Справа № 139/571/25
23 лютого 2026 року с-ще Краснокутськ
Краснокутський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді - Каліберди В.А.,
з участю секретаря судового засідання - Коломієць Н.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Краснокутськ Богодухівського району Харківської області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту батьківства, заінтересовані особи - Вендичанська селищна рада Могилів-Подільського району Вінницької області, Могилів-Подільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Могилів-Подільському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)
До Краснокутського районного суду Харківської області 30 жовтня 2025 року за підсудністю згідно ухвали Дергачівського районного суду Харківської області від 17 вересня 2025 року надійшла цивільна справа №139/571/25 за заявою ОСОБА_1 , в якій представник заявника ОСОБА_2 просить суд встановити факт, що ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , був батьком і визнавав своє батьківство щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В обґрунтування вимог заявник зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 . На день смерті ОСОБА_3 проживав і був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Після смерті ОСОБА_3 залишилася спадщина, до складу якої, входять, зокрема, майновий і земельний пай в землях колишнього КСП «Дружба» с. Лучинчик колишнього Мурованокуриловецького (тепер - Могилів-Подільського) району Вінницької області.
Право на земельний пай посвідчувалося відповідним сертифікатом серії НОМЕР_1 . Наразі сертифікат втрачений.
З витягу зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 81066298 від 06 травня 2025 року слідує, що спадкодавець ОСОБА_3 по своїй смерті заповіту не залишав.
ОСОБА_1 є єдиною рідною дочкою ОСОБА_3 . Однак, в актовому записі про її народження запис про батька відсутній, оскільки батьки на той час проживали у незареєстрованому шлюбі.
З 1958 року ОСОБА_3 проживав без реєстрації шлюбу із ОСОБА_4 .
ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 у с. Лучинчик. Її дошлюбне прізвище - ОСОБА_5 . Її матір'ю була ОСОБА_4 .
В актовому записі про народження ОСОБА_1 запис про батька відсутній взагалі. В той же час, як вбачається з повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 00051042473 від 06.05.2025, заявником на вчинення актового запису про народження ОСОБА_1 був ОСОБА_3 .
22 жовтня 1977 року в результаті реєстрації шлюбу ОСОБА_6 змінила прізвище на ОСОБА_7 .
14 листопада 1997 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 офіційно зареєстрували шлюб між собою, а ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 померла.
Таким чином ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем за законом першої черги після смерті ОСОБА_3 . Спадщину ОСОБА_1 прийняла шляхом фактичного її прийняття.
Маючи намір оформити спадщину після смерті батька, ОСОБА_1 звернулася до Мурованокуриловецької державної нотаріальної контори, однак їй 06 травня 2025 року було роз'яснено (лист № 66/02-31) про неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують родинні стосунки між спадкодавцем та спадкоємцем.
З особових рахунків із погосподарських книг слідує, що з 1958 року ОСОБА_4 проживала однією сім'єю із ОСОБА_3 , мала з ним спільну доньку, ОСОБА_6 . Тобто ОСОБА_3 є батьком заявниці та він все її життя проживав з ними, спільно з мамою виховували та утримували, проживали разом як чоловік та дружина, вели спільне господарство.
Ухвалою Краснокутського районного суду Харківської області від 03 листопада 2025 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду у порядку окремого провадження.
В судовому засіданні представник заявника ОСОБА_2 в режимі відеоконференцзв'язку підтримала заявлені вимоги, прохала їх задовольнити та надала свої пояснення. Також були допитані свідки зі сторони заявника. В подальшому, представник заявника до суду не з'являлася, однак надала заяву про слухання справи у її відсутність.
Представник зацікавленої особи - Вендичанської селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області в судове засідання не з'явився, однак надав суду заяву про слухання справи у його відсутність, при розгляді справи прохав вимоги задовольнити.
Представник зацікавленої особи - Могилів-Подільського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Могилів-Подільському районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в судове засідання не з'явився, надав суду заяву про слухання справи у їхню відсутність.
Суд, заслухавши пояснення представника заявника та свідків, перевіривши та дослідивши письмові докази, повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, прийшов до висновку, що заявлені вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
У статті 51 Конституції України зазначено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист (частина десята статті 7 СК України). Суд застосовує способи захисту, які встановлені законом або домовленістю сторін. Одним із способів захисту сімейних прав є встановлення правовідношення (частина друга статті 18 СК України).
Дитина має право знати своїх батьків (частина перша статті 7 Конвенції про права дитини).
Статтею 121 СК України встановлено, що права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
Статтею 130 СК України передбачено, що у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір'ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу. Заява про встановлення факту батьківства може бути подана особами, зазначеними у частині третій статті 128 цього Кодексу, зокрема матір'ю дитини.
Провадження стосовно встановлення батьківства або його оспорювання стосується «приватного життя» за статтею 8 Конвенції захист прав людини і основоположних свобод, яке охоплює важливі аспекти особистої ідентичності.
Передумовою звернення до суду із заявою про встановлення факту батьківства є запис про батька дитини у книзі записів народжень за вказівкою матері.
Та обставина, що питання визнання батьківства за рішенням суду відповідно до статей 128, 129 СК України не вирішувалось за життя такої особи, не є перешкодою для застосування статті 130 СК України.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 17 лютого 2021 року у справі № 373/2257/18 (провадження № 61-15136св20), від 15 квітня 2021 року у справі №361/2653/15 (провадження № 61-2239св21).
Як вбачається зі свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 заявник ОСОБА_8 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 в селі Лучинчик Мурованокуриловецького району Вінницької області, де в графі «батьки» матір'ю записана - ОСОБА_4 , українка, запис про батька - відсутній. В той же час, як вбачається з повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 00051042473 від 06.05.2025: дитина - ОСОБА_9 , дата народження дитини - ІНФОРМАЦІЯ_5 , відомості про батька: відсутні; відомості про матір: ОСОБА_4 ; державна реєстрація народження проведена відповідно до ч.1 ст. 135 СК України (за вказівкою матері); відомості про заявника: ОСОБА_3 ; відомості про відмітки, зроблені в актовому записі: мати - рядова колгоспниця, колгосп ім. 40-річчя Жовтня. По заяві матері дитина по батькові - ОСОБА_10 . Актовий запис скріплено підписом заявника.
14 листопада 1997 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 офіційно зареєстрували шлюб між собою, що підтверджується повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб, № 00051039211.
Згідно Повного витягу з ДРАЦС громадян щодо актового запису про смерть ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .
ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 16 грудня 2002 року. Також, відповідно до повного витягу з ДРАЦС громадян щодо актового запису про смерть за № 00051040273 від 06.05.2025 року відомо, що заявником при видачі свідоцтва про смерть громадянина ОСОБА_3 була ОСОБА_1 .
За загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (частина 1 статті 58 Конституції України) норми СК України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто не раніше 01 січня 2004 року.
При розгляді справ про встановлення батьківства щодо дитини, яка народилася до 01 січня 2004 року, необхідно застосовувати відповідні норми КпШС України, беручи до уваги всі докази, що достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства, в їх сукупності, зокрема, спільне проживання й ведення спільного господарства відповідачем та матір'ю дитини до її народження, спільне виховання або утримання ними дитини.
Зазначене відповідає правовому висновку, викладеному в постанові Верховного Суду України від 25 лютого 2015 року у справі № 6-20цс15.
Оскільки позивач народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , то спірні правовідносини регулюються нормами КпШС України.
Відповідно до частини другої статті 53 КпШС України у разі народження дитини у батьків, які не перебувають у шлюбі, при відсутності спільної заяви батьків батьківство може бути встановлене в судовому порядку за заявою одного з батьків або опікуна (піклувальника) дитини, особи, на утриманні якої знаходиться дитина, а також самої дитини після досягнення нею повноліття.
Частиною третьою статті 53 КпШС України визначено чотири юридично значимі обставини встановлення батьківства, кожна з яких є необхідною і достатньою для задоволення позову: а) спільне проживання та ведення спільного господарства батьками дитини до її народження; б) спільне виховання батьками дитини; в) спільне утримання батьками дитини; г) визнання батьківства відповідачем.
Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 1998 року № 16 «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України», яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, згідно зі статтею 53 КпШС України підставою для встановлення батьківства (факту батьківства) може бути не сам по собі факт біологічного походження дитини, а фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері й особи, яку та вважає батьком дитини, ведення ними спільного господарства до народження останньої, або спільне її виховання чи утримання, або ж докази, що достовірно підтверджують визнання особою батьківства.
Спільне проживання та ведення спільного господарства в зазначених випадках може підтверджуватися наявністю обставин, характерних для сімейних відносин (проживання в одному жилому приміщенні, спільне харчування, спільний бюджет, взаємне піклування, придбання майна для спільного користування тощо). Припинення цих відносин до народження дитини може бути підставою для відмови в позові лише у випадках, коли це сталося до її зачаття. У необхідних випадках суд для з'ясування питань, пов'язаних із походженням дитини, може з урахуванням обставин справи призначити відповідну судову експертизу.
Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини 3, 4 статті ЦПК України).
Доказами визнання батьківства можуть бути листи, заяви, анкети, інші документи, а також показання свідків, пояснення самих сторін, які достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства. Батьківство може бути визнано як у період вагітності матері (наприклад, висловлення бажання мати дитину, піклування про матір майбутньої дитини тощо), так і після народження дитини.
Спільне проживання та ведення спільного господарства в зазначених випадках може підтверджуватися наявністю обставин, характерних для сімейних відносин (проживання в одному жилому приміщенні, спільне харчування, спільний бюджет, взаємне піклування, придбання майна для спільного користування тощо). Припинення цих відносин до народження дитини може бути підставою для відмови в позові лише у випадках, коли це сталося до її зачаття.
Спільне виховання дитини має місце, коли вона проживає з матір'ю та особою, яку остання вважає (або яка вважає себе) батьком дитини, або коли ця особа спілкується з дитиною, проявляє батьківську турботу щодо неї.
Під спільним утриманням дитини слід розуміти як перебування її на повному утриманні матері й особи, яку остання вважає (або яка вважає себе) батьком дитини, так і, як правило, систематичне надання цією особою допомоги в утриманні дитини незалежно від розміру допомоги.
Такі правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 17 лютого 2022 року у справі справа № 521/4820/19 (провадження № 61-21037св21), Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №225/6301/15-ц, від 21 березня 2018 року у справі № 543/738/16-ц (провадження № 61-4163св18) та у постанові Верховного Суду від 29 серпня 2018 року у справі № 641/9147/15-ц (провадження № 61-26210св18).
Як вбачається з довідки №162 від 30.04.2025, виданої старостою Лучинчицького старостинського округу Вендичанської селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області, про те, що після смерті ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_6 в с. Лучинчик Мурованокуриловецького району Вінницької області та помер ІНФОРМАЦІЯ_7 і постійно був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , залишилося спадкове майно, яке складається із земельної частки (паю) розміром 3,23 умовних кадастрових гектарів №552, згідно сертифіката ВН 0175641 від 28.05.1997 року, виданого на підставі рішення Мурованокурилецької районної державної адміністрації від 23.04.1997 №87. Заборони на спадкове майно немає.
Спадкоємицею являється ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , яка спадщину прийняла шляхом вступу в фактичне управління, володіння спадковим майном померлого, прийняла на зберігання особисті речі померлого ОСОБА_3 , в тому числі вищезазначений сертифікат на право на земельну частку (пай).
Представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 06 травня 2025 року звернулася до нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на майно, яке належало ОСОБА_3 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Однак, згідно роз'яснення державного нотаріуса Мурованокуриловецької державної нотаріальної контори від 06.05.2025 за №66/02-31 ОСОБА_1 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, оскільки встановити факт родинних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не представляється можливим через відсутність будь-яких записів в реєстрах актів цивільного стану громадян та рекомендовано звернутися в судові органи з метою захисту своїх прав.
Згідно відповіді завідувача Мурованокуриловецької державної нотаріальної контори від 03.12.2025 року за №185/01-16 встановлено, що нотаріальною конторою не заведено спадкову справу щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .
Також з погосподарської книги Виконавчого комітету Лучинчицької сільської ради Мурованокуриловецького району підтверджується факт спільного проживання однією сім'єю з 1958 року ОСОБА_4 із ОСОБА_3 і мали з ним спільну доньку - ОСОБА_6 .
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_11 повідомила, що ОСОБА_12 , яка подала заяву про встановлення батьківства, є дочкою ОСОБА_3 . Свідок пам'ятає ОСОБА_1 , 1960 року народження, так як ходила з нею в одну школу. Підтвердила, що батьком ОСОБА_1 є ОСОБА_3 , бо мама заявниці проживала лише з ОСОБА_3 . Проживали разом та виховували їхню доньку - ОСОБА_13 . Повідомила, що заявниця була одна дитина в родині, мама її померла раніше від батька. Коли помер батько заявниці у 2002 році, то похованням займалася його дочка, ОСОБА_12 .
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_14 суду пояснила, що довгі роки працювала з ОСОБА_3 на фермі, де також працювала телятницею його жінка - ОСОБА_4 . ОСОБА_4 була його дружиною, жили вони гарно. Підтвердила той факт, що у них була одна дочка - ОСОБА_1 .
Таким чином, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв'язку, встановивши, що ОСОБА_1 надала належні та допустимі докази, які достовірно підтверджують, що її мати та померлий ОСОБА_3 спільно проживали, вели спільне господарство як до її народження, так і після, а також за життя визнавав своєю дочкою, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви в частині визнання батьківства.
Закон не встановлює конкретного переліку доказів для встановлення факту батьківства. Підставою для встановлення факту батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від певної особи.
У постанові Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі № 643/9245/18 зроблено висновок, що доказами визнання батьківства можуть бути листи, заяви, анкети, інші документи, а також показання свідків, пояснення самих сторін, які достовірно підтверджують визнання особою свого батьківства. Батьківство може бути визнано як у період вагітності матері (наприклад, висловлення бажання мати дитину, піклування про матір майбутньої дитини тощо), так і після народження дитини. Спільне проживання та ведення спільного господарства в зазначених випадках може підтверджуватися наявністю обставин, характерних для сімейних відносин (проживання в одному жилому приміщенні, спільне харчування, спільний бюджет, взаємне піклування, придбання майна для спільного користування тощо). Припинення цих відносин до народження дитини може бути підставою для відмови в позові лише у випадках, коли це сталося до її зачаття. Під спільним утриманням дитини слід розуміти як перебування її на повному утриманні матері й особи, яку остання вважає батьком дитини, так і, як правило, систематичне надання цією особою допомоги в утриманні дитини незалежно від розміру допомоги.
Такі правові висновки викладені також у постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 543/738/16-ц,від 29 серпня 2018 року у справі № 641/9147/15-ц,від 21 листопада 2018 року у справі № 225/6301/15-ц.
У п. 15 Постанови Пленуму ВСУ від 31 березня 1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» вказав, що суд розглядає заяви про встановлення факту батьківства в разі смерті особи, яку заявник вважає батьком дитини. Заяви про встановлення факту визнання батьківства щодо дитини розглядаються судом у випадках, коли померла особа визнавала себе батьком дитини до цієї дати. Заяви про встановлення фактів батьківства чи визнання батьківства розглядаються судом, якщо у свідоцтві про народження певна особа не вказана батьком дитини. В третьому абзаці п.13 постанови Пленуму зазначено, що факт батьківства може бути встановлено за наявності однієї з таких обставин: 1) спільне проживання батьків дитини і ведення ними спільного господарства, яке не припинилось до її зачаття; 2) спільне виховання дитини; 3) спільне утримання дитини; 4) докази, що з вірогідністю підтверджують визнання відповідачем батьківства.
Згідно ст. ст. 55, 124 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
У відповідності з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов'язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.), ратифікована Законом України від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР, зокрема ст. 1 Протоколу № 1 (1952 р.) передбачає право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускає позбавлення особи свого майна, крім як в інтересах суспільної необхідності і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнає право держави на здійснення контролю за використанням власності у відповідності з загальними інтересами або для забезпечення податків, інших зборів чи штрафів.
Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006року N3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.
Згідно із ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Відповідно ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно із ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Окрім цього, відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв'язку, встановивши, що ОСОБА_1 надала належні та допустимі докази, які достовірно підтверджують, що її мати та померлий ОСОБА_3 спільно проживали, вели спільне господарство як до її народження, так і після, а також за життя визнавав своєю дочкою, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви про встановлення факту батьківства.
На підставі вищевказаного та керуючись ст. 53 КпШС України, ст.ст. 4, 15, 76, 81, 259, 265, 268, 293, 315 ЦПК України, суд -
Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту визнання батьківства, заінтересовані особи - Вендичанська селищна рада Могилів-Подільського району Вінницької області, Могилів-Подільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Могилів-Подільському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) - задовольнити.
Встановити факт батьківства ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Лучинчик Мурованокуриловецького району Вінницької області відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженки с. Лучинчик Мурованокуриловецького району Вінницької області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
Заявниця - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_4 , фактичне місце проживання, як ВПО: АДРЕСА_3 .
Представник заявника: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 .
Заінтересована особа - Вендичанська селищна рада Могилів-Подільського району Вінницької області, місцезнаходження: смт Вендичани, Могилів-Подільського району Вінницької області, 24032, ЄДРПОУ: 04326589.
Заінтересована особа - Могилів-Подільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Могилів-Подільському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), місцезнаходження: площа Соборна, буд. 12, м. Могилів-Подільський, Вінницька область, 24000, ЄДРПОУ: 42052318.
Суддя Каліберда В. А.