом. Зважаючи на це, вважають, що вилучені грошові кошти, що належать ОСОБА_4 в розмірі 39400 доларів США та 2000 євро не є речовими доказами та не можуть бути арештованими за клопотанням прокурора, адже є його офіційним доходом від професійної наукової та викладацької діяльності, яку заявник здійснює більш ніж 15 років. Таким чином, враховуючи вищевикладене в даних запереченнях, а також зважаючи на доведення законності походження вилучених у ОСОБА_4 грошових коштів, їх добровільну передачу при проведенні обшуку, накладення арешту на грошові кошти та фактично позбавлення Заявника єдиних грошових збережень які в нього були, не виправдовуватиме такий ступінь втручання у права і свободи власника майна потребам досудового розслідування і при вказаних обставинах явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом і завданням кримінального провадження, що у свою чергу нівелює накладення арешту на зазначені грошові кошти з метою забезпечення збереження речових доказів, тому вважають, що слід відмовити щодо задоволення клопотання в цій частині. Щодо вилучених у заявника мобільних телефонів SAMSUNG galaxy M 13 imeil НОМЕР_1 imei2 НОМЕР_2 з сім картою НОМЕР_3 , пароль логічного захисту «1969» та SAMSUNG galaxy A059 imeil НОМЕР_4 imei2 НОМЕР_5 з сім картою НОМЕР_6 , зазначив, що клопотання про арешт майна взагалі не містить жодних обґрунтувань щодо підстав визнання їх речовими доказами та мети їх арешту. Вилучені мобільні телефони є приватною власністю заявника, в них зберігається вся важлива для власника інформація, яку він там накопичував роками, телефони є надзвичайно важливими в його повсякденному житті, окрім усього, вони містять охоронювану законом інформацію (п.6) ч. 1 ст. 162 КПК України Документ сформований в системі «Електронний суд» 22.02.2026 9 - особисте листування особи та інші записи особистого характеру). Отже , зважаючи на зазначене вище, зважаючи на необґрунтованість клопотання про арешт вилучених мобільних телефонів Заявник, враховуючи при цьому технічну можливість здійснити копіювання наявної в них інформації, що стосується кримінального провадження для подальшого дослідження під час досудового розслідування, ОСОБА_4 заперечує проти накладення арешту на мобільні телефони. Однак, враховуючи положення ст. 114, ст. 132, ч. 4 ст. 173 КПК України, керуючись загальними засадами кримінального провадження (ст. 7 КПК України), вважають, що у випадку накладення арешту на вилучені мобільні телефони, задля забезпечення розумності та співмірності накладення арешту, а також виконання сторонами кримінального провадження вимог розумного строку, є доцільним зобов'язати слідчого, прокурора передати на відповідальне зберігання особі, у якої було вилучено зазначені у клопотанні мобільні телефони після проведення відповідних експертиз, зняття виявленої інформації на електронних носіях експертами в обсязі, необхідному для досягнення мети кримінального провадження та виготовлення копій даних, які містяться на вказаних мобільних телефонах, для подальшого залучення до матеріалів кримінального провадження. Відповідно, покласти на слідчого, прокурора обов'язок з визначеної слідчим суддею дати повернути вказані мобільні телефони власнику (особі, у якої воно було вилучено, відповідно) на відповідальне зберігання. Відповідно до ч. 3 ст. 173 КПК України: «У разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.» Вважаємо, що саме такий спосіб арешту вказаного майна буде найменш обтяжливим для власника такого майна, та при цьому забезпечить досягнення мети кримінального провадження.
Суд, розглянувши клопотання про арешт майна, вислухавши прокурора, представника власника майна, дослідивши додані до клопотання матеріали, вважає його таким, що підлягає задоволенню.
Згідно з вимогами ч.1 ст.16 КПК України, позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст. 41 Конституції України - кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV, передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Застосовуючи заходи забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст.ст.94,132,173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Згідно з п.7 ч.2 ст.131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. У відповідності до п.1 ч.3 ст.132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Відповідно до ч.5 ст.171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилученого майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено. У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої ст.235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.
17.02.2026 на підставі ухвали слідчого судді Салтівського районного суду міста Харкова від 29.01.2026, у період часу з 08:45 год. по 11:19 год., проведено обшук за місцем мешкання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .
Матеріали клопотання про арешт майна надійшли на адресу суду 19.02.2026, тобто в межах процесуального строку, визначеного нормами ч.5 ст.171 КПК України.
Згідно ч.2 ст.170 КПК України, метою арешту майна є збереження речових доказів.
Відповідно до ч.3 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Постановою слідчого від 17.02.2026 року речі та предмети, які були виявлені та вилучені під час обшуку 17.02.2026 у період часу з 08:45 год. по 11:19 год., за місцем мешкання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , визнані речовими доказами в кримінальному проваджені №12025220000000554 від 19.04.2025.
Згідно ч.1 ст.98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.
Оцінка доказів із точки зору їх допустимості є заключним етапом доказування та здійснюється судом за наслідком розгляду справи по суті. Під час здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні на стадії досудового розслідування, вказане питання не входить до повноважень слідчого судді.
Натомість, під час розгляду клопотання про арешт майна на стадії досудового розслідування у кримінальному провадженні слідчий суддя уповноважений лише оцінити можливість використання майна, на яке слідчий, прокурор бажає накласти арешт, як доказу у кримінальному провадженні.
Відповідно ч.2 ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини 2 статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу).
Згідно п.7 ч.2 ст.131 КПК України, заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна. Відповідно до ч.5 ст.132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.
Крім цього, відповідно до п.п. 4, 5 ч.5 ст.173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд постановляє ухвалу, в якій зазначає: заборону, обмеження розпоряджатися або користуватися майном у разі їх передбачення та вказівку на таке майно; порядку виконання ухвали із зазначенням способу інформування заінтересованих осіб.
Стороною обвинувачення доведено, що зазначене в клопотанні прокурора майно має значення для забезпечення даного кримінального провадження, за існування розумних підозр вважати, що це майно є доказом злочину, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України. Незастосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт вказаного майна в подальшому може перешкодити кримінальному провадженню. На виконання вимог ч.1 ст.173 КПК України, сторона обвинувачення довела слідчому судді необхідність арешту цього майна, а також наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.170 КПК України.
Статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Також, згідно положень статті 1 Першого протоколу до Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява №31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А №296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява №48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року).
Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A №52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A №98).
Статтею 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини визначено, що кожен, чиї права та свободи, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі. З норм ст. 26 КПК України випливає, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Незастосування арешту може призвести до наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, зокрема псуванню, зникненню, знищенню, передачі, предметів та документів які є речовими доказами, тобто зберегли на собі сліди вчинення злочину та містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Кримінальним процесуальним законом не визначається конкретного строку дії ухвали про накладення арешту на майно, однак арешт майна має тимчасовий характер, враховуючи строки досудового розслідування.
Розглядаючи це клопотання, в межах заявлених вимог, слідчий суддя враховує, що на даний час встановлено потребу органу досудового розслідування у проведенні слідчих дій з арештованим майном, що виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи особи, яка володіє вказаним майном на законних підставах.
Разом з цим, слідчий суддя зауважує, що представником володільця майна доведена, а органом досудового розслідування неспростована можливість встановлення строку для забезпечення виконання стороною обвинувачення, того обсягу слідчий дій, необхідного для досягнення мети кримінального провадження, оскільки надмірне та триваюче обтяження щодо майна законного володільця може в майбутньому стати надмірним урахуванням конкретних обставин кримінального провадження, в якому, у разі його тривалого розслідування, можуть настати негативні наслідки у виді порушення господарської діяльності тощо.
Згідно з ч. 1 ст. 114 КПК України для забезпечення виконання сторонами кримінального провадження вимог розумного строку слідчий суддя, суд має право встановлювати процесуальні строки у межах граничного строку, передбаченого цим Кодексом, з урахуванням обставин, встановлених під час відповідного кримінального провадження.
Вирішуючи вимоги клопотання, що розглядається, слідчий суддя вважає, що на даному етапі досудового розслідування застосування заходу забезпечення у вигляді арешту у вказаний спосіб відповідає належній правовій процедурі та завданням кримінального провадження, проте з метою досягнення мети кримінального провадження слідчий суддя вважає за необхідне надати органу досудового розслідування розумний строк, якого буде достатньо для проведення відповідних слідчих дій щодо виконання завдань кримінального провадження.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 131-132, 170-175, 309, 395 КПК України, -
Клопотання прокурора задовольнити.
Накласти арешт на майно, що вилучене 17.02.2026 під час проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування, власником якого є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме:
- мобільний телефон SAMSUNG galaxy M 13 imei1 НОМЕР_1 imei2 НОМЕР_2 з сім картою НОМЕР_3 , пароль логічного захисту « НОМЕР_7 »;
- мобільний телефон SAMSUNG galaxy А059 imei1 НОМЕР_4 imei2 НОМЕР_5 з сім картою НОМЕР_6 ;
- предмети схожі на грошові кошти, 394 купюри номіналом «100», схожі на долари США, 40 купюр номіналом «50», схожі на євро;
- заява ОСОБА_7 на ім'я голови вченої ради НДІ будівництва та місцевого самоврядування НАПРН. в 2 прим. на 1 арк. кожний;
- титульний лист дисертації ОСОБА_8 в 3 прим. на 1 арк. кожний.
Встановити стороні обвинувачення строк до 23.04.2026 включно, протягом якого необхідно (за потреби) провести слідчі (розшукові) дії в обсязі, достатньому для досягнення мети кримінального провадження з наступним майном, а саме:
- мобільним телефоном SAMSUNG galaxy M 13 imei1 НОМЕР_1 imei2 НОМЕР_2 з сім картою НОМЕР_3 , пароль логічного захисту «1969»;
- мобільним телефоном SAMSUNG galaxy А059 imei1 НОМЕР_4 imei2 НОМЕР_5 з сім картою НОМЕР_6 .
З 24.04.2026 скасувати арешт на:
- мобільний телефон SAMSUNG galaxy M 13 imei1 НОМЕР_1 imei2 НОМЕР_2 з сім картою НОМЕР_3 , пароль логічного захисту «1969»;
- мобільний телефон SAMSUNG galaxy А059 imei1 НОМЕР_4 imei2 НОМЕР_5 з сім картою НОМЕР_6 , накладений ухвалою слідчого судді Салтівського районного суду міста Харкова від 23.02.2026 у справі № 643/3131/26, в частині правомочностей на володіння та користування майном, зобов'язавши слідчого передати на відповідальне зберігання це майно особі, у якої воно було вилучено, та попередивши таку особу про кримінальну відповідальність за ст. 388 КК України, довівши до її відома вимогу необхідність збереження арештованого вищезазначеного майна.
Зберігання майна зазначеного в п.п.1.1-1.3 визначити відповідно до «Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження», який затверджено постановою КМ України від 19 листопада 2012 року №1104, та «Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду», затвердженої наказом № 51/401/649/471/23/125 від 27.08.2010.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Копію ухвали направити прокурору.
Роз'яснити, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а особою, яка не була присутньою під час проголошення ухвали - в той самий строк з моменту отримання копії ухвали.
Слідчий суддя ОСОБА_1