Справа № 638/12854/25
Провадження № 2/638/1917/26
19 лютого 2026 року м. Харків
Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:
головуючої судді - Яковлевої В.М.,
за участю секретаря - Сікорського А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань Шевченківського районного суду м. Харкова в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «УКРФІНСТАНДАРТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
04 липня 2025 року представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «УКРФІНСТАНДАРТ»- Сисин Віталій Вікторович звернувся до Шевченківського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обгрунтування позову вказав, що 04.10.2021 між АТ «УКРСИББАНК» та відповідачем укладено Договір про надання споживчого кредиту № 982017140, відповідно до умов якого Банк надав відповідачу кредит, а останній зобов'язався повернути кредит та сплачувати плату за користування кредитом відповідно до умов Договору та Правил. Кредитодавець свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі шляхом надання відповідачу обумовленої договором суми кредитних коштів.
В подальшому позивач набув право вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором за договором факторингу.
Позивач зазначає, що відповідач взяті на себе зобов'язання за умовами договору порушив, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість, що складає 75310,00 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «УКРФІНСТАНДАРТ» просило суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за про надання споживчого кредиту № 982017140 у вищевказаному розмірі покласти на відповідача судові витрати у розмірі 2422,40 грн - судовий збір, 10000,00 грн - витрати на професійну правничу допомогу.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 07 липня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, просив розгляд справи провести за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити. Проти ухвалення заочного рішення по справі не заперечує.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином у встановленому законом порядку відповідно до вимог статті 128 ЦПК України. Причини неявки суду не повідомив, заяву про розгляд справи за його відсутності та відзив на позовну заяву суду не надав.
Разом з тим, поштове рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення повернулося на адресу Шевченківського районного суду м. Харкова з відміткою- «адресат відсутній за вказаною адресою».
При цьому про зміну місця проживання відповідач. суд не повідомляв. Дані щодо будь-якої іншої адреси місця проживання, в матеріалах справи також відсутні.
Довідка поштового відправлення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв'язку з «адресат відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду справи. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.
Відповідно до пункту 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Зазначене узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постановах: від 09 серпня 2019 року у справі № 906/142/18, провадження № 12-109гс19; від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17, провадження № 14-507цс18, та постанові Верховного Суду від 10 травня 2023 року у справі № 755/17944/18 (провадження № 61-185св23).
Згідно частини 5 статті 128 ЦПК України, судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.
Таким чином, відповідач про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином відповідно до вимог статті 128 ЦПК України.
Відповідачем у встановлений частиною сьомою статті 178 ЦПК України строк не подано до суду відзив на позовну заяву, а тому суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено частиною восьмою статті 178 ЦПК України.
Відповідно до вимог статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.
Згідно частини першої статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу (частина перша статті 281 ЦПК України).
Верховний Суд України, узагальнюючи судову практику, також вказав, що інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.
Враховуючи, що у справі маються достатні дані про права і взаємовідносини сторін, повідомлений належним чином про дату, час і місце розгляду справи відповідач в судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не подав, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідача, та, зі згоди позивача, на підставі ухвали суду, провести заочний розгляд справи.
Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, як кожен окремо так і у їх сукупності, суд доходить таких висновків:
Згідно ст. 12 ч. 3 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами і іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, обов'язок доказування покладається на сторони, що є одним із принципів змагальності сторін. Суд не може збирати докази за власною ініціативою.
Судом встановлено, що 04.10.2021 між АТ «УКРСИББАНК» та відповідачем укладено Договір про надання споживчого кредиту № 982017140, відповідно до умов якого банк надає позичальнику кредит, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплачувати плату за користування кредитом (а.с.31-36).
Згідно з умов пункту 3.3. договору кредит надається позичальнику для особистих потреб, а саме в сумі 45000,00 грн на споживчі цілі шляхом перерахування в безготівковій формі на поточний рахунок позичальника та в сумі 400,00 грн на оплату страхового платежу відповідно до умов договору добровільного страхування позичальника.
Умовами пунктів 3.5, 3.8, 3.9, 3.11 кредитного договору позичальник зобов'язується повертати кредит, плату за кредит, інші платежі шляхом внесення ануїтентних платежів відповідно до графіка платежів, що викладений у додатку №1 до договору, але в будь-якому випадку має бути повернений не пізніше 04.10.2024. Процентна ставка за договором встановлюється в розмірі 0,00001% річних. За користування кредитними коштами понад встановлений договором термін встановлюється процентна ставка в розмірі 7.00001% річних. Такий розмір процентної ставки застосовується до всієї простроченої суми основного боргу позичальника за договором, та починає нараховуватись на прострочену суму основного боргу з дати виникнення прострочення, а саме з наступного дня після дня несплати або неповної сплати платежу встановленого у Договорі, і нараховуються до моменту погашення такої заборгованості. Позичальник сплачує банку комісії відповідно до умов цього договору та додатку №1 до договору, який є його невід'ємною частиною.
Відповідно до додатку №1 до вказаного договору, встановлена щомісячна комісія за управління кредитом у розмірі 3,5% від суми кредиту. Комісія за управління кредитом при здійсненні переплати за ініціативою позичальника розраховується, як різниця між сумою фактично сплаченого позичальником останнього ануїтентного платежу та сумою останнього ануїтентного платежу згідно графіку платежів, але не більше 10 грн. Комісія за надання послуг по управлінню кредитом при використанні кредиту при простроченні сплати чергового платежу сплачується у розмірі 500,00 грн. Комісія за розрахунково-касове обслуговування сплачується згідно тарифів.
З виписки АТ «УКРСИББАНК» за кредитним договором, вбачається, що на рахунок відповідача зараховано кредитні кошти у вказаному розмірі і останній користувався кредитними коштами та частково сплачував заборгованість.
17.04.2024 між АТ «УКРСИББАНК» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «УКРФІНСТАНДАРТ» укладено Договір Факторингу №271, відповідно до умов якого право грошової вимоги за кредитними договорами, укладеними між АТ «УКРСИББАНК» та боржниками, перейшло до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «УКРФІНСТАНДАРТ». Відповідно до пунктом 4.1. Договору, право власності на права вимоги вважається таким, що перейшло від клієнта фактору, та право вимагати від боржників виконання всіх зобов'язань в межах відступлення прав вимог у фактора виникає з моменту підписання акту приймання-передачі права вимоги (додаток № 2 до договору).
З розрахунку, який міститься в матеріалах справи, вбачається, що сума заборгованості у розмірі 75310,00 грн складається із заборгованості за основним боргом - 40352,00 грн; заборгованість по комісії - 34958,00 грн.
Відповідно до статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій
Відповідно до частин першої та третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до норм статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Разом із цим, частиною першою статті 510 ЦК України передбачено, що сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор
Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (пункт 1 частини першої статті 512 ЦК України). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (частина третя статті 512 ЦК України). Правочинами, на підставі яких відбувається відступлення права вимоги, можуть бути, зокрема, купівля-продаж, дарування, факторинг.
Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом (частина третя статті 656 ЦК України).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України). Обсяг і зміст прав, що переходять до нового кредитора, залежать від зобов'язання, в якому здійснюється відступлення права вимоги.
Частиною першою статті 1077 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
У постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 905/306/17 Верховний Суд зазначив, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 року у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 року у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 року у справі №5026/886/2012 тощо).
Надана Позивачем копія договору факторингу №271 від 17.04.2024, реєстр боржників, акт приймання-передачі, платіжна інструкція №401 від 17.04.2024 в сукупності підтверджують перехід до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «УКРФІНСТАНДАРТ» права вимоги до ОСОБА_1 .
Частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повертати позикодавцеві позику у строк та в порядку, встановлені договором.
Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Суд встановив, що відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконує в повному обсязі та вважає, що обсяг заборгованості за тілом кредиту у розмірі 40352,00 грн обґрунтований та така вимога підлягає задоволенню
Разом з цим, відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Таким чином, вказаним законом безпосередньо передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію пов'язану з наданням кредиту.
Водночас, наявність такої комісії вимагає зазначення в кредитному договорі переліку додаткових та супутніх фінансових послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням/поверненням кредиту, що надаються позичальнику, адже, само по собі надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов'язком банку/фінансової установи, й виконання такого обов'язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15 зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України є обов'язком банку, виконання такого обов'язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов'язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов'язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об'єктивно надаються клієнту-позичальнику.
Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 (провадження № 61-16739св20), від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15 (провадження № 61-19356св19), від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15 (провадження № 61-16561св20), від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15 (провадження № 61-8543св20).
У постанові Верховного Суду від 10 січня 2024 року у справі № 727/5461/23 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин 1 та 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Отже, умови договору про сплату комісії саме за надання кредиту та надання послуг з управління кредитом, тобто за дії, які АТ «УКРСИББАНК» здійснював на власну користь, є несправедливими, суперечать принципу добросовісності, та мають наслідком істотний дисбаланс договірних прав і обов'язків та погіршення становища споживача, що за своєю природою є дискримінаційними.
Встановлена комісія за надання кредиту та його управлінням без зазначення переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням кредиту є невиправданим платежем, що спрямований на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичної особи споживача, як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, отже, така умова договору порушує публічний порядок, та є нікчемною.
Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно з частинами першою, другою, п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною у практиці ЄСПЛ (рішення у справах «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України») і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов'язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документ, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод.
Рішенням Європейського суду з прав людини від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» встановлено: «Ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважать важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов'язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами».
На підставі викладеного суд дійшов висновку, що заборгованість за комісією у розмірі 34958,00 грн є необґрунтованою та такою, що не підлягає стягненню, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині.
Судові витрати, у відповідності до частини першої статті 141 ЦПК, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивач, звертаючись до суду, сплатив судовий збір у розмірі 2422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 01.07.2025 №3419.
Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 1297,95 грн.
Крім зазначеного, Позивач просить стягнути з Відповідача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 10000,00 грн. Так, ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» 22.01.2025 укладено договір про надання правової допомоги №49648956 з ФОП ОСОБА_2 .
Умовами пункту 2.1. розділу 2 договору сторонами погоджено, що ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «УКРФІНСТАНДАРТ» доручає, а адвокат приймає на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором.
Як вбачається з копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №11306/10 Міньковська А.В. має право на заняття адвокатською діяльністю.
У пункті 4.1, 4.2 розділу 5 договору про надання правової допомоги №49648956 від 22.01.2025 сторони погодили, що загальна вартість послуг, що надається Адвокатським бюро, складається з вартості наданих юридичних послуг (поточне супроводження), згідно тарифної сітки, вказаної у п. 4.7 даного Договору, а також гонорар, який зазначений у п. 4.8. даного Договору. Юридичну допомогу, що надається Адвокатським бюро, клієнт оплачує в гривнях, шляхом переказу суми, вказаної в рахунку-фактурі. Оплата за даним договором здійснюється не пізніше 3-х днів з моменту отримання клієнтом рахунку.
01.07.2025 ФО-П ОСОБА_2 та ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» уклали Додаткову угоду №97960534000 до Договору №49648956 про надання правової допомоги від 22 січня 2025 року, якою розділ 2 «Предмет договору» погоджено розширити та доповнити новим пунктом такого змісту: «2.1 Адвокат зобов'язується здійснити представництво та захист інтересів Клієнта у справі щодо стягнення кредитної заборгованості з Гончарова В.І.
Адвокат зобов'язується надати інші види професійної правничої допомоги, пов'язаних з розглядом даної справи в будь-якому суді першої, апеляційної та касаційної інстанцій з повноваженнями представляти інтереси Клієнта в будь-якому суді першої, апеляційної та касаційної інстанцій згідно підсудності та судоустрою, встановлених процесуальними законами та Законом України «Про судоустрій і статус суддів» під час здійснення судочинства та може вчиняти від імені Клієнта усі процесуальні дії, що їх має право вчиняти позивач, відповідач, третя особа, стягувач, суб'єкту оскарження в процесі, для чого адвокату надається право підписувати та подавати від імені Клієнта позовні заяви, змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог, брати участь у судових засіданнях, отримувати копії судових рішень, розписуватись та вчиняти інші процесуальні дії. Повноваження адвоката в суді не обмежені цим договором».
Також погоджено доповнити розділ 5 «Порядок здійснення розрахунків» договору новим пунктом такого змісту: «4.9 за здійснення представництва та захист інтересів Клієнта в суді у справі про стягнення кредитної заборгованості та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги, пов'язаних з розглядом даної справи, відповідно до умов цього договору, Клієнт виплачує Адвокату гонорар, у порядку та строки за погодженням сторін. Виплата гонорару здійснюється на умовах попередньої оплати (авансування) та/або, що підтверджується підписаним сторонами відповідним Актом про надання професійної правничої допомоги, складеним та підписаним сторонами на підставі Детального опису робіт (наданих послуг), виконаних Адвокатом». У пункті 5 Додаткової угоди визначено, що ця Додаткова угода є невід'ємною частиною Договору №49648956 про надання правової допомоги від 22.01.2025.
Крім того, Позивач надав акт на підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом та детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Міньковською А.В., необхідних для надання правничої допомоги за позовом ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» щодо стягнення кредитної заборгованості від 01.07.2025, згідно з якими загальна вартість робіт адвоката складає 10 000,00 грн.
За змістом статті 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судо)вих витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися, як це визначено частиною третьою статті 141 ЦПК України.
За правилами частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Такої правової позиції щодо застосування норм права дотримується Верховний Суд у постанові від 23 січня 2019 року у справі №552/2145/16-ц.
При визначенні суми відшкодування виходить з критерію реальності та необхідності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Оцінюючи надані Позивачем докази для підтвердження обсягів понесених витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує, що надані Позивачу послуги професійної правничої допомоги, зазначені в акті від 01.07.2025 та детальному описі від 01.07.2025, не відповідають принципу реальності (дійсності) та необхідності, з огляду на таке.
Зокрема, такі послуги як «1. Правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів ТОВ «ФК «УКРФІНСТАНДАРТ» та «Формування додатків до позовної заяви» не є самостійними послугами професійної правничої допомоги, оскільки є складовими іншої послуги «2. Складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості, в тому числі попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понеси у зв'язку з розглядом справи, позивач». Такий висновок суду ґрунтується на тому, що надання якісної послуги професійної правничої допомоги щодо підготовки та складання позовної заяви неможливе без вчинення адвокатом дій щодо правового аналізу обставин справи спірних правовідносин, а також без забезпечення додання до позовної заяви її копії й копій усіх доданих документів відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб відповідно до частини першої статті 177 ЦПК України. На переконання суду, вказані дії є невід'ємними елементами (етапами) процесу підготовки та подання позовної заяви та повністю поглинаються в процесі надання саме цієї послуги професійної правничої допомоги (пункт 2 Акту і Детального опису).
Разом з цим, не відповідає критерію реальності та необхідності правових витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) послуга, зазначена в пункті 4 акту від 01.07.2025 та детального опису від 01.07.2025 подання позовної заяви та копії позовної заяви з додатками, до суду шляхом надсилання позовної заяви поштовим відправленням, оскільки позовна заява надійшла до суду в електронному вигляді та містить зазначення про те, що документ сформований в системі «Електронний суд» та підписана, не адвокатом Міньковською А.В., а керівником ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «УКРФІНСТАНДАРТ», що свідчить про те, що вказана послуга не надавалася адвокатом Міньковською А.В.
На підставі викладеного, суд не вбачає підстав для відшкодування Позивачу за рахунок Відповідача витрат на професійну правничу допомогу за послуги, передбачені пунктами 1, 3, 4 акту від 01.07.2025 та детального опису від 01.07.2025.
Суд, визначаючи розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають відшкодуванню, враховує обсяг наданих послуг адвокатом Міньковською А.В., складність та категорію справи (стягнення заборгованості за кредитним договором), яка за своєю категорією в розумінні пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України відноситься до малозначних справ, а також враховує, що у провадженні адвоката перебувають аналогічні справи за позовами товариства до інших осіб, що передбачено додатковою угодою до договору про надання правничої допомоги, тобто процесуальні документи у таких справах є типовими.
Оскільки суд відмовляє у позові частково, враховуючи принципи співмірності, розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, стягненню з Відповідача на користь Позивача у рахунок відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу підлягають 3000,00 грн.
Керуючись ст. 10, 12, 13, 76-81, 89, 131, 141, 223, 258-259, 263-265, 273-274, 279, 280-282, 354 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «УКРФІНСТАНДАРТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором- задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «УКРФІНСТАНДАРТ» заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту № 982017140 в розмірі 40352 (сорок тисяч триста п'ятдесят дві) грн 00 коп.
В іншій частині в задоволенні позову - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «УКРФІНСТАНДАРТ», судовий збір у розмірі 1297,95 грн та 3000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем протягом 30-ти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом 20-ти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30-ти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «УКРФІНСТАНДАРТ», ЄДРПОУ: 41153878, місцезнаходження: м. Бровари, вул. С.Петлюри, 21/1.
Відповідач - ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .
Повне заочне рішення складено 19 лютого 2026 року.
У період з 19.02.2026 по 23.02.2026 11 год 40 хв суддя перебувала у нарадчій кімнаті з розгляду обвинувального акту у кримінальному провадженні.
Суддя В.М. Яковлева