Справа № 404/11656/25
Номер провадження 2/404/4401/25
заочне
23 лютого 2026 року Фортечний районний суд міста Кропивницького в складі:
головуючого судді - Іванової Н.Ю.
при секретарі - Коцюбі Т.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дочку, яка продовжує навчання, суд
У листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дочку, яка продовжує навчання. Просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання повнолітньої доньки у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи стягнення з подання позовної заяви і до закінчення навчання.
В обґрунтування поданого позову зазначено, що позивач перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Шлюб між ними був розірваний. Від шлюбу мають спільну доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вказано, що на даний час їхня спільна донька навчається в Київському університеті культури. Форма навчання: денна. Термін навчання з 01 вересня 2025 року по 30 червня 2029 року.
Рішенням Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 16.08.2022 року змінено розмір та спосіб стягнення аліментів, які стягуються на підставі заочного рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 01.04.2013 року з твердої грошової суми в розмірі 500 грн., щомісячно на стягнення в розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходів), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Їхня дочка ОСОБА_4 є повнолітньою, однак продовжує навчання, є студенткою 1 курсу Київського університету культури, освітнього рівня «Бакалавр», денної форми навчання, що підтверджується довідкою від 28 жовтня 2025 року № 603, стипендію не отримує.
Оскільки дочка навчається на денній формі навчання не має змоги влаштуватись на повноцінну роботу, щоб отримувати свій заробіток і забезпечувати себе самостійно, стипендію не отримує, тому не має коштів на мінімальний рівень існування, потребує допомоги з боку батька.
Крім того, дочка потребує харчування, придбання одягу, засобів гігієни, інших предметів побуту, навчальних матеріалів задля забезпечення нормального існування.
Позивач зазначала, що відповідач є працездатною особою, може надавати матеріальну допомогу, інших дітей не має, не має батьків, яким би він міг надавати допомогу, що дозволяє йому сплачувати аліменти на утримання спільних дітей та забезпечувати нормальний рівень життя собі самому.
Ухвалою судді від 10 грудня 2025 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом сторін.
Представник позивача у судове засідання надала заяву про розгляд справи за її відсутності.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, відзиву, будь-яких заяв чи клопотань до суду не надходило.
Відповідно до ст. 247 ЦПК України в зв'язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно з ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не надав відзив та позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши в сукупності докази по справі, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом установлено, що батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження.
Згідно витягу з реєстру територіальної громади Кропивницької територіальної громади від 30 липня 2025 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , з 30 липня 2025 року.
За довідкою Київського університету культури від 28 жовтня 2025 року № 603, ОСОБА_3 є студенткою 1 курсу, освітнього рівня «Бакалавр», денної форми здобуття освіти за кошти фізичних та/або юридичних осіб, Київського університету культури, ІV рівня акредитації. Час вступу 01 вересня 2025 року. Дата закінчення навчання 30 червня 2029 року.
Рішенням Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 16.08.2022 року змінено розмір та спосіб стягнення аліментів, які стягуються на підставі заочного рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 01.04.2013 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з твердої грошової суми в розмірі 500 грн., щомісячно на стягнення в розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходів), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно зі статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 pоку, батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Це положення відбите в українському законодавстві. Зміст глави 15 Сімейного Кодексу України вказує на обов'язок кожного з батьків утримувати дитину. Таке утримання є безумовним, оскільки Закон не передбачає будь-яких спеціальних умов для виникнення обов'язку батьків з утримання своїх дітей, та не передбачає звільнення батьків від утримання незалежно від того, чи є батьки працездатними, та чи є в них кошти, достатні для утримання.
Відповідно до пунктів 15, 17 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року за № 3 роз'яснив, що відповідно до статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а у випадках, передбачених статтями 198, 199 цього Кодексу, і своїх повнолітніх дочку, сина. За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Згідно статті 199 Сімейного Кодексу України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Згідно статті 185 Сімейного Кодексу України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
Положеннями статті 141 Сімейного Кодексу України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Судом встановлено, що відповідач не надає матеріальної допомоги на утримання повнолітньої дитини, чим порушує вимогу статті 198 Сімейного Кодексу України, згідно якої батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.
Пленум Верховного Суду України надав роз'яснення щодо підстав виникнення обов'язку батьків по утриманню своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчання. Відповідно до пункту 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття, виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання, потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Правовідносини щодо обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). У визначенні розміру аліментів необхідно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов'язань, обов'язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.
Вказаний правовий висновок щодо застосування норм права викладений у постанові Верховного Суду від 29.01.2018 р., у справі № 622/373/16-ц, в постанові Верховного Суду України від 24 лютого 2016 року у справі № 6-1296цс15.
Статтею 200 Сімейного Кодексу України передбачено, що суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Ч. 3 ст. 12 ЦПК України вказує, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Ч. 4 вказаної статті містить застереження, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Згідно принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого у ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
Статтею 182 Сімейного Кодексу України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Приймаючи до уваги, що відповідач є батьком повнолітньої дочки, яка навчається та потребує матеріальної допомоги, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення аліментів на утримання дочки, яка навчається слід задовольнити та стягнути з відповідача аліменти в розмірі 1/4 частини зі всіх видів його заробітку (доходу) на період навчання, але не більше як до досягнення нею 23 років, починаючи стягнення від дня подання позову.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, рішення про стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.
Відповідно до статті 191 Сімейного Кодексу України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Відповідно до статті 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Керуючись ст. 12, 13, 76, 78, 81, 128, 141, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 04 листопада 2025 року до закінчення навчання, тобто до 30 червня 2029 року.
Допустити негайне виконання рішення в межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1331 грн. 20 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , місце проживання: АДРЕСА_3 , НОМЕР_2 .
Повний текст судового рішення складено 23.02.2026 року.
Суддя Фортечного районного суду
міста Кропивницького Н. Ю. Іванова